Спекуляція на біржовому ринку, її зміст, форми та наслідки

Біржові спекуляції на різниці в цінах - самий складний вид біржових операцій. Вони вимагають досконалого знання механізму біржового ринку, вміння здійснювати його прогнозування по окремих групах товарів, а в ряді випадків - володіння технікою оптових торгових операцій. Успішне застосування цих операцій вимагає великого практичного досвіду роботи на біржі, але саме ці операції можуть принести досить відчутний прибуток (хоч у випадку їх невдачі вони приносять і відчутні фінансові втрати).

Спекулятивні біржові операції можуть бути основаними: (Додаток Б):

1) на  динаміці (підвищенні або зниженні) біржових цін на реальні товари  або на ф'ючерсні контракти;

2) на  різниці в біржових цінах на  споріднені у виробництві або  в споживанні товари;

3) на  різниці в біржових цінах на  окремі сорти (або інші якісні  характеристики) одного й того  ж товару;

4) на  різниці в цінах на одні  й ті ж товари на різних  товарних біржах;

5) на  різниці в біржових цінах на  реальний товар і на ф'ючерсний  контракт на нього;

6) на  різниці в біржових цінах на  ф'ючерсні контракти по одному  і тому ж товару, але з різною  тривалістю позиції (строками  закінчення).

Спекулятивні  біржові операції вимагають, як правило, здійснення двох видів біржових угод - спочатку на покупку, а потім на продаж реального товару або ф'ючерсних контракт і фінансовий результат  такої операції (розмір прибутку або  збитку) визначається в кінці кінців тим, наскільки ціна продажу може відрізнятись від ціни покупки. При  цьому слід знати одне біржове  правило - на суму прибутку, одержаного одними учасниками біржових спекуляцій, несуть фінансові втрати інші її учасники.

3. Спекулятивні стратегії

3.1 Спекулятивні стратегії із застосуванням ф’ючерсних контрактів

На ф’ючерсних біржах здійснюються переважно спекулятивні угоди та страхування від несприятливих змін цін. Ф'ючерсні угоди не супроводжуються поставками товарів, їх результатом є ліквідація контрактів і розрахунки між брокерами на базі різниці цін. Переважна більшість бірж у світі є ф'ючерсними, а 95-97% обороту бірж становить торгівля ф’ючерсними контрактами.

Економічний механізм діяльності ф’ючерсної біржі спирається на передбаченні цін на певний товар. Добре знання процесу ціноутворення і взаємодії чинників, що його визначають, дає можливість прогнозувати рух цін у майбутньому. Тому діяльність ф’ючерсних бірж стабілізує товарний ринок і господарські зв'язки, забезпечує швидке досягнення збалансованості попиту і пропозиції на ринку. І навпаки, перебої у функціонуванні даного механізму здатні привести до порушення збалансованості товарного ринку. Тому діяльність ф’ючерсних бірж чітко регламентується законодавством і правилами їхньої діяльності [8, с.56].

Перші успішні  спроби запровадити ф’ючерсну торгівлю вже зроблено в Росії, Казахстані й Азербайджані. Україна відстає у запровадженні цієї ефективної форми торгівлі, без якої біржі не здатні відігравати відчутну роль в національній економіці. Адже ф’ючерсні ринки дають первинну інформацію про ціни. Вони також страхують від ризику коливання цін, що вносить в оптову торгівлю елементи надійності, плановості й гарантованості щодо отримання закуплених товарів у визначений строк.

Біржі реального  товару нині збереглися лише в країнах  з недостатнім рівнем розвитку ринкової економіки. В Україні вони також  переважають. Це свідчить про те, що складний процес еволюції економіки  України до ринку лише започатковано.

Після того, як угоди з реальним товаром будуть цілком стандартизовані й уніфіковані, вони поступово переростуть у  форвардні, а потім і в ф’ючерсні контракти. Щоб ф’ючерсні біржі посіли в біржовій торгівлі належне місце, необхідно виробити відповідну законодавчу та нормативно-технічну базу, погодити форми документації, організувати систему сертифікації біржових контрактів, розбудувати систему біржового складування та варантообігу, вирішити інші організаційні проблеми.

Спекулятивні  операції на різниці цін при ф'ючерсних контрактах називаються "спрендинг".

Механізм  біржової спекуляції починає діяти  з моменту порушення сталої тенденції  у співвідношенні цін при різній довжині позиції і припиняє свою дію з моменту нормалізації у  пропорціях між цінами. Як правило, починаючи спред для контрагента, основним є величина співвідношення між цінами на контракти з різною довжиною позиції, а не власне рівень самих цін. В умовах спредингу контрагенти біржового ринку купують один контракт, продають інший і після зміни співвідношення у цінах ліквідують цю позицію, завершуючи угоду. Величина спреду визначається як різниця цін між двома взаємопов'язаними контрактами.

Використовуються  спрединги в основному трьох  видів:

а) на різниці  цін на один і той же товар або  на різні, але взаємопов'язані товари, з різною довжиною позицій. Такі операції грунтуються на передбаченні (прогнозі) руху "контанго" та "беквардейшн";

б) на різниці  цін на один і той же товар з  різною довжиною позиції на одній  біржі, тобто так звані внутрішньоринкові  угоди. Наприклад покупка контракту  з поставкою сої в липні  та продаж контракту з поставкою  в листопаді на Чиказькій товарній біржі;

Це найбільш поширений вид угоди, суть якої полягає  в тому, що в межах однієї біржі  одночасно по одному і тому ж виду товару здійснюється покупка ф'ючерсного  контракту з одним строком  поставки і продаж ф'ючерсного контракту  з іншим строком поставки. Спекулянт, здійснюючи таку операцію, передбачає одержати доход від різниці у  цінах, оскільки при цьому, як уже  зазначалося раніше, на цей же час  існує диспропорція між ними.

Спекулянти  в такому випадку розрізняють  угоду "ведмедя" (на пониження) і  угоду "бика" (на підвищення) [11, с.112].

При операціях  з контрактами "ведмедя", тобто  на пониження ціни спекулянт купує  його на ближній місяць поставки і  продає контракт на більш віддалений місяць поставки.У даному випадку спекулянт розраховує мати доход на першому контракті по відношенню до другого, ціна якого знижується. У біржовій практиці, застосовуючи термін "ближній місяць", мають на увазі місяць поставки, найбільш наближений до початку угоди, а "більш віддалений" - це контракт із значним строком до початку поставки.

Основа  біржових операцій з контрактом "бика", тобто на підвищення ціни, полягає  у протилежній дії. Так, при продажу  контракту на ближній місяць здійснюється покупка контракту на більш віддалений місяць. При цьому мають на меті одержати доход від контракту  з більш віддаленим місяцем поставки проти контракту на ближній місяць. 

в) операції з ф'ючерсними контрактами на один і той же товар з різною довжиною позиції на різних біржах, тобто так звані міжринкові угоди. Наприклад продаж контракту по сої  з поставкою в листопаді на Чиказькій товарній біржі і покупка  контракту по сої з поставкою  в листопаді на біржі Канзас-Сіті. Такі операції називають "арбітраж" або "арбітражні угоди". Як правило, при проведенні таких операцій спекулянт попередньо здійснює значну аналітичну роботу, яка передбачає аналіз системи факторів, що визначають рівень доходу від різниці у цінах на міжринковому рівні.

г) операції з ф'ючерсними контрактами при  однаковій довжині позиції на взаємозамінні товари, тобто так  звані міжтоварні угоди. Наприклад, покупка контракту на пшеницю  з поставкою в липні і одночасно  продаж контракту на кукурудзу з  поставкою в липні.

Це також  одна з найбільш поширених операцій на різниці у цінах на різні, але  взаємозамінні товари, що мають спільні  характеристики при попиті і пропозиції. Як правило, строки поставки взаємозамінних товарів співпадають, хоча це і не обов'язкова умова.

Хеджування  і спекуляція становлять сьогодні основну  частину операцій, які здійснюються на головних товарних біржах світу. Так, на Лондонській біржі цукру спекулятивні операції складають майже 60-65 % всіх біржових угод.На Нью-Йоркській товарній біржі до спекулятивних належить понад 40 % угод.

Слід  зазначити, що найбільш вдало біржову  торгівлю ведуть ті суб'єкти, які можуть найкраще спрогнозувати кон'юнктуру  ринку. Для цього потрібно володіти великим обсягом інформації і  правильно її оцінювати.

Характерно, що на початку 70-х років у США, завдяки стабільному зростанню  цін на більшість біржових товарів, багато юристів, лікарів, вчителів, вдало  спекулюючи на біржі в невеликих  масштабах, зуміли забезпечити собі цілі капітали. З того часу значення спекуляції тут, яка завжди є невід'ємною  частиною біржових угод, значно зросло.

На думку  американських спеціалістів, випереджаюче зростання спекулятивних угод порівняно  з хеджуванням пов'язане як із збільшенням маси капіталів, що шукають  вигідного застосування поза сферою виробництва і послуг, так і  зі ступенем збалансованості економіки. Рух спекулятивного капіталу є найпростішим методом усунення диспропорцій, оскільки рушійним мотивом спекуляції є отримання  прибутку від різниці у цінах [7, с.88].

Фінансові ф'ючерсні ринки виникли як реакція  на  потребу  в  адекватних інструментах  хеджування,  яке  повинне   розглядатися   як   їхнє   основне призначення. Проте  хеджери  не  є  єдиними  учасниками  ринків  фінансових, ф'ючерсів. Спекулянти та арбітражери також беруть участь в операціях на  цих ринках і, як буде показано надалі, відіграють дуже важливу роль  для  їхнього ефективного функціонування.

Фінансовий  ф'ючерсний контракт надає одночасно  право  і  зобов'язання купити або продати актив у встановлений  термін  у  майбутньому  на  умовах, узгоджених у даний час.  Валютні  ф’ючерси  укладаються на  обмін валют у майбутньому по курсу, визначеному на момент укладання угоди в контракті.

3.2 Спекулятивні стратегії з опціонами

Валютний  опціон є своєрідною формою  термінової  угоди  двох  сторін  — продавця і власника опціону, внаслідок якої власник опціону  отримує  право, а не зобов'язання, купити у продавця опціону або  продати  йому  заздалегідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу  (або  на  національну  грошову одиницю) за обумовленим валютним курсом чи за  курсом,  визначеним  на  день обміну. Такий фіксований курс називають ціною виконання.

Власник опціону має право вибору реалізувати  опціон або ж  відмовитися від  нього залежно від того, наскільки сприятливими  для  нього  будуть коливання валютного курсу.

Продавець опціону зобов'язаний виконати валютну  операцію за  курсом обміну (ціною виконання), встановленим за опціонною угодою,  та  забезпечити власникові  опціону  виконання  умов  угоди  до   завершення   встановленого терміну. Якщо угоду здійснено, то вживають терміни  «опціон  здійснено»  або «опціон виконано».

Залежно від місця продажу  опціони  поділяють  на  біржові,  що  вільно перебувають  в  обігу,  та  позабіржові.  Біржові  опціони  (traded  option) продають  і  купують  опціонні  біржі,   які   є   своєрідними   фінансовими інститутами, що стали невід'ємною  складовою  фінансового  ринку  економічно розвинених країн. Найвідоміші з них — Лондонська фондова біржа.  Європейська опціонна  біржа  в  Амстердамі  (з  1978  p.),  Філадельфійська,   Чиказька, Монреальська та інші біржі. В табл. 6 наведено перелік цих  бірж  та  валют, за якими укладаються опціонні угоди.

Біржові опціони можуть знаходитися в  обігу на вторинному ринку,  вільно купуватися і   продаватися   третіми   особами   до   завершення   терміну використання. Ці опціони стандартизовані за певними видами валют,  сумами  й термінами виконання [2, с.77].

Фінансові спекуляції каталізують  розвиток фінансових ринків. На ризики не звертають уваги доти, поки ринки  розвиваються по спадній та їх "перегрів" не викликає кризи.

4. Ризики та наслідки фінансових  спекуляцій в сучасних умовах

Недавні іпотечні проблеми в США та ажіотаж  кредитоманії в сфері споживання в різних країнах світу окреслили  нові межі спекулятивних угод. Безсумнівно, що неконтрольовані фінансові спекуляції все частіше стають вісниками  фінансових криз. Наскільки реальні  ці ризики та загрози для України  і чи є можливість їх уникнути? [5]

Фінансова спекуляція - спосіб одержання прибутку на різницях цінових коливань вартості фінансових і матеріальних активів без утворення нової (додаткової) вартості в їхньому кругообігу, коли формується ілюзія вартості у відриві від дійсної економічної реальності цін. Фінансові спекуляції спричиняють циклічні зміни стану ринків (фази "підйом-спад" або "бики-ведмеді") і проявляються в переоцінці біржових товарів, цінних паперів, валюти, нерухомості. Спекулятивний капітал вкладається в короткострокові й портфельні активи, а його міграцію у вигляді так званих "гарячих грошей" стимулює спокуса одержання більше високого прибутку на зовнішніх ринках у порівнянні з внутрішнім (тобто з ринком останнього перебування)[5].

Фінансові спекуляції мають позитив у частині  розширення характеристик ліквідності  ринків і переформатування ризиків. Але головною небезпекою фінансових спекуляцій, що перекриває всі позитиви, є перетворення капіталу у фікцію, тобто утворення незабезпеченого "макропузиря".

Інструментарій  фінансових спекуляцій розкривається  в тому, що можливість безпосередньо  впливати на динаміку ринків мають  великі портфельні інвестори. Якщо говорити про нові ринки, у т.ч. й України, серед останніх переважно нерезиденти. Інвестори-спекулянти приймають на себе значні короткі позиції (продаж активів) в ослабленій валюті, використовуючи для цього спеціальні фінансові угоди (спот, форвард, опціон та ін.).

Після "розігріву" ринку по закінченні гри на підвищення цін фіксується отриманий прибуток, а потім активна гра на зниження за допомогою міграції (витоку) капіталу за межі країни дозволяє отримати додатковий прибуток від шоків, викликаних падінням вартості фінансових активів на нестабільному  ринку. Зменшення попиту на фінансові  активи має місце в різних сегментах: ринках акцій, депозитарних розписок, державних і корпоративних облігацій.