Прибуток підприємства: джерела формування, основні напрямки використання

Зважаючи на це та враховуючи наявні тенденції розвитку фінансового забезпечення  підприємницьких структур, у роботі  сформульовано висновок, що прибуток є досить містким показником, оскільки він охоплює усі види діяльності на підприємстві та характеризує їх доцільність та ефективність.

Аналіз відкритого акціонерного товариства  ВАТ “Вінтер”, на базі якого здійснювалося дослідження, дало змогу   встановити, що  основним  джерелом  прибутку були доходи від операційної  діяльності (доходи від реалізації продукції та інші операційні доходи за вирахуванням собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут та  інших операційних витрат).

Результаті фінансово-господарської діяльності значно залежать від структури капіталу. Теорія компромісу й теорія ієрархії  розглядають особливості цього  процесу. Не існує єдиного  оптимального співвідношення власного й позичкового капіталу не лише для однотипових підприємств, а й навіть і для одного підприємства на різних стадіях його життєвого циклу. На  конкретному підприємстві  необхідно формувати структуру капіталу, забезпечуючи умови найефективнішого його використання.

 

Рис. 4.3 Формування чистого прибутку (збитку) від звичайної та надзвичайної діяльності підприємства

 

На підставі  визначених джерел формування прибутку, маємо змогу визначити освні чинники, які знижують рівень прибутку підприємства:

- висока питома вага  собівартості у  виручці від  реалізації продукції внаслідок  збільшення експлуатаційних витрат  основних  засобів виробництва;

- реальне зниження цін у результаті жорсткої цінової конкуренції та низької купівельної спроможності населення;

- недостатність обігових коштів через наявність простроченої дебіторської заборгованості;

- відсутність на достатньому рівні інвестицій у національне виробництво морозива;

 Визначення основних чинників дає змогу сформувати план  заходів щодо підвищення прибутку на підприємстві (табл.. 4.9)

Таблиця 4.9

План заходів щодо підвищення прибутку на

ВАТ “Вінтер” на наступний рік

Основні заходь	Терміні
Залучення інвестицій	1.01.2010 до 1.02.2010
Модернізація виробництва	1.02.2010 до 1.03.2010
Рекламні заходь	1.02.2010 і до кінця року
Пошук вигідних ринків збуту	1.02.2010 і до кінця року
Поліпшення обслуговування покупців	1.01.2010 і до кінця року

 

Шляхи підвищення прибутку підприємств полягають у залученні інвестицій для модернізації виробництва та підвищенні ефективності використання основних засобів, а також активному пошуку власних і запозичених коштів для розробки  принципово нових видів морозива. Це дасть змогу збільшити продажів  товару і знизити його собівартість. Доцільно застосувати метод прискореної амортизації основних засобів, що збільшить  величину обігових коштів підприємств. Пошук вигідніших ринків збуту продукції також є невід'ємним чинником підвищення прибутку .

Мобілізація резервів збільшення прибутку - основна мета  фінансового планування. Це стає можливим завдяки  використанню методів економіко-математичного моделювання, оцінці доцільності та ефективності капіталовкладень. Вкрай важливим є чітке визначення пріоритетних напрямів  фінансового планування на шкірному конкретному етапі розвитку підприємства.

Встановлено, що в практиці господарської діяльності важливе значення для збільшення величини прибутковості підприємств має оптимізація структури капіталу. Виконання цього завдання дозволяє мінімізувати ціну капіталу, що залучається з різноманітних джерел, а також максимізувати ринкову вартість – вусі це є важливими  критеріями при прийнятті рішень щодо управління прибутком підприємств. Ефект фінансового левериджу полягає у прирості (підвищенні) рентабельності власного капіталу за допомогою збільшення питомої ваги кредитних ресурсів. Якщо рівень  прибутку (прибутку без вирахування процентів за кредит і податку на прибуток до активів підприємства) перевищує плату за використання коштів, що залучені із зовнішніх джерел, можна говорити про позитивний ефект фінансового левериджу.

Льоверідж (від англ. leverage) – це співвідношення вкладень капіталу в цінні папери з фіксованим доходом (облігації, привілейовані акції) і вкладень в цінні папери з нефіксованим доходом (звичайні акції).

Віробнічий (операційний) леверидж - це співвідношення постійних і змінних витрат компанії і вплив цього відношення на "прибуток до вирахування відсотків і податків" (операційний прибуток). Якщо частка постійних витрат велика ті компанія має високий рівень виробничого левериджа. І навіть невелика зміна обсягів виробництва може привести до істотної зміни операційної прибутку.

Вітчизняні підприємства активно використовують кредити комерційних банків на здійснення технічного переоснащення основних засобів виробництва. Аналіз структури капіталу  давши змогу з’ясувати,  що зростання питомої вага запозиченого капіталу до певної межі  приводити до підвищення рівня прибутку на власний капітал,  який отримує підприємство. Додаткові запозичення знижують фінансову стійкість підприємства,  зростає  ймовірність  його банкрутства,  тому кредитори   збільшують  відсоткові ставки на позичковий капітал з огляду на  додатковий фінансовий ризик.  Зростання рентабельності власного капіталу не відбувається, коли ставка  відсотків за кредит зрівнюється з рівнем рентабельності активів. У цьому випадку ефект фінансового левериджу дорівнює нулю. Таким чином, підприємство, що використовує залучили капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку,  однак  більшою  мірою  генерує фінансовий ризик  і загрозу банкрутства.

Прибуток і рентабельність як основні показники фінансових результатів не можуть повністю характеризувати  фінансовий стан підприємства і можливі  тенденції його зміни. Останній істотно залежить від певних фінансових пропорцій, які аналізуються за даними балансу - підсумкового систематичного документу про наявність і використання коштів на певну дату (кінець року). Сама структура балансу підприємства поступово змінюється у напрямку адаптації.

Для характеристики ефективності використання ресурсів використовують показники рентабельності. Рентабельність характеризує результативність діяльності підприємства. Рентабельність теж буває декількох видів; загальна, продукції, рентабельність власного капіталу худе. Для підвищення ефективності роботи підприємства використовують планування величини прибутку та рентабельності. Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною торбою отриманого прибутку. Але треба пам'ятати, що рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

          Загалом фактори, що впливають на розмір прибутку розділяються на:

          - внутрішні, ті які залежать  від діяльності самого підприємства  та його внутрішніх органів;

          - зовнішні, ті що не залежать  від діяльності підприємства, але  можуть чинити значний вплив  на величину прибутку (природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових став і пільг, штрафних санкцій). Детальніше розглянемо їх на рис. 4.4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.4.4 – Факторі що впливають на розмір прибутку

Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості  показників рентабельності.

Виявлення резервів підвищення прибутку повинне спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення техніко-економічних показників роботи підприємства й організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків худе. У даній курсовій роботі було проведено короткий аналіз техніко-економічних показників та їх динаміки і тепер можна визначити деякі фактори, що мають вплив на  підвищення прибутку.

На ВАТ “Вінтер” є вираженим такий резерв, як постійне удосконалення засобів виробництва. Впровадження нової техніки, комплексна механізація й автоматизація виробничих процесів, удосконалювання технології, упровадження прогресивних видів матеріалів дозволяють значно знизити собівартість продукції і цим самим підвищити прибуток. Це відбудеться внаслідок того, що неустаріле (тут мається на увазі морально, хоча це опосередковано відноситься і до нового обладнання) потребує меншої кількості обслуговуючих працівників. А це в свою чергу приведе до зниження витрат на оплату праці в розрахунку на одиницю продукції – або знизиться кількість працівників при незмінному об’ємі виробництва, або збілишиться обсяг при тій же величині працівників. Збільшення обсягу виробництва, як відомо приводити до зниження витрат в розрахунку на одиницю продукції. Однак значно легше сказати, ніж досягнути збільшення обсягу виробництва, це завдання не з простих.

Підпріємству слід шукати нові ринки збуту продукції – і у Україні і за кордоном. На думання фахівців продукція даного підприємсва має шанси завоювати певну частку закордонного ринку, оскільки відрізняється значно нижчою ціною, але для цього необхідні певні зусилля в плані просування продукції (для цього потрібні певні витрати і у другу чергу – наявність маркетингових спеціалістів високого класу, що у нас може статі перешкодою). Щодо розширення частки українського ринку, то незавадило б виділити деякі кошти на рекламу, це обов’язково принесло б результати.

Слід також відмітити, що із зростанням обсягу випуску продукції прибуток підприємства збільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але і внаслідок збільшення кількості продукції, що випускається. Таким чином, чим більший обсяг виробництва, тим за інших рівних розумів більше торба одержуваного підприємством прибутку.

Підвіщення прибутку на ВАТ “Вінтер” може відбутися також за рахунок підвищення продуктивності праці. Із зростанням продуктивності праці знижуються витрати праці в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується і питома вага заробітної плати в структурі собівартості. Для цього підприємство повинне активно використовувати різноманітні мотиваційні засоби: перевести якомога більше працівників на відрядну форму сплати праці, працівникам погодинної форми у більшому розмірі оплачувати роботові в понад урочний година, забезпечувати доставку працівників на роботові та з роботи за узгодженими маршрутами, надавати матеріальну допомогу працівникам з нагоди ювілейних та інших визначних дат. Враховуючи специфіку роботи слід також проводити профілактичне оздоровлення та медичне обстеження працівників за рахунок підприємства, організовувати санаторно-курортне лікування для працюючих та інвалідів праці.

Важливе значення в боротьбі за зниження собівартості та підвищення прибутку має дотримання найсуворішого  режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства. Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії виявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скороченні витрат по обслуговуванню виробництва і керуванню й інших непродуктивних витрат.

ВІСНОВКИ

        

           Економічна ситуація, що склалася  в наший країні в останнє  десятиліття, вимагає від підприємств  підвищення ефективності виробництва,  конкурентоспроможності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, подолання безгосподарності і активізації підприємництва.

           Підприємці прагнуть отримувати  все більший дохід, економно використовувати природні, трудові і інвестиційні ресурси і максимально широко реалізовувати такий ресурс, як свої творчі і організаційні (підприємницькі) здібності у вибраній ними сфері діяльності, що служить могутнім стимулом розвитку і вдосконалення виробництва, розкриває творчі можливості приватної власності.

          Зацікавленість підприємств у виробництві і реалізації якісною, такою, що має попит на ринку продукції, відбивається на величині прибутку, який за інших рівних умов знаходиться в прямій залежності від об'єму реалізації цієї продукції. Прибуток - найбільш проста і одночасно найбільш складна категорія ринкової економіки. Його простота визначається тим, що він є стрижнем і головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним спонукальним мотивом діяльності підприємців в економіці.

      Прибуток є основним  джерелом власних засобів фірми.  З одного боку, прибуток розглядається  як результат діяльності фірми,  з іншою,  ¾  як основа подальшого розвитку.  Для країни прибуток фірм означає наповнюваність прибуткової частини бюджету, можливість вирішення соціальних проблем країни або регіону.

     Кожне підприємство  перш, ніж почати виробництво  продукції, визначає, який прибуток, який дохід вона зможе отримати.

     Прибуток підприємства залежить від двох показників: ціни продукції і витрат на її виробництво. Ціна продукції на ринку є наслідок взаємодії попиту і пропозиції. Під впливом законів ринкового ціноутворення в умовах вільної конкуренції ціна продукції не може бути вище або нижче за бажанням виробника або покупця, вона вирівнюється автоматично. Інша справа – витрати на виробництво продукції – витрати виробництва. Вони можуть зростати або знижуватися залежно від об'єму споживаних трудових або матеріальних ресурсів, рівня техніки, організації виробництва і інших чинників. Отже, виробник розташовує безліччю важелів зниження витрат, які він може привести в дію при умілому керівництві.