Сутність наукового відкриття.

Питання 1 : сутність наукового  відкриття.

Юридична форма правової охорони науково-технічної діяльності виникла із феодальних привілей як правової монополії і була запозичена із феодальних дарованих грамот. До XVI століття ці грамоти-привілеї видавалися у більшості випадків монастирям, а іноді і приватним особам. З кінця XVI століття грамоти-привілеї почали надавати на ведення окремих промислів та торгівлю новоствореними товарами. Видача привілей на винаходи розпочалася лише в середині XVIII століття, а 15 червня 1812 року був підписаний Маніфест «Про привілеї на різні винаходи та відкриття в ремеслах та витівках» [1,30-34.]. , який був фактично першим патентним законом, що регулював питання надання правової охорони винаходів та наукових відкриттів і встановлював примітивну, але систему їх реєстрації.

У 60-х рр. XX століття питанням наукових відкриттів та винаходів починає  займатись Комітет ,що був створений  при Раді Міністрів СРСР. Створення  такого Комітету було цілком закономірним,оскільки перше наукове відкриття було зареєстровано в СРСР лише у 1959 році з пріоритетом від 26 червня 1947 року.

За наполяганням колишнього Радянського  Союзу наукові відкриття було включено до об’єктів правової охорони  Конвенції про створення Всесвітньої  організації інтелектуальної власності (ст. 2 п. VIII),що відбулась у Стокгольмі у 1967 році. Склалася досить парадоксальна ситуація: за ініціативою колишнього СРСР Конвенція визнала наукові відкриття об’єктом правової охорони, а країна, в якій було започатковано реєстрацію наукових відкриттів, відмовилася від їх правової охорони. ( знайти коли визнається охорона дійсною )

Важливим етапом у розвитку правового регулювання наукових відкриттів була публікація проекту  Договору 14 жовтня 1977 р. В період з 27 лютого по 7 березня 1978 р. в Женеві відбулася Дипломатична конференція по укладенню Договору про міжнародну реєстрацію наукових відкриттів».Ідея даного договору була запропонована Радянським Союзом у 1971р. і її необхідність була обумовлена необхідністю реєстрації наукових договорів,що б наділяло останніх правовою охороною.

Укладення Женевського договору є помітною віхою в історії  ВОІВ. Якщо Конвенція, що заснувала  ВОІВ, у статті 2 лише згадала про  наукові відкриття, то Договір є  першою міждержавною угодою у сфері  чистої науки. Договір не було ратифіковано належною кількістю держав у встановлений термін, і він не набрав чинності.

Чинний Цивільний кодекс Української РСР 1963 р. в ст. 514-516 визначає основні засади правової охорони  відкриттів, але ніхто їх не реєструє, тобто закон не виконується.

В Україні державної реєстрації наукових відкриттів за радянських часів  не було, а незалежна Україна, за прикладом Москви, державної реєстрації наукових відкриттів не розпочала[2].

Поняття наукове відкриття  є складним та багатогранним та потребує докладного аналізу, вивчення окремих  його частин.

Загальноприйнятим є визначенням  наукового відкриття,що передбачає встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання. Із даної дефініції, випливають ознаки охороноздатності категорії наукове відкриття,які якнайкраще розкривають сутність даного поняття.

Із даного визначення випливає перший критерій охороноздатності- встановлення ,що чітко вказує на походження наукового  відкриття із матеріального світу. Тобто вчений, проводячи певні  дослідження чи експерименти, встановлює(пізнає,відкриває) закономірності,явища і якості матеріального світу.

Наступним критерієм можна виділити словосполучення «невідомих раніше», що вказує на принципову новизну даного відкриття. Мова ведеться про те , що науковим відкриттям можуть бути признані лише ті закономірності,явища чи якості матеріального світу ,що не були відомими до того. У нормативних документах даний критерій охороноздатності закріпився у Проекті закону про права на наукові відкриття(ст.12). Також із даним критерієм охороноздатності пов’язано авторство на наукові відкриття,яке,як правило, визначається за датою публікації наукових результатів ,що містять наукове відкриття.

Не менше важливим є  концентрація на критерії,що передбачає докорінні зміни у рівні наукового пізнання. Необхідно зауважити,що за своєю природою цей критерій охороноздатності наукового відкриття не піддається точному визначенню,оскільки , на думку одних науковців,нові знання можуть вносити корінні зміни в рівень наукового пізнання, а, на думку інших,—ні. Очевидним залишається лише той факт,що відкриттями можуть бути признані положення фундаментального характеру,котрі вносять корінні зміни в рівень наукового пізнання.

Ведучи мову про закономірності , властивості та явища матеріального  світу то вони теж виступають безпосередніми критеріями охороноздатності наукового  відкриття. Важливим для розуміння  є те ,що науковим відкриттям вважатиметься  результат діяльності ,що включатиме вище зазначені ознаки ( закономірність,явище та сутність ).Тобто будь-який науковий факт , до прикладу ,відкриття місцезнаходження корисних копалин чи нової зірки , науковим відкриттям вважатись не буде . Звідси випливає ,що науковий факт ,отримає статус наукового відкриття та юридичну охорону лише за умови правильної його інтерпретації. Яскравим прикладом переходу наукового факту у наукове відкриття є встановлення світіння газів,що виходять із надр Місяця, у 1958 році Н.А.Козирєвим. Сам по собі даний науковий факт не міг скласти основи для охороноздатності, проте правильна інтерпретація надана Н.А.Козирєвим, а саме – властивість вулканічної діяльності Місяця,зумовила перехід даного наукового факту у відкриття.

Зважаючи ,що важливими елементами категорії є: явище , властивість та закономірність,що у своїй сукупності отримують охорону у якості наукового відкриття ,необхідним  є докладніший їх розгляд.

Явище матеріального світу  як об'єкт відкриття — це невідома раніше об'єктивно існуюча і така, що вносить докорінні зміни в  рівень пізнання, форма прояву сутності об'єкта матеріального світу(природи).Необхідно  усвідомлювати той факт ,що явище і сутність знаходяться у взаємодії, органічній єдності. Проте саме завдяки тому ,що сутність може бути розкритою,стає можливим і наукове пояснення самого явища. Вчений повинен довести , чим обумовлене явище,що воно за собою тяне і при яких умовах проявляється. Тут простежується причинно-наслідковий зв’язок. Важливим для розуміння наукового відкриття є і встановлення того факту , що сутність і явище існують незалежно від волі людини, поза її свідомістю. Прикладами відкриттів –явищ можуть служити ,внесені у реєстр СРСР наступні: підсилення електромагнітних хвиль,явище радіовипромінення сонячної  корони, явище ділення атомних ядер із запізненням тощо.

Важливим елементом наукового  відкриття або ж його етапом є  встановлення якісної визначеності об'єкта щодо інших об'єктів, з якими  він вступає у взаємодію-тобто  виявлення істотної властивості  об'єкта. Оскільки кожний об'єкт має  багато різноманітних властивостей, саме їх сукупність складає якісну визначеність, що відрізняє його в цілому від інших об'єктів . Тому встановлення існування раніше невідомої властивості — необхідний, але недостатній елемент змісту відкриття. При цьому має бути доведено, чим викликана виявлена властивість, що вона спричиняє і при яких взаємодіях проявляється. Вимагається науково обгрунтована інтерпретація, що полягає у встановленні сутності цієї властивості і її закономірного характеру. Отже,сукупність властивостей та їх закономірностей існування є невід’ємним аспектом наукового відкриття.

Закономірність як об’єкт наукового  відкриття — це об’єктивно існуючий зв’язок між явищем і властивостями матеріального світу. Тобто відкрити закономірність —  означає зрозуміти зв’язок і виразити його певною математичною чи функціональною залежністю . Більш повно такий зв’язок характеризується наступними ознаками. По-перше взаємозалежність між явищем і якостями повинна бути взаємно обумовленою, тобто носити не випадковий , а закономірний характер(причинно-наслідковий зв’язок).По-друге ,такий зв’язок повинен носити стійкий характер,оскільки виражає такий характер при якому зміна одних явищ чи якостей ,беззаперечно спричинить зміну інших. Це є закономірним процесом ,оскільки залежність між явищем і якістю виражається ,як вже було зазначено вище, математичною чи функціональною залежністю. По-третє, зв’язок повинен носити універсальний характер і задовольняти вимоги узагальнення, і можливості розповсюдження його на інші однорідні об’єкти.

Отже, закономірність матеріального  світу як об’єкт наукового відкриття  — це невідомий раніше, але об’єктивно існуючий і такий, що вносить докорінні  зміни в рівень пізнання, стійкий  зв’язок між явищами або властивостями  матеріального світу. Повніше цей зв’язок характеризується тим, що він є суттєвим, внутрішньо притаманним явищам або властивостям, та їх взаємною обумовленістю і не повинен мати випадкового характеру.

Якщо узагальнити вищезгадані  властивості,то наукове відкриття,як результат наукових досліджень, є чітким і коротко сформульованим положенням,яке у людській діяльності застосовуватись не може. Але саме завдяки науковим відкриттям стають можливі подальші наукові дослідження, розробки  та уможливлюється їх корисне застосування у суспільно-корисній  діяльності.

 Сформульована закономірність, властивість чи явище стає основою для створення винаходів та інших технологічних (технічних) рішень. Винаходи як такі також є лише рішеннями, що здебільшого можна використати безпосередньо під час діяльності людини. Науково-дослідні пошуки продовжуються, але вже на етапі дослідно-конструкторських робіт, які мають знайти відповідні способи, знаряддя, матеріали, устаткування тощо для раціонального використання через винаходи та інші технічні рішення встановлених закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу. На основі винаходів розробляється і створюється нова техніка, яка може бути вже безпосередньо використана у виробництві чи будь-якій іншій суспільно-корисній діяльності. Використання нової техніки породжує нові наукові, технічні та інші проблеми, які потребують вирішення. Таким чином, цей діалектичний цикл замкнувся і починається новий виток по спіралі.

Безсумнівним є значення наукових відкриттів у житті і діяльності людини. Таким чином, саме наука, наукова  діяльність — провідний фактор розвитку суспільства. Інтелектуальна, творча діяльність, власне її результати — наукові  відкриття в сучасних умовах суспільного  розвитку набувають все більшого значення, визначають стратегію і  тактику соціально-економічного розвитку будь-якого суспільства, в тому числі й України.

Там, де науку шанують, люди живуть краще.

 Питання 4: правового регулювання наукового відкриття в Україні

При розробленні  національного законодавства України  у сфері інтелектуальної власності  було висунуто завдання – максимально  використати правові норми, визнані  всіма цивілізованими країнами світу.

Значним досягненням  правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності  є прийняття 16 січня 2004 року нового Цивільного кодексу України, більшість  норм якого по інтелектуальній власності  містяться в книзі четвертій "Право  інтелектуальної власності". Книга IV ЦК України враховує сучасний стан економіки, національні традиції і звичаї, вона максимально наблизила систему охорони інтелектуальної власності до світових стандартів, в ній знайшли відображення останні найновіші досягнення як світової, так і вітчизняної правової науки, врахований досвід правозастосовчої практики.

Щодо об’єкта  права інтелектуальної власності  – наукового відкриття – виключного права не виникає, воно визнається надбанням всього людства, тому визнавати його об’єктом права інтелектуальної власності можна лише умовно. Право авторства і право пріоритету визнається за авторами наукового відкриття.

Відповідно до Конституції  України, яка гарантує кожному громадянину  свободу художньої, наукової і технічної  творчості, наша незалежна держава  послідовно створює свої власні механізми  захисту інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, які виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної  діяльності.

В Україні наукове відкриття  стало признаватись об’єктом права інтелектуальної власності з 1 січня 2004 року, а саме з моменту набуття сили нового Цивільного Кодексу України. Знадобилось тринадцять  років для того,щоб повернути науковому відкриттю статус «об’єкта права інтелектуальної власності» (стаття 420 ЦКУ).

На даний момент у національному законодавстві наукове відкриття регулюється у частині Четвертій Цивільного Кодексу України статтею 457,де надається значення цього поняття. Згідно із даним Кодексом наукове відкриття визначається , як встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання. Отже, питанню наукового відкриття у національному законодавстві присвячена Глава 38 Цивільного Кодексу України. Варто зауважити , що наукові відкриття відносяться до так званих нетрадиційних об’єктів права національної власності. Щодо міжнародної практики ,то ця категорія не набула юридичного визнання та відповідного захисту у більшості країн. Більше того , у тих країнах де наукове відкриття закріпилось як юридична категорія ,захищена законом,така необхідність вважалась неоднозначною та в дечому неоправданою [].До прикладу ,у СРСР,який , як нам вже відомо,  починаючи із 1947 р. надавав охорону науковим відкриттям, у 80-х рр. XX ст. переглянув свої позиції,щодо юридичного захисту наукових відкриттів . Наслідком стала дискусія , яка розгорнулась щодо Положення про відкриття,винаходи та раціоналізаторські пропозиції 1973 року, щодо необхідності подальшого існування інституту відкриттів як загалом , так і зокрема у вигляді,що був наданий даним Положенням[3].Включення даного поняття до потенційних охороноспроможних об’єктів  права інтелектуальної власності , що міститься у статті 2 Конвенції про заснування Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності чи Женевський договір про міжнародну реєстрацію наукових відкриттів (1978р ) теж не надали категорії наукове відкриття  бажаного юридичного захисту . Аналізуючи українське законодавство, можна знайти надзвичайно невелику кількість нормативно-правових актів ,у яких можна знайти термін «наукове відкриття». Забезпечення правової охорони даного поняття відображається лише у главі ЦК України , зазначеної вище.