Боргові цінні папери як інструмент залучення фінансових ресурсів

Купівля-продаж позик і  часток підприємств відбувається на фінансовому ринку. Зрозуміло, що угоди  між сторонами підтверджуються певними документами - договором купівлі-продажу, кредитним договором тощо. Можуть виникнути обставини (наприклад негайна потреба у готівці), коли кредитор чи власник частки підприємства передає свій борг або пай у майні третій особі, тобто документи, що обслуговують конкретну угоду, можуть «відокремитися» від неї.

Ті документи, котрі відокремилися  від угоди щодо купівлі-продажу  позик або часток підприємств  і почали самостійне життя, виконуючи  при цьому деякі функції грошей та набуваючи цілком нових властивостей, мають назву цінних паперів Безумовно, що грошей потребує і третій суб’єкт ринку - домогосподарства, які залучають їх через позики. Але, оскільки кількість кредиторів окремого домогосподарства обмежена у порівнянні з підприємством чи державою, бо його грошові потреби незрівнянно менші, свої боргові зобов’язання домогосподарства не оформляють як цінні папери, а укладають звичайні позикові угоди окремо з кожним кредитором [5].

Емісійна діяльність на ринку облігацій у 2012 році зберегла основні характерні риси попередніх років: обсяги емісії облігацій все ще залишаються незначними, однак позитивним є факт значного збільшення обсягів зареєстрованих Комісією облігаційних випусків, що свідчить про зростання у компаній інтересу до цього фінансового інструменту та можливості залучення додаткових коштів шляхом випуску облігацій.

Протягом 2012 року Комісією був зареєстрований 251 випуск облігацій підприємств на суму 35,91 млрд. грн.. (див. рисунок 2.1 у додатку до розділу 2). У порівнянні з 2011 роком обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств збільшився на 26,42 млн. грн..

Найбільший обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств зафіксовано в ІV кварталі 2012 року (10,87млрд. грн..) [21].

Несформованість певних передумов  позначається на обсязі використання боргових цінних паперів підприємствами. На відміну від більшості розвинених країн, та країн, що перебувають на стадії активного становлення ринкової економіки, в Україні боргові цінні папери станом на 01.01.20012 р. забезпечували лише 4,2% обсягу зовнішнього фінансування підприємств, поступаючись банківському кредитуванню (64,1%), випуску векселів (25,6%) та пайовому фінансуванню (6,2%). 

У роботі показано, що одним  з ефективних способів залучення підприємствами зовнішніх фінансових ресурсів є вихід на міжнародні ринки капіталу шляхом емісії єврооблігацій. Виділено три основні схеми організації випуску єврооблігацій: 1) прямий випуск єврооблігацій від імені українського емітента, 2) випуск від імені дочірньої компанії українського емітента, зареєстрованої за кордоном, 3) випуск іноземною компанією від імені українського емітента. Найефективнішою з точки зору вартості випуску є перша схема, проте на сьогодні прямий випуск єврооблігацій не використовується українськими емітентами внаслідок низки причин, серед яких найвпливовішими є відсутність належного нормативно-правового регулювання, складність отримання дозволу на розміщення боргових цінних паперів за кордоном, несприятливе податкове та митне законодавство, низький рівень кредитоспроможності українських емітентів.

Галузевий розподіл єврооблігаційних випусків свідчить про їх недостатню ефективність щодо забезпечення економіки  фінансовими ресурсами (див. таблицю 2.1 у додатку до розділу 2).

Дані таблиці свідчать, що 73% обсягу випусків єврооблігацій припадає на підприємства фінансового сектору, тоді як підприємства деяких галузей, що найбільшою мірою потребують залучення фінансових ресурсів для потреб переоснащення та розвитку, не представлені на ринку єврооблігацій. До таких галузей належать агропромисловий комплекс, транспорт, гірничо-видобувна, легка та деревообробна промисловість [13].

 

 

2.3. Специфіка залучення  фінансових ресурсів держави  за допомогою боргових цінних  паперів в Україні

 

З огляду на зазначені проблеми у роботі запропоновано вжити  заходів щодо підвищення інвестиційної  привабливості єврооблігацій, випущених вітчизняними підприємствами. Так, у світовій практиці для створення гнучкої структури позики використовується значна кількість боргових фінансових інструментів та вбудовані внутрішні механізми, які дають можливість варіювати характеристики цих інструментів. Зокрема, потенційно привабливими для українських емітентів можуть бути єврооблігації з опціоном пут, зі зростанням капіталу, конвертовані та забезпечені єврооблігації, інші види боргових цінних паперів, що задовольняють специфічні фінансові потреби інвесторів в умовах економічної нестабільності. Ефективними заходами щодо збільшення інвестиційної привабливості українських єврооблігацій є також розвиток внутрішнього ринку боргових цінних паперів, створення сприятливого інвестиційного клімату та механізму гарантування захисту інвестиційних інтересів власників єврооблігацій, затвердження спеціального нормативного документа, що регулюватиме механізм випуску, обігу та погашення єврооблігацій і гармонізація його з міжнародними стандартами [7, с.83].

На основі поглибленого дослідження  передумов ефективного використання боргових цінних паперів українськими підприємствами визначено, що основними з них є розвиненість ринку цінних паперів, підприємницьких відносин і фінансової інфраструктури, що не відповідає світовій практиці та сучасним потребам підприємств. З огляду на економічну ситуацію в Україні, особливої актуальності набувають питання розширення переліку підприємницьких боргових цінних паперів та створення законодавчих умов для здійснення контролю за використанням фінансових інструментів.

Шляхами підвищення інвестиційної  привабливості єврооблігацій українських  емітентів на сьогодні можуть бути розширення внутрішнього ринку підприємницьких боргових цінних паперів, прийняття нормативних документів, що регламентують механізм прямого випуску єврооблігацій, запровадження нових видів єврооблігацій - єврооблігацій з опціоном пут, єврооблігацій зі зростанням капіталу, конвертованих і забезпечених єврооблігацій [7, с.91].

Ефективність фінансування підприємств значною мірою впливає на економічний, соціальний та політичний розвиток країни. Підприємства як особлива форма організації капіталу і бізнесу мають широкі можливості залучення фінансових ресурсів із внутрішніх і зовнішніх джерел з урахуванням вимог до забезпечення відповідного рівня дохідності, ліквідності та ризикованості. Утворення високоінтегрованого економічного простору розширює можливості підприємств щодо вибору джерел фінансування не лише на внутрішньому ринку, але й на міжнародних ринках капіталу [13].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Проблеми та перспективи використання боргових цінних паперів в Україні з урахуванням іноземного досвіду

 

3.1. Проблеми обігу боргових  цінних паперів в Україні

 

Становлення ринкових відносин призвело не тільки до трансформації  існуючих раніше форм і методів управління, а й до зміни технології функціонування товарних і фінансових ринків, модернізації усіх сфер економіки. Одним із головних завдань при цьому є створення  умов для залучення у вітчизняну економіку додаткових інвестиційних  ресурсів. Ключову роль в цьому  відіграє фінансовий ринок і його складова - фондовий ринок та інструменти, які на ньому обертаються [10, с.368].

Обсяги коштів, запозичених  українськими банками із допомогою  боргових цінних паперів, мали постійну тенденцію до зростання починаючи з 2009 року.

У 2010-му обсяги зовнішніх запозичень банків скоротилися майже вдвічі. Це означає, що відбуватиметься й подальше скорочення обсягів коштів, які формуються з використанням боргових цінних паперів.

Зв’язок між внутрішніми й зовнішніми запозиченнями банків та курсом національної валюти є слабким і неоднозначним. Дивно, але девальвація національної валюти позитивно позначається на внутрішніх запозиченнях банків.

Це можна пояснити лише тим, що іноземні інвестори можуть бути активними не тільки на зовнішніх, а  й на внутрішніх ринках. Таким чином, якщо національна валюта девальвує, це означає, що на одну й ту саму суму іноземної валюти можна придбати більше національної валюти, а отже, й більший обсяг боргових цінних паперів [19].

Досить сильною є залежність між станом фінансового рахунку  платіжного балансу та курсом національної валюти. Причому від’ємне значення показника кореляції свідчить про те, що погіршення стану фінансового рахунку платіжного балансу призводить до девальвації національної валюти.

Існує ціла низка проблемних факторів, які негативно впливають  на розвиток вітчизняного фондового  ринку. До них, зокрема, належать:

- низький рівень захисту прав власників і покупців цінних паперів;

- недосконалість чинного законодавства України з питань захисту власності, що призводить до виникнення численних конфліктних ситуацій між учасниками ринків цінних паперів, які дуже складно і довго розглядаються в судових органах, що призводить до зниження активності фінансових операцій на ринках цінних паперів;

- низький рівень нормативного та інформаційного забезпечення учасників ринків боргових цінних паперів, що за відсутності відповідних законів з питань захисту інтересів власників цінних паперів призводить до нецивілізованих механізмів їх обігу - можливості існування тіньових фінансових операцій з цінними паперами;

- відсутність рівних умов для всіх реальних і потенційних учасників фондового ринку щодо операцій, пов'язаних із купівлею і продажем цінних паперів;

- не розробленість організаційних та фінансових механізмів, дія яких має забезпечувати прозоре та справедливе ціноутворення;

- обмеженість асортименту боргових цінних паперів, які реально використовуються на вітчизняних ринках цінних паперів, порівняно з аналогічними ринками розвинутих держав;

- відсутність відкритих вторинних ринків боргових цінних паперів, на яких має відбуватись масовий рух цінних паперів тощо [22].

Негативність дії зазначених факторів проявляється в тому, що вітчизняні ринки боргових цінних паперів не мають можливості розвиватись відповідно до реальних потреб підприємців і населення. Вітчизняні ринки боргових цінних паперів залишаються закритими для більшості дрібних учасників цінних паперів та непрозорими для вітчизняних і зарубіжних інвесторів, що безпосередньо впливає на зниження інвестиційної активності в державі.

На сучасному етапі  важливого значення набуває тенденція  до підвищення надійності фондового  ринку і рівня довіри до нього  масових інвесторів, що, особливо важливо  для України.

Регулювання цінних паперів  в Україні відповідно до Закону України  «Про державне регулювання ринку  цінних паперів в Україні» здійснює Державна комісії з цінних паперів  та фондового ринку. Завданнями цієї комісії є забезпечення реалізації заходів, визначених в законодавстві, а також забезпечення реалізації основних напрямів розвитку фондового  ринку в Україні [2]. Згідно даних цієї комісії зареєстровано випуск облігацій підприємств на суму 133,82 млн. грн. (див. таблицю 3.1 у додатку до розділу 3).

Обсяг зареєстрованих облігацій  підприємств зменшився на 2,06 млрд. грн. порівняно з даними за аналогічний період 2010 року.

Протягом зазначеного  періоду Комісією випуски облігацій  місцевих позик не зареєстровано [21].

 

 

3.2. Напрями реформування  ринку боргових цінних паперів  в Україні

 

Головним методом реформування ринку боргових цінних паперів в  Україні, є необхідність запровадження нових підприємницьких боргових цінних паперів на основі застосування методів фінансового інжинірингу, що є об’єктивною вимогою сучасного стану економіки, спрямованою на поліпшення фінансового стану вітчизняних підприємств та пожвавлення ситуації на фондовому ринку. Визначено, що фінансовий інжиніринг на ринку підприємницьких боргових цінних паперів є безперервним процесом створення інноваційних фінансових продуктів на основі використання наявних боргових інструментів або нових інструментів з метою задоволення специфічних потреб емітентів та інвесторів у забезпеченні відповідного рівня ліквідності, дохідності й ризикованості. Виділено чотири основні методи фінансового інжинірингу: модифікація, комбінування, декомпозиція та пакетний метод, на основі яких створюються інноваційні фінансові продукти, у т. ч. структуровані цінні папери [10, с.395].

Запропоновано визначення структурованого  цінного паперу як комплексного фінансового  інструменту, що містить постійні й  змінні грошові потоки та використовується для задоволення фінансових потреб емітентів та інвесторів у забезпеченні відповідного рівня ліквідності, дохідності й ризикованості.

Розроблено класифікацію структурованих цінних паперів, відповідно до якої ці фінансові інструменти  поділяються на чотири види: конвертовані, забезпечені цінні папери, цінні  папери з прив’язкою до базового активу та з вбудованими деривативами (див. рисунок 3.1 у додатку до розділу 3) [5].

Проведене дослідження дало змогу зробити висновок щодо доцільності  запровадження в Україні нових видів підприємницьких боргових цінних паперів, застосування яких є виправданим за умов фінансової кризи з огляду на зростання вимог до забезпечення необхідного рівня дохідності, ліквідності та зниження ризику при здійсненні операцій з цінними паперами. У подальшому нові види цінних паперів можуть не лише слугувати інструментами залучення фінансових ресурсів для розвитку підприємств, а й задовольняти зростаючі вимоги емітентів та інвесторів з урахуванням ситуації, притаманної сучасному стану національної економіки [6].

У роботі визначено перелік  нових видів боргових цінних паперів (однорідних і структурованих), рекомендованих для фінансування українських підприємств та обґрунтовано, що на основі традиційних, неструктурованих боргових цінних паперів, якими є облігації та комерційні папери, підприємствам доцільно конструювати структуровані боргові інструменти - конвертовані, забезпечені облігації та комерційні папери, цінні папери з прив’язкою до базового активу або з вбудованими деривативами (див. таблицю 3.2 у додатку до розділу 3 ) [12].