Планування діяльності на підприємстві

6) принцип гнучкості. Означає,  що плани повинні бути гнучкими, тобто їх можна змінювати відповідно  до зміни внутрішнього і зовнішнього  середовищ підприємства[8,13].

Методи планування – це сукупність засобів, прийомів, процедур, за допомогою яких здійснюється розроблення планів підприємства.

На підприємстві використовується комплекс методів, що сприяє забезпеченню якості розроблених планів.

Планування діяльності підприємства здійснюється за допомогою різних методів:

- нормативний метод – планові показники розраховуються  на основі прогресивних норм використання ресурсів;

- балансовий метод – цілеспрямоване узгодження напрямків використання ресурсів із джерелами їх утворення (надходження) за всією системою взаємозалежних матеріальних, фінансових і трудових балансів;

- факторний метод – на основі розрахунків впливу найважливіших чинників, що обумовлюють зміни планових показників;

- матричний метод – шляхом побудови моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами й показниками;

- економіко-математичного моделювання із засто-суванням ЕОМ – розробляється кілька варіантів плану, в якому показники окремих найбільш важливих розділів мають бути оптимізовані;

- метод екстраполяції – виявлені в минулому тенденції розвитку підприємства поширюються на майбутній період;

- метод інтерполяції – підприємство встановлює мету на майбутнє і на цій підставі визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники.

 

2.2. Форми та  системи планування підприємства.

 

 

Залежно від тривалості планового періоду розрізняють перспективне (довгострокове й середньострокове) і поточне (короткострокове) планування. Тривалість планового періоду залежить від ступеня визначеності умов діяльності підприємства, його галузевої належності, загальної економічної ситуації в країні, достовірності первинної інформації, якості її аналітичної обробки тощо.

Довгострокове планування визначає загальну стратегію підприємства, основні напрямки його діяльності. При складанні плану вивчаються варіанти розширення виробництва та зниження витрат. Прогнозуються зміни в номенклатурі продукції й уточнюється політика у функціональних сферах. Результатом цього плану є формулювання довгострокових цілей, складання довгострокових проектів і прийняття довгострокової політики.

Середньострокове планування – це, власне, деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства. Межа між довгостроковим і середньостроковим планами є досить умовною й неоднозначною. Середньострокове планування враховує можливості усіх підрозділів на основі їхньої власної оцінки. Розробляються план підприємства з маркетингу, план виробництва, план з праці й фінансовий план.

Поточне планування полягає у розробленні планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямками його діяльності на більш короткі періоди  (рік, півріччя, квартал, місяць) і передбачає планування обсягу виробництва, плану з праці й заробітної плати, планування матеріально-технічного забезпечення, собівартості, прибутку, рентабельності тощо.

Залежно від змісту планових рішень розрізняють:

- стратегічне  планування;

- тактичне планування;

- оперативне планування;

- бізнес-планування[8,16].

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

3

КР 13.01.5.05160201.456. ПЗ

 

2.3. Планування  виробничої програми та потужності  підприємства.

 

 

При плануванні виробничої програми необхідно використовувати  такі матеріали:

- перспективний план виробництва  продукції і послуг;

- результати вивчення  поточного попиту на продукцію;

- державній контракт і  держане замовлення на продукцію  підприємства (за умови їх наявності);

- прогноз потреби в  продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції, ціни, кількості конкурентів тощо;

- договори на виробництво  та поставку продукції, то укладаються  в результаті вільного продажу  виробів на гуртових ярмарках;

дані про залишки нереалізованої продукції в попередньому періоді;

- заходи щодо спеціалізації та кооперування виробництва;

- заходи щодо збільшення  виробничих потужностей підприємства. Розробка завдань щодо випуску виробів у натуральному виразі є найважливішою частиною роботи при складанні виробничої програми, її важливість визначається тим, що споживачам потрібна продукція визначених видів, здатна задовольнити наявні потреби. На основі виявлення цих потреб формується програма виготовлення конкретних виробів.

Розподіл річних завдань за кварталами або місяцями необхідно здійснювати з урахуванням таких факторів:

- встановлених договорами  строків поставки продукції споживачам;

- збільшення випуску продукції  за рахунок приросту і поліпшення  використання виробничих потужностей,  а також за рахунок заходів,  передбачених планом інновацій;

- терміну введення в  експлуатацію нових потужностей  та обладнання;

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

4

КР 13.01.5.05160201.456. ПЗ

 

- забезпечення рівномірного  завантаження всіх виробничих  підрозділів;

- підвищення серійності (масовості) виробництва;

- числа робочих днів у кожному кварталі;

- можливого вибуття основних виробничих засобів, а також зупинення окремих агрегатів, ділянок та цехів для ремонту обладнання;

- зняття з виробництва  застарілих видів продукції, які  не відповідають своїми техніко-економічними  показниками сучасному рівню  науки і техніки, та таких,  що не мають попиту, і заміна  їх новими;

- сезонності та змінності роботи;

- сезонності збуту продукції.

Планування виробничої програми в натуральному виразі передбачає:

- визначення номенклатури та асортименту продукції, яка випускається;

- розрахунок потреби в продукції, обсягу виробництва за календарними періодами року;

- обґрунтування планових обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.

Одним з найважливіших  етапів розробки виробничої програми є визначення потреби в ресурсах. Основним методом вирішення цієї потреби є метод прямого розрахунку відповідно до питомих норм її витрат. Так, потреба підприємств у предметах  праці розраховується шляхом множення питомих норм витрат сировини і матеріалів на планові обсяги виробництва. Потреба  у знаряддях праці (машинах, устаткуванні) визначається, виходячи із прогнозованих  обсягів робіт, що виконуються з  їх допомогою, і прогресивних норм продуктивності. Враховуються також потреби на капітальне будівництво, експорт, створення резервів тощо.

На підставі плану випуску продукції підприємством розробляються річні, квартальні й місячні виробничі програми цехів. Виробнича програма цеху містить завдання з номенклатури та загального обсягу продукції. У завданні з номенклатури вказується кількість найменувань окремих видів продукції в натуральному виразі.

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

5

КР 13.01.5.05160201.456. ПЗ

 

Виробнича програма цеху обґрунтовується  виробничою потужністю окремих груп устаткування, зіставленням їх сумарного  корисного фонду роботи й завантаження в машино-годинах. Такі розрахунки дають  змогу виявити "вузькі місця" в  цеху і вжити заходів щодо усунення диспропорції у завантаженні устаткування.

На основі виробничих програм  основних цехів складаються плани  виробництва для допоміжних та обслуговуючих  підрозділів підприємства: ремонтних, інструментальних, енергетичних цехів  і транспортного господарства. Виробничі  програми допоміжних цехів розробляються  відповідно до встановленої потреби  в їх продукції та послугах.

Виходячи з планів цехів, розробляються виробничі завдання для ділянок. Заключним етапом планування виробництва є доведення завдань  з виконання окремих виробничих процесів та виготовлення продукції  безпосередньо до бригад і робочих  місць.

Кожне підприємство розробляє  свою виробничу програму самостійно, крім державного контракту та державного замовлення, розмір яких встановлюється відповідно до виробничих можливостей  підприємства.

Державний контракт і державне замовлення формуються на основі пропозицій міністерств і відомств — державних  замовників.

Фінансування державного контракту проводиться за рахунок  коштів Державного бюджету, а державного замовлення — за рахунок власних  коштів підприємства та організацій  і наявних кредитних ресурсів. Відповідальність замовників і виконавців за виконання державного контракту  і державного замовлення визначається укладеними договорами та законодавством України. Державне замовлення є престижним для підприємства й отримується, як правило, на конкурсній основі. Державне замовлення надається тим підприємствам, що забезпечують ефективніше його виконання.

Отже, виробнича програма повинна формуватися з урахуванням  ресурсів підприємства й одержання  найкращих результатів, тобто бути оптимальною.

    Таким  чином, оптимальна виробнича програма це програма, яка відповідає Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

6

КР 13.01.5.05160201.456. ПЗ

 

 

структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм[1].

Виробнича програма будь-якого  підприємства повинна бути обґрунтована наявними виробничими ресурсами (виробничими  фондами, трудовими і матеріальними  ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства.

Виробнича потужність є змінною  величиною. Вона залежить від продуктивності праці, впровадження нової техніки, оснастки, вдосконалення технологічних  процесів, організації виробництва  і праці та інших факторів.

Отже, виробнича потужність — це максимально можливий випуск продукції на підприємстві за умови  виконання завдань з номенклатури, асортименту, якості і максимального  завантаження устаткування і виробничої площі, використання сучасних технологічних  процесів і форм організації виробництва  і пращ на основі прогресивних норм використання матеріальних і трудових ресурсів.

По суті, виробнича потужність — це максимальна виробнича програма. Розрахунок виробничої потужності підприємства необхідний для:

- обґрунтування планового випуску продукції;

- виявлення внутрішніх резервів зростання виробництва;

- складання балансу потужностей;Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

7

КР 13.01.5.05160201.456. ПЗ

 

- визначення відповідності робочих місць і трудових ресурсів;

- оцінки потреби в кадрах;

- економічного обґрунтування рівня спеціалізації і кооперування, а також визначення обсягу необхідних капітальних вкладень.

Виробнича потужність визначається в натуральних одиницях при обмеженій  номенклатурі виробів і у вартісному виразі при широкому асортименті.

Вихідними даними для розрахунку виробничої потужності підприємства є:

а) виробнича програма підприємства за номенклатурою, асортиментом, кількістю  та якістю;

б) склад і кількісні  величини обладнання та виробничих площ (враховується все обладнання за винятком обладнання допоміжного виробництва, обладнання на складах, в учбових  закладах, резервного обладнання);

 

в) техніко-економічні норми  використання машин, механізмів, агрегатів;

г) норми працемісткості деталей, виробів;

д) прогресивні коефіцієнти виконання норм часу (знаходиться прогресивна працемісткість);

е) показники кооперування.

Методика розрахунку виробничої потужності підприємства залежить від типу виробництва.

Виробнича потужність підприємства визначається за всією номенклатурою  продукції, за показниками потужності провідних цехів основного виробництва, в свою чергу потужність провідних  цехів — за показниками потужності провідних дільниць, а потужність останніх за даними пропускної здатності  провідного обладнання.