Якість продукції, показники.Система управління якістю продукції. Стандартизація та сертифікація

У явному виді повинні бути виражені вимоги до інформації, інфраструктури і виробничого середовища. Це дозволяє, зокрема, говорити і про такі показники якості, як умови гігієни, виробничої етики, використовуваних методів роботи й ін.

3. Випуск продукції. Процеси, що необхідні для випуску потрібної продукції, їхня послідовність і взаємодія повинні бути визначені, сплановані та впроваджені. При визначенні таких процесів організація повинна розглянути питання вихідних даних планування якості.

Організація має забезпечити функціонування цих процесів у керованих умовах і випуск продукції, що відповідає вимогам  споживачів. Організація повинна  установити, як кожен процес впливає  на здатність виконання вимог  до продукції, а також: розробити  методи і процедури, що відносяться  до цих процесів, настільки вичерпно, наскільки це необхідно для досягнення погодженості функціонування; установити і впровадити критерії і методи управління процесами настільки вичерпно, наскільки це необхідно для досягнення відповідності продукції вимогам споживачів; перевіряти можливість функціонування процесів з метою досягнення відповідності продукції вимогам споживачів; визначати і реалізовувати заходи для виміру, контролювання і наступних дій з метою гарантування, що процеси продовжують функціонувати з метою досягнення запланованих результатів і вихідних даних; забезпечити готовність інформації і даних, що необхідні для підтримки ефективного функціонування і контролювання процесів; підтримувати в робочому стані, поряд з даними про якість, результати вимірів управління процесами для забезпечення доказами ефективного функціонування і контролювання процесів.

4. Вимірювання, аналізування та  поліпшення. Організація повинна визначити, спланувати і впровадити процеси виміру, моніторингу, аналізу й удосконалювання з метою гарантування відповідності системи управління якістю, процесів, продукції визначеним вимогам. Мають бути визначені тип, місце, терміни і частота вимірів, а також вимоги до реєстрації даних. Необхідно періодично оцінювати ефективність упроваджених вимірів. Організація повинна визначити і використовувати відповідні статистичні засоби.

Результати  аналізу даних і діяльності з  удосконалювання повинні служити вхідними даними для процесу аналізу з боку керівництва.

Організаційна структура системи  якості встановлюється в межах організаційної структури управління підприємством і являє собою розподіл прав, обов’язків і функцій загального управління якістю та поліпшенням якості продукції. Відповідальність за види та результати діяльності, які впливають на якість, мають фіксуватися документально: у посадових інструкціях та положеннях про підрозділи; у документах, що встановлюють порядок виконання функцій та робіт з якості. [14, с. 198]

Структуру системи якості можна  подати пірамідою документації в додатку 3 на (рис.1.3.), яка охоплює сфери діяльності: організаційна робота, проектування, технічна документація, матеріально-технічне забезпечення, виготовлення (виробництво), випробування та приймання продукції, нагляд, збереження, транспортування тощо.

Загальне управління якістю. Задовольняючи свої зростаючі потреби, сучасний споживач постійно підвищує вимоги до якості продукції. Рішення та дії споживача характеризуються такими особливостями: порівняно з ціною перевага віддається якості товару; рекламація кожного дефекту; вимогливість до постійного поліпшення якості; відмова від контролю продукції на виході; вимога забезпечення якості продукції у процесі її виготовлення; чуйність сприйняття зміни в технологічному процесі у виробника; активна кооперація з виробником для забезпечення необхідної якості продукції; віддавання стійкої переваги певній продукції, якщо забезпечена її якість.

Тому  останнім часом набула поширення  система ТQM (Total Qality Management) — загального управління якістю (ще має назву «менеджмент якості»). Вона має за мету досягнення вищої якості продукції та послуг в додатку 3 на (рис. 1.4.), орієнтує всі підрозділи підприємства на якість за кінцевою метою — задоволення очікувань покупців (споживачів).

ТQM розглядається як технологія управління процесом  
підвищення якості і складається з трьох підсистем:

1) основна система охоплює засоби  і методи, що застосовуються для  аналізу та досліджень;

2) система технічного забезпечення  передбачає програми та прийоми,  які дають змогу навчити персонал  володінню цими засобами та правильному їх застосуванню;

3) система безперервного розвитку  самих принципів та зміс- 
ту ТQM.

Концепція ТQM призначена тільки для внутрішніх потреб виробника і ґрунтується  на 14 принципах, кожний з яких має  пакет вимог та підходів див. в додатку 4(рис. 1.5.).

Досягнення  більш високого рівня якості продукції  та послуг передбачається японською  концепцією див. додаток 5 (рис. 1.6.), яка має чотири рівня якості.

Задоволення постійно зростаючих вимог  споживачів до якості продукції є  головним завданням, справою і обов’язком усього персоналу від прибиральника  до керівника підприємства. Тому поведінка  персоналу на підприємстві, яке бажає  успішно працювати на ринку товарів  і послуг, має бути підпорядкована жорсткому виконанню основних правил: ставитися до споживача як до найважливішого учасника виробничого процесу; у  межах системи управління підприємством  розробляти і виконувати довгострокові  програми з поліпшення всієї роботи над якістю; на кожному робочому місці працювати за девізом: «Досконалості  немає меж»; своєчасно запобігати проблемам, що економічно доцільніше, ніж реагувати на них, коли вони виникають, та ліквідувати їх наслідки; зацікавленість і особиста участь керівництва в роботі над якістю; неухильне виконання стандарту роботи «нуль помилок»; втягування в процес поліпшення якості всіх робітників як у колективній, так і в індивідуальній формах; основну увагу приділяти вдосконалюванню процесів, а не людей; визнавати заслуги співробітників, які домагаються високої якості роботи. [8, с. 367]

 В  додатку 5 на рис. 1.7. наведено взаємозв’язок складових ТQM, які дають широке уявлення про якість.

Стислі висновки

Задовольняючи свої зростаючі потреби, сучасний споживач постійно підвищує вимоги до якості продукції. Рішення та дії споживача характеризуються такими особливостями: порівняно з ціною перевага віддається якості товару; рекламація кожного дефекту; вимогливість до постійного поліпшення якості; відмова від контролю продукції на виході; вимога забезпечення якості продукції у процесі її виготовлення; чуйність сприйняття зміни в технологічному процесі у виробника; активна кооперація з виробником для забезпечення необхідної якості продукції; віддавання стійкої переваги певній продукції, якщо забезпечена її якість.

Задоволення постійно зростаючих вимог  споживачів до якості продукції є  головним завданням, справою і обов’язком усього персоналу від прибиральника  до керівника підприємства. Тому поведінка персоналу на підприємстві, яке бажає успішно працювати на ринку товарів і послуг, має бути підпорядкована жорсткому виконанню основних правилж. [13, с. 10-12]

 

 

 

 

 

II. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

1.1. Розрахунок вартості основних промислово-виробничих фондів і показників їх використання.

Первісна  вартість основних промислово-виробничих фондів Ф₀ складається з витрат на будівництво виробничих приміщень В_б, витрат на придбання обладнання, витрат на транспортування та монтаж обладнання В_т.м:

Ф_о = В_б + В_о + В_т.м. , (1.1)

Витрати на будівництво виробничих приміщень  В₆, грн.:

В_б = SЦ^'_б , (1.2)

де S - площа виробничих і допоміжних приміщень, м²:

                                                    S = k_s S_oi n_{oi ,}    (1.3)                                                                                                                   

S = 1,5 * 7 * 0,7 = 7,35 м²

де S_oi – виробнича площа на одиницю і-го обладнання;

n_oi – кількість одиниць і-го обладнання;

k_s – коефіцієнт враховує допоміжні площі.

              Тоді витрати на будівництво виробничих приміщень складуть:

                                             В_б = 7,35 * 0,7 = 5,15 тис.грн.

Витрати на придбання обладнання В_о, грн.:

                                                   В_о = n_oi Ц_oi ,  (1.4)

В_о = 0,7 * 230 = 161 тис.грн.

                                           

    Витрати на транспортування та монтаж обладнання В_т.м складають 10 % від вартості обладнання.

Ф_о = 5,15+ 161 + (161 * 0,10 ) = 182,25 тис.грн.

З показників використання основних виробничих фондів розраховуємо фондовіддачу:                              f_о = Q / Ф_о ,                                        (1.5)

де Q - обсяг виробництва продукції у вартісному вимірі, грн./рік:

                                      Q = Q_н* Ц_дог                                                                (1.6)                                

 

Визначимо обсяг виробництва продукції  у натуральному вимірі:

 

                                   Q_н = D*M*N_д,                                              (1.7)           

 

де D – кількість робочих днів у місяці (24 дні),

М – кількість місяців у році (= 12 міс.),

N_д – обсяг виробництва продукції, штук/добу;

Q_н = 24*12*4 = 1152 шт/рік

Обсяг виробництва  продукції у вартісному вимірі:

                                     Q = Q_н* Ц_дог                                                            (1.8)                                                                                                                                                                               

де Ц_дог - договірна ціна,

Q = 1152*102,4=117964,8грн./ рік

Тоді  фондовіддача складе:      

                                f_о =117964,8/182,25=647,26  грн/рік

Фондовіддача  виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів. В даному випадку на 1 грн. основних фондів приходиться 647,26 грн. реалізованої продукції.

Амортизаційні відрахування – це грошова сума перенесеної вартості основних фондів на виготовлену продукцію.

Визначимо річну амортизацію основних  засобів за прямолінійним (рівномірним) методом (згідно Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» квартальні норми амортизації становлять: для І групи – 2%, для ІІ групи – 10%):

                                 

,                            (1.9)

де В_і – витрати на придбання і-го виду основних фондів;

Н_Аі - % нарахування амортизації на і-й вид основних фондів.

А_р  = 4*(       *0,02+     *0,1) =      тис.грн

Це означає, що за поточний рік повинно відшкодуватися тис. грн. вартості основних фондів; ці амортизаційні відрахування повинні бути враховані у собівартість виготовленої продукції.

Амортизаційні відрахування виступають джерелом відшкодування  зношування основних засобів, утворюючи  фінансові передумови інвестування. Саме тому система амортизаційних відрахувань є важливим чинником підвищення ефективності суспільного виробництва.

Таким чином, вартість основних промислово-виробничих фондів складає 182,25тис.грн., а фондовіддача – 647,26 грн/рік, що ефективно впливає на підприємство.

 

1.2. Визначення потреби в оборотних коштах

підприємства та оцінка їх використання

Під час створення підприємства або планування його діяльності на черговий плановий період виникає потреба у визначенні розміру оборотних коштів. Основну частину нормованих оборотних коштів становлять виробничі запаси, а серед них - запаси сировини та матеріалів. Тому розраховуємо запаси сировини та матеріалів, а інші елементи оборотних коштів визначаємо наближено у відсотках до загальної суми запасів сировини та матеріалів.

Норму запасу матеріалів визначаємо за формулою:

Н_м = Н_д + Н_п , (1.10)

де Н_д - норма запасу матеріалів у дорозі, днів. За сукупністю матеріалів середню норму запасу матеріалів у дорозі можна визначити за формулою:

Н_д = О_д / q_{м.д. ,} (1.11)

де О_д - середній залишок матеріалів у дорозі, тис. грн.:

                                     О_д = ( ∑ К_п.в. Ц_відп. ) * 1    (1.12)

де О_д – середній залишок матеріалів у дорозі, грн.

Q_{мат i} – кількість покупних виробів,

Ц_{відп i} – відпускна ціна покупних матеріалів

                                              О_д =(35*1,3+19*0,5+16*63)*1=1063 грн.

Одноденні витрати матеріалів q_м.д визначаємо за формулою:                                                            

                                 

                        q_м.д = ( ∑ В_{итр. мат.}Ц_відп. ) Q_вир.                                           (1.13)

   q_м.д =(0,3*0,7+0,71*15+0,2*4,8+18*0,2+1,8*0,9)*4=55,2 грн.

Тоді  середня норма запасу матеріалів у дорозі складе:

                                   Н_д =1063/55,2=19 днів

Норма запасу матеріалів (Н_п), яка враховує приймання, складування, аналіз і підготовку матеріалів до виробництва, установлюється у відсотках (25%) до середніх інтервалів поставок матеріалів і складає: