Оцінювання економічної доцільності лізингу

● термін, на який укладається договір лізингу;

● розмір, склад і графік сплати лізингових платежів, умови їхнього перегляду;

● умови переоцінки вартості об’єкта лізингу згідно із законодавством України;

● умови повернення об’єкта лізингу за банкрутства лізингоодержувача;

● умови страхування об’єкта лізингу та його реєстрації;

● умови експлуатації й технічного обслуговування, ремонту та модернізації об’єкта лізингу, а також надання інформації щодо його технічного стану;

● умови повернення об’єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору та дострокового розірвання договору лізингу;

● відповідальність сторін (суб’єктів лізингу);

● дата і місце укладення договору.

Чинне законодавство України чітко визначає права та обов’язки лізингодавців і лізингоодержувачів.

Лізингодавець має право: 1) здійснювати контроль за умовами експлуатації та цілеспрямованим використанням лізингоодержувачем об’єкта лізингу; 2) вимагати повернення переданого в лізинг майна у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків; 3) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, завданих унаслідок його дій або бездіяльності. Лізингодавець зобов’язаний: а) передати належне йому на праві власності майно в користування лізингоодержувачеві; б) не втручатися у вибір лізингоодержувачем продавця майна та у визначення специфікації об’єкта лізингу; в) своєчасно і в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов’язання щодо утримання об’єкта лізингу відповідно до умов договору; г) прийняти об’єкт лізингу після закінчення строку договору, якщо його не буде викуплено лізингоодержувачем.

Лізингоодержувачу надано право: 1) відмовитися від прийняття об’єкта лізингу у разі порушення умов договору та затримати лізингові платежі до усунення порушення; 2) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, заподіяних унаслідок його дій або бездіяльності під час виконання договірних зобов’язань. Лізингоодержувач зобов’язаний: а) прийняти і належно користуватися об’єктом лізингу, утримувати його в потрібному технічному стані; б) своєчасно виплачувати лізингові платежі; в) у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу лізингодавця повернути йому об’єкт лізингу; г) надавати лізингодавцю докладні відомості про технічний стан об’єкта лізингу й свій фінансовий стан; д) повернути об’єкт лізингу у разі, коли лізингоодержувач не реалізує своє право викупу об’єкта лізингу та не продовжує строку чинності договору.

Об’єкт  лізингу, який потребує реєстрації в державних наглядових органах (транспортні засоби, обладнання, експлуатацію якого зв’язано із підвищеною небезпекою тощо) реєструється за домовленістю сторін на ім’я лізингодавця або лізингоодержувача в установленому порядку.

Майно, передане за договором фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоодержувача з позначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг. Майно, передане за договором оперативного лізингу, залишається на балансі лізингодавця, з позначкою, що його передано в лізинг.

Об’єкт лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця. За переходу права власності на об’єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи договір лізингу залишається обов’язковим і для нового власника. У разі банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації його майна об’єкт лізингу відокремлюється від загального майна лізингоодержувача та підлягає поверненню лізингодавцю, який може розпоряджатися ним на власний розсуд.

У лізингових операціях беруть участь, як правило, п’ять суб’єктів: 1) виробник (постачальник, продавець); 2) лізингодавець; 3) лізингоодержувач; 4) банк; 5) страхова установа. Організація лізингових операцій схематично зображена на рис. 1.

                            

Рисунок 1. Типова схема організації лізингових операцій

  Цифрові позначення на рисунку:

   — Укладення лізингової угоди.

  ‚ — Подання замовлення на устаткування або інший об’єкт лізингу.

  ƒ — Одержання банківської позики.

  „ — Оформлення договору купівлі-продажу об’єкта лізингу.

  … — Поставка виробником (продавцем) об’єкта лізингу лізингоодержувачу.

  † — Складання акта приймання об’єкта лізингу.

  ‡ — Оплата поставки об’єкта лізингу лізингодавцем.

  ˆ — Укладення договору страхування об’єкта лізингу.

  ‰ — Сплата лізингових платежів.

  Š — Повернення банківської позики і сплата відсотків за користування

1.4. Види лізингу. 

Види  лізингу:

1. Фінансовий лізинг— це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Сума  відшкодування вартості об'єкта лізингу  в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу  повинна включати не менше ніж 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Після закінчення строку договору фінансового  лізингу об'єкт лізингу, переданий  лізингоодержувачеві згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю;

2. Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.

Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений  або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.

Форми лізингу:

1. Зворотний  лізинг — це договір лізингу,  який передбачає набуття лізингодавцем  майна у власника і передачу  цього майна йому у лізинг;

2. Пайовий  лізинг — це здійснення лізингу  за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна;

3. Міжнародний  лізинг — це договір лізингу,  що здійснюється суб'єктами лізингу,  які перебувають під юрисдикцією  різних держав, або в разі якщо  майно чи платежі перетинають  державні кордони.

Міжнародний лізинг здійснюється відповідно до законодавства України, міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, та договорів, укладених суб'єктами лізингу.

Відносини між суб'єктами лізингу регулюються  Законом України "Про лізинг", іншими нормативно-правовими актами та укладеними відповідно до них договорами лізингу, крім відносин, урегульованих нормативно-правовими актами про оренду та приватизацію державного майна.

Договір лізингу укладається у формі  багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем.

Договір лізингу має бути укладений у  письмовій формі та повинен відповідати  вимогам законодавства України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2. Лізингові платежі 

Умови лізингового договору залежать від типу обладнання, строку оренди, суми контракту та інше. Однак в усіх випадках у договорі є стаття, що передбачає вихідний (базисний) період оренди, протягом якого жодна зі сторін не мас права анулювати договір, за винятком випадків невиконання умов договору однією із сторін.

Обидві  сторони лізингового договору знають продажну ціну обладнання і при його підписуванні документально обумовлюють  лише орендні платежі та порядок  їх сплати. При цьому лізингодавець  та лізингоодержувач можуть використовувати одну й ту саму формулу приблизної оцінки платежів (у ній не враховані пільги та податки, які не однакові у різних країнах).

При проведенні таких розрахунків лізингова  фірма виходить із суми щорічних лізингових платежів Лп:

а лізингоодержувач виходить із процента фінансування Пл:

де Цп, Цо — початкова і остаточна (після закінчення строку оренди) ціна обладнання;

Ар —  річні амортизаційні відрахування;

К —  коефіцієнт, що враховує вид обладнання, строк оренди, кількість разів  здачі його в оренду і т. п. (для  початкових розрахунків К рекомендується приймати рівним 0,5).

Уся сума орендної платні надходить у розпорядження  лізингодавця.

Орендна платня має компенсувати лізингодавцю:

— затрати  на виробництво або придбання  орендованого майна;

— накладні витрати, пов'язані з оборотом майна (транспортування, оформлення документів, зберігання);

— експлуатаційні витрати (пуск, наладка, ремонт, монтаж);

— попутні  послуги (навчання персоналу підприємства — орендатора, передача ноу-хау, інжинірингові  послуги);

— витрати  на страхування майна;

— збитки, пов'язані із відстрочкою платежів;

— витрати  на пошук орендатора, рекламу, послуги  посередників;

— збитки, пов'язані з інфляцією;

— при  міжнародних угодах збитки, пов'язані  з подоланням митних, податкових і  валютних бар'єрів;

— внутрішній страховий фонд лізингодавця на випадок  зривів запланованих договорів.

Окрім того, лізингодавець має отримати і чистий прибуток, котрий забезпечить  його подальший розвиток.

Загальна  сума лізингових платежів визначається шляхом додавання щорічних орендних платежів, тобто:

де Плt — останній рік орендних платежів;

t=1,2,3...,

N— кількість  періодів по лізинговій угоді.

Наведена  методика визначення лізингових платежів може розглядатися як основа розрахунку плати за лізингом.

Разом з тим у кожному конкретному  випадку розрахунок платежів буде залежати від особливостей лізингового договору, що визначаються видом лізингу, а  також від вибраного лізингодавцем  і лізингоодержувач см виду лізингових платежів.

Кількість і найменування об'єктів лізингу, а також тривалість і структура лізингового договору визначається методом експертних оцінок на основі діючого законодавства.

Розділ 3. Порівняння лізингу  та банківського кредиту 
 

Більшість українських суб’єктів господарювання прагне до збільшення прибутків через використання новітніх розробок. Конкурентний ринок спонукає учасників оновлювати матеріально-технічну базу й упроваджувати “ноу-хау” у свою діяльність. Крім того, значний відсоток виробничих потужностей України зазнав морального зносу і потребує заміни. З іншого боку, споживачі вибирають продукт, який має найвищу якість і найнижчу ціну. У процесі оновлення основних засобів підприємства стикаються із проблемою фінансування. Український ринок капіталу пропонує різні фінансові послуги, але найбільшого поширення набули банківське кредитування та фінансовий лізинг. Звичайно, підприємство може використати інші варіанти підвищення своєї конкурентоспроможності: скористатися перевагами оперативного лізингу, комерційного кредиту, фінансувати переоснащення за рахунок власних коштів або фондового ринку й ін. Проте такі можливості має обмежене коло високотехнологічних прибуткових суб’єктів господарювання. Більше того, суб’єкти малого та середнього бізнесу не є “привабливими” для позичальників, навіть із точки зору банків-кредиторів. З огляду на це фінансовий лізинг є для вищезазначених груп перспективним інструментом фінансування.