Аналіз формування і розподілу валового і чистого прибутку

розвиток системи правових гарантій захисту інвесторів від інвестиційних ризиків;

забезпечення ефективного управління державними корпоративними правами;

формування ефективної прозорої системи банкрутства підприємств як засобу фінансового контролю з боку держави та кредиторів;

поліпшення технологічної структури виробництва з використанням світових науково-технологічних досягнень;

сприяння повноцінному функціонуванню ринку матеріально-технічних ресурсів;

державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень і розвиток конкурентних відносин між суб'єктами господарювання

 Методи максимізації прибутку

Щоб максимізувати економічний прибуток фірми, її керівництво може успішно використовувати дані про можливий виторг і витрати. Максимізує прибуток такий обсяг виробництва, за якого ТR:ТС є найбільшим, а МR:МС = 1.

Отже, існують дві концепції, методи або підходи максимізації прибутку фірми. Розглянемо їх.

Метод порівняння загального виторгу і загальних витрат.

Ми вже знаємо, що економічний прибуток фірми є різницею між загальним виторгом і загальними витратами:

 

ЕР = ТR - ТС,(4.1)

Економічний прибуток може бути додатним, від'ємним і рівним нулю. Якщо ТR > ТС, то фірма має прибуток (ЕР > 0). Якщо ТR = ТС, то економічного прибутку вона не має (ЕР = 0). Якщо ТR < ТС, то фірма несе збитки (від'ємний економічний прибуток) (ЕР < 0).

Розглянемо фірму, яка виробляє цукор. Для цієї фірми побудуємо криві ТС і ТR та розмістимо їх на одному рисунку (рис. 4.1), оскільки і ТС і ТR виражені у гривнях.

Проаналізуємо співвідношення ТС і ТR. На проміжку між 0 і Q1 внаслідок того, що ТС > TR, економічний прибуток є від'ємним (-ЕР).

У точці А маємо нульовий економічний прибуток (ЕР = 0). Нульовий ЕР досягається за обсягу виробництва Q1.

На проміжку від Q1 до Q3 ЕР > 0.

У точці В (рівень виробництва Q3) ЕР знову дорівнює нулю, внаслідок того, що ТR = ТС.

Рівень Q3 є граничним. Поза ним фірма має ЕР < 0, тобто збитки на всіх рівнях виробництва вище Q3. Геометрично ЕР є відстанню по вертикалі на будь-якому рівні Q між ТR і ТС.

 

Рис 4.1 Максимізація ЕР методом порівняння ТR і ТС

Рис. 4.2 Максимізація ЕР методом порівняння МR і МС

 

Оскільки від Q1 до Q3 TR є більший за ТС і ЕР є додатним, то фірма буде діяти в межах рівня випуску продукції від Q1 до Q3.

Коли обсяг виробництва Q* ЕР максимальний, бо відстань між TR i TC (довжина відрізка DC) є найбільшою. Зауважте, що нахили обох кривих ТС і ТR відповідно у точках D і С однакові (дотичні до цих точок є паралельні між собою).

Отже, порівнявши ТR і ТС, робимо висновок: найбільш прибутковим для фірми буде рівень випуску продукції Q*, то цей рівень, за якого ЕР буде максимальним.

Метод порівняння граничного виторгу і граничних витрат. Побудуємо для фірми, яка володіє цукроварнею, криві MR і МС. Розмістимо їх на одному графіку (рис. 4.2)

З геометричної точки зору

- нахил кривої ТС, а

- нахил кривої ТR. Зауважте, що нахили кривих визначають точно за умови, що зміни в обсягу виробництва є нескінченно малими.

Загальним правилом для максимізації прибутку є те, що фірма отримує максимальний економічний прибуток тоді, коли вона виробляє той рівень виробництва (Q*), за якого МR = МС. Це правило є обов'язковим для всіх фірм, незалежно від того, досконало вони конкурентні чи ні.

Слід звернути увагу, що

МЕР = МR - МС або МЕР = .

Геометрично для будь-якого обсягу виробництва МЕР є нахилом кривої ЕР.

Проаналізуємо ці залежності.

Якщо МR = МС, то МЕР = 0. Це означає, що ніякого додаткового прибутку, що долучається до ЕР у результаті виробництва ще однієї додаткової одиниці продукції, немає. ЕР за даного рівня виробництва Q* є максимальним.

Якщо МR > МС, то існує можливість отримати додатковий прибуток у результаті виробництва додаткових одиниць продукції. Отже, збільшувати рівень виробництва продукції прибутково.

Якщо МС > MR і обсяг виробництва цукру зростає, то виникають збитки: ЕР зменшується, розширювати виробництво неприбутково.

Що стосується даної фірми, то ми бачимо: на проміжку від 0 до Q* MR > MC. Це означає, що кожна додаткова одиниця додає більше до ТR, ніж до ТС. ЕР зростає, МЕР > 0.

У точці Q* MR = MC, а відтак кожна додаткова одиниця продукції додає до ТR і до ТС однакову вартість. МЕР = 0.

Поза рівнем виробництва Q* МС > MR і при виробленні додаткової одиниці більше вартості додається до ТС, ніж до ТR. МЕР < 0, ЕР падає.

Отже, максимальний прибуток (ЕРmax) досягається тоді, коли додаткова одиниця випуску продукції не спричинятиме ні зростання, ні зменшення ЕР: це можливо, коли обсяг виробництва становить Q*.

 

 

ВИСНОВОК

 

Прибуток - одна з форм чистого доходу в умовах розвинутих товарно-грошових відносин, що виражає вартість додаткового і частково необхідного продукту. За своєю величиною прибуток - це різниця між продажною ціною товару і витратами на його виробництво. Значна частина прибутку йде на виплату податків, сплату процентів за кредит, виплату дивідендів тощо. Прибуток виступає основним критерієм ефективності підприємницької діяльності.

Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності.

В умовах централізовано-керованої економіки діюча система забезпечила отримання інформації, необхідної для визначення прибутку. Не було економічних стимулів зниження затрат виробництва та збільшення прибутку на підприємстві.

Розвиток ринкових процесів в Україні, впровадження світового досвіду господарювання, а також залучення іноземного капіталу в економіку України збагачують фінансово-господарську діяльність підприємств новими методами, опанування якими потребує сучасних знань, переосмислення основного економічного закону розвитку нашого суспільства, мети господарської діяльності.

Також відбулось послаблення контролю за формуванням прибутку з боку податкових органів. Але це не зменшує значення цього показника для підприємства. Прибуток залишається джерелом сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємства. Тому формування загального прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства - суб'єкта господарської діяльності. Управління цими процесами займає важливе місце у фінансовому менеджменті.

Розглянута вище тема прибутку підприємств і витрат на виробництво різної продукції дуже актуальна в даний період розвитку економічної інфраструктури України. У роботі приведений ряд прикладів економічної діяльності різних фірм і підприємств у різних галузях. Прибуток у ринковій економіці використовується як найважливіший інструмент державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання. Дано ряд порад по використанню прибутку для подальшого розвитку потужностей підприємств, розширенню асортименту товарів, що випускаються, і зниженню витрат на їхнє одержання шляхом поліпшення технологічних процесів, застосування нового обладнання, залученню висококваліфікованої робочої сили і фахівців. Розглянуто можливість і приклади економічно невигідного використання виробничих потужностей, сировини і ресурсів, недостатнє вивчення ринку збуту товарів і використання отриманих кредитів. Що в кінцевому результаті приводить до банкрутства підприємств. В остаточному підсумку максимізації прибутку одержуваної підприємствами веде до стабілізації економічної ситуації на Україні і сприяє оздоровленню економіки.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Всеукраїнська професійна бухгалтерська газета „Все про бухгалтерський облік”, № 2 (913) від 5 січня 2010 р. - С. 3.

Гриньова В.М., Коюда В.О. Лепейко Т.І. Фінанси підприємств: навч. посібн. - Харків: Вид-во ХДЕУ, 2008.

Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 40. - С. 365.

Закон України „Про внесення змін і доповнень в Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”” від 22 травня 1997 р.

Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” у ред. від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР зі змін. та доповн., внесеними законами України від 19 вересня 1997 р. № 535/97-ВР, від 14 листопада 1997 р. №607/97-ВР, від 18 листопада 1997 р. №639/97-ВР, від 30 грудня 1997 р. №793/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 27. - С.181.

Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посібн. для студ. економ. спец. вищ. навч. закл. - Тернопіль: Екон. думка, 2005.

Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія). - К.: КНЕУ, 1999. - С. 164

 

Размещено на Allbest.ru