Оцінювання економічної доцільності лізингу

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

з курсу  «Економіка підприємства»

на тему: «Оцінювання економічної доцільності  лізингу» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Зміст

Вступ........................................................................................................................3

1. Лізинг  як вид інвестиційної діяльності............................................................5

            1.1. Поняття лізингу...........................................................................5

            1.2. Об’єкти та  суб’єкти лізингових відносин.................................8

                    1.3. Права та обов’язки суб’єктів лізингу......................................10

               1.4. Види лізингу..............................................................................13

2. Лізингові платежі.............................................................................................15

3. Порівняння лізингу та банківського кредиту................................................17

4. Лізинг в  Україні................................................................................................22

Висновок................................................................................................................24

Список використаних джерел..............................................................................25 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Процес  переходу к ринковим відносинам, пов’язаний з вирішенням протиріч в розвитку економічних структур, змусив шукати нові шляхи вирішення поставших питань.

Орендні операції зайняли в ньому одне з найважливіших місць, а разом з ним все частіше почало підійматися питання лізингу.

В наш  час широке використання лізингу  стає дуже потрібним, виходячи з техніко-економічних передумов та державної політики, що формується в майно у виробника, фінансує його, здійснює технічне обслуговування наданих в оренду засобів праці.

Для розвитку лізингу існують такі передумов - історичні, соціально-економічні, научні, юридичні. Механізм даної форми оренди полягає в тому , що компанія - орендавець спеціально закуповує для конкретного орендаря на його прохання пов’язані з тим, що він дає можливість швидко переходити на нову технічну базу, не вимагає значних одноразових затрат, дає змогу звільнитися від обслуговування і зосередити всі зусилля на ефективному використанні нової техніки.

Отже, лізинг - це довгострокова оренда машин, обладнання, промислових товарів інвестиційного призначення, куплених орендодавцем для орендаря для їх виробничого використання, при збереженні права власності на них за орендодавцем на весь термін договору оренди. 

З точки зору змісту кредитних відносин, лізинг можна розглядати як різновид довгострокового  кредиту, який надається в натуральній  формі і погашається позичальником  у розстрочку. В західних країнах  лізинг виник у 40—50-х роках XX ст. через виробничу вигідність надання в оренду на тривалий строк основного капіталу внаслідок застосування фінансових систем прискореної амортизації. Лізинг дає змогу товаровиробникам отримувати необхідне виробниче обладнання без значних витрат капіталу, а також уникати втрат, пов'язаних з прискореним спрацюванням обладнання. 

Детальніше  поняття лізингу розглядається  у даній роботі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Лізинг як вид інвестиційної  діяльності

1. Поняття лізингу

 

Широко  розповсюджений у розвинутих країнах, лізинг є досить складним і багатогранним економічним явищем, оскільки в ньому поєднуються операції купівлі й продажу, оренди, кредитування та інвестування, підприємницька і фінансова діяльність. В економічному середовищі України такий вид взаємовідносин ще дуже мало поширений через його порівняну новизну, брак досвіду і недосконалість законодавчої бази. Лише 16 грудня 1997 року Верховною Радою України було прийнято Закон «Про лізинг», який, до речі, оцінюється спеціалістами критично. Згідно до нього фінансовий лізинг - це   вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. А договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених  лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу  на  визначений строк не  менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини,  що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (435-15) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

      Головною  фінансово-економічною принадою лізингу  є його цінова конкурентоздатність  у порівнянні з іншими джерелами фінансування. Лізинг може дати фінансистам додаткову надійність, щоб спонукати їх надати можливість фінансування активів для нових видів діяльності. Володіння активом має переваги порівняно з іпотекою чи борговим зобов'язанням, отримання яких може бути дуже важким, а вартість реєстрації, якщо вона необхідна, - високою. Крім того, оскільки лізинг є формою фінансування, заснованою на активі, потреба в додаткових гарантіях є більшою, ніж при інших формах фінансування.

Як свідчить світова практика, своїм розквітом багато відомих фірм та компаній зобов'язані лізингу. А посадові особи, зокрема США, Німеччини, називають цей вид діяльності обов'язковою умовою для зміцнення економіки. Як відомо, і в постсоціалістичних країнах, зокрема Білорусії, Росії, серед заходів щодо подолання кризи передбачений лізинг.

 Привабливість лізингу полягає ось у чому:

 — по-перше, лізинг дає можливість отримати додаткові  інвестиції від іноземних партнерів, причому не в грошовому вигляді, що викликає певні ускладнення, а  в машинах та устаткуванні, які потрібні для виробничої діяльності;

 — по-друге, до лізингових операцій залучаються  великі кошти банківських установ, страхових, акціонерних та інших  товариств, що знаходяться безпосередньо  в Україні;

 — по-третє, лізинг більш привабливий для українських споживачів і дає можливість підприємствам, господарським товариствам, що не мають достатнього капіталу для купівлі обладнання, отримати його шляхом оренди (на вигідніших умовах, ніж за контрактами купівлі-продажу).

 Лізинг  вигідний і орендодавцю, бо передбачає стовідсоткове покриття всіх капітальних та інших витрат і отримання прибутку не меншого, ніж від інших операцій.

 З точки  зору орендаря, економічні переваги лізингових угод виявляються в 4-х групах факторів. Це поява зручного джерела фінансування, економія коштів, зменшення ризику і стимулювання оновлення виробництва.

 Лізинговий  бізнес дуже позитивно впливає на економіку країни: сприятливо діє  під час перехідного періоду, який характеризується спадом виробництва, нестабільністю фінансового сектора, кризою банківської системи.

 Отже, лізинг можна розглядати як одну з  найцікавіших та найперспективніших форм інвестування, здатну значно пожвавити  процес оновлення виробництва та входження економіки України  в структуру світового ринку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 1.2. Об’єкти та суб’єкти  лізингових відносин.

Згідно  із статтею 2 вищезазначеного Закону України “Про лізинг” об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене  до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

Майно, яке знаходиться в державній власності, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Не можуть бути об’єктами лізингу за цим  Законом:

— об'єкти оренди державного майна, визначені  в статті 4 Закону України "Про  оренду державного майна", крім окремого індивідуально визначеного майна  державних підприємств;

— земельні ділянки та інші природні об'єкти.

Об'єкти лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця.

Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) за статтею 2 Закону України “Про підприємництво”  можуть бути: громадяни України, інших  держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності; об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції.

Суб’єктами  лізингу за статтею 3 цього ж Закону можуть бути можуть бути лише суб'єкти підприємницької діяльності:

- лізингодавець  – суб’єкт господарювання, у  тому числі банківська або  небанківська фінансова установа, який є власником  об’єктів  лізингу і передає їх в користування  за договором лізингу; 

- лізингоодержувач  – суб’єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об’єкти лізингу за договором лізингу;

- продавець  лізингового майна – суб’єкт  підприємницької діяльності, що  виготовляє майно (машини, устаткування  тощо) та/або продає власне майно,  яке є об’єктом лізингу. 

Між цими економічними суб’єктами відносини можуть складатися за двома варіантами.

Варіант 1. Виробник або продавець обладнання продає його лізинговій фірмі за ринковою вартістю і отримує платіж негайно. Лізингова фірма зі свого боку укладає лізингову угоду з  орендарем і отримує платежі з нарахованими відсотками протягом усього строку оренди. Обслуговування обладнання в гарантійному і післягарантійному періодах може здійснюватися виробником обладнання. За потребою фірма-виробник обладнання виступає в якості гаранта перед лізинговою фірмою.

Варіант 2. Лізингоодержувач (він же орендар) знаходить виробника, який випускає все необхідне для нього обладнання, обговорює з ним технічний  бік справи і укладає попередню  угоду щодо поставок. Після цього  лізингоодержувач і виробник звертаються до лізингової фірми з проханням підписати тристоронній договір та профінансувати його. А далі все здійснюється як у першому варіанті.

У практиці економічних взаємовідносин лізингові  операції можуть здійснюватись і  без такого суб’єкта, як лізингодавець, за умови, що продавець сам виступає в його ролі. Такий лізинг має назву прямого. Однак, прямий лізинг не набув широкого розповсюдження, бо, як правило, при зростанні обсягів лізингових операцій об’єктивно виникає необхідність у спеціалізації на цьому виді діяльності і/або створенні своєї лізингової компанії, або використанні послуг уже наявних. 
 
 

1.3. Права та обов’язки  суб’єктів лізингу

Організаційно-правові  основи здійснення лізингових операцій базуються на чинному законодавстві (Законі України «Про лізинг» та інших нормативно-правових актах України), а також на укладених відповідно до цих активів договорах про лізинг (крім відносин, урегульованих нормативно-правовими актами про оренду і приватизацію державного майна). Основною правовою формою регулювання взаємовідносин між суб’єктами лізингу є договір (угода), що укладається між ними.

Договір лізингу укладається у формі  багатосторонньої угоди за участю продавця об’єкта лізингу, лізингодавця та лізингоодержувача або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем. Строки договору лізингу визначаються за домовленістю сторін.

Важливе значення для організації діяльності всіх суб’єктів лізингу мають чітко визначені умови відповідного договору. Найістотніші з них такі:

● найменування сторін;

● об’єкт лізингу (склад і вартість майна), умови та строки його поставки;