Аналіз розміщення і структури капіталу підприємства

 Загальне визначення  елементів власного капіталу  набувають специфічних особливостей  залежно від організаційної форми  відповідного підприємства. Ці особливості  зумовлені насамперед нормами  законодавства, якими встановлено  організаційні форми підприємств, та вимогами щодо порядку формування та руху власного капіталу цих підприємств.

 Відповідно до статті 1 Закону України від 19.09.91 р.  № 1576-ХІІ "Про господарські  товариства" (зі змінами і доповненнями) господарські товариства можуть  існувати в таких організаційно-правових формах: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство.

 Функції власного  капіталу:

1. Заснування та введення  в дію

2. Відповідальність та гарантії

3. Забезпечення життєдіяльності  підприємства

4. Забезпечення кредитоспроможності

5. Фінансування та  забезпечення ліквідності

6. Забезпечення незалежності

7. База для нарахування  дивідендів

8. Управління та контроль, реклама

 За видами установчих документів, на підставі яких створюються господарські товариства, вони поділяються на:

- господарські товариства, які створюються і діють на підставі установчого договору і статуту. До цієї групи відносяться акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю і товариство з додатковою відповідальністю;

- господарські товариства, які створюються і діють на підставі лише установчого договору. До цієї групи відносяться повне і командитне товариство.

Існують різні види капіталу підприємства

Фінансову основу підприємства складає власний капітал, проте  ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів. Вони дозволяють суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів та підвищити ринкову вартість підприємства. Таким чином застосування комбінованих джерел фінансування підвищує результативність діяльності підприємства.

В економічній теорії та господарській практиці під “капіталом підприємства ” розуміють різноманітні його види, що характеризуються декількома десятками термінів. З метою забезпечення ефективного управління капіталом доцільно систематизувати його види за відповідними ознаками:

- належність підприємству;

- джерело мобілізації  фінансових ресурсів;

- національна належність  власників капіталу;

- форма власності;

- організаційно-правова  форма;

- строковість залучення  капіталу;

- форми перебування  в процесі кругообігу

- об’єкт інвестування;

- рівень ризику;

- правові норми використання;

- характер використання  у виробничому процесі.

 За належністю підприємству  розрізняють власний і залучений  капітал. 

Власний капітал визначається як підсумок першого розділу пасиву балансу. Позичковий капітал підприємства – це кошти, які залучаються для фінансування господарської діяльності підприємства на принципах строковості, поверненості та платності.

 До складу залученого  капіталу входять:

- короткострокові і довгострокові зобов’язання;

- кредиторська заборгованість.

 Різновидом залученого  капіталу виступають облігаційні  позики (кошти, які одержані внаслідок  проведення емісії облігацій). Вони  можуть переходити з групи  залученого до групи власного  капіталу шляхом конвертації облігацій в акції. Таким змінюється співвідношення між власними і залученими коштами.

 Співвідношення між  власними і залученими коштами  – один з важливих фінансових  показників діяльності підприємств.  Його вагомість в тому, що підприємство  може досягти значних результатів при використанні різних складових капіталу. Застосування комбінованих джерел формування загального капіталу значно підвищує результативність діяльності підприємства.

 Показник чистого  капіталу є одним з найбільш  поширених при аналізі діяльності підприємства. Він визначається як різниця між оборотними активами та короткостроковою заборгованістю. Використання різних джерел при формуванні капіталу підприємства пов’язано з певними витратами (виплати дивідендів акціонерам, процентів банкам тощо).

 Загальна сума коштів, яку підприємство повинно сплатити  за використання відповідного  обсягу фінансових ресурсів, розрахована  у процентах до цього обсягу, і має назву “ціна капіталу ”.

 Поняття структури капіталу

Серед теоретичних основ  управління формуванням капіталу однією з базових є теорія його структури. Це пов’язано з тим, що теоретична концепція структури капіталу формує підґрунтя для вибору низки стратегічних напрямків фінансового розвитку підприємства, що забезпечують зростання його ринкової вартості. Отже, ця теорія має достатньо широку сферу практичного застосування.

 Поняття “структура капіталу ” носить дискусійний характер і тому потребує чіткого визначення.

 Всі зарубіжні та  вітчизняні економісти характеризують  це поняття як відношення власного та позичкового капіталу підприємства. Разом з тим, деякі економісти при розгляді як власного, так і позичкового капіталу підприємства, вкладають в нього різний зміст (Рис.1.1).

 

 Рис 1.1 Основні варіанти віднесення різних видів капіталу при визнанні його структури.

На сучасному етапі  значна кількість економістів дотримуються думки, що в понятті ”структура капіталу ” необхідно розглядати всі види як власного, так і позичкового капіталу підприємства.

 При цьому в складі  власного капіталу слід розглядати не лише первинно інвестований обсяг (акціонерний, пайовий капітал, який бере участь у формуванні статутного фонду підприємства), а й частку у вигляді певних резервів та фондів, що створена в діяльності підприємства, та нерозподілений прибуток. Виходячи з цього, позичковий капітал необхідно розглядати за формами використання з урахуванням фінансового лізингу, товарного кредиту, кредиторської заборгованості та ін. Таке трактування поняття “структура капіталу ” дозволяє суттєво поширити сферу практичного застосування даної теоретичної концепції в фінансовій діяльності підприємства, оскільки:

- ефективністю дозволяє  дослідити особливості і розробити  відповідні рекомендації для підприємств з обмеженими можливостями фінансування на ринку довгострокового капіталу;

- надає можливості  пов’язати структуру капіталу  з використання активів, які  фінансуються за рахунок різних  його складових.

 З урахуванням розглянутих  положень поняття “структура  капіталу” має таке визначення: “структура капіталу - це співвідношення всіх форм власних і запозичених грошових коштів, що використовуються підприємством з метою фінансування активів. ”

 Структура капіталу  відіграє провідну роль у формуванні  ринкової вартості підприємства. Цей зв’язок опосередковується  показником середньозваженої вартості капіталу. Тому концепцію структури капіталу доцільно досліджувати разом з концепцією вартості капіталу та концепцією ринкової вартості підприємства (рис.1.2).

 Рис.1.2 Система взаємозв’язку показників структури капіталу, середньозваженої вартості капіталу і ринкової вартості підприємства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 2. Аналіз основного капіталу підприємства.

 

 Основний капітал  включає основні засоби, а також незавершені довгострокові інвестиції, нематеріальні активи і нові довгострокові фінансові інвестиції (вкладення).

 Основні засоби, орендовані  з правом подальшого викупу  або в наприкінці оренди за умовами договору, що переходять у власність орендаря, враховуються також, як власні основні засоби.

 До складу капіталу  також включаються витрати на незавершені капітальні вкладення в основні засоби та на придбання обладнання.

Ця частина витрат на придбання та будівництво основних засобів, яка ще не перетворилася в основні засоби, не може брати участь у процесі господарської діяльності, а тому не повинна піддаватися амортизації. У основний капітал ці витрати включаються з тієї причини, що вони вже вилучені з оборотного капіталу.

 Довгострокові фінансові  інвестиції представляють собою  витрати на пайову участь в статутному капіталі в інших підприємствах, на придбання акцій та облігацій на довгостроковій основі. До фінансових інвестицій відносяться також:

- довгострокові позики, видані іншим підприємством під боргові зобов'язання;

        - вартість майна, переданого в довгострокову оренду на праві фінансового лізингу (тобто з правом викупу або передачі власності на майно після закінчення терміну оренди).

 Основні засоби - це  кошти, вкладені в сукупність матеріально-речових цінностей, що відносяться до засобів праці.

Основні засоби і довгострокові інвестиції в основні засоби роблять багатоплановий і різнобічний вплив фінансовий стан і результати діяльності фірми.

 Фінансові показники  використання основних засобів  можуть бути об'єднані в наступні групи:

- показники обсягу, структури  і динаміки основних засобів;

- показники відтворення  і оборотності основних засобів; 

- показники ефективності  використання основних засобів; 

- показники ефективності  витрат на утримання і експлуатацію  основних засобів; 

- показники ефективності  інвестицій в основні засоби.

 Необхідно відзначити, що можливості аналізу ефективності  функціонування основних засобів  на підприємствах обмежені низьким  рівнем організації оперативно - технічного обліку часу роботи і простоїв устаткування, їх продуктивності і ступеня завантаження. Це стримує можливості застосування повноцінного факторного моделювання й аналізу основних засобів для цілей управління.

 Аналіз показників основних засобів.

 У ході цього  аналізу необхідно оцінити розміри,  динаміку і структуру вкладень капіталу фірми в основні засоби, виявити головні функціональні особливості бізнесу аналізованого господарюючого суб'єкта.

 З цією метою  проводиться зіставлення даних  на початок і кінець звітного періоду по всіх елементів основних засобів.

 Оцінка змін провадиться за первісною вартістю основних коштів.

 У динаміці змін  позитивною тенденцією є випереджаюче зростання виробничих фондів у порівнянні з невиробничими.

 Існує методика  «горизонтального» і «вертикального» аналізу показників руху основних засобів.

 взаємопов'язаний набір показників для обліку, аналізу та оцінки процесу оновлення виробничих фондів:

Fк.г. = Fн.г. + Fнов. + Fвиб. ;

Де Fк.г. - Виробничі фонди на кінець року;

Fн.г. - Виробничі фонди на початок  року;

Fнов. - Виробничі фонди, введені  в звітному році;

Fвиб. - Виробничі фонди, які вибули  у звітному році.

 На основі цієї рівності  можна розраховувати такі показники: 

1) індекс зростання виробничих  фондів;

2) коефіцієнт оновлення основних  фондів;

3) коефіцієнт інтенсивності оновлення основних фондів;

4) коефіцієнт масштабності оновлення; 

5) коефіцієнт стабільності основних фондів;

6) коефіцієнт вибуття основних  фондів.

 Наведені коефіцієнти  можуть використовуватися для  вивчення зміни основних фондів за певний період.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 3. Аналіз оборотного капіталу підприємства.

 

 Оборотний капітал  (оборотні кошти) - це частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи. За матеріально-матеріальному ознакою до складу оборотного капіталу включаються: предмети праці (сировина, матеріали, паливо і т. д.), готова продукція на складах, товари для перепродажу, грошові кошти та кошти в розрахунках.

 Характерною особливістю  оборотних коштів є швидкість  їхнього обороту. Функціональна роль оборотних коштів у процесі виробництва в корені відрізняється від основного капіталу. Оборотні кошти забезпечують безперервність процесу виробництва.

 Кругообіг капіталу  охоплює три стадії: заготівельну,виробничу  і збутову.