Аналіз формування і розподілу валового і чистого прибутку

На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції:

Метод прямого розрахунку.

За показником витрат на одну гривню продукції.

Метод економічний (аналітичний метод).

Метод прямого розрахунку

Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляється і реалізується. Для розрахунку необхідні такі дані:

перелік і кількість продукції, відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації;

собівартість одиниці продукції;

ціна одиниці продукції (ціна виробника).

Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на одну гривню продукції

Це укруплений метод. Може застосовуватись на підприємстві вцілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання всіх даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді.

Метод економічний (аналітичний метод)

Може використовуватись для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а й вплив на її зміну окремих чинників:

обсягу виробництва (реалізації) продукції;

рівня оптових цін і рентабельності продукції;

асортименту і якості продукції.

Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими вище методами здійснений виходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції. При цьому враховується обчислена сума прибутку від випуску продукції, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції. Може бути використана така формула розрахунку:

ПРП = ПЗПП + ПВП - ПЗКП,(2.3)

де ПРП - прибуток від реалізації продукції;

ПЗПП- прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду;

ПВП- прибуток від випуску продукції;

ПЗКП- прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду.

Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розраховувати за методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як правило, дуже складно визначити асортимент, перелік виробів у залишках, особливо на кінець періоду, що планується.

Тому частіше прибуток у залишках нереалізованої продукції розраховується за показником рентабельності продукції. При цьому прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду обчислюється множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в попередньому періоді (або в четвертому кварталі попереднього року за розрахунку прибутку на плановий рік).

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду можна розрахувати множенням їхньої собівартості на середню рентабельність продукції на підприємстві в період, що планується (або в четвертому кварталі планового року за розрахунку прибутку на плановий рік).

Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на одну гривню продукції, то методологія і окремі положення можуть бути застосовані також і на підприємствах сфери послуг.

Розподіл прибутку підприємства

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб.

По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування державних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет.

По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових результатів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи.

Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки вцілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування витрат.

На рис. 3.1 зображено схему розподілу балансового прибутку підприємства до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів. З неї можна зробити висновок, що на обсяг прибутку, який залишався в розпорядженні підприємств, впливали: абсолютна сума отриманого балансового прибутку; платежі в бюджет, здійснювані за рахунок прибутку (рентні платежі, податок на прибуток).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1 Структурно-логічна схема розподілу балансового прибутку до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів

Прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства, не дорівнював чистому прибутку. Чинні нормативні акти визначали, що за рахунок прибутку підприємства повинні були сплачувати штрафи в таких випадках:

за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;

за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;

за затримку перерахування коштів до бюджету і державних цільових фондів;

за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків;

за недотримання встановлених лімітів забору води або використання води без укладання відповідної угоди (це стосується використання води з державних водогосподарських систем);

за прострочені банківські позички;

за інші порушення;

З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання у різних сферах економіки стягувалися за рахунок прибутку й інші штрафи. Особливо це стосувалося комерційних банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток - це частина прибутку, що залишався у підприємства після сплати податків та можливих штрафів (внаслідок застосування фінансових санкцій).

Використання чистого прибутку

Використання чистого прибутку могло здійснювати через попереднє формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти безпосередньо на фінансування витрат. Можливий також був розподіл чистого прибутку частково через попереднє формування цільових фондів, а частково шляхом безпосереднього фінансування витрат.

На рис. 3.2 зображено структурно-логічну схему використання чистого прибутку підприємства, до введення національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.2 Структурно-логічна схема використання чистого прибутку до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів

 

За рахунок чистого прибутку підприємство формувало ряд цільових фондів, кошти яких спрямовувати на фінансування певних витрат, задоволення відповідних потреб. Використання чистого прибутку на виплату дивідендів здійснювалося безпосередньо.

Принципове значення в розподілі чистого прибутку мало досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворювалися, а їхню величину можна було встановити на підставі розрахунків використання чистого прибутку на фінансування певних витрат чи заходів. За адміністративної системи управління економікою здійснювалось державне регулювання співвідношення фондів нагромадження і споживання.

Згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 року державне регулювання використання чистого прибутку підприємств здійснюється зменшенням оподаткованого прибутку на суму витрат із чистого прибутку:

на утримання й експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури (якщо відповідні об'єкти соціальної інфраструктури були на балансі підприємства і утрималися ним на час набуття чинності закону про оподаткування прибутку);

на благодійну діяльність (не більше 4 % від суми оподаткованого прибутку).

З реформуванням бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в розподілі й використанні прибутку підприємств (рис. 3.3).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.3 Структурно-логічна схема розподілу й використання прибутку підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку

 

Визначення чистого прибутку підприємства здійснюється виключенням їх загальної суми прибутку тільки податку на прибуток. Отримання і сплата штрафів тепер враховуються при визначені прибутку від іншої операційної діяльності, тобто в процесі формування прибутку. Отже, сплата штрафів підприємством безпосередньо не впливає на обсяг чистого прибутку, як це мало місце раніше.

Згідно з прийнятими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку не передбачено формування за рахунок прибутку ряду цільових фондів, як це мало місце раніше. Передбачено облік використання чистого прибутку на створення резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду, інші напрямки використання.

Прибуток українських підприємств

Фінансовий результат українських підприємств від звичайної діяльності до оподаткування за січень-грудень 2011 р. за попередніми даними склав 112 млрд 930,3 млн грн. Про це повідомляє Державна служба статистики (Держстат).

Прибуток підприємств України за 12 місяців 2011 р. виріс на 29,3% і склав 212 млрд 278,1 млн грн. Збитки підприємств виросли на 1,4% - до 99 млрд 347,8 млн грн.

Відзначимо, прибуток підприємств в промисловій сфері виріс на 63,3% - до 106 млрд 26,8 млн грн, збитки виросли на 11,9% - до 41 млрд 370,5 млн грн. Фінансовий результат підприємств в промисловій сфері склав 64 млрд 656,3 млн грн.

Прибуток підприємств в металургійному виробництві і виробництві готових металевих виробів виріс на 94% - до 9 млрд 272,8 млн грн, тоді як збитки виросли на 37% - до 12 млрд 882,5 млн грн. В результаті, компанії даної сфери отримали збитки в 3 млрд 609,7 млн грн.

Відзначимо, що прибуток підприємств у сфері машинобудування виріс на 28,5% - до 13 млрд 61,9 млн грн, збитки - знизилися на 7% - до 2 млрд 976,6 млн грн. Фінансовий результат склав 10 млрд 85,3 млн грн.

Прибуток підприємств з виробництва і розподілу електроенергії, газу і води виріс на 133,7% - до 17 млрд 943,7 млн грн. Збитки підприємств в даній сфері знизилися на 6,5% - до 5 млрд 10,9 млн грн. В результаті, фінансовий результат підприємств в даній сфері склав 12 млрд 932,8 млн грн.

Нагадаємо, підприємства України заробили в 2010 р. 63,2 млрд грн., в порівнянні із збитками в 2009 р.

Підвищення прибутковості підприємств потребує вжиття певних заходів з боку держави, що створює додаткове навантаження на державний бюджет. У результаті зменшуються надходження в бюджет від податку на прибуток підприємств, збільшуються відшкодування з бюджету податку на додану вартість, зростають бюджетні субсидії підприємствам у формі прямого бюджетного фінансування, бюджетних кредитів, гарантованих кредитів за рішенням уряду, що призводить до перерозподілу доходів ефективних підприємств на користь неефективних.

На сучасному етапі трансформації економічної системи держави на прибуток впливають такі процеси, як приватизація, створення конкурентного середовища, структурна перебудова економіки. З огляду на це до необхідних складових збільшення доходів підприємств доцільно зарахувати такі:

реформування податкового законодавства (держава може знизити податкове навантаження, що стимулюватиме вивільнення коштів підприємств для інвестицій, або застосувати гнучку систему податкових пільг і податкових “канікул” для інноваційних інвестицій);

збільшення джерел інвестування - внутрішніх заощаджень і залучення зовнішніх ресурсів, що сприятиме фінансовому оздоровленню економіки загалом;

орієнтація на залучення стратегічного інвестора і розвиток фондового ринку. Основна мета стратегічного інвестора полягає в концентрації власності й досягненні ефективності роботи підприємства у перспективі, а не в одержанні прибутку від тримання акцій у короткостроковому періоді. Значна розпорошеність акцій між дрібними акціонерами негативно позначається на ефективності управління підприємством. Цю проблему загострює неможливість продати акції приватизованих підприємств на фондовому ринку через їх неліквідність;