Реалізація концепції платного природокористування в Україні

збитку в результаті продовження  роботи промислових  підприємств та відтворення нормальної екологічної обстановки.

      У процесі становлення нових форм економічних відносин велике значення має

формування ефективної системи  екологічної статистики, екологічних  показників, що сприяють інтеграції екологічних  і економічних рішень. Існує також необхідність розробки екологічної системи, врахування для використання у вигляді бази даних, призначеної для отримання макроінформації про стан

навколишнього середовища та її еволюцію. В більшості країн  світу сьогодні розробляються три основні підходи:

1) cистема національних рахунків, яка включає дані про навколишнє середовище;

2) допоміжні рахунки (сателітні)  за межами системи національних  рахунків;

3) незалежні рахунки природних  ресурсів, пов’язані з національними рахунками.

Для України ці питання  є особливо важливими, оскільки система  національних

рахунків перебуває на перших етапах формування і виникає можливість пов’язати її з екологічними факторами. Основна мета сателітних рахунків  вказати захисні витрати по економічних агентах (використання, відтворення, захист, пристосування),ринкову вартість природних ресурсів, екологічн   ізбитки,

викликані господарською  діяльністю.

       З перебудовою системи управління народним господарством, зміною форм

підпорядкування сфера природокористування дедалі більше ставатиме об’єктом

місцевого регулювання та оподаткування. Це дозволить повніше врахувати всі соціальноекономічні та екологічні аспекти їх діяльності.

         В цілому, становлення економічного механізму платного природокористування пов’язане з розробкою фундаментальних науковометодичних проблем з економічного обгрунтування оптимального рівня платежів, пошуку ефективних способів розрахунку, контролю і вилучення платежів, доцільних схем розподілу відповідних коштів. Вирішення такого об’ємного і складного кола питань потребує тривалого часу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        Висновок.

      Україна володіє певним природно-ресурсним потенциалом.Кроме того, на території України розташована значна кількість об'єктів загальносвітового і загальнонаціонального надбання, що мають особливе природоохоронне, наукове, культурне, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення. Майбутнє України залежить від ефективного використання природно-ресурсного потенціалу,таким чином, в умовах переходу до стійкого розвитку пріоритет повинен надаватися невичерпному природокористуванню, охороні і відтворенню природних ресурсів,тому ресурсні платежі повинні бути економічно значимими, мати істотну частку в суспільній структурі податків. У сучасній практиці фінансування витрат на заходи з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів проводиться за рахунок коштів державного бюджету, підприємств та установ. Перелік та механізм застосування природоресурсних платежів визначено в Податковому кодексі України.  
        Важливе значення має формування і запровадження дійових економічних інструментів раціонального природокористування, серед яких можна виділити: стимулюючі податки, збори, фінансову допомогу, кредити на обмеження викидів, платні дозволи на викиди, квоти, допуски чи граничні показники рівня забруднювального викиду, ліцензії, створення організаційно-економічних умов для інноваційного підприємництва у сфері екології, виробництва екотехніки та екотехнологій, утилізації відходів, розвиток екологічного аудиту, становлення екологічного менеджменту тощо. Створення економічного механізму, за якого вигідним є бережливе ставлення до природних ресурсів, – обов’язкова умова успішної природоохоронної діяльності. Економічний механізм збереження середовища проживання людини має знайти відображення в законах про власність, місцеве самоврядування, оренду й орендні відносини, землі й землекористування, оподаткування.   Характер виконання завдання створення економічного механізму управління процесами природокористування визначає необхідність поєднання економічних та адміністративних методів. Причому економічне регулювання екологічної безпеки може здійснюватися як складова адміністративного регулювання природокористування, тобто шляхом централізованого встановлення й використання таких економічних інструментів, як податкова, кредитна, амортизаційна, страхова політика. Українська практика має застосовувати два основних підходи до економічного регулювання природоохоронної діяльності: система введення платежів за забруднення й інші види антропогенних порушень навколишнього середовища та формування особливого ринку дозволів на забруднення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                         Список використаних джерел.

 

1.Артеменко Л. Економічний механізм платного природокористування в Україні // Вісник ТДТУ. – 1996. & No1. – ст.. 167&169. – (Економіка).

 2. Економіка природокористування, под ред.Л.Хенса,Л.Мельника, Э.Буна, Київ, Наукова думка,1998.

3.Екологія [Текст] : підручник  / Мін-во освіти і науки України,  Київський нац. економічний ун-т. - К. : КНЕУ, 2010. - 371 с.

4. Жуковський М. П. Екологія.- Сімферополь.: Таврида, 2009.- 182 с.

5. Закон України"Про охорону навколишнього природного середовища\" від 25 червня 1991 року № 1264-ХП / / Відомості Верховної Ради України - 1991 - 8 жовтня - № 41

6.Колотило Д.М. Екологія і економіка [Текст] : навчальний посібник / Д.М. Колотило ; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т. - 2-е вид. доп. і перероб. - К. : КНЕУ, 2011р.

7.Мельник ЛХ. Екологічна економіка - М.: Університет, книга, 2003р.-С 204

8.Пашенцев О. І. Сучасний і методи упрвління єкологічною безпекою Криму.- Сімферополь.: Доля,2009р.

9. Україна: прогрес на шляху до сталого розвитку - М.: НІЧ.ЛАВ,2008р.

10.Царенко, О.М. Основи екології та економіка природокористування [Текст] : навчальний посібник / О.М. Царенко, О.О. Нєсвєтов, М.О. Кадацький. - 2-е вид., стереот. - Суми : Університетська книга, 2010р.