Основні форми грошового доходу та їх структура в національному доході України

 Для забезпечення соціальної  справедливості важливе значення  має питання, за які кошти можна  придбати акції. Згідно з чинним  законодавством в деяких країнах  СНД акції трудового колективу та акції акціонерних товариств громадяни можуть придбавати за рахунок їх особистих коштів, причому всі ці акції іменні. Продаж, відчуження таких акцій підлягають обов'язковій реєстрації у встановленому законодавством порядку. Все це створює необхідні умови для здійснення певного контролю за такою формою доходів населення. Ігнорування цього правила може призвести до «відмивання» нечесних доходів, до створення особливого прошарку рантьє, посилення несправедливої майнової нерівності.

Акції можна придбати також за рахунок приватизаційних паперів, які засвідчують право власності на безплатне одержання частки майна державних підприємств, державного житлового, земельного фондів.

 У багатьох країнах ринкової  економіки є акції на пред'явника, тобто акції, які вільно продаються і купуються на фондових біржах.

 Громадяни можуть одержувати  доход у вигляді відсотка на  облігації. Останні є видом цінних  паперів, які дають право власнику  одержувати фіксований доход, але  не дають права голосу при  розв'язанні питань господарювання підприємств. Як правило, облігації випускаються на обмежений період часу. Вартість їх повністю погашається протягом цього часу.

 

 В умовах товарно-грошових  відносин виникає особливий вид  доходів, що пов'язаний з утворенням  ренти - виду доходу, який регулярно отримують з землі, капіталу, майна і який не пов'язаний з підприємницькою діяльністю. Вона властива передусім сільському господарству. Як уже зазначалося, землевласник отримує земельну ренту, яка, в свою чергу, виступає в формі абсолютної ренти, диференційної ренти та монопольної ренти. В багатьох країнах ринкової економіки рентою називають також відсотки, що виплачуються на облігації державних позик. Особи, які живуть переважно за рахунок ренти, утворюють паразитичний прошарок суспільства.

 Величина реальних доходів  залежить не лише від розмірів  грошових доходів, обсягу безплатних  і пільгових послуг, а й від  рівня цін на предмети споживання  і тарифів на послуги, величини  квартирної плати, розмірів податків. Необхідно також враховувати наявність безробіття, тривалість робочого дня, соціальний захист особи тощо.

 

 Показники реальних доходів  населення найповніше характеризує  рівень добробуту народу через  сімейні доходи. Сім'я є насамперед  демографічним поняттям і початковою  економічною ланкою. Вона являє собою об'єднання людей, засноване на шлюбі або повній спорідненості та пов'язане спільністю побуту, сімейним доходом і взаємною відповідальністю. Найважливіша функція сім'ї - народження і виховання дітей. Тому значний економічний інтерес викликає економічна основа відтворення сім'ї - сімейний доход. Якщо досліджується душовий доход, то найбільш правильну картину дає не той доход, який нараховується як середній на душу населення у масштабі країни, а той, який реально складається у кожній сім'ї.

 Є досить різноманітні джерела  сімейних доходів. Це оплата праці, надходження із суспільних фондів  споживання, доходи від кооперативної  діяльності, доходи від особистого  підсобного господарства, доходи  від індивідуальної трудової  діяльності. Всі ці джерела сімейних доходів мають трудове походження.

 Частину доходів сім'я одержує  із суспільних фондів споживання  у вигляді безплатних послуг, грошових виплат і натуральної  оплати. Це в основному пенсії, стипендії, допомоги, дотації на  путівки в санаторії, будинки відпочинку, дитячі табори відпочинку, на утримання дітей в дошкільних закладах. Цим джерелом переважно користуються ті сім'ї, де більше дітей. У його формуванні закладена праця всього суспільства і разом з тим кожного працездатного члена сім'ї.

 У сімейному бюджеті підвищується  роль доходів від власності, особистого  підсобного господарства, а також  від індивідуальної трудової  діяльності.

 Структура сімейних доходів  за своїми джерелами досить  різноманітна. Вона залежить від  структури суспільних відносин країни, рівня розвитку продуктивних сил.

 Сімейний доход не повинен  бути нижчим за прожитковий  мінімум, тобто набору товарів  і послуг, розрахованого на основі  норм і нормативів споживання  і забезпеченості населення першочерговими .життєвими засобами. Прожитковий мінімум використовується для встановлення мінімального рівня доходів сімей, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат і пільг.

 Сімейні доходи використовуються  за різними напрямами. Серед них слід назвати харчування, придбання одягу, взуття, купівлю меблів, предметів культури і побуту (включаючи автомобілі, мотоцикли), витрати на соціально-культурні та побутові послуги, нагромадження та інші видатки.

 Зростання доходів не тільки  веде до повнішого задоволення потреб сім'ї, а й змінює структуру напрямів і переваг використання сімейних доходів. При цьому виявляються деякі важливі закономірності цього процесу.

 Харчування в структурі сімейних  доходів займає одне з найважливіших  місць. Зменшення його частки є позитивною тенденцією, яка свідчить про підвищення життєвого рівня населення. Пояснюється це тим, що видатки на харчування є необхідною основою існування людини, вони визначаються традиційними сімейними потребами населення і менш за все піддаються скороченню. Людина економить на харчуванні в останню чергу, коли всі інші ресурси вже вичерпані.

Розвиток виробництва, зростання багатства суспільства і його членів зумовлюють збільшення заощаджень і нагромаджень, які використовуються для поліпшення добробуту і подальшого розвитку виробництва.[20]

 

  1.3. Кредит – особлива форма отримання грошового доходу

 

Наявність товарного виробництва і грошей об’єктивно зумовлює існування і функціонування кредиту. З розвитком товарного виробн6ицтва кредит стає об’єктивним атрибутом господарювання. Але характеру об’єктивної необхідності він набув лише за умов становлення і розвитку товарно-грошових відносин.

Ця необхідність була зумовлена особливостями взаємовідносин між товаровиробниками: коли продавцю потрібно було продавати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити (тому що він ще не виготовив або не продав свій), виникала потреба у передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу, в кредит.

Якщо рух товарних потоків випереджає грошові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їх сплати не мають достатніх грошових коштів, що може зупинити нормальний рух процесу відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу нагромаджуються тимчасово вільні грошові кошти, виникає суперечність між безперервним вивільненням матеріальних і грошових ресурсів в інтересах прискорення процесів відтворення. Ця суперечність може бути усунена за допомогою кредиту, який дає можливість отримувати позичальникам грошові кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг або придбати їх розстрочкою платежу.

Потреба у кредитах також виникає у зв’язку з особливостями індивідуального кругообігу коштів госпрозрахункових підприємств і організацій.

Конкретною економічною основою, на якій з’являються і розвиваються кредитні відносини, виступає кругообіг капіталу, який є безперервний, але при цьому не виключаються коливання потреб у ресурсах і джерелах їх покриття.

Завдяки кредиту:

• зменшується час на задоволення господарських та особистих потреб;
• він виступає як опора сучасної економіки, невід’ємний елемент економічного розвитку;
• кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти при передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику.

 

Коливання в кругообігу основних фондів обумовлені невідповідністю між потребою у великих одноразових витратах на оновлення основних фондів і поступовим характером відшкодування їх вартості в процесі амортизації. В результаті у підприємств може утворюватись як тимчасовий надлишок коштів, що накопичується у фондах розвитку виробництва так і потреба в додаткових грошових ресурсах для технічного переоснащення або виробничого будівництва у випадку недостатності власних накопичень, тобто виникає потреба у кредиті.

У молодих людей потреби часто перевищують їх прибутки. І навпаки, у людей старшого віку прибутки, як правило, перевищують видатки. Це також, з одного боку, викликає потребу в кредиті, а з іншого – створює умови для його надання.

Можна зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність поточних або майбутніх прибутків у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту – коливання потреби в коштах та джерелах їх формування, як у юридичних, так і у в фізичних осіб.[11]

 

Слово "кредит" походить від латинського "creditium", що означає "позика", "борг". Цей термін перекладається ще як "вірю", "довіряю". А тому категорія кредиту розглядається наукою переважно як довіра однієї особи до іншої, на підставі якої у позику надається певна вартість у грошовій чи товарній формі для тимчасового користування за відповідну плату.

Отже, сутність категорії кредиту можна визначити так: кредит – це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення та оплати.

 

Економічні відносини між сторонами кредитної угоди виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення. В цих відносинах завжди беруть участь не менш ніж дві сторони: кредитор – сторона, яка передає вартість у грошовій чи натуральній формі в кредит і позичальник – сторона, що зацікавлена в одержанні позики для досягнення своєї певної мети. Ці сторони називаються суб’єктами кредитної угоди, а ті грошові чи матеріальні цінності, затрати чи проекти, відносно яких укладається угода позики, - є об’єктом кредиту.

Рушійним мотивом кредитних відносин є отримання додаткового прибутку (доходу) кожним із суб’єктів кредитних відносин: кредитор отримує його у формі відсотку за кошти, надані у позику, а боржник – у вигляді прибутку на запозичені кошти, використані у підприємницькій діяльності, чи на розширення свого власного споживання. Завдяки цьому, кредит справляє важливий стимулюючий вплив на поведінку економічних суб’єктів. Але об’єктивної необхідності кредиту, про яку мова йшла вище, а також його стимулюючих мотивів недостатньо для повноцінної реалізації кредитних відносин. Для цього необхідні також певні економіко-правові умови.[17]

Узагальнені причини виникнення кредиту зображено на схемі 1. Додаток А

 

 

Розділ 2. Аналіз доходів держбюджету України

 

        2.1. Загальна характеристика державних доходів

 

Держава може виконувати свої функції та завдання, передбачені Конституцією, якщо вона має у своєму розпорядженні достатню кількість коштів. Залучення державою коштів, тобто мобілізація державних доходів, є складовою частиною фінансової діяльності держави.

 Державні доходи – це сукупність  різних видів грошових надходжень  до фондів держави, що використовуються  нею для виконання її завдань  і функцій. Доходи бюджетів утворюються  за рахунок надходжень від  сплати фізичними і юридичними особами податків, зборів та інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, встановлених законодавством України. Ці кошти зосереджуються у централізованих і децентралізованих грошових фондах. Формування цих грошових фондів здійснюється в результаті розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту.

 Залежно від порядку формування системи державних доходів їх можна розподілити на:

 централізовані – кошти, які  залишаються у розпорядженні  держави в процесі розподілу  валового внутрішнього продукту, та спрямовуються на формування централізованих грошових фондів Державного та місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Державного фонду охорони праці, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення та інші;

 децентралізовані – це доходи, які залишаються у розпорядженні  державних підприємств, установ, організацій  при розподілі та перерозподілі  валового внутрішнього продукту  і формуються, головним чином, за  рахунок їх прибутку. Основою для їхнього формування є прибутки і доходи державних підприємств, установ, організацій, населення.

 Центральне місце у системі  доходів держави посідають доходи  бюджетів держави. Безпосередньо  за їхньою допомогою мобілізується  основна частка фінансових ресурсів держави при формуванні бюджетних і

 позабюджетних фондів, які необхідні  для фінансового забезпечення  виконання державою покладених  на неї функцій.

 Доходи бюджету (відповідно  до Бюджетного кодексу) – усі  податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

 Згідно з Бюджетним кодексом  бюджетна система України складається  з державного та місцевих бюджетів. Основна частка державних доходів формується за рахунок доходів державного бюджету.