Основні форми грошового доходу та їх структура в національному доході України

 Доходи Державного бюджету  України включають:

1) доходи (за винятком тих, що  згідно зі статтями 64, 66 та 69 Бюджетного  кодексу закріплені за місцевими  бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов’язкові платежі та Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”;

2) власні надходження установ, які утримуються за рахунок  Державного бюджету України відповідно  до постанови Кабінету Міністрів  України від 17 травня 2002 р. № 659 “Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання” і доходи з інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;

3) гранти і дарунки у вартісному  обрахунку;

4) міжбюджетні трансферти з  місцевих бюджетів.

 Виходячи з вищенаведеного можна констатувати, що основними фінансовими інструментами формування доходів бюджету є:

- плата (при цьому обов’язково  ставимо запитання – за що?) передбачає певну еквівалентність  взаємовідносин між державою  та платниками. Такі відносини можуть виникати тільки у тих випадках, коли держава є власником ресурсів, які надаються у користування. Плата вноситься як за рахунок включення у собівартість, так і з прибутку, що визначається механізмом її стягнення. Розмір плати залежить від обсягів ресурсів, які використовуються, а надходження плати державі визначаються державною власністю на дані ресурси. Якщо держава втрачає право власника, то вона втрачає також ці доходи.

- відрахування (на що? від чого?) проводяться за встановленими  нормативами та передбачають, як правило, цільове призначення платежів. Незважаючи на те, що вони вносяться до державного бюджету загальною сумою його доходів, їх цільове призначення не втрачається. Тому фінансування з бюджету заходів, на які здійснюються відрахування, повинно дорівнювати надходженням цих відрахувань. На жаль, не завжди цей баланс не витримується.

- податки (для чого?) як плата  суспільства державі за виконання  нею певних функцій, як відрахування  частини валового внутрішнього  продукту на суспільні цілі та потреби.

 Мобілізація коштів до бюджету  здійснюється на підставі правових  норм. Правовими нормами регулюються  відносини, що виникають при:

 • встановленні та введенні  податків, неподаткових доходів  до бюджету;

 • визначенні санкцій за  порушення порядку та строків внесення платежів;

 • здійсненні контролю за  надходженням коштів до бюджету. Принципи мобілізації грошових  коштів, бюджетний склад і структура

 доходів бюджету значною  мірою залежать від форм, методів  господарювання та тих економічних  і соціальних завдань, які вирішуються суспільством. Перехід до ринкових відносин вимагає змін у системі формування доходів бюджету, вдосконалення управління цим процесом.[21]

 

 

2.2.Класифікація доходів  бюджету

 

У першому розділі бюджетної класифікації України “Класифікація доходів бюджету” відображена кодифікація усіх видів надходжень, які підлягають зарахуванню до Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Відповідно до бюджетної класифікації доходи бюджету згруповані залежно від джерел і форм власності платників податків, що дає змогу визначити їхню економічну сутність.

 Цей розділ складається з  п’яти основних груп (табл.1):

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) офіційні трансферти;

5) цільові фонди.

 Податковими надходженнями  визнаються передбачені податковими  законами України загальнодержавні  і місцеві податки, збори та  інші обов’язкові платежі.

 Неподаткові надходження включають  усі безповоротні надходження, крім  доходів від продажу капіталу, всі надходження по штрафах і санкціях, крім штрафів за порушення податкового законодавства, а також добровільні, невідплатні поточні надходження з недержавних джерел. Таким чином, неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та  підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та  платежі, доходи від некомерційного  та побічного продажу;

3) надходження від штрафів та  фінансових санкцій;

4) інші неподаткові надходження.

 Доходи від операцій з  капіталом охоплюють реалізацію  основного капіталу, державних запасів, землі та нематеріальних активів і включають:

- надходження від продажу основного  капіталу;

- надходження від реалізації  державних запасів товарів;

- надходження від продажу землі  та нематеріальних активів;

- податки на фінансові операції та операції з капіталом. Трансферти – це кошти, одержані від інших органів державної влади,

 органів влади Автономної  Республіки Крим, органів місцевого  самоврядування, інших держав або  міжнародних організацій на безоплатній  та безповоротній основі.

 Офіційні трансферти включають  невідплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів  державного управління, недержавних  джерел або міжнародних організацій. Офіційні трансферти можуть поступати:

- від органів державного управління;

- від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій;

- з іншої частини бюджету.

 Державні цільові фонди –  це фонди, створені відповідно  до законів України , які формуються  за рахунок визначених законами  України податків, зборів (обов’язкових  платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Це, насамперед,:

 Збір до Фонду для здійснення  заходів щодо ліквідації наслідків  Чорнобильської катастрофи та  соціального захисту населення;

 Пенсійний фонд України;

 Збір на обов’язкове соціальне  страхування до Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності;

 Збір на обов’язкове державне  соціальне страхування України  на випадок безробіття до Фонду  загальнообов’язкового державного  соціального страхування України  на випадок безробіття;

 Платежі до Фонду України  соціального захисту інвалідів;

 Збір за забруднення навколишнього  природного середовища.

 У сукупності податкові та  неподаткові надходження складають  поточні доходи. Якщо до поточних  доходів приплюсувати суму доходів  від операцій з капіталом, то отримаємо сукупні доходи.[22]

 Таблиця1. Класифікація доходів бюджету [27]                          Додаток Б

 

Як видно із наведеної таблиці, окремі групи доходів складаються зі статей доходів, які об'єднують конкретні види доходів за джерелами та способами їх отримання. Код класифікації доходів має вісім знаків:

• перша цифра - відповідає групі доходів;

• друга цифра - номер підгрупи бюджетної класифікації;

• третя та четверта цифри - відповідають розділу;

• п'ята та шоста цифри - означають параграф конкретного розділу, який визначає різновид надходження;

• сьома та восьма цифри - відведені для кодування виду бюджету (державний, міський, районний, селищний, сільський) для розщеплення платежу.

Для кожного виду надходжень, що зараховуються до бюджетів, коду бюджетної класифікації Національним банком України присвоюється тільки йому відповідний тризначний символ банківської звітності. Це пов'язано зі специфікою зарахування платежів до місцевих бюджетів, яка склалася з переходом їх на казначейське обслуговування (на один рахунок місцевого бюджету може зараховуватися багато різних платежів). У процесі переходу на касове обслуговування місцевих бюджетів за доходами Національним банком будуть присвоєні символи банківської звітності усім, без виключення, кодам бюджетної класифікації, відповідно до яких платежі зараховуватимуться до місцевих бюджетів. Крім цього очікується також зміна символів банківської звітності окремих кодів бюджетної класифікації доходів місцевих бюджетів. Символи банківської звітності формуються для кодування аналітичних рахунків та забезпечують правильність (адресність) надходження коштів на відповідні аналітичні рахунки. При цьому кожному символу звітності відповідає окремий код бюджетної класифікації і аналітичних рахунків.[22]

 

2.3. Джерела формування  доходів державного бюджету України

 

Доходи бюджетів створюються за рахунок податків від фізичних і юридичних осіб, зборів та інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, що встановлені законодавством України.

Згідно зі ст.11 Закону України “Про бюджетну систему України" доходи Державного бюджету України формуються за рахунок:

 

• частини податку на добавлену вартість, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
• частини акцизного збору, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
• податку на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством для відповідної категорії платників;
• податку на майно підприємств і організацій усіх форм власності і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України;
• плати за землю, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України;
• надходжень від зовнішньоекономічної діяльності;
• частини доходів від приватизації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
• надходжень від реалізації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності;
• орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, що перебувають у загальнодержавній власності;
• внесків до Пенсійного фонду України;

 

• внесків до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
• внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
• внесків до інших загальнодержавних цільових фондів, створення яких передбачено законодавством України;
• надходжень від внутрішніх позик;
• перевищення доходів над видатками Національного банку України;
• повернутих державі позик, процентів по наданих державою позиках і кредитах;
• дивідендів, одержаних від акцій та інших цінних паперів, що належать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за участю підприємств загальнодержавної власності;
• плати за спеціальне використання природних ресурсів;
• інших доходів, встановлених законодавством України і віднесених до доходів Державного бюджету України.

 

Розділ 3. Шляхи підвищення національного доходу України

 

         3.1. Суть і джерела виробництва  національного доходу, його форми

 

Національний дохід – це сума усіх доходів, зроблених упродовж року резидентами країни на фактори виробництва, незалежно від того, де ці ресурси використовують, – у власній країні чи за кордоном; різниця між чистим національним продуктом (ЧНП) і непрямими податками. За натуральною формою національний дохід складається з усіх предметів споживання, що виготовлені за рік, та тієї частини капітальних благ, яка забезпечує приріст капіталу країни.

Для виробництва національного доходу використовують чотири групи ресурсів – працю, капітал, землю та підприємницький хист, які можна розчленувати на дещо ширше коло, виокремивши ще технологію та організацію виробництва, енергію, інформацію тощо.

Виробництво – це не просто механічне поєднання його факторів, а складна взаємодія цих факторів через технологію та організацію виробництва. Технологія виражає характер взаємодії факторів виробництва: люди оволодівають секретами виготовлення нових видів продукції, винаходять прогресивні технології, використовують якісно нові матеріали. Одночасно зі зміною технологічного процесу змінються й організація виробництва, яка узгоджує взаємодію усіх залучених до виробництва факторів.

Зі зростанням обсягів виробництва національного доходу змінюються фактори виробництва, зокрема зростає значення енергії. Початково енергія не виділялась як самостійний фактор виробництва. Її забезпечувала або рушійна сила людини, або робоча худоба, яку застосовували у виробництві. Сьогодні проблема енергетичного забезпечення виробництва національного доходу стала першорядною. Без потужних джерел енергії взаємодія факторів виробництва уже неможлива.