Роль інфраструктури ринку в розвитку економіки. Проблеми формування інфраструктури ринку в Україні

                                                      ЗМІСТ

Вступ....................................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. Поняття «інфраструктура».Ринок та його інфраструктура………5

РОЗДІЛ 2. Характеристика складових ринкової інфраструктури…………...17

РОЗДІЛ 3. Роль інфраструктури ринку в розвитку економіки. Проблеми формування інфраструктури ринку в Україні…………………………………30

Висновки………………………………………………………………………..35

Список використаної літератури……………………………………………37

                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                         

 

 

                                                           ВСТУП

Цивілізаційні процеси  у сучасному світі як багатоаспектна ознака соціально-економічного розвитку ринкових економік характеризуються багатоманітністю факторних ознак, які структурують відносини суб'єктів підприємницького процесу. Серед великої гами утворень, що виконують зазначену функцію, системоутворювальну роль відіграє інфраструктура ринку у складі різноманітних за рольовими ознаками й значимістю інститутів. Проголошення України незалежною державою відкрило реальні можливості переходу її до ринку. Подолання деструктивного тоталітарно-адміністративного режиму, корінна перебудова економічних процесів шляхом здійснення радикальних реформ, спрямованих на ринкову трансформацію всіх сфер господарського життя суспільства – основні засади економічної та соціальної політики української держави.

          Побудова розвинутого ринкового господарства – процес досить складний і тривалий. У розвинутих країнах Заходу він відбувся як природний, взаємопов’язаний з економічним і соціальним прогресом суспільства. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою", в рамках і за допомогою яких відтворюються і панують відносини і зв'язки товарного виробництва. Ринок як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм— це абстракція, яка деякою мірою відбиває реалії XIX ст. Сучасний же ринок — це один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності, численні регулюючі інститути (передусім державні) і масова свідомість. Цивілізований характер ринку в промислових розвинутих країнах визначається широким арсеналом перевірених часом і господарською практикою законодавчих і моральних норм, багатоплановою і компетентною політикою держави щодо розвитку економіки та соціальної інфраструктури, інформованістю і самостійністю керівників господарських структур на всіх рівнях, правовою свободою економічної самодіяльності людини. Звичайно, Україна, як нова самостійна держава, що виникла на розколотому терені колишнього народногосподарського комплексу СРСР зі складною інфраструктурою, створеною за багато десятиріч, не може повторити за короткий час той шлях, який пройшов ринок Заходу. Вона може тільки розумно скористатися певним досвідом цих країн, а шлях переходу до ринкової системи має бути свій, з урахуванням усіх національних, політичних, економічних, географічних та інших особливостей історичного розвитку України. Тісно взаємодіючи з усією системою економічних відносин, ринкова інфраструктура виступає необхідною умовою розвитку всіх суб'єктів господарювання регіональних ринків. Ринкова інфраструктура значно впливає на розвиток економіки завдяки підвищенню ефективності процесів товарного і грошового обігу та надання суб'єктам господарювання комплексу ринкових послуг, що створюють сприятливі умови для розвитку бізнесу.

       Тому, на мою думку, питання про сучасний стан та проблеми формування інфраструктури ринку в Україні на сьогодні є дуже актуальним, оскільки її розвиток є одним з визначальних факторів, що впливають на розвиток економіки країни.

       Щодо аграрної сфери вітчизняної економіки, то проблема інфраструктури ринку все ще залишається у повному розумінні цього слова нерозв'язаною, незважаючи на необхідність, а також широке інституційно-правове забезпечення. Саме тому економічна наука дотепер переймається вирішенням дилеми на кшталт вислову, чому „інфраструктура аграрного ринку сформована, але дисфункціональна”. Все це створює чимало проблем для усіх учасників ринкового процесу, негативно впливаючи на ціноутворення, просування аграрного товару від виробника до споживача, функціонування регуляторного механізму, збільшуючи трансакційні витрати. Наведене - лише невелика частина проблем, які знайшли відображення у працях і дослідницьких постулатах відомих вітчизняних економістів аграрного профілю, зокрема І.І. Лукінова, П.Т. Саблука, П.І. Гайдуцького та ін.

РОЗДІЛ 1. Поняття «інфраструктура».Ринок та його інфраструктура.              

 

Термін „інфраструктура” походить від лінгвістичного значення латинських слів “infra” – нижче  і “structura” – будова. Воно запозичене з військового лексикону, в якому  під час другої світової війни термін „інфраструктура” використовували для визначення “сукупності будинків, споруд і комунікацій, необхідних для організації системи постачання збройних сил, зокрема, для товарів і передачі повідомлень. І лише десь в 50-х роках термін почали використовувати в економічній літературі.

        З розвитком науки та накопиченням досвіду було встановлено: чим вище рівень розвитку інфраструктури, тим швидше і більше надходять інвестиції, робоча сила, прискорюється економічний розвиток, зростає рівень життя населення. І навпаки, чим нижче рівень розвитку інфраструктури, тим повільніше або з великими витратами розвивається виробництво, тим важче життя людей. Закономірною стала необхідність першочергового розвитку інфраструктури в нових регіонах. Спочатку будується житло, дороги, інші елементи інфраструктури, а потім в регіоні виникають об'єкти основного виробництва. Інфраструктура стала засобом політики.

       У сучасній економічній літературі існують різні трактування "ринкової інфраструктури". Найчастіше виділяють три групи понять ринкової інфраструктури.

I група. Ринкова інфраструктура  визначається як комплекс галузей,  підгалузей і сфер діяльності, головне завдання яких зводиться  до доведення товарів від виробництва  до споживачів.

II група. Ринкова інфраструктура визначається як каркас ринку, що являє собою розгалужену і взаємозалежну мережу підприємств і господарств для обслуговування процесів обміну і руху товару.

III група. Ринкова інфраструктура  визначається як сукупність технічних  засобів та устаткування, які забезпечують ринкові процеси.

Ринкова інфраструктура значно впливає на розвиток економіки  завдяки підвищенню ефективності процесів товарного і грошового обігу  та надання суб'єктам господарювання комплексу ринкових послуг, що створюють  сприятливі умови для розвитку бізнесу.

Ринкова інфраструктура повинна бути пропорційна рівню  розвитку виробництва на кожному  етапі розвитку суспільства. Сучасна  економіка вимагає наявності  потужних промислових і торгово-складських комплексів, інформаційно-комерційних мереж, високоефективних засобів фінансово-кредитних розрахунків тощо. Особливо важливе значення ринкова інфраструктура має для розміщення продуктивних сил та економічного розвитку регіонів.

       Отже, ринкова інфраструктура - це сукупність особливих інститутів, що виконують функції надання спеціалізованих послуг суб'єктам господарювання з метою створення для них нормальних умов для функціонування, найкращої реалізації їх інтересів та подальшої інтеграції у єдину економічну макросистему. Основною макроекономічною функцією ринкової інфраструктури - є підвищення ефективності капіталу, та, відповідно, ринкової економіки в цілому[1, c.225 ].

      Формами (елементами) інфраструктури в сучасній ринковій економіці є

— кредитна система і  комерційні банки;

— емісійна система і емісійні банки;

— організаційно оформлене посередництво на товарних, сировинних, фондових і валютних біржах;

— аукціони, ярмарки та інші форми організованого позабіржового  посередництва;

— система регулювання  зайнятості населення і центри (державні й недержавні) сприяння зайнятості (біржі праці);

— інформаційні технології і засоби ділової комунікації;

— податкова система  і податкові інспекції;

— системи страхування  комерційного господарського ризику і  страхові (державні і недержавні) компанії;

— спеціальні рекламні агентства, інформаційні агентства і засоби масової інформації;

— торгові палати, інші громадські й добровільні державно-громадські об'єднання ділових кіл;

— митна система;

— професійні спілки тих, хто працює за наймом;

— комерційно-виставочні комплекси;

— система вищої і  середньої економічної освіти;

— консультативні (консалтингові) компанії;

— аудиторські компанії;

— громадські і державно-громадські фонди, створені з метою стимулювання ділової активності;

— спеціальні зони вільного підприємництва тощо.

Ринкова інфраструктура є механізмом функціонування підприємництва (бізнесу). Вона охоплює широкий економічний  простір — від виробництва  до споживання: укладення договорів, контрактів на постачання, просування товарних потоків галузями і регіонами, регулювання збуту та обслуговування економічної системи. З огляду на це ефективність функціонування ринкової економіки передусім залежить від комплексності та ефективності її інфраструктури.

Ринкова інфраструктура виконує такі функції:

1) організаційне оформлення  ринкових відносин;

2) полегшення реалізації  інтересів учасників ринкових  відносин;

3) спеціалізація різних суб'єктів економіки, підвищення оперативності й ефективності їх роботи на основі диференціації ринкових ніш, які вони заповнюють;

4) полегшення форм  юридичного і економічного контролю  державного і громадського регулювання  ринкових відносин.

Для зручності аналізу  елементи ринкової інфраструктури поділяють  на два види:

1) спеціалізована ринкова  інфраструктура; 2) загальна ринкова інфраструктура.

         Спеціалізована ринкова інфраструктура забезпечує організаційне оформлення ринкових відносин за допомогою бірж, торгових домів, аукціонів, систем роздрібної та гуртової торгівлі, ярмарків, торгових палат та ін.

       Біржа — постійно діюча організаційна форма оптового ринку цінностей.

Такими цінностями є:

— товари масового попиту, які мають стандартні споживчі якості;

— акції акціонерних  підприємств і банків;

— боргові грошові зобов'язання держави і облігації корпорацій, казначейські білети;

— векселі (цінні папери, виписані під надані в кредит товари);

— фрахтові документи (страхові зобов'язання під товари, що перевозяться);

— валюта (іноземні банкноти (девізи) або чеки на іноземні депозити);

— нерухоме майно;

— праця.

За видом діяльності розрізняють біржі загальні і  спеціалізовані. Загальна біржа —  біржа, на якій обертаються кілька видів  цінностей (наприклад, товари і цінні  папери). Спеціалізована біржа —  біржа, яка здійснює операції лише з одним видом цінностей.

Існують спеціалізовані біржі товарні, фондові, фрахтові, валютні, нерухомого майна, праці. Біржі є місцем, де відбуваються торговельні операції — укладаються відповідні угоди. Угоди купівлі-продажу укладають на біржі професійні посередники — агенти, брокери, дилери. Біржі здійснюють котирування цін, встановлюють стандарти на біржові товари, розробляють типові контракти, здійснюють розрахунки між продавцями і покупцями, інформаційну діяльність, надають своїм клієнтам страхові, арбітражні та інші послуги.

В Україні функціонує низка бірж: Українська універсальна товарна біржа, Українська універсальна агропромислова біржа, Українська фондова  біржа та ін. Найпоширенішими є  товарні біржі.

        Торговий дім — спеціалізована фірма, яка торгує одним товаром або групою однорідних товарів за дорученням клієнтів чи власним коштом. Відмінний від товарної біржі тим, що на біржі торгують самі учасники або за їх дорученням брокери, а в торговому домі — сама фірма. Сфера діяльності торгового дому досить широка: операції з внутрішньої оптової та роздрібної торгівлі; експортно-імпортні та інші зовнішньоекономічні операції; виробництво продукції; надання замовникам різноманітних супутніх послуг (комерційно-посередницьких, інженерно-консультаційних, транспортно-експедиторських, фрахтових, страхових та ін.). Для виконання своїх функцій торгові доми мають мережу магазинів, складські приміщення, транспортні засоби, засоби зв'язку та інформаційні центри. Торгові доми існують у формі акціонерних товариств, засновниками яких є промислові підприємства, банки, науково-дослідні установи та ін. В Україні торгові доми виникли на базі товарних бірж після прийняття Закону «Про товарну біржу», згідно з яким біржам було заборонено здійснення посередницької діяльності, а більшість перших бірж були зорієнтовані саме на це. Щоб не порушувати закону, деякі з них змінили свій статус на торговий дім.

        Аукціон — різновид періодичних відкритих публічних торгів, на яких відбувається продаж товарів, що вирізняються індивідуальними властивостями і не є взаємозамінними: твори мистецтва, антикваріат, хутро та ін. Існує два способи проведення аукціонів: 1) аукціон на підвищення цін; 2) аукціон на зниження цін (голландський аукціон). На першому товар купує той, хто дає найвищу ціну. На другому спочатку встановлюється штучно завищена ціна, яка поступово знижується. Купує товар той, хто перший зупинить зниження ціни. Розрізняють аукціони примусові і добровільні. Примусові проводять за рішенням суду для стягнення боргів з неплатників, а також державні та приватні організації для реалізації конфіскованих вантажів, заставленого і не викупленого в установлений термін майна, незапитаних і неоплачених товарів. Добровільні організовують з ініціативи власників товарів або майна, що продаються з метою найвигіднішої їх реалізації.