Нормирование труда

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок  власних коштів підприємств і  організацій для жінок, які мають  дітей віком до 14 років або  дитину-інваліда.

Для працівників здебільшого установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. За п'ятиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, організації з додержанням установленої законодавством тривалості робочого тижня.

Важливим завданням у поліпшенні організації праці є встановлення найдоцільніших режимів праці та відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий та місячний режими праці та відпочинку. Вони формуються з урахуванням працездатності людини, яка змінюється протягом доби, що береться до уваги передусім у змінному та добовому режимах.

Змінний режим визначає загальну тривалість робочої зміни, час її початку та закінчення, тривалість обідньої перерви, тривалість праці та частоту регламентованих перерв на відпочинок.

Добовий режим праці та відпочинку включає кількість змін за добу, час відновлення працездатності між змінами.

Тижневий режим праці та відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні та святкові дні. Графіки роботи передбачають порядок чергування змін.

Місячний режим праці та відпочинку визначає кількість робочих та неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які йдуть у відпустку, тривалість основних та додаткових відпусток. Режим праці та відпочинку регулюється ст. 50—65 та 66—84 (глави 4 та 5) Кодексу законів про працю України (1995).

 

2. Аналітичний розділ

 

 Вдосконалення організації нормування праці.

Ефективність роботи по організації нормуванню праці на підприємстві багато в чому залежить від якості розроблюваних планів і організації їх виконання. Для оцінки рівня організації і нормування праці на підприємстві слід планувати і аналізувати наступні показники: 
- Питому вагу чисельності робітників, праця яких нормується по міжгалузевих, галузевих і інших прогресивних нормативах; 
- Охоплення технологічних і трудових процесів нормами затрат праці; 
- Величину зниження затрат праці на виробництво (в процентах до всього об'єму затрат праці) за рахунок покращення нормування, підвищення якості норм; 
- Коефіцієнт корисного використання робочого часу і коефіцієнт використання виробничої потужності ділянки, цеху підприємства; 
- Степінь освоєння проектної трудомісткості і проектної продуктивності праці; 
- Частку приросту продуктивності праці за рахунок перевищення норм виробітку (часу) в загальному прирості продуктивності праці. 
Для забезпечення систематичного вдосконалення організації і нормування праці на підприємстві необхідно здійснювати планомірну роботу і планувати на п'ятирічку і по рокам наступні напрямки: нормативно-дослідну роботу по розробці нормативів праці; зниження трудомісткості продукції і робіт по розробці і обслуговуванню виробництва; аналіз діючих норм затрат праці і їх 
перегляд; вивчення використання робочого часу (фотографія робочого часу, хронометраж і ін.); вивчення передового досвіду і поширення найбільш раціональних форм і прийомів роботи; підготовку і підвищення кваліфікації спеціалістів по організації і нормуванню праці. 
На підприємствах постійно ведеться робота по забезпеченню росту продуктивності праці як головного джерела підвищення ефективності виробництва і важливого показника всієї системи трудових показників.

Важливим елементом  організації праці на підприємстві є вдосконалення планування, організації  і обслуговування робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці.

Робоче  місце — це зона трудової діяльності робітника, або групи робітників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно.

Організація робочого місця  — це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і  предметами праці, розміщення в певному  порядку, обслуговування й атестації.

Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічного та організаційного оснащення, а також робітника. Робоче місце має робочу, основну і допоміжну зони. В основній зоні, яка обмежена досяжністю рук людини в горизонтальній і вертикальній площинах, розміщуються засоби праці, що постійно використовуються в роботі. У допоміжній зоні розміщуються предмети, котрі застосовуються рідко.

Велике значення має  раціональне технологічне й організаційне оснащення робочих місць, що передбачає забезпечення їх основним технологічним устаткуванням, технологічним і організаційним оснащенням (інструментом, пристроями, допоміжними матеріалами, запасними частинами та устаткуванням для їх зберігання і розміщення, а також засобами сигналізації, освітлювальною апаратурою, робочими меблями тощо).

Оснащення робочих місць  масових професій може здійснюватися  за типовими проектами, в яких ураховані  необхідні рекомендації щодо оснащення  і планування робочих місць даного виду. Використання типових проектів сприяє впровадженню досягнень науки і передового досвіду в процесі організації робочих місць, знижує трудомісткість роботи, дозволяє підвищити рівень організації трудових процесів.

Обслуговування робочих  місць здійснюється за такими функціями:

• енергетична — забезпечення робочих місць електроенергією, стисненим повітрям, парою, водою, а  також опалення виробничих приміщень;

• підготовчо-технологічна — розподіл робіт за робочими місцями; комплектування технічної документації; підготовка інструменту та допоміжних матеріалів; інструктаж виконавців щодо передових методів праці;

• технологічна — виконання процесів роботи;

• облікова — облік виконаної роботи.

Всі ці функції мають  виконуватися безперебійно і в певних організаційних формах, таких як стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування робочих місць.

Подальше вдосконалення нормування праці передбачає:

·                    максимальне охоплення нормами праці різних видів робіт з обслуговування виробництва та управління ним;

·                    широке впровадження технічно обґрунтованих норм, тобто розроблення норм виробітку, часу, обслуговування з урахуванням можливостей сучасної техніки й технології виробництва, передових методів праці тощо;

·                    підвищення не тільки технічної, а й економічної та фізіологічної обґрунтованості норм. Якщо технічне обґрунтування полягає у виявленні виробничих можливостей робочих місць, то економічне – у виборі найдоцільнішого варіанта виконання роботи, а фізіологічне – у виборі раціональних форм поділу і кооперації праці, визначення правильного чергування робочого навантаження і відпочинку тощо;

·                    поліпшення якості нормування на основі науково – технічних рекомендацій;

·                    широке застосування методів прямого нормування, що дає змогу визначати трудоміскість робіт і нормованих завдань, установлювати оптимальне завантаження працівників, ширше використовувати прогресивні форми матеріального стимулювання;

·                    формування єдиної системи нормування праці, в основі якої мають бути норми й нормативи, що охоплюють весь комплекс технологічних процесів;

·                    створення автоматизованих робочих місць для нормувальників;

·                    комп'ютеризація проектування технологічної та організаційної документації, а також норм затрат часу;

·                    підвищення кваліфікаційного рівня нормувальників.

 

НОРМИ ЧАСУ РОБОТИ   ПРАЦІВНИКІВ  ВІДДІЛУ ОБСЛУГОВУВАННЯ  ЧИТАЧІВ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ФОНДА Державного закладу  «Центральна державна науково-технічна

бібліотека  гірничо-металургійного комплексу  України»

 

Загальна  частина

Міжгалузеві норми часу на роботи, що виконуються у бібліотеках (далі – Норми часу) розроблено на виконання основних заходів «Програми створення та постійного оновлення національної нормативної бази з праці та професійної кваліфікації на 2004 - 2007 роки», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.2003р. №356.

Чисельність працівників рекомендується встановлювати на основі міжгалузевих, галузевих та місцевих нормативних матеріалів з праці, які дозволяють визначати необхідну штатну чисельність працівників функціональних підрозділів установи або окремих виконавців.

       Під необхідною чисельністю працівників розуміється чисельність, яка дозволяє ефективно та якісно виконувати конкретну роботу при забезпеченні умов науково -обгрунтованих режимів праці і відпочинку.

Для встановлення чисельності  працівників застосовуються такі види нормативних матеріалів – норма  часу, норма виробітку (навантаження), норма керованості, норма обслуговування, норма часу обслуговування, норматив чисельності, типові штати.

Норма часу – це величина витрат робочого часу, що встановлена для виконання одиниці роботи працівником або групою працівників відповідної кваліфікації в певних організаційно-технічних умовах.

Норма виробітку (навантаження) – це встановлений обсяг одиниць роботи, який працівник або група працівників відповідної кваліфікації повинні виконати за одиницю робочого часу в певних організаційно-технічних умовах.

Норма керованості – це чисельність працівників, яка знаходиться в підпорядкуванні в одного керівника.

Норма обслуговування – це встановлена кількість одиниць об’єктів, які працівник або група працівників відповідної кваліфікації повинні обслуговувати в одиницю робочого часу в певних організаційно-технічних умовах.

Норма часу обслуговування – це величина витрат часу на обслуговування одиниці обсягу роботи.

Норматив чисельності – це установлена чисельність працівників певного професійно-кваліфікованого складу, яка необхідна для виконання конкретних виробничих, управлінських функцій або обсягів робіт.

     Різновидом нормативів чисельності є типові штати, що установлені на основі норм часу, обслуговування і навантаження.

Назви професій (посад) працівників  повинні відповідати Державному класифікатору України «Класифікатор  професій. ДК 003-95».

При розрахунку норм часу для працівників  бібліотеки було використано наступна література: Методика розрахунку чисельності  окремих категорій працівників на основі норм праці (норм часу, нормативів чисельності, норм навантаження, норм часу обслуговування і норм обслуговування) розроблена на виконання Заходів щодо забезпечення виконання у 2000 році завдань, передбачених Посланням Президента України та Верховної Ради України, Програмою діяльності Кабінету Міністрів України та спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2000р. №747 та норми часу розроблені на основі заходів «Програми створення та постійного оновлення національної нормативної бази з праці та професійної кваліфікації на 2004 -2007 роки», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.2003р. №356, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 01.10.2007р. №510.

Норми часу призначено для нормування праці, розрахунку трудомісткості робіт, а також визначення оптимальної  чисельності працівників бібліотек  і рекомендовано для бібліотек  усіх видів: публічних (загальнодоступних), спеціальних (академій наук, науково-дослідних інститутів, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій), спеціальних (для дітей, юнацтва, осіб з фізичними вадами).

Норми часу розроблено на підставі комплексного аналізу:

законодавства України про культуру, про бібліотеки й бібліотечну справу;

чинним міждержавних, державних  стандартів системи стандартів з  інформації, бібліотечної та видавничої справи;

керівних та науково-методичних документів центрального органу виконавчої влади  у сфері культури, що регламентують діяльність бібліотек;

положень про бібліотеки та підрозділи бібліотек;

посадових інструкцій працівників  бібліотек;

хронометражних спостережень;

організаційно-технічних умов;

кваліфікаційного та чисельного складу працівників бібліотек, а також впливу на трудомісткість робіт різних організацій та інших факторів.

Використаний збірник «міжгалузеві норми часу на роботи, що виконуються  в бібліотеках» містить норми  часу на основі роботи, виконанні працівниками бібліотек, і складається із загальної і нормативної частини.

Норми часу встановлено на виконання  однієї нормативної роботи ( одна позиція, документ, назва картка, захід і  т. ін.) одним виконавцем, наведено на людино-годинах на прийняту одиницю  виміру й оформлено як нормативні картки.

Розрахунок норм часу за видами (напрямами) роботи проведено за формулою:

 

                                                                                        К

Н = Т_оп х ( 1 + _       ) ,

                                                                                      100

 

де:  Н - норма часу на виконання одного виду роботи, люд.-год.;     

Т_оп - оперативний час (основний та додатковий), люд.-год.;

К – час на підготовчо-заключні роботи, обслуговування робочого місць, відпочинок, включаючи фізкультурні паузи й особисті потреби, К = 10%.

 

Визначення норми чисельності  працівників бібліотек з використанням  норм часу здійснюється за формулою:

 

Т_з

Ч =            х К_н     ,

Ф

 де: Ч –  норма чисельності працівників,  чол.;

Т_з – загальна річна трудомісткість типового складу робіт, люд.-год.;

Ф – річний фонд робочого часу одного працівника, люд.-год. ( у 2009 р. за умов 40-годинного  робочого тижня  становить 2004 години, працюючих у відділі на момент розрахунку 5 працівників);

К_н – коефіцієнт що враховує заплановані невиходи працівників (відпустки, хвороба тощо) – як правило, становить 1,15.

 

Коефіцієнт також можна розрахувати  за формулою:

                                           

                                                           % запланованих невиходів