Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Апреля 2013 в 22:32, контрольная работа
Заробітна плата як винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, складається з таких частин: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата — винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Формою додаткової оплати праці за виконання і перевиконання цих показників є премія. Необхідність преміювання зумовлюється тим, що оплата праці за відпрацьований час, як і за кількість виробленої продукції, не дає змоги сповна врахувати результати праці, об'єднати особисту матеріальну заінтересованість з колективною, стимулювати одночасно підвищення продуктивності праці, поліпшення використання виробничих фондів, підвищення якості продукції.
В Україні в сучасних умовах переходу
від планово-централізованої
· розбіжності в розмірах заробітної плати працівників за рівнем кваліфікації у державному і недержавному секторах. Заробітна плата в державному секторі на 20% нижча, ніж у приватному. В розвинутих країнах — навпаки. Наприклад, у США витрати на робочу силу в державному секторі на одну відпрацьовану людино-годину в 1,5 рази вищі, ніж у приватному;
· низька частка заробітної плати у валовому внутрішньому продукті;
· деформоване співвідношення мінімального і максимального рівнів заробітної плати, яке до кінця 1998 р. становило 1/12, тоді як у розвинених країнах Європи воно дорівнює 1/3 або 1/4;
· втрата тарифною зарплатою своєї стимулюючої ролі, недостатня тарифна частина в загальній заробітній платі;
· недостатня залежність розмірів заробітної плати від кількості і якості праці;
· невиконання мінімальною
· деформація співвідношення рівнів заробітної плати працівників фізичної і розумової праці.
Ринок як економічна система передбачає вільний обіг усіх матеріальних цінностей, а також специфічного товару — робочої сили.
За цих умов реформа заробітної
плати має зняти будь-які
Отже, правильна організація
Подальше реформування заробітної
плати має здійснюватися шляхом
підвищення ціни робочої сили, встановлення
єдиних регуляторів і рівноцінних
умов відтворення робочої сили незалежно
від форм власності; збільшення тарифної
частини у заробітній платі; підвищення
частки мінімальної заробітної плати
у середній заробітній платі, удосконалення
механізму державно-
Удосконалення організації заробітної
плати має здійснюватися разом
із проведенням загальної
2. Назвіть і
охарактеризуйте основні
Ринкова система являє собою сукупність взаємозв'язаних ринків, які охоплюють різноманітні сфери людської діяльності. Ці ринки взаємодіють між собою на основі цін, що формуються на них під впливом попиту і пропозиції, конкуренції тощо. Ринкові ціни є тією інформацією, що дає змогу постачальникам і споживачам ресурсів приймати необхідні економічні рішення та погоджувати їх.
Складовими ринкової
системи є: ринок товарів (
Ринок праці — це передусім система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару робоча сила . Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.
Особливість ринку праці полягає в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару робоча сила, а й сферу виробництва, де наймані й працівник працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави.
У ринковій економіці ринок праці охоплює всіх здатних працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею. Серед незайнятих розрізняють такі групи працездатних людей:
• особи, що не працюють, але бажають працювати й шукають роботу (безробітні, які мають відповідний статус; особи, які мають вперше приступити до трудової діяльності; особи, які шукають зайняття після перерви в роботі);
• особи, котрі хоча
і мають роботу, проте не задоволені
нею і шукають друге місце
основної або додаткової
• особи, які зайняті, проте явно ризикують утратити роботу і тому шукають друге місце роботи.
Указані категорії людей і визначають пропозицію праці на ринку праці.
Отже, ринок праці — це ринок найманої праці. Він охоплює відносини від моменту наймання працівників на роботу до їхнього звільнення.
Для виникнення, формування
й функціонування ринку праці
необхідні певні умови.
Покупцем товару робоча сила на ринку виступає підприємець, який має все необхідне для ведення власного господарства. Крім своєї праці, підприємець залучає інших працівників за певну грошову винагороду. Відбувається обмін індивідуальної здатності до праці на засоби існування, необхідні для відтворення робочої сили, а також здійснюється розміщення працівників у системі суспільного поділу праці країни.
Важливою умовою формування
й функціонування ринку праці
є відповідність працівника
Ринок робочих місць як складова ринку праці, що відбиває потребу у робочій силі, передусім характеризується кількістю вакансій на підприємствах і в організаціях. При цьому беруть до уваги вакансії як тих підприємств і організацій, які вже функціонують, так і тих, що тільки вводяться в дію. Крім того, враховуються і ті робочі місця, на яких працівники не задовольняють роботодавця, і тому він шукає їм заміну.
Необхідними умовами
функціонування ринку праці є
також організація єдиної, замкненої
по території країни й
Елементами ринку праці
є: товар, який він пропонує,
попит, пропозиція та ціна. У
сучасній економічній
Індивідуальна робоча сила являє собою сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг.
Ринок праці - це система суспільних відносин, пов'язаних з купівлею і продажем товару "робоча сила". Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту та пропозиції на робочу силу. Його можна розглядати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.
Особливість ринку праці
полягає в тому, що він охоплює
не тільки сферу обігу товару "робоча
сила", а й сферу виробництва,
де найманий працівник трудитися. Відносини,
що виникають у процесі
У ринковій економіці ринок праці охоплює всіх здатних працювати як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею. Серед незайнятих розрізняють такі групи працездатних людей:
Указані категорії людей і визначають пропозицію на ринку праці.
Для виникнення, формування
та функціонування ринку праці мають
бути забезпечені правові умови
функціонування цього ринку, зокрема,
можливість вільного переміщення на
ньому громадянина і вільного
вибору роботи.
Покупцем товару "робоча сила" на
ринку є підприємець, який має все необхідне
для ведення власного господарства.
Важливою умовою формування
і функціонування ринку праці
є також відповідність
Необхідними умовами функціонування
ринку праці є також
Елементами ринку праці є: товар, попит, пропозиція і ціна. Товаром на ринку праці виступає індивідуальна робоча сила, яка представляє собою сукупність фізичних і духовних якостей людини, які використовуються в процесі виробництва товарів і послуг.
Індивідуальний попит на робочу силу - це попит окремого роботодавця; і сукупний - це ринковий попит усіх фірм, організацій, що діють на ринку.
Пропозиція на робочу силу характеризує чисельність працездатних людей з урахуванням їх статі, віку, освіти, професії і т.д.
Співвідношення між попитом на робочу силу та її пропозицією характеризується таким показником, як навантаження на одне вільне місце.
Ціна робочої сили виступає
у вигляді заробітної плати. Висока
заробітна плата обмежує
Відомо, що ринок за своїм призначенням
на регулярній основі забезпечує взаємодію
попиту і пропозиції на товари та послуги,
інакше кажучи, зводить продавців і покупців.
Гроші, як уже зазначалося, є специфічним
товаром, застосування якого регулюється
не лише конкретно визначеними, а й загальними
принципами ринкової економіки. Виходячи
з цього можна дати таке визначення: ринок
грошей (монетарний ринок) ( мережа спеціальних
інститутів, що забезпечує взаємодію попиту
та пропозиції на гроші як специфічний
товар.
Слід підкреслити,
що гроші не “продаються”
і не “купуються” у тому
ж розумінні, що продаються
і купуються звичайні товари
за відповідними цінами. Тут вкладено
інший смисл ( гроші обмінюються
на інші ліквідні активи за
альтернативною вартістю, яка вимірюється
через норму позичкового
Об(єктом купівлі-продажу
на грошовому ринку є
Грошовий ринок стихійно
виник у кожній країні для
того, щоб забезпечити проведення
банківських операцій в
операції комерційних банків між собою,
цей сегмент ринку називається “міжбанківський
ринок”;
операції комерційних банків та уряду
з центральним банком, цей сегмент ринку
називається “Відкритий ринок”.
Грошовий ринок обслуговує
короткотермінові ( строком від кількох
годин до одного року угоди. Назва
терміну, однак, не повинна вводити
в оману, оскільки основними інструментами
грошового ринку виступають не гроші
у вигляді готівки, а різноманітні
фінансові активи, які за своєю
ліквідністю наближаються до готівкових
грошей і порівняно легко можуть
бути перетворені у платіжні засоби.
Ринок грошей у більшості країн складається
із міжбанківського ринку та ринку короткострокових
цінних паперів.
Найбільш питому вагу
на ринку мають операції на
міжбанківському ринку, які
Информация о работе Структура заробітної плати. Елементи організації оплати роботи