Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Октября 2013 в 22:16, курсовая работа
В умовах переходу до ринку успіх кожного конкретного товаровиробника оцінюється за рівнем ефективності виробництва, обумовленим в першу чергу ступенем задоволення потреб суспільства з найменшими витратами. При цьому в даний час визначальною характеристикою, яка формує суспільні потреби, стає якість продукції. Це пов'язано з тим, що якість продукції в умовах конкуренції є головним стимулом придбання продукції, одним з факторів її конкурентоспроможності. Стан справ в області управління якістю для підприємств України не можна визначити як задовільний. Розвиток експортних відносин показав, що продукція вітчизняних підприємств є неконкурентоспроможною на світовому ринку саме по якості. У цьому зв'язку набуває особливого значення проблема розробки та впровадження дійових методів управління витратами на забезпечення якості продукції. [6, с.200]
Вступ........................................................................................................................6
І.Теоретична частина……………………………………………………………6
1. Економічна сутність поняття якості…………………………………………8
1.1. Основні етапи розвитку систем управління якістю……………….10
1.2. Комплексне управління якістю……………………………………14
1.3. Менеджмент якості………………………………………………...19
2. Стандартизація та сертифікація якості продукції…………………………..23
3. Вимоги до системи управління якістю……………………………………..27
ІІ. Аналітично-розрахункова частина………………………………………….36
Висновки………………………………………………………………………….
Список використаної літератури……………………………………………….
Додатки……………………………………………………………………………
1.5. Визначення ціни виробу
Серед різних методів ціноутворення на ранніх стадіях проектування досить поширений метод лімітних цін. При цьому визначається нижня та верхня межа ціни.
Нижня межа ціни захищає інтереси виробника продукції і передбачає, що ціна має покрити витрати виробника, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції, і забезпечити рівень рентабельності не нижчий за той, що має підприємство при виробництві вже освоєної продукції:
(1.36)
де - оптова ціна підприємства, грн.:
(1.37)
Цопт.п. =71,40 *(1+0,14) = 81,3 грн.
Тоді нижня межа ціни складе:
Цн.м. = 81,3 *(1+0,2)=97,56 грн.
Верхня межа ціни захищає інтереси споживача і визначається тією ціною, яку споживач готовий сплатити за продукцію з кращою споживчою якістю:
(1.38)
kт.р – коефіцієнт технічного рівня якості (=1,1).
Цв.м. = 97,56* 1,1=107,3 грн.
Договірна ціна може бути встановлена за домовленістю між виробником і споживачем в інтервалі між нижньою та верхньою лімітними цінами:
(1.39)
Тому ми визначаємо договірну ціну самостійно. Її можна знайти як середнє між нижньою межею ціни і верхньою:
97,56 <102,4 < 107,3
1.6. Визначення прибутку та рентабельності
Прибуток від реалізації одного виробу визначаємо за формулою:
(1.40)
Пв =102,4 – 71,40 =31 грн.
Річний
прибуток
Пр =31*1152 = 35712 грн.
Рентабельність виробу
Рв = ( 31/ 2544,13 ) * 100% = 1,2 %
Рентабельність виробництва
(1.42)
Р = ( 35712/ (182,25 +3477,6)) * 100% =102 %
Результати розрахунків всіх показників
діяльності підприємства зводимо до таблиці 1.4.
Зведені результати розрахування показників діяльності підприємства
Найменування показника |
Підсумок | |
1. Річний обсяг виробництва продукції: - у натуральному вимірі, шт. |
35712 | |
- у грошовому вимірі, грн. |
117964,8 | |
2. Вартість основних промислово-виробничих фондів, тис. грн. |
182,25 | |
3. Оборотні кошти, тис. грн. |
3477,6 | |
4. Чисельність промислово- у тому числі - робітників |
12 | |
5. Собівартість виробу, грн/шт. |
2544,13 | |
6. Ринкова ціна виробу, грн. |
102,4 | |
7. Річний прибуток, грн. |
35712 | |
8. Продуктивність праці, грн/рік |
983 | |
9. Фондовіддача, грн/грн |
647,26 | |
10. Коефіцієнт оборотності |
33,92 | |
12. Рентабельність, %: - виробу |
1,2 | |
- виробництва |
102 |
Висновок
Процес виробництва здійснюється за умови поєднання робочої сили і засобів виробництва. Засоби праці підприємства, призначені для виробництва промислової продукції, належать до промислово-виробничих фондів.
Первісна вартість основних фондів – це фактична собівартість основних фондів, сплачена на дату їх придбання (створення). За даними розрахунків вона складає 182,25 тис.грн. Річний обсяг виробництва продукції у натуральному вимірі складає 35712 шт., а у грошовому вимірі – 117964,8 грн.
Для виявлення резервів поліпшення використання основних виробничих фондів й удосконалення планування капітальних вкладень було проаналізовано показники, які характеризують використання засобів праці на підприємстві. Це, насамперед, фондовіддача. Вона показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі фонди, тобто ефективність цього вкладення коштів, і становить 647,26 грн/грн.
Ефективно функціонує те підприємство, яке при мінімальних витратах досягає максимального результату. Для цього визначається економічно обгрунтована величина оборотних коштів підприємства. Цей процес називається нормуванням оборотних коштів. Сукупний норматив оборотних коштів даного підприємства складає 3477,6 тис. грн.
Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їх обороту. Показники, що характеризують швидкість оборотності оборотних коштів, і є показниками ефективності їх використання. Тому було розраховано коефіцієнт оборотності, який показав, що оборотні кошти здійснили 33,92 оборотів за рік.
Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці, що характеризує співвідношення результатів праці та витрат праці. За чисельності промислово-виробничого персоналу у складі 12 осіб, з яких осіб – робітники, продуктивність праці даного підприємства склала 983 грн./рік. Підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва.
Ефективність усього процесу виробництва на підприємстві характеризується собівартістю. Чим краще працює підприємство, ефективніше використовує виробничі ресурси, тим нижча собівартість продукції. Собівартість виробу даного підприємства складає 2544,13 грн./шт.
Грошовий вираз вартості виробленої продукції становить ціна. Вона відображає купівельну спроможність продукції, ступінь рідкісності товару, конкуренції, державного контролю та ін. При собівартості виробу 2544,13грн./шт, його ціна складає102,4грн.
Підприємство – самостійний суб'єкт господарювання, що виробляє продукцію та надає послуги з метою задоволення суспільних потреб та отримання максимального прибутку з мінімальними витратами. Результати ефективної діяльності підприємства ( за розміром прибутку) визначаються рентабельністю виробництва. Річний прибуток даного підприємства складає 35712 грн., а прибуток від реалізації одного виробу – 31 грн. Рентабельність виробництва становить 102%, при рентабельності виробу – 1,2%.
Ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу. Вона полягає у відношенні результату виробництва до затрачених ресурсів.
Отже, ефективність діяльності даного підприємства при собівартості одного виробу 2544,13 грн., річному обсязі виробництва 35712 шт. і річног прибутку
35712 грн. складе 1,2%.
Виходячи з усіх проведених розрахунків, можна дати позитивну оцінку роботи даного підприємства. Подальша робота підприємства повинна бути направлена у сторону підвищення рентабельності виробництва. Крім того, доцільно вжити заходів щодо зниження собівартості виробу та розширення виробництва. Така політика може дати очікуваний результат – підвищення ефективності діяльності підприємств.
Висновки
Політика підприємства повинна бути спрямована на досягнення високої якості. Брак, що є її протилежністю, може виникнути на будь-якім підприємстві. Але в будь-якому випадку витрати на брак також необхідно аналізувати.
На більшості підприємств, що займаються виробництвом і обслуговуванням, витрати на задоволення очікувань споживача в області якості складають значні суми, що у дійсності не знижують величину прибутку, тому представляється логічним, що витрати на якість повинні бути виявлені, оброблені і представлені керівництву подібно іншим витратам. На жаль, багато керівників не мають можливості одержувати наочну інформацію про рівень витрат на якість просто тому, що в компанії немає системи для їхнього збору й аналізу, хоча реєстрація і підрахунок витрат на якість - не складна, уже відпрацьована процедура. Визначені один раз, вони забезпечать керівництво додатковим могутнім інструментом керування.
Вміло організований аналіз витрат на якість і витрат браку може стати джерелом значної економії для підприємства, а також може підвищити імідж підприємства в очах потенційних клієнтів.
Витрати на забезпечення якості продукції є частиною загальних витрат на виробництво й експлуатацію продукції за весь період її служби. З економічних позицій ці витрати являють собою суму поточних і одноразових витрат, використовуваних виготовлювачем і споживачем на всіх етапах життєвого циклу продукції.
Аналіз витрат на якість проводиться в основному з метою визначення найважливіших і першочергових задач по підвищенню якості. У залежності від цілей, задач аналізу на якість і можливостей одержання необхідної інформації методи керування витратами можуть бути різні. На це впливає і проходження продукцією визначеного етапу діяльності підприємства.
На аналізованому підприємстві розробку заходів щодо удосконалення методів контролю якості виготовлення продукції, впровадження прогресивних методів контролю, виявлення причин і винуватців браку здійснює відділ технічного контролю. [10, с. 334]
Перелік використаних літературних джерел.
Додаток 1.
Додаток 2.
Рис. 1.2. Модель системи управління якістю, в основу якої покладено процес.
Додаток 3.
Рис.1.3. Ієрархія нормативно-організаційної документації системи якості
Рис.1.4. Цілі ідеології загального управління якістю
Додаток 4.
Рис.1.5. Основні принципи ТQM
Додаток 5.
Рис.1.6. Зміни рівнів якості
Рис.1.7. Система загального управління якістю.