Аналіз розміщення і структури капіталу підприємства

 Будь-який бізнес  починається з деякої суми  готівкових грошей, які розгортаються в певну кількість ресурсів для виробництва.

 Елементи оборотного  капіталу є частиною безперервного потоку господарських операцій. Купівля призводить до збільшення виробничих запасів і кредиторської заборгованості; виробництво веде до зростання готової продукції; реалізація веде до зростання дебіторської заборгованості і грошових коштів в касі і на розрахунковому рахунку. Цей цикл операцій багаторазово повторюється і в результаті зводиться до грошових надходжень і грошовим платежам.

 Елементи оборотного капіталу безупинно переходять зі сфери виробництва в сферу обігу і знову повертаються у виробництво. Частина оборотного капіталу постійно знаходиться у сфері виробництва (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція на складі і т. д.), а інша частина - у сфері обігу (відвантажена продукція,грошові кошти, цінні папери і т. д.).

 У практиці планування, обліку та аналізу оборотний капітал групується за такими ознаками:

1) в залежності від  функціональної ролі в процесі  виробництва - оборотні виробничі фонди і фонди обігу;

2) в залежності від  практики контролю, планування та  управління - нормовані і ненормовані  оборотні кошти; 

3) в залежності від  джерел формування оборотного  капіталу - власний і позиковий  оборотний капітал; 

 4) в залежності від ліквідності - абсолютно ліквідні кошти, швидко реалізовані кошти, повільно реалізуються засоби;

5) залежно від ступеня  ризику вкладення капіталу - оборотний  капітал з мінімальним, малим,  середнім, високим ризиком вкладень;

6) в залежності від стандартів обліку та відображення в балансі фірми - обігові кошти в запасах, грошові кошти, розрахунки та інші активи;

7) в залежності від матеріально-речового  змісту - предмети праці, готова  продукція і товари, грошові кошти  та кошти в розрахунках.

Питання про джерела формування оборотного капіталу дуже важливий.

Кон'юнктура ринку постійно змінюється, тому потреби фірми в обігових засобах не стабільні. Покрити ці потреби тільки за рахунок власних джерел стає практично неможливо. Привабливість роботи за рахунок власних джерел йде на другий план. Досвід показує, що в більшості випадків ефективність використання позикових коштів виявляється вищою, ніж власних.

 Структура джерел формування  оборотного капіталу охоплює: 

- власні джерела; 

 - позикові джерела;

 - додатково залучені джерела.

 Як правило, мінімальна потреба  фірми в оборотному капіталі покривається за рахунок власних джерел: прибутку, статутного капіталу,резервного капіталу, фонду накопичення та цільового фінансування. Однак через низку причин у фірми виникають тимчасові додаткові потреби в оборотному капіталі. У цьому випадку фінансове забезпечення супроводжується залученням позикових джерел: банківських та комерційних кредитів,позик, інвестиційного внеску працівників фірми, облігаційних позик.

 Механізм формування та використання  оборотного капіталу надає активний вплив на хід виробництва, виконання поточних виробничих і фінансових планів.

 Оборотні кошти  повинні забезпечувати безперервність процесу виробництва. Тому склад і розмір потреби фірми в обігових засобах визначається не тільки потребами виробництва, а й потребами обігу. Для цього необхідно вести точний розрахунок потреби фірми в оборотному капіталі з розрахунку часу перебування оборотних коштів у сфері виробництва і в сфері обігу.

Розрахунок показників оборотності оборотного капіталу.

 Для оцінки оборотності оборотного  капіталу використовуються наступні показники:

1. Оборотність оборотного капіталу  в днях.

2.Прямий коефіцієнт оборотності (кількість оборотів).

3.Обратний коефіцієнт  оборотності. 

 Ці ж показники  використовуються для оцінки  й аналізу запасів: загальна оборотність запасів, оборотність незавершеного виробництва,оборотність залишків готової продукції.

 В умовах переходу  України до ринку супроводжується для багатьох підприємств попаданням в зону невизначеності та підвищеного ризику.

Більшість підприємств  вперше постало перед необхідність: загальна оборотність запасів, оборотність незавершеного виробництва,оборотність залишків готової продукції.

 В умовах переходу України до ринку супроводжується для багатьох підприємств попаданням в зону невизначеності та підвищеного ризику.

Більшість підприємств  вперше постало перед необхідність об'єктивної оцінки фінансового стану, платоспроможності та надійності своїх партнерів. Стан дебіторської і кредиторської заборгованості, їх розміри і якість роблять сильний вплив на фінансовий стан фірми. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості здійснюється за даними аналітичного обліку щомісяця. Основна мета аналізу оборотності дебіторської заборгованості - це пошуки шляхів прискорення її.

 Для поліпшення  стану дебіторської і кредиторської заборгованості необхідно:

- систематично стежити  за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості;

- контролювати стан розрахунків по прострочених заборгованостей;

- орієнтуватися на  збільшення кількості замовників;

- виявляти неприпустимі  види заборгованостей і т.д. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      

 

 

 

 

 

 

        4. Аналіз дебіторської заборгованості.

 

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансових звітах вивчає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Норми цього П(С)БО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності (крім бюджетних установ). Згідно з П(С)БО 10 дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

За терміном погашення  розрізняють довгострокову та поточну  дебіторську заборгованість.

Поточна дебіторська  заборгованість (короткострокова) - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Таким чином, якщо заборгованість, що виникла, не пов'язана з операційним циклом (наприклад, заборгованість орендарів за операціями фінансової оренди, працівників за наданими їм позиками), але передбачається, що вона буде погашена в термін менше 12 місяців, то така заборгованість визнається поточною.

У П{С)БО 2 "Баланс" дається  визначення операційного циклу - це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

У балансі  поточна дебіторська заборгованість поділяється на заборгованість покупців і замовників та іншу поточну дебіторську заборгованість.

Поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги визнається активом  одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів, виконання  робіт, надання послуг і оцінюється за первісною вартістю. У випадку відстрочення платежу з виникненням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів, що підлягають отриманню за товари, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (відсотками) в період її нарахування.

Довгострокова дебіторська  заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в  ході нормального операційного циклу  та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

До  довгострокової дебіторської заборгованості відносять:

- заборгованість  орендаря за фінансовою орендою,  яка відображається в балансі  орендодавця; 

- надання  позик іншим підприємствам; 

- надання  позик фізичним особам;

- заборгованість, що виникає  при надзвичайних подіях - пожежі, повені, крадіжці тощо.

З наведених вище визначень  довгострокової і поточної дебіторської заборгованості слід зробити висновок: оскільки віднесення заборгованості до поточної або довгострокової прив'язане  до дати балансу, на вказану дату слід переглядати довгострокову заборгованість за окремими дебіторами за термінами її погашення. Якщо виявиться, що до терміну погашення заборгованості залишилося менше 12 місяців, колишню довгострокову заборгованість слід відобразити на дату балансу як поточну.

Дебіторська заборгованість поділяється на:

   -  безнадійну;

   -  сумнівну;

   -  дійсну.

Безнадійна дебіторська  заборгованість - це дебіторською заборгованістю, щодо якої існує впевненість щодо її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності, вона буде списана за рахунок резерву. Треба зазначити, що списання безнадійної дебіторської заборгованості не торкається Звіту про фінансові результати, тому що витрати, понесені у зв’язку з неповерненням боргу, підприємство визнало в тому ж звітному періоді, що й дохід від реалізації, пов`язаний з виникненням цієї дебіторської заборгованості. У цьому полягає принцип нарахування та відповідності доходів і витрат. За цим принципом для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.

Розглянемо  ознаки визнання заборгованості безнадійною наведені у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємства». Відповідно п.1.25 безнадійною вважається заборгованість:

  -  по зобов’язанням, термін позовної давності яких минув;

  - прострочена заборгованість, яка залишилась не погашеною в наслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора направлені на примусове стягнення заборгованості майна боржника, не привели до повного відшкодування заборгованості ;

  -  заборгованість, що залишилась не погашеною в наслідок відсутності майна фізичної або юридичної особи, об’явленої банкрутом у встановленому законодавством порядку, або юридичної особи, що ліквідується;

  -  яка залишилась непогашеною внаслідок недостатньої кількості грошових коштів, отриманих від продажу на аукціонах майна боржника, яке було передане під заставу як забезпечення вказаної заборгованості за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не привели до повного покриття заборгованості;

  - заборгованість стягнення якої стало неможливим у зв’язку з діями непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажор), підтверджених в порядку, передбаченому законодавством;

  -  прострочена дебіторська заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, визнаних в судовому порядку зниклими без вісті, померлими або не дієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, яких позбавлено волі.

Сумнівна дебіторська  заборгованість – це поточна дебіторська  заборгованість за продукцію, товари, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Сумнівні борги завищують реальний результат від реалізації, тому, згідно з принципом обачності, підприємство повинне визначити можливі витрати  від неповернення частини боргів покупцями у момент визначення доходу від реалізації, а не в тому періоді, коли покупці не змогли оплатити товар.

Величину цих витрат можливо  визначити на основі аналізу даних  підприємства за попередні роки про  фактичні втрати від неповернення дебіторської заборгованості. З іншого боку, сума дебіторської заборгованості не є реальною, доки вона не скоригована на величину сумнівних боргів.

Дійсна дебіторська заборгованість – це заборгованість, яка буде повернута  або термін сплати якої ще не настав.

Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:

- дебіторську  заборгованість за роботи, товари, послуги; 

- векселі  отримані;

- дебіторську  заборгованість за розрахунками;

- іншу  поточну дебіторську заборгованість.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги виникає, коли підприємство реалізує товари в кредит, тобто з відстроченням платежу. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг. При реалізації товарів у кредит підприємство має ризик непогашення всієї дебіторської заборгованості. Тому на підприємстві завжди є дебіторська заборгованість, щодо повернення якої є сумніви.