Споживання, заощадження та інвестиції

Проте притоку в інвестиційну сферу іноземного та приватного національного капіталу пережкоджають політична нестабільність, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення, та ще однієї дуже важливої причини корупції. Саме через корупцію і бюрократію у світі склався негативна думка про нашу державу, додамо до цього нашу систему оподаткування і ось ми маємо резутат - Україну віднесли до групи країн з найбільшим інвестиційним ризиком.

На сьогоднішній день іноземні інвестори які все ж наважуються інвестувати в нашу економіку вимагають законодавчих гарантій, великі корпорації та інвестиційні компанії вимагають урядових гарантій та пільг. Проте механізм реалізації правових гарантій поки що недостатньо відпрацьований. До того ж відсутні достатні судові засоби для забезпечення дотримання законних прав інвесторів та врегулювання спорів. Окрім того, для іноземних інвесторів більш приваблива така інстанція для вирішення суперечок, яка незалежна від уряду країни-господаря. У зв`зку з цим велике значення надається приєднанню України до багатосторонньої конвенції по врегулюлюванню інвестиційних спорів між державою та фізичними і юридичними особами інших країн.

Важлива умова, необхідна для приватних капіталовкладень (як іноземних, так і вітчизняних),- постійний та загальновідомий набір норм та правил, сформульваних таким чином, щоб потенційні інвестори могли розуміти та передбачати, що ці правила будуть застосовуватись до їх діяльності. В Україні ж, яка перебуває в стані безперервного реформування влади, правовий режим непостійний.

Надалі на різних рівнях влади діють закони та правила, що часто суперечать один одному. Додатковим джерелом нестабільності є надання законам та інструкціям зворотньої сили. Така практика серйозно турбує іноземних інвесторів, особливо коли законодавство зачіпає вже існуючі капіталовкладення.

 

Пріорітетні напрямки залучення іноземних інвестицій.

Іноземний капітал сьогодні особливо необхідний в тих сферах економіки активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти наростаюче соціальне напруження в суспільстві. Це насамперед виробництво продуктів харчування, товарів широкого попиту та послуг, ліків та іншої життєво важилвої продукції.

У реконструкції та модернізації за участю іноземного капіталу має потребу практично все агропромислове господарство України,- від первинних виробничих процесів у сільському господарстві до випуску кінцевого продукту та доведення його до споживачів. Тут вкрай необхідно підняти продуктивність та знизити витрати, забезпечити більш глибоку та комплексну переробку первинної сировини з метою значного збільшення виходу кінцевої продукції та підвищення її споживчих якостей. Через технологічну відсталість в агропромисловій сфері економіки щорічно втрачається мільйони тонн м`яса, не використовується близько половини молочного білка, пропадає 40% овочів і фруктів. У величезних кількостях витрачається або нераціонально використовується й вирощена зернова продукція.

Зниження втрат сільськогосподарської сировини та поглиблення її переробки стосується тих сфер, де за участю іноземного капіталу можна в короткі строки одержати значний економічний ефект, зокрема створення порівняно невеликих підприємств, що не потребують великих вкладень і забезпечують швидку окупність початкових затрат при невисокому ступені ризику для іноземних інвесторів. Бажана участь іноземного капіталу й у переведені агропромислового виробництва на сучасну технологічну базу, в тому числі з використанням потужного науково-технічного та виробничого потенціалу оборонних галузей, що підлягають конверсії.

У великомаштабному іноземному інвестуванні зараз відчувають гостру потребу паливно-енергетичні галузі що впродовж багатьх років несуть величезне навантаження не тільки щодо енергопостачання виробництва та соціальної сфери, але й щодо забезпечення експорту. Залучення інвестицій з-за кордону в цю галузь було б дуже уже корисним при розв`язанні ряду вузлових питань. Серед них:

-активізація  використання існуючого виробничого  потенціалу по видобуванню та  переробці енергоресурсів, зокрема  нафти і газу, родовища яких  відкрито в українській частині  шельфу Чорного моря та в  Карпатах. Відомо що чорноморськими  родовищами цікавляться британська  транснаціональна компанія "SHEEL" та російський "ГАЗПРОМ".І саме  в даному питанні держава повинна  взяти на себе роль посредника  і вибрати найкращий із запропонованих  варіантів.

Також держава має вирішити питання із закриттям частини вугільних шахт і реконструкції решти;

-різке  зниження питомих видатків палива  та енергії у народному господарстві  на основі переходу до енергозберігаючих  технологій;

-комплексна  модернізація діючих і створення  нових виробничих фондів і  процесів на базі сучасної  техніки та прогресивних технологій, що забезпечують стійке зростання  ефективності та базпеки виробництва, а також поліпшення умов праці;

-зниження  негативного впливу металургійного  та нафтохімічного комплексів  на навколишнє середовище на  основі застосування екологічно  чистих технологічних процесів  у виробництві, транспортування  та сферах споживання енергоресурсів.

Основні законодавчі та інші нормативні акти України, регулюючі інвестиційну діяльність.

1. Закон України “Про інвестиційну  діяльність” від 18 вересня 1991р., що  визначає загальні правові, економічні  та соціальні умови інвестиційної  діяльності на території України.

2. Закон України “Про режим іноземного  інвестування” від 25 квітня 1996р., визначає  особливості іноземного інвестування  в Україні.

3. Закон України “Про державну  програму заохочення іноземних  інвестицій в Україні” від 17 грудня 1994р.

4. Закон України “Про підприємництво”  від 7 лютого 1991р., що визначає правові, економічні та соціальні умови  здійснення підприємницької діяльності (у тому числі і інвестиційної  сфери) громадянами та юридичними  особами на території України.

5. “Порядок визначення відповідності  інвестиційних проектів із залученням  іноземних інвесторів вимогам  та критеріям, викладеним у Державній  програмі заохочення іноземних  інвестицій в Україні для надання  їм додаткових пільг”, затверджений  наказом Агенства міжнароднї  співпраці та інвестицій №22 від 3 червня 1994р.

6. Закон України “Про приватизацію  майна державних підприємств”  від 4 березня 1992р. Закон регулює  правові, економічні та організаційні  основи приватизації підприємств  загальнодержавної та комунальної  власності.

7. “Положення про інвестиційні  фонди та інвестиційні компанії”, затверджене Указом Президента  України №55/94 від 19 лютого 1994р.

8. Закон України “Про власність”  від 7 лютого 1991р., та інші.

Висновок

У своїй курсової я розглянув ланцюжок взаємодій «споживання заощадження - Інвестиції » і мало-помалу постарався пояснити важливість всього цього процесу. Але є завдання, які ми повинні вирішити, щоб зрівнятися з високорозвиненими країнами. Головне завдання структурної та інвестиційної політики - відновити неприпустимо скоротилося виробництво. Без інвестицій немає економічного зростання, без економічного зростання немає надій на скільки небудь серйозні інвестиції. Потрібно розірвати це замкнене коло. При раціональних продуманих підходах тільки за рахунок використання простоюють сьогодні потужностей при мінімальних інвестиціях в основний капітал можна і потрібно забезпечити 10-12% зростання промислового виробництва. Необхідно максимально використовувати несприятливу для імпорту курсову ситуацію для зменшення імпортозалежності вітчизняного споживчого ринку.

Ще в 1755 році Адам Сміт висловив широко відому думку про те, що «для переходу держави зі стану дрімучого варварства до вищих щаблях розвитку потрібно не так вже і багато умов крім внутрішнього світу, необтяжливих податків та дотримання законності ».

Давайте ж, зрештою будемо використовувати ті сировинні гроші, які знаходяться у штаб фонді, а не просто вкладати в економіку інших країн (наприклад, США). Є прислів'я: «Заритий скарб іржавіє і гніт лише в обороті золото росте». Наші гроші повинні бути в обороті нашої країни, а не інший.

«Ще одне остання оповідь, і літопис закінчено моя» - О.С. Пушкін. У кінці решт, якщо ми не знаємо що нам робити давайте візьмемо рада у країн з багаторічним досвідом.

«Ніколи не будь надто гордим, щоб обійтися без ради досвідчених консультантів з інвестицій, особливо бухгалтерів вищої категорії та повірених за податками ».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

• Ф. Рут, А. Філіпенко “Міжнародна торгівля та інвестиції”, К., 1998.
• Р. Бланк “Інвестиційний менеджмент” К., 1995;
• Гойко А. Ф. “Организация рынка финансового капитала и инвестиций в Украине”. К., Будывельник.. 1995;
• Шевчук В, Рогожин П. “Основи інвестиційної діяльності” 1997;
• Україна в цифрах. 1996. К., 1997.
• Современная экономика / Под ред. Мамедова О.Ю. –Ростов-на-Дону, 1996. -
• С.169-176.

 

• Базилевич В.Д. та ін. Макроекономіка, опорний конспект лекцій. –К.,
• 1997.

 

• Баликоев В.В. Общая экономическая теория –Новосибирск. 1997.- С.
• 338-346.

 

• Барр Раймон. Политэкономия. – М., 1995.

 

• Будаговська С. та ін. Мікроекономіка і макроекономіка. – К., 1998.

 

• Введение в рыночную экономику / Под ред. А.Я. Лифшица. –М., 1994.

 

• Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Макроэкономика – СПб, 2000.

 

• Гальперин В.М. и др. Макроэкономика. – СПб, 1997.

 

• Гальчинський А. Теорія грошей. – К.: Основи, 1998.

 

• Дадаян В.С. Макроэкономика для всех. – Дубно, 1996.

 

• Долан Эдвин Дж. Макроэкономика. – СПб, 1994.

 

• Дорнбуш Р., Фишер С. Макроекономіка. - К.: Основи, 1996.

 

• Економіка України / За ред. Б.Ф. Заболоцького. – Львів, 1997.

 

• Казаков А.П., Минаев Н.В. Экономика. – М., 1996.

 

• Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. – М., 1989.

 

• Костюк В.Н. Макроэкономика. – М., 1998.

 

• Курс економической теории / Под ред. М.Н. Чепурина. – Киров, 1994.

 

• Лившиц А.Я. Инфляция: краткий курс. // Российский экономический журнал
• Мэнкью Г. Макроэкономика. – М., 1994.

 

• Основы экономической теории / Под ред. В.Д. Камаева. - М., 1996.

 

• Петюх В.Н. Рыночная экономика. – К., 1995.

 

• Пухтаєвич Г. О. Макроекономічний аналіз. – К., 2000.

 

• Савченко А.Г. Макроекономіка. –К., 1999. – Глава 12, 1995.- Глава 13.

 

• Радионова І. Макроекономіка та економічна політика. – К., 1996.