Основні форми грошового доходу та їх структура в національному доході України

Міністерство освіти і науки, молоді і спорту

Державна служба статистики України

Національна академія статистики, обліку і аудиту

Кафедра ФЕД

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з економічної теорії на тему:

«Основні форми грошового доходу та їх структура в національному доході України»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2012

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………...….1

Розділ 1. Сутність та форми грошового доходу

         1.1. Сутність  та форми розподілу доходів…………………………..….4

         1.2. Доходи  від власності. Рентні та сімейні доходи…………..............7

         1.3. Кредит  – особлива форма отримання  грошового доходу……..…12

Розділ 2. Аналіз доходів держбюджету України

         2.1. Загальна  характеристика державних доході………………...........15

         2.2.Класифікація  доходів бюджету………………………………….....18

        2.3. Джерела формування доходів державного бюджету України ….21                     

Розділ 3. Шляхи підвищення національного доходу України

         3.1. Суть  і джерела виробництва національного  доходу, його форми……………………………………………………………………..…....23

         3.2. Розподіл, перерозподіл і використання  національного доходу....29

         3.3. Проблеми  зростання національного доходу………………….…..33

         3.4. Шляхи  підвищення національного доходу  України…………..…38

Висновки……………………………………………………………………....40

Використана література

Додатки

 

Вступ

 

Одним з основних показників, що відбивають якість життя населення, є рівень життя. Поняття рівня життя визначається співвідношенням грошових доходів населення і прожиткового мінімуму, питомою вагою бідних і багатих, купівельною спроможністю середніх шарів, забезпеченістю житлом, об'єктами господарсько-побутового призначення і комунальних послуг і т.д.

 Іншими словами, в основі  рівня життя населення лежать  наявність у людей гарної роботи і гідної зарплати, можливість користатися гарантованими якісними послугами.

В останні роки особливу актуальність здобувають проблеми, пов’язані із забезпеченням росту доходу населення. За даними Держкомстату України, у структурі доходів населення основну частину (більш 50%) складає заробітна плата. Зміна співвідношення середньої заробітної плати і величини прожиткового мінімуму в останні роки складалося не на користь заробітної плати. Збільшення доходів населення, ріст купівельної спроможності і споживчого попиту багато в чому залежать від пожвавлення і розширення промислового виробництва. У свою чергу, підвищення добробуту населення і зв'язане з ним збільшення платоспроможного попиту будуть сприяти розвитку економіки країни.

 

Актуальність обраної теми полягає в тому, що для України регулювання доходів надзвичайно актуально, тому що в сучасних економічних умовах спостерігається особливо гостре протиріччя між обмеженістю ресурсів для реалізації соціальних програм на тлі зниження життєвого рівня населення і зрослих вимог до кінцевого попиту як одному з головних двигунів економічного росту.

В даній роботі з’ясовуватимуться основні чинники, які впливають на обсяг виробленого в країні національного доходу, а також принципи його розподілу між власниками факторів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва життєвих благ.

Джерельна база роботи. Під час написання роботи використовувалися нормативні та методичні матеріали, монографії, підручники (Комарницький І.Ф., , С. Панчишин, Вовчак О. Д., Ніколенко Ю. В., Климко Г. Н., Шелудько В.М. та ін.), навчальні посібник, статті російських науковців  та вітчизняних вчених (З. Ватаманюка, Кириленко В. В., Кудряшова В. П., Мочерного С. В., Устенко О. А., Бондар І. К., В. Лисицького, І. Петрової, Григорук А.А., Палюх М.С., Литвин Л.М., Літвінова Т.Д., ДідківськаЛ.І., ГоловкоЛ.С.   та ін. ) із державного регулювання економіки, аналізу економіки, державного бюджету України.

 

                    Завданням даної роботи є: визначити, які основні  форми доходу України; дослідити структуру грошового доходу в національному доході України.

 

         Метою написання даної курсової роботи є теоретичне дослідження самого поняття „ доход ” і особливості утворення доходів України зокрема. Також метою написання роботи є поглиблення теоретичних і практичних знань в галузі економічної теорії, вироблення умінь застосовувати їх при вирішенні конкретних практичних завдань, сприяння розвитку пошуку сучасних наукових досягнень і уміння їх самостійно застосовувати при вирішенні прикладних проблем.

 

         Об’єктом дослідження виступає процес формування доходу України, аналіз  доходів  до держбюджету України та шляхи підвищення національного доходу України.

 

Структура даної роботи складається з трьох розділів. В кожному розділі інформація розкрита в доступному вигляді для сприйняття. В першому розділі розкривається сутність грошового доходу та його форми. Розкрита інформація про поняття грошового доходу, розподілу доходів, доходів від власності, рентних і сімейних доходів, а також кредиту.

Другий розділ розкриває та надає інформацію про аналіз доходу до держбюджету України. Цей розділ містить такі питання: загальна характеристика  державних доходів; класифікація доходів бюджету; джерела формування доходів держбюджету України.

Останній, третій, розділ передбачає шляхи підвищення національного доходу України. Він складається з таких підрозділів: суть і джерела виробництва  національного доходу, його форми; розподіл, перерозподіл і використання національного доходу; проблеми зростання і перерозподілу національного доходу; шляхи підвищення національного доходу України.

 

 

Розділ 1. Сутність та форми грошового доходу

 

1.1. Сутність та форми розподілу доходів

 

  Розподіл доходів - це стадія відтворення, яка займає проміжне місце між виробництвом і споживанням. Реалізована на ринку продукція перетворюється на грошову виручку. Після вилучення з неї вартості спожитих засобів виробництва залишається грошовий (валовий) доход, або новостворена вартість, у процесі розподілу якого виникають вертикальні зв'язки: між державою і членом суспільства, між державою і підприємством, між підприємством і його працівником, між власником засобів виробництва і найманим робітником та ін. У цих зв'язках виявляються різноманітні форми доходів, кожна з яких має своє економічне призначення.[21]

В всіх економічних системах розподіл виконує загальні функції:

- визначає частку кожної людини  в суспільному продукті, що залежить  від укладу господарювання і  способу розподілу;

- впливає на виробництво: стимулює  ріст ефективності чи виробництва, навпаки, гальмує його в залежності від ступеня прогресивності форми розподілу;

- формує структуру попиту населення  і визначає черговість задоволення  потреб;

В усіх соціально-економічних укладах діють загальні, універсальні закони розподілу.

І. Закон резервування частини суспільного продукту, що виражає об'єктивну необхідність розподілу суспільного продукту на 2 частини, одна з яких надходить в індивідуальне споживання, а інша використовується для забезпечення безперервності виробництва, його удосконалювання і рішення загальнонаціональних задач.

У роботі "Критика Готської програми" К.Маркс переконливо довів, що перш, ніж суспільний продукт надійде в індивідуальне споживання, з нього роблять ряд відрахувань, величина яких залежить від ефективності виробництва і соціальної політики держави. К.Маркс перелічує ці відрахування:

 

1) фонд відшкодування спожитих  засобів виробництва;

 

2) фонд на розширення виробництва;

 

3) резервний чи страховий фонд;

 

4) витрати керування;

 

5) те, що потрібно для спільного  задоволення потреб (школи, лікарні і т.п.);

 

6) фонд утримання непрацездатних.

 

II. Закон розподілу за працею, відповідно до якого частка суспільного продукту, що надходить в індивідуальне споживання працівника, відповідає його трудовому внеску в народне господарство.

  Особистий доход кожної людини поділяється на 2 частини: споживання і заощадження. [15]

 Об'єктивно розподіл доходів залежить від того, що новостворена вартість складається з необхідного продукту, який використовується для задоволення потреб безпосередньо виробників, і додаткового продукту для задоволення особистих потреб підприємців і загальних суспільних потреб (розширення виробництва, соціальної та духовної сфери, створення резервів).

  Спочатку здійснюється розподіл доходу між державою і підприємством будь-якої форми власності. Об'єктом такого розподілу є прибуток - різниця між ціною, за якою підприємство реалізує свою продукцію, та її собівартістю.

  Прибуток підприємства розподіляється на дві частини: одна йде в розпорядження держави, друга - залишається в розпорядженні підприємства. Це особлива форма розподілу, від якої залежить існування держави, фінансування загальнодержавних програм розвитку народного господарства, соціально-культурних заходів, утримання державного апарату, забезпечення оборони країни. Разом з тим в результаті розподілу доходів підприємство повинно мати умови для відповідної господарсько-фінансової діяльності.

  Підприємство сплачує державі податок на прибуток до державного бюджету. Світова практика господарювання в умовах ринкових відносин має в основному однаковий принцип розподілу прибутку у вигляді податку. Розмір останнього залежить тільки від розміру прибутку і має для всіх однакову міру вилучення (певна частка з прибутку).

  Важливе значення має установлення пропорції розподілу прибутку між державою і підприємством. Якщо вилучається надмірна частка прибутку, то підприємство втрачає стимули для розвитку виробництва, не має можливості для поліпшення соціальних умов життя людей. По суті, підривається основна ланка народного господарства, від якої залежить доля розвитку всього суспільства.

  Водночас, якщо держава не матиме достатніх коштів, то це негативно відбиватиметься на науково-технічному і економічному прогресі всього суспільства. Розвиток фундаментальних наук, нових напрямів технічного прогресу, розв'язання ряду глобальних проблем можливі тільки за умови участі держави та її централізованих фондів.[26]

 

1.2. Доходи від власності. Рентні та сімейні доходи

 

 Є доходи, які реалізують  власність на землю, капітал, майно. Власник промислового, тобто зайнятого у сфері суспільного виробництва, та торгового капіталу отримує прибуток, власник землі - ренту, власник позикового капіталу - відсоток. Прибуток і відсоток є доходами функціонуючих підприємців (у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, банківській справі тощо).

Рента - доход земельного власника і рантьє, які не виконують ніяких підприємницьких функцій. Такі доходи від власності є основними і розглядаються у відповідних темах підручника.

Тут розглядається, по-перше, доходи від власності працівників підприємств як допоміжної форми до їхнього основного доходу в формі заробітної плати; по-друге, доходи тих, хто живе від власності за рахунок дивідендів на акції, відсотків на цінні папери та ренти, тобто так званих рантьє, які не беруть участі в організації функціонування капіталів.

Доходи від власності в розвинених країнах ринкової економіки відіграють важливу роль у мотиваційному механізмі трудової діяльності. «Демократизація капіталу» поставила робітників ближче до власності, ніж це зробила командно-адміністративна система управління, що позитивно позначилося на результатах виробництва.

Сьогодні у новому механізмі розподілу життєвих засобів України одержали визнання доходи від власності. До них слід віднести дивіденди від акцій, відсотки на вклади працівників в майно державного або орендного підприємства, на основі якого утворюється колективне підприємство, а також відсоток на вклад працівника у приріст майна цього підприємства після його створення. Крім цього, існують відсотки від грошових вкладів в Ощадний банк України і доходи від облігацій.

Виникає цілком закономірне питання, чому потрібна третя форма розподілу від власності? Причин багато. Проте серед них головна - необхідність усунення відчуження працівника від засобів виробництва. Зрозуміло, розподіл від власності - не єдиний спосіб розв'язання цього складного завдання, проте він найдоступніший для розуміння працівника, оскільки органічно пов'язує особистий інтерес з колективним. Цей зв'язок здійснюється в тісному переплетінні особистої власності з розвитком і привласненням акціонерної форми власності на засоби виробництва. Крім цього, розподіл власності сприятиме відродженню малорентабельних і збиткових підприємств, активізації соціальної та трудової активності населення.

Проте доходи від власності створюють ряд проблем. За умов відсутності контролю можливі зловживання і порушення принципів соціальної справедливості.

Можна окреслити граничне припустимі межі дотримання соціальної справедливості у процесі розподілу від власності. Слід насамперед зберегти принцип, згідно з яким доходи від власності у формі дивідендів, відсотків, ренти мають лише допоміжний характер. Основну частку доходу працездатне населення повинно одержувати за суспільне корисну працю.

Нетрудові доходи можуть послабити ініціативу і стимули до трудової діяльності. Отже, небажано, щоб серед населення з'явився такий соціальний прошарок, який би існував тільки за рахунок дивідендів або відсотків. Така несправедливість посилювала б соціальну відокремлюваність між тими, хто працює і хто живе тільки за рахунок доходів від власності.