Структура заробітної плати. Елементи організації оплати роботи

Формою додаткової оплати праці  за виконання і перевиконання  цих показників є премія. Необхідність преміювання зумовлюється тим, що оплата праці за відпрацьований час, як і  за кількість виробленої продукції, не дає змоги сповна врахувати  результати праці, об'єднати особисту матеріальну заінтересованість  з колективною, стимулювати одночасно  підвищення продуктивності праці, поліпшення використання виробничих фондів, підвищення якості продукції.

В Україні в сучасних умовах переходу від планово-централізованої системи  до ринкових відносин разом із загальноекономічними змінами відбуваються певні зміни  і у сфері оплати праці. Проте  ці зміни відбуваються повільно, і  система оплати праці має такі недоліки:

· розбіжності в розмірах заробітної плати працівників за рівнем кваліфікації у державному і недержавному секторах. Заробітна плата в державному секторі на 20% нижча, ніж у приватному. В розвинутих країнах — навпаки. Наприклад, у США витрати на робочу силу в державному секторі на одну відпрацьовану людино-годину в 1,5 рази вищі, ніж у приватному;

· низька частка заробітної плати  у валовому внутрішньому продукті;

· деформоване співвідношення мінімального і максимального рівнів заробітної плати, яке до кінця 1998 р. становило 1/12, тоді як у розвинених країнах  Європи воно дорівнює 1/3 або 1/4;

· втрата тарифною зарплатою своєї  стимулюючої ролі, недостатня тарифна  частина в загальній заробітній платі;

· недостатня залежність розмірів заробітної плати від кількості і якості праці;

· невиконання мінімальною заробітною платою своїх функцій;

· деформація співвідношення рівнів заробітної плати працівників фізичної і розумової праці.

Ринок як економічна система передбачає вільний обіг усіх матеріальних цінностей, а також специфічного товару —  робочої сили.

За цих умов реформа заробітної плати має зняти будь-які обмеження  трудових доходів громадян, гарантувати  кожній людині право заробляти у  міру своїх можливостей і бажань.

Отже, правильна організація заробітної плати є необхідною умовою ефективного  стимулювання праці.

Подальше реформування заробітної плати має здійснюватися шляхом підвищення ціни робочої сили, встановлення єдиних регуляторів і рівноцінних  умов відтворення робочої сили незалежно  від форм власності; збільшення тарифної частини у заробітній платі; підвищення частки мінімальної заробітної плати  у середній заробітній платі, удосконалення  механізму державно-договірного  регулювання заробітної плати.

Удосконалення організації заробітної плати має здійснюватися разом  із проведенням загальної соціально-економічної (структурної, податкової, цінової) політики.

2. Назвіть і  охарактеризуйте основні елементи  ринку праці. Як ви розумієте  поняття "Ринок праці". Що  продається і купується на  ринку праці?

Ринкова система являє  собою сукупність взаємозв'язаних ринків, які охоплюють різноманітні сфери  людської діяльності. Ці ринки взаємодіють  між собою на основі цін, що формуються на них під впливом попиту і  пропозиції, конкуренції тощо. Ринкові  ціни є тією інформацією, що дає змогу  постачальникам і споживачам ресурсів приймати необхідні економічні рішення  та погоджувати їх.

 Складовими ринкової  системи є: ринок товарів (сировини, матеріалів, палива, готових виробів,  проектних робіт, наукових досліджень, послуг, житла), ринок капіталу (інвестицій, цінних паперів, і грошей (кредитів)) і ринок праці.

 Ринок праці — це  передусім система суспільних  відносин, пов’язаних із купівлею  і продажем товару робоча сила . Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Особливість ринку праці  полягає в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару робоча сила, а й сферу виробництва, де наймані й працівник працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави.

У ринковій економіці ринок  праці охоплює всіх здатних працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею. Серед незайнятих розрізняють  такі групи працездатних людей:

 • особи, що не  працюють, але бажають працювати  й шукають роботу (безробітні, які  мають відповідний статус; особи,  які мають вперше приступити  до трудової діяльності; особи,  які шукають зайняття після  перерви в роботі);

 • особи, котрі хоча  і мають роботу, проте не задоволені  нею і шукають друге місце  основної або додаткової роботи;

 • особи, які зайняті,  проте явно ризикують утратити  роботу і тому шукають друге  місце роботи.

 Указані категорії  людей і визначають пропозицію  праці на ринку праці. 

Отже, ринок праці —  це ринок найманої праці. Він охоплює  відносини від моменту наймання працівників на роботу до їхнього  звільнення.

 Для виникнення, формування  й функціонування ринку праці  необхідні певні умови. Насамперед  мають бути забезпечені правові  умови функціонування цього ринку,  зокрема можливість вільного  пересування на ньому громадян, вільного вибору роботи, тобто  юридична свобода працівника, можливість  самостійно розпоряджатися своєю  здатністю працювати. Проте цього  недостатньо, оскільки, з економічного  погляду, власник робочої сили  змушений продавати її тоді, коли  у нього немає всього необхідного  для ведення свого господарства  як джерела для одержання засобів  існування, або коли дохід з  інших джерел є недостатнім.

 Покупцем товару  робоча сила на ринку виступає підприємець, який має все необхідне для ведення власного господарства. Крім своєї праці, підприємець залучає інших працівників за певну грошову винагороду. Відбувається обмін індивідуальної здатності до праці на засоби існування, необхідні для відтворення робочої сили, а також здійснюється розміщення працівників у системі суспільного поділу праці країни.

 Важливою умовою формування  й функціонування ринку праці  є відповідність працівника вимогам  робочого місця, а запропонованого  місця — інтересам працівника.

Ринок робочих місць як складова ринку праці, що відбиває потребу  у робочій силі, передусім характеризується кількістю вакансій на підприємствах  і в організаціях. При цьому  беруть до уваги вакансії як тих  підприємств і організацій, які  вже функціонують, так і тих, що тільки вводяться в дію. Крім того, враховуються і ті робочі місця, на яких працівники не задовольняють роботодавця, і тому він шукає їм заміну.

 Необхідними умовами  функціонування ринку праці є  також організація єдиної, замкненої  по території країни й ефективно  діючої системи бірж праці;  широкомасштабна система професійної  орієнтації, професійного навчання, підвищення кваліфікації і перепідготовки; наявність у територіальних органів  виконавчої влади необхідних  фінансових і матеріальних коштів, достатніх для організації ефективної  роботи системи працевлаштування, організації громадських робіт,  стимулювання зайнятості; соціальна  підтримка громадян, включаючи безробітних  і членів сімей, які перебувають  на їхньому утриманні, та ін.

 Елементами ринку праці  є: товар, який він пропонує, попит, пропозиція та ціна. У  сучасній економічній літературі  відсутня однозначна відповідь  на запитання, що вважати товаром  на ринку праці: роботу силу, працю чи послуги праці? Проте  більшість авторів схильні до  думки, що товаром на ринку  праці є індивідуальна робоча  сила.

 Індивідуальна робоча  сила являє собою сукупність  фізичних та духовних якостей  людини, які використовуються у  процесі виробництва товарів  і послуг.

Ринок праці - це система суспільних відносин, пов'язаних з купівлею і продажем товару "робоча сила". Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту та пропозиції на робочу силу. Його можна розглядати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Особливість ринку праці  полягає в тому, що він охоплює  не тільки сферу обігу товару "робоча сила", а й сферу виробництва, де найманий працівник трудитися. Відносини, що виникають у процесі виробництва, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому вимагають особливої  уваги з боку держави.

У ринковій економіці ринок праці охоплює всіх здатних працювати як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею. Серед незайнятих розрізняють такі групи працездатних людей:

• Особи, які не працюють, але бажають працювати й займаються пошуком роботи;
• Особи, які хоча і мають роботу, але не задоволені нею і зайняті пошуком нового місця основної роботи або додаткової роботи;
• Особи, які мають роботу, але ризикують її втратити, а тому зайняті пошуком нового місця роботи.

Указані категорії людей  і визначають пропозицію на ринку  праці.

Для виникнення, формування та функціонування ринку праці мають  бути забезпечені правові умови  функціонування цього ринку, зокрема, можливість вільного переміщення на ньому громадянина і вільного вибору роботи. 
Покупцем товару "робоча сила" на ринку є підприємець, який має все необхідне для ведення власного господарства.

Важливою умовою формування і функціонування ринку праці  є також відповідність працівника вимогам робочого місця, а запропонованого  місця - інтересам працівника.

Необхідними умовами функціонування ринку праці є також організація  єдиної, замкнутої по території країни й ефективно діючої системи бірж праці; широко масштабної системи професійної  орієнтації, професійного навчання, Підвищення кваліфікації та перепідготовки; наявність на територіальних органах виконавчої влади необхідних фінансових і матеріальних коштів, достатніх для організації ефективної роботи системи працевлаштування, організації громадських робіт, стимулювання зайнятості; соціальна підтримка громадян, включаючи безробітних і членів сімей, які перебувають на їх утриманні.

Елементами ринку  праці є: товар, попит, пропозиція і ціна. Товаром на ринку праці виступає індивідуальна робоча сила, яка представляє собою сукупність фізичних і духовних якостей людини, які використовуються в процесі виробництва товарів і послуг.

Індивідуальний  попит на робочу силу - це попит окремого роботодавця; і сукупний - це ринковий попит усіх фірм, організацій, що діють на ринку.

Пропозиція на робочу силу характеризує чисельність працездатних людей з урахуванням їх статі, віку, освіти, професії і т.д.

Співвідношення між попитом  на робочу силу та її пропозицією характеризується таким показником, як навантаження на одне вільне місце.

Ціна робочої сили виступає у вигляді заробітної плати. Висока заробітна плата обмежує підприємця в додатковому прийомі на роботу інших працівників. У той же час  низька заробітна плата знижує трудову  зацікавленість найбільш кваліфікованих і професійних працівників. 
Відомо, що ринок за своїм призначенням на регулярній основі забезпечує взаємодію попиту і пропозиції на товари та послуги, інакше кажучи, зводить продавців і покупців. Гроші, як уже зазначалося, є специфічним товаром, застосування якого регулюється не лише конкретно визначеними, а й загальними принципами ринкової економіки. Виходячи з цього можна дати таке визначення: ринок грошей (монетарний ринок) ( мережа спеціальних інститутів, що забезпечує взаємодію попиту та пропозиції на гроші як специфічний товар.

 Слід підкреслити,  що гроші не “продаються”  і не “купуються” у тому  ж розумінні, що продаються  і купуються звичайні товари  за відповідними цінами. Тут вкладено  інший смисл ( гроші обмінюються  на інші ліквідні активи за  альтернативною вартістю, яка вимірюється  через норму позичкового процента. Тому грошовий ринок є складовою частиною, відповідним сегментом фінансового риноку, де здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції.

 Об(єктом купівлі-продажу  на грошовому ринку є тимчасово  вільні грошові кошти. Економічні  агенти купують гроші як капітал,  тобто беруть у борг з виплатою  процента. Отже, ціною “товару”, що  продається і купується на  ринку, є позичковий процент.  Завжди попиту на гроші з  боку суб(єктів ринку протистоїть  пропозиція грошової маси. Гроші,  якими торгують на ринку, виступають  у формі позичкового капіталу. Напевне, саме цю обставину  мав на увазі Й.Шумпетер, коли  писав, що між поняттями “ринок  грошей” і “ринок капіталу”  не існує різниці.

 Грошовий ринок стихійно  виник у кожній країні для  того, щоб забезпечити проведення  банківських операцій в національній  валюті. На грошовому ринку здійснюються  операції двох типів: 
операції комерційних банків між собою, цей сегмент ринку називається “міжбанківський ринок”; 
операції комерційних банків та уряду з центральним банком, цей сегмент ринку називається “Відкритий ринок”.

Грошовий ринок обслуговує короткотермінові ( строком від кількох  годин до одного року угоди. Назва  терміну, однак, не повинна вводити  в оману, оскільки основними інструментами  грошового ринку виступають не гроші  у вигляді готівки, а різноманітні фінансові активи, які за своєю  ліквідністю наближаються до готівкових грошей і порівняно легко можуть бути перетворені у платіжні засоби. 
Ринок грошей у більшості країн складається із міжбанківського ринку та ринку короткострокових цінних паперів.

 Найбільш питому вагу  на ринку мають операції на  міжбанківському ринку, які являють  собою короткотермінові угоди  з приводу незабезпечених кредитів. За допомогою міжбанківського  ринку комерційні банки можуть  балансувати потреби, як в оперативній,  так і поточній ліквідності.  Іншими словами, за допомогою  міжбанківського ринку відбувається  горизонтальне балансування ліквідності  всередині кредитної системи.  Крім цього, операції на міжбанківському  ринку дають змогу банкам отримувати  додаткові прибутки, управляти процентними  та валютними ризиками.