Прибуток підприємства: джерела формування, основні напрямки використання

Міністерство освіти і науки України

Донецький національній університет економіки і торгівлі

імені Михайа Туган-Барановського

Кафедра економіки підприємства

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ:

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

на тему:

«Прибуток підприємства: джерела формування, основні напрямки використання»

 

 

       Виконав:  ст. 2 курсу дфн

ІЕУ гр. МЕ- 08 г

Кудінова К. О.                   

 

Керівник:

асистент

                       Коновал А.А. 

 

 

 

 

Донецьк – 2010

 

 

 

 

ЗМІСТ

      Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Прибуток підприємства:сутність, види прибутку та джерела його формування, показники і оцінки
2. Організаційно-економічна характеристика

    підприємства  ВАТ «Вінтер

3. Аналіз джерел формування і напрямки використання прибутку          ВАТ «Вінтер»……………………………………………………………..24
4. Шляхи підвищення прибутку на підприємстві…………………………33

Висновки……………………………………………………………………...41

Список використаних джерел……………………………………………….43

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Ринкова економіка визначає конкретні вимоги до системи управління підприємствами. Необхідне швидке реагування на зміну господарській ситуації з метою підтримки стійкого фінансового стану і постійного вдосконалення виробництва відповідно до зміни кон'юнктури ринку.

Актуальність тему курсової роботи обумовлена тим, що головним завданням сучасного етапу є підвищення ефективності діяльності підприємства, що значною мірою може бути вирішена шляхом повного використання економічного потенціалу всіх наявних його активів.

 Прибуток займає одне  з  центральних  місць  в  загальній  системі  вартісних інструментів і важелів ринкової економіки. Оскільки фінанси, кредит,  ціни, собівартість і інші економічні важелі прямо або побічно пов'язані з прибутком. Від прибутку  залежить  фінансове положення  підприємств,  рівень задоволення особистих і суспільних потреб працівників. Крім того  за рахунок платежів з прибутку  до  бюджету формується  основна частина ресурсів держави, регіональних і місцевих органів влади.

Категорія  прибутку  є  предметом   дослідження   багатьох   вчених економістів.  Великий внесок  до  розробки  теоретичних і   практичних аспектів прибутку внесли такі учені, як Хруцкий В.Е [27], Савицкая Г.В [22], Шишкін А. К [30] та інші.

Проте прибуток є одній  з найскладніших економічних  категорій.

Вивчивши джерела  отримання  прибутку  можна  розробити  науковий  підхід  до вирішення  багатьох проблем, наприклад, підвищити  ефективність  і  відповідальність трудового  колективу,  досягнення  кінцевих  результатів   при   найменших витратах.  При цьому  зміцнення  комерційного  розрахунку  у  всіх   ланках виробництва кожного окремого підприємства у вирішальному  ступені  залежить  від управління  прибутком  і  виявлення  специфічних  резервів  зростання   прибутку кожного окремого  господарюючого суб'єкта.  Об’єктом дослідження   є   фінансово-господарська   діяльність  відкритого  акціонерного товариства “Вінтер” .  Предметом дослідження є визначення чинників, які впливають на  прибуток  підприємства,  оцінка  їх  місця і ролі  в підвищенні прибули і при ухваленні управлінського рішення при плануванні прибули.

         Метою роботи є розгляд джерел формування прибутку підприємства і основних напрямків їх використання .

Серед завдань курсової роботи можна виділити:

- визначення сутності, змісту і класифікації видів  прибутку;

- розглядання шляхів формування і розподілу  прибутку підприємства;

- виявлення чинників, які впливають на формування прибутку;

- аналіз показників прибутку;

 - сформульовані і обосновані  рекомендації до  збільшення   прибутку підприємства;

- обґрунтовані найважливіші напрями політики управління прибутком підприємства.

 Ключові слова: ПРИБУТОК, ПІДПРИЄМСВО, ТОВАРООБІГ, ДОХІД, ВИТРАТА, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ПРИБУТОК: СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ, ВИДИ ПРИБУТКУ ТА ЖДЕРЕЛА ЙОГО ФОРМУВАННЯ

 

Економісти використовують поняття «прибуток» для вираження  різниці між доходом підприємства і його витратами. Прибуток виступає як перевищення доходів від продажу товарів (послуг) над зробленими витратами (капіталом). Прибуток є одним з узагальнюючих оціночних показників діяльності підприємств.

Основою ринкового механізму  є економічні показники, необхідні  для планування і об'єктивної оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства, використовування спеціальних  фондів, порівняння витрат і результатів на окремих стадіях відтворювального процесу. В умовах переходу до ринкової економіки головну роль в системі економічних показників виконує прибуток. Економісті по-різному пояснювали прибуток. Розглянемо деякі з цих трактувань.

А. Сміт  розглядав  прибуток, по-перше, як ″результат  роботи робітника, оскільки вартість, що він додає до вартості матеріалів, розкладається на дві частини: оплату його роботи і прибуток підприємця″. [7]

Д. Рікардо  вважав, що ″величина прибутку залежить від заробітної платні: прибуток росте, якщо  знижується  заробітна платня.  Одним з головних чинників підвищення прибутку є  суспільна продуктивність  роботи, що визначає зниження вартості робочої сили″. [7]

Багато західних економістів  при поясненні прибутку використовують теорію трьох чинників виробництва: робота, земля і капітал. Наприклад, прибуток  вони розглядають як дохід від використовування засобів виробництва (капіталу) і як платню за роботу підприємця з управління і організації виробництва і, отже, дохід на капітал відрізняються від підприємницького доходу.

Критикуючи теорію чинників виробництва, К. Маркс пояснив положення, що ″нову, збільшену вартість створює  робота″. Проте при цьому він  показав, що продуктивність роботи залежить від технологічної оснащеності роботи, родючості, розташування земельних угідь тощо. Разом з оснащеністю роботи росте  якість роботи, отже, за одиницю часу створюється велика вартість. Так капітал і земля сприяють створенню більшої вартості .

Величина  прибутку, за К. Марксом, залежить від середньої суспільної  норми прибутку. Це означає, що межу прибутку можна розглядати як функцію капіталу, оскільки  чинником зростання маси прибутку є розмір капіталу. Оскільки прибуток залежить від  витрат на  виробництво, то зрозуміло, що для зростання прибутку необхідно ці витрати мінімізувати. Для цього необхідно правильно організувати виробничий процес, упроваджувати передові методи виробництва.

Сучасні економічні дисципліни трактують прибуток як дохід від  використання чотирьох чинників виробництва (а не трьох, як у Маркса) - праці, землі, капіталу і підприємництва як особливого чинника.

Прибуток є формою доходу підприємця, що здійснює певний вид діяльності. Ця зовнішня, найбільш проста форма виразу прибутку є разом  з тим недостатньою для її повної характеристики, оскільки у ряді випадків активна діяльність в якій-небудь сфері може і не бути зв′язана з отриманням прибутку (наприклад, діяльність політична, добродійна, тощо).

В той же час прибуток є формою доходу підприємця, що вклав свій капітал з метою досягнення певного комерційного успіху. Категорія прибутку нерозривно пов'язана з категорією капіталу - особливим чинником виробництва - і в усередненому вигляді характеризує ціну функціонуючого капіталу.

Сам по собі прибуток не є гарантованим доходом підприємця, що вклав свій капітал в той або інший вид бізнесу. Він є результатом тільки умілого і успішного здійснення цього бізнесу. Але в процесі ведення бізнесу підприємець унаслідок своїх невдалих дії або об'єктивних причин зовнішнього характеру може не тільки позбутися очікуваному прибутку, але і повністю або частково втратити вкладений капітал. Тому прибуток є до певної міри і платою за ризик здійснення підприємницької діяльності. Рівень прибутку, і рівень підприємницької риски знаходяться між собою в прямо пропорційній залежності.

Прибуток характеризує не весь дохід, отриманий в процесі  підприємницької діяльності, а тільки ту частину доходу, яка "очищена" від понесених витрат на здійснення цієї діяльності. Іншими словами, в  кількісному виразі прибуток є залишковим показником, що є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення підприємницької діяльності.

          З економічної точки зору прибуток  є вартісним показником, вираженим  в грошовій формі. Така форма оцінки прибутку пов'язана з практикою узагальненого вартісного обліку всіх пов'язаних з нею основних показників - вкладеного капіталу, отриманого доходу, понесених витрат, а також з порядком її податкового регулювання, що діє.

З розвитком ринкових відносин відбувається розширення традиційного розуміння прибутку, що зводився до різниці між доходами і витратами. В економічній теорії і господарській практиці розрізняють економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток.

         Прибуток підприємства є важливою економічною категорією і традиційно вважається основною метою діяльності будь-якої комерційної організації. Разом з тим таке трактування ролі прибутку в даний час не є єдиним. З погляду сучасної англо-американської фінансової школи, яка отримала визнання в багатьох країнах світу, як пріоритет в діяльності підприємства виступає не стільки прибуток, скільки її похідна – максимізація доходів власників. Така цільова установка пов'язана з тим, що підприємство може забезпечити зростання прибутку, наприклад за рахунок економії витрат на технічне обслуговування виробництва або підготовку кадрів, але в майбутньому це може привести до зниження ефективності його функціонування із-за високого рівня зносу основних фондів або низького рівня менеджменту на підприємстві. Тому мова повинна йти не тільки про формування фінансових ресурсів підприємства, у тому числі і прибутку, але і про такі напрями їх розподілу і використання, які дозволили б підприємству максимізувати його ринкову вартість і відповідно забезпечити зростання доходів власників. Разом з тим без оптимізації прибутку підприємства цих цілей досягти неможливо.

          Як економічна категорія прибуток  відображає чистий дохід, створений  у сфері матеріального виробництва,  і  виконує ряд функцій: [9]

         − характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства. Прибуток на підприємстві означає, що отримані доходи перевищують всі витрати, пов'язані з його діяльністю;

         − володіє стимулюючою функцією. Це пов'язано з тим, що прибуток є одночасно не тільки фінансовим результатом, але і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Тому підприємство зацікавлене в отриманні максимального прибутку, оскільки це є основою для розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників.

         − є одним з найважливіших  джерел формування бюджетів різних рівнів, що дозволяє державі виконувати покладені на нього функції.

Важливою умовою об'єктивної оцінки ефективності функціонування організацій є забезпечення одноманітності показників прибули. Для характеристики прибутку підприємства розглянемо основні її види, визначені нормативними правовими актами по бухгалтерському обліку і законодавством про податки і збори. Для оцінки величини прибутку, в залежності від функцій, які він виконує та в процесі управління прибутком, існують певні його види [9] :

1. Економічний прибуток – різниця між чистими валовими доходами і економічними витратами (явні + неявні).
2. Бухгалтерський прибуток – різниця між одержаними чистими валовими доходами і бухгалтерськими (явними) витратами.
3. Номінальний прибуток характеризує фактично одержаний його розмір.
4. Реальний прибуток – номінальний прибуток, скоректований на рівень інфляції, характеризує купівельну спроможність підприємства.
5. Мінімальний прибуток – прибуток (Пмін), який після сплати податків забезпечує підприємству мінімальний рівень рентабельності (МУР) на вкладений власний капітал (СК), рівний середньому відсотку ставки банків по депозиту в досліджуваному періоді (Nбпд). Розраховується по формулі:

                                                     (1.1)

6. Нормальний прибуток – мінімальна винагорода підприємцю, утримуюче його у вибраній сфері діяльності, відповідає середній нормі прибутку (Nп) на власний капітал (СК). Розраховується по формулі: