Сутність наукового відкриття.

За свою суттю наукове відкриття є найвищого рівня науковим результатом. Останній, зокрема, визначається в Законі України "Про наукову і науково-технічну діяльність" як нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо. Правові засади проведення в Україні наукових досліджень визначаються, крім вищезгаданого Закону, також Законом України "Про наукову і науково-технічну експертизу", "Про освіту", "Про вищу освіту".Окремо згадується також в переліку об'єктів права інтелектуальної власності у ч. 1 ст. 420 ЦК України.Разом з тим, необхідно зазначити, що практичне функціонування юридичних інституцій і механізмів державної охорони наукових відкриттів в Україні припинилося з 1992 року, хоча норми про охорону відкриттів зберігались у ЦК УРСР 1963 р. до 2004 року, а в Законі України "Про власність" - до 2007 року.

Варто зауважити ,що поняття наукового відкриття  виключене з під Закону України  «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», а також не підпадає під сферу дії Закону України «Про авторське право і суміжні права»,що дає нам зробити висновок про відокремленість даного поняття в українському законодавстві у самостійний правовий режим.

Можна стверджувати ,що стаття 457 ЦК України надає нам  визначення наукового відкриття  як об'єкта права інтелектуальної  власності , що, по суті, закріплює найважливіші аспекти охороноздатності наукових відкриттів. Тобто згідно із даною  статтею наукове знання може бути кваліфіковане ,як наукове відкриття , якщо воно володіє наступними ознаками.

Ведучи мову про  наукове відкриття також потрібно чітко розрізняти юридичне і наукове  визначення цієї дефініції. Тобто згідно із ЦК України наукове відкриття є результатом наукового пізнання  та повинне мати ряд ознак,передбачених законом,що розкриває це поняття як юридичну категорію,не зважаючи на той факт що із наукової точки зори , цим поняттям володіє і процес ,скажімо, наукового пошуку.

У главі 38 ЦК України  статтею 458 регулюються …

Розглядаючи дану статтю, необхідно звернутись до положення частини 2 статті 54 Конституції України,відповідно до якого ніхто не може використовувати або поширювати результати інтелектуальної діяльності особи без її згоди, за винятками, встановленими законом.Тобто йдеться про особливість, зазначену дещо раніше ,що передбачає унеможливлення віднесення наукового відкриття до виключного авторського права,оскільки за своєю суттю наукове відкриття є надбанням усього людства і передбачає лише встановлення певних закономірностей, властивостей ,як було встановлено при розгляді питання ,щодо особливостей наукового відкриття.

Отже,суб’єктивні права авторства, які передбачаються інститутом права інтелектуальної власності на наукове відкриття, спрямовані на стимулювання автора та його суспільне заохочення , але аж ніяк не на надання йому виключних авторський прав на володінням результатами наукового відкриття. Тобто у відповідно до ч. 1 ст. 458 ЦК України автор має лише одну юридичну можливість - це право надати науковому відкриттю, яке він зробив, своє ім'я або спеціальну назву. Це право надати авторську назву тісно пов'язане з правом авторства, сформульованим у загальних положеннях про право інтелектуальної власності (Глава 35 ЦК України), як право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо), об'єкта права інтелектуальної власності (п. 1 ч. 1 ст. 423 ЦК України). Право автора надати науковому відкриттю своє ім'я перебуває у системному зв'язку також з іншим особистим немайновим правом фізичної особи - правом на використання імені. Як зазначено у ч. 1 ст. 296 ЦК України, фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї діяльності.Проте здійснення даного права на відкриття є добровільним і залежить від волі автора.У випадку, коли автор відкриття не надав назву своєму науковому відкриттю або власне ім’я,то іншу особи ,що використовуватимуть дане досягнення мають право зазначати ,ким саме було здійснене використовуване ними відкриття. Дане право ґрунтуватиметься на легальних засадах,що передбачені  ч. 3 ст. 296 ЦК України(використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах допускається без її згоди),що по суті є виявом наукової етики. . При цьому, слід мати на увазі, що єдине поки що право автора наукового відкриття на присвоєння йому свого імені або авторської назви, є особистим немайновим правом. Таке право роботодавцеві автора відкриття належати не може, якщо інше не буде встановлено законом (ч. 4 ст. 423 ЦК України).

Важливим аспектом,який необхідно виділити у  ч. 1 ст. 458 ЦК України є відсутність економіного змісту і будь-якого матеріального зиску для автора у разі закріплення за ним назви наукового відкриття. Жодних майнових суб'єктивних прав для авторів наукових відкриттів ЦК України не закріплює.Суб'єктом права на наукове відкриття, передбаченого ч. 1 ст. 458 ЦК України, є автор. Автором наукового відкриття може бути лише фізична особа. Юридична особа або інший учасник цивільних відносин, крім фізичних осіб, автором наукового відкриття вважатись не може. ЦК України не містить будь-яких обмежень для фізичних осіб у питаннях набуття і здійснення права на наукове відкриття за ознаками громадянства, віку, обсягу цивільної дієздатності тощо. Розглядаючи питання про права на наукове відкриття, здійснене у співавторстві, вирішується за загальними правилами про співавторство.

Юридичною формою закріплення прав інтелектуальної власності на наукове відкриття є диплом. Диплом про наукове відкриття є правопосвідчувальним, а не правовстановлюючим документом, адже права інтелектуальної власності на наукове відкриття виникають не з моменту видачі диплому, а з часу, відколи про наукове відкриття було заявлено або від коли суть відкриття була донесена до відома третіх осіб.

У ч. 2 ст. 458 ЦК України встановлено, що право інтелектуальної власності на наукове відкриття охороняється у порядку, встановленому законом. Таким чином, норма частини 2 ст. 458 встановлює посилання до іншого нормативно-правового акта. Така модель регулювання відносин щодо наукового відкриття вкладається в концепцію ЦК України, яка виходить з того, що в основному кодифікованому акті цивільного права України мають закріплюватись лише основні положення того чи іншого інституту права інтелектуальної власності. Тоді як детальна правова регламентація суспільних відносин у відповідній сфері має здійснюватись за допомогою окремого спеціального правового акта. Цим пояснюється існування в Україні спеціальних законів, присвячених окремим об'єктам права інтелектуальної власності, як то: об'єктам авторського права і суміжних прав, винаходам, корисним моделям, торговельним маркам тощо.

Однак на сьогодні в Україні спеціального закону, яким би регулювались відносини, що складаються з приводу наукових відкриттів, не прийнято. Відповідно, і порядок видачі дипломів про наукове відкриття, і порядок охорони кореспондуючих прав інтелектуальної власності залишаються невизначеними. Відтак, вимагати видачі дипломів чи забезпечення охорони наукових відкриттів від тих чи інших органів державної влади чи місцевого самоврядування неможливо в силу приписів частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки режим роботи таких органів і посадових осіб по відношенню до забезпечення охорони наукових відкриттів законом не визначений, то й відповідних зобов'язань у цій сфері зазначені органи та особи не несуть.

Проте ситуація із законодавчим регулюванням відносин, які складаються з приводу наукових відкриттів, була б висвітлена неповно, якби не був згаданий, зареєстрований у Верховній Раді України V скликання, проект закону "Про охорону прав на наукові відкриття" (реєстраційний N 0926 від 25.05.2006 р.). Даним законом встановлюються майнові права автора ,їх строки, порядок набуття прав інтелектуальної власності ,права та пільги авторів на наукові відкриття та інші положення. Відмінною рисою даного проекту є встановлення відповідальності за порушення прав авторів наукових відкриттів і законодавства про наукові відкриття. Такі нововведення є цілком закономірними , у зв’язку з тим , що поняття наукове відкриття стає об’єктом придатним для набуття прав інтелектуальної власності на нього. До інших нововведень можна віднести й порядок видачі дипломів на наукові відкриття ,а також підстави та порядок оскарження спорів, щодо порушення авторських прав на  наукові відкриття, у суді. У даному проекті Закону не були конкретизовані органи управління ,компетентні у  даному питанні(окрім Національної академії наук України та Асоціації авторів наукових відкриттів України ) та…….

На сьогодні велика увага  приділяється проблемам правової охорони  інтелектуальної власності. Стимулювання розвитку та охорони інтелектуальної  власності набуває ролі одного з  найважливіших чинників політико-економічних  відносин та економічної безпеки  як в середині кожної розвиненої країни, так і в міжнародних відносинах

Питання 2 особливості   категорії наукове відкриття.

Наукове відкриття ,як вже зазначалось, є категорією багатогранною,яка володіє рядом  властивостей,що докорінно відрізняють  її від інших дефініцій сфери інтелектуальної власності.

Відкриттям буде пізнання закономірностей, властивостей та явищ лише матеріального світу. Таке законодавче рішення локалізує сферу застосування правових механізмів наукового відкриття виключно галузями природничих наук. Не може стати відкриттям в юридичному розумінні встановлення тих чи інших наукових даних у сфері суспільних наук. Не в останню чергу таке обмеження сфери дії правового інституту пояснюється неможливістю об'єктивної перевірки тих чи інших нововстановлених даних про життя соціуму.

Наукове відкриття полягає в отриманні нових знань, осмисленні та інтерпретації науково встановлених фактів у їх взаємозв'язку, відкритті істотних, необхідних і повторюваних зв'язків у матеріальному світі. Тобто наукове відкриття стосується лише отримання нових знань. Виявлення нових матеріальних об'єктів не є відкриттям. Відповідно, виявлення дослідниками таких матеріальних об'єктів у сферах географії, археології, палеонтології, відкриття корисних копалин та ін. не отримають охорони засобами правового інституту наукового відкриття.

Охороноздатність та цінність наукового відкриття не пов'язується з можливістю його безпосереднього використання. Дана ознака відрізняє наукове відкриття від винаходу, який завжди має бути прив'язаний до практичної сторони свого втілення, виступати конкретним способом досягнення практичної цілі.

Об'єктами відкриттів можуть бути явище, властивість та закономірність як окремо, так і в сукупності. Всі зазначені категорії є філософськими, а відтак мають загальнонаукове розуміння та тлумачення. Закономірність матеріального світу - це об'єктивно існуючий стійкий зв'язок між явищами та властивостями матеріального світу. Закономірність не може мати випадкового характеру.

Властивість як об'єкт наукового відкриття являє собою невідому раніше об'єктивно існуючу якісну сторону об'єкта матеріального світу. Властивість виявляється у взаємозв'язку даного об'єкта з іншими об'єктами та явищами і не існує поза відношенням до інших властивостей. Отже, відкриття властивості передбачає пояснення такого взаємозв'язку.

Явище як об'єкт відкриття - це об'єктивно існуюча форма прояву сутності об'єкта матеріального світу (природи). Дослідження явища дозволяє встановити сутність, виявлену в ньому. Відтак, не може бути визнаний відкриттям-явищем будь-який науково встановлений факт. Дослідник має вивести умови виникнення явища, його прояви та наслідки.

Необхідною ознакою наукового відкриття є його абсолютна новизна у світовому масштабі. Науковим відкриттям може визнаватись лише встановлення тих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, які не були відомі раніше. До того ж, наукове відкриття не може зводитись до звичайних, ординарних наукових положень, які хоч і володіють науковою новизною, проте кардинально не позначаються на ступені розвитку відповідної сфери знань. Наукове відкриття має вносити докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Звичайно, ознака щодо внесення докорінних змін у рівень наукового пізнання є оціночною і включає в механізм правової охорони наукових відкриттів суб'єктивний фактор. Разом з тим, існують певні нароблені підходи до кваліфікації ступеня істотності наукового відкриття. Так, внесення докорінних змін у рівень наукового пізнання може виявлятись у появі нових напрямків у розвитку науки чи техніки, в появі принципово нових технологічних рішень, в поясненні раніше загадкових фактів чи експериментальних даних, в докорінній зміні або необхідності перегляду теоретичних положень у відповідній галузі знань тощо.

Перелік необхідних ознак наукового відкриття, за наявності яких відкриття може отримати правову охорону, слід завершити ознакою достовірності. У ст. 457 ЦК України ця ознака виводиться зі словосполучення "об'єктивно існуючий". В міжнародних правових актах, а також в законодавстві окремих іноземних країн ця ознака визначається через доступність заявленого відкриття перевірці. Наукове відкриття має теоретично або експериментально доводитись.

На сьогодні відомий ряд видів (типів) наукових знань, які не отримують правової охорони в якості наукових відкриттів, оскільки не володіють усіма ознаками останніх. Це, зокрема, такі знання або наукові положення, як: а) окремі факти та залежності, а також закономірності, властивості та явища, які не вносять корінних змін в рівень пізнання; б) гіпотези та наукові припущення; в) вирішення математичних задач, доведення теорем; г) положення, які уточнюють вже наявні знання; д) виявлення комет, планет та інших просторових утворень; е) результати, які стосуються предмету можливих заявок на патент чи інші охоронні документи у галузі права інтелектуальної власності та ін.

Важливою ознакою чи ,конкретніше, властивістю наукового відкриття є те ,що воно є знанням,що належить не одній конкретній особі , а є надбанням усього людства та рушійним чинником науково-технічного прогресу. Звідси випливає унеможливлення закріплення виключного права за даною категорією .Встановлення монопольного права на наукове відкриття ,означало б порушення прав не конкретної людини , а людства в цілому,суперечило б суспільним інтересам. Тому правовий інститут охорони наукових відкриттів не передбачає встановлення ні виключних прав, ні фактичної чи юридичної монополії на використання знань, що становлять зміст наукового відкриття. Ось чому наукове відкриття з моменту його створення стає суспільним надбанням та уможливлює його використання без порушення будь-яких авторський прав.