Боргові цінні папери як інструмент залучення фінансових ресурсів

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Января 2014 в 17:28, курсовая работа

Описание работы

Сучасний світ характеризується високим поділом праці, в результаті чого обмін продуктами праці, торгівля стали суспільною необхідністю. Також важливу роль відіграє у процесі господарювання накопичення грошового капіталу. Самому процесу накопичення грошового капіталу передує етап його виробництва. Після того як грошовий капітал створений або вироблений, його необхідно розділити на частину, котра знову направляється у виробництво, і ту частину, котра тимчасово вивільняється. Остання, як правило, і представляє собою вільні грошові засоби виробництва підприємств і корпорацій, що акумулюються на ринку позичкових капіталів кредитно-фінансовими інститутами й ринком цінних паперів.

Содержание работы

Вступ……………………………………………………………………………..3
Розділ 1. Сутність, види та особливості використання боргових цінних паперів……………………………………………………………………………5
1.1. Сутність та призначення боргових цінних паперів……………………..5
1.2. Види боргових цінних паперів……………………………………………5
1.3. Порядок емісії, обігу та погашення боргових цінних паперів в Україні……………………………………………………………………………8
Розділ 2. Оцінка боргових цінних паперів як інструменту залучення капіталу в Україні……………………………………………………………...13
2.1. Обсяги та структура використання боргових цінних паперів на фондовому ринку України ……………………………………………………13
2.2. Особливості залучення фінансових ресурсів підприємств за допомогою боргових цінних паперів в Україні……………………………………………15
2.3. Специфіка залучення фінансових ресурсів держави за допомогою боргових цінних паперів в Україні…………………………………………..18
Розділ 3. Проблеми та перспективи використання боргових цінних паперів в Україні з урахуванням іноземного досвіду…………………………………..20
3.1. Проблеми обігу боргових цінних паперів в Україні……………………20
3.2. Напрями реформування ринку боргових цінних паперів в Україні…..22
3.3. Закордонний досвід використання боргових цінних паперів…………25
3.4. Перспективи розвитку ринку боргових цінних паперів в Україні……26
Висновки……………………………………………………………………….29
Список використаних джерел………………………………………………..32
Додаток до розділу 1………………………………………………………….34
Додаток до розділу 2………………………………………………………….36
Додаток до розділу 3………………………………………………………….37

Файлы: 1 файл

Курсова робота Боргові цінні папери.docx

— 163.51 Кб (Скачать файл)

У курсовій роботі відзначено, що застосування в Україні продуктів фінансового інжинірингу уможливить розширення кількості емітентів та інвесторів на ринку підприємницьких боргових цінних паперів. За наявності відповідної нормативно-правової бази кожне підприємство, залежно від особливостей діяльності, може сконструювати структурований продукт, який найбільше відповідатиме її потребам і можливостям за строками, обсягом, тривалістю підготовки, забезпеченням, характером базових активів тощо.

Під час економічного спаду, що супроводжується зниженням активності фондового ринку та втратою довіри інвесторів, постає потреба у запровадженні  ефективного механізму оцінювання структурованих цінних паперів, яке  залежно від мети та вихідних даних  може здійснюватись одним з трьох  основних методів інвестиційної  оцінки: порівняльним, витратним та дохідним. Відсутність сталих і передбачуваних грошових потоків за більшістю структурованих цінних паперів зумовлює складність їх оцінювання.

З огляду на сучасну економічну ситуацію в Україні, а також низький  рівень активності інвесторів визначено, що потенційно привабливими для вітчизняних підприємств можуть бути структуровані цінні папери з повним або частковим захистом основної суми вкладу, оскільки цінні папери з підвищеним рівнем ризику не користуватимуться попитом інвесторів. За умови створення законодавчих та організаційних умов для використання цих цінних паперів є можливість введення в дію інших видів структурованих підприємницьких боргових цінних паперів, у тому числі високодохідних інструментів [16].  

 

 

 

3.3. Закордонний досвід  використання боргових цінних  паперів

 

Світовий ринок боргових цінних паперів успішно розвивається і у 2012р. зріс у 2,2 рази. При цьому ринок розвинутих країн збільшився вдвічі, а країн, що розвиваються - у 5 разів. Однак в абсолютному вираженні розвинуті ринки переважають решту світу в 14,5 рази.

Обсяг заборгованості з цінних паперів по відношенню до ВВП зріс з 80% у 2002р. до 120% у 2011р. До 2012р. зростання заборгованості відбувалось в основному за рахунок державних запозичень, обсяг яких склав близько 30-35% загального ринку боргових інструментів. У подальші роки у зв'язку з виявленою тенденцією скорочення бюджетних дефіцитів і відносного розміру державного боргу у більшості розвинутих країн даний сегмент скорочується. Одночасно збільшується активність приватних емітентів: співвідношення заборгованості з паперів приватних емітентів і ВВП зросло до 50-55% ( див. таблицю 3.3 у додатку до розділу 3) [13].

На США, Японію, Німеччину, Великобританію та Італію припадає 77,2% (на США - 45%) всієї світової заборгованості з цінних паперів, а на розвинуті  країни в цілому - 94%, тобто домінують  промислово розвинуті країни.

Загальний обсяг чистих (нетто) емісій міжнародних боргових паперів у 2012р. зменшився у порівнянні з 2011р. на 6,3%, що зумовлено значними обсягами платежів в погашення існуючої заборгованості. Близько 40% від обсягу залучених ресурсів направлено на погашення [22].

У 2012р. зміцніли позиції долара як валюти емісії міжнародних облігацій. Частка нетто-емісій паперів, номінованих в доларах, становить приблизно 60%. Таким чином, долар є основною валютою позики на міжнародному ринку цінних паперів. Проте розпочата тенденція зміцнення євро по відношенню до долара може посилити роль євро як валюти позики на міжнародних ринках.

На світовому ринку  облігацій обертаються два види цінних паперів: іноземні облігації  та єврооблігації. Іноземна облігація - це цінний папір, що випущений нерезидентом у національному фінансовому центрі та в національній валюті. Емісія іноземних облігацій регламентується законодавством з цінних паперів країни-емітента, але на практиці їх обіг значною мірою відповідає принципам євроринків.

Випуск вітчизняними компаніями єврооблігацій поки що не став ефективним способом виходу на міжнародні ринки капіталу. Боргові цінні папери, що емітують українські компанії, через їхню невисоку ліквідність та обмежену надійність не дуже популярні на зовнішніх ринках.

Для розміщення облігацій  на зовнішніх фондових ринках корпорація має пройти низку процедур, серед яких і кредитний рейтинг. Цінні папери найвищої якості позначають символом А, за ними - папери з рейтингом В, а найнижча інвестиційна якість (надійність) позначена символами С і D.

Такою системою символів для  позначення рейтингів облігацій  користуються компанії «Moody’s», «Fitch» та «Value Line».

Визначено, що прискорений  розвиток світового фінансового  ринку та зростання фінансової нестабільності призвели до появи нових тенденцій  щодо використання боргових цінних паперів  як у розвинених країнах, так і  в країнах, що розвиваються, а саме: виникнення значної кількості нових  видів боргових цінних паперів; поширення  сек’юритизації; скорочення строків  обігу корпоративних боргових цінних паперів; прагнення емітентів до оптимізації виплат за борговими  цінними паперами та зменшення вартості їх випуску; збільшення системних ризиків  внаслідок фінансових інновацій [11].

 

3.4. Перспективи розвитку  ринку боргових цінних паперів  в Україні

 

На сьогодні у сфері  державної заборгованості здійснено  велику кількість наукових досліджень. Незважаючи на це, виникає потреба у вивчені внутрішнього боргу України та функціонування ринку державних цінних паперів як інструменту залучення додаткових фінансових ресурсів у бюджет.

Проблема розвитку ринку  державних запозичень стає все більш  актуальною. Державні позики є одним  із найважливіших джерел покриття дефіциту державного бюджету [15, c.115].

Чинним законодавством України  передбачено, що одним із джерел наповнення державних та місцевих бюджетів можуть бути кошти державного внутрішнього та зовнішнього запозичення та цільові облігації внутрішніх державних позик як у документарній, так і у без документарній формі. Загалом, у вітчизняній практиці внутрішні державні цінні папери випускаються у вигляді казначейських зобов’язань (векселів) та облігацій. Казначейські зобов'язання спрямовуються на покриття бюджетного дефіциту з виплатою доходів у формі процента. Облігації державних позик, в основному, мають на меті покриття касових розривів та фінансування дефіциту держбюджету. Як правило, механізм залучення позичкових коштів у формі державного внутрішнього кредиту визначається Урядом України за погодженням з Національним Банком України (НБУ). Йдеться про зобов’язання з випуску державних цінних паперів, які випускаються Міністерством фінансів, котре виступає гарантом їх своєчасного погашення. Державні цінні папери, як потужний інструмент боргового фінансування, відіграють важливу роль у економіці України та виконують багато економічних функцій [17, с.83].

Проблема ефективного  функціонування і подальшого розвитку ринку державних цінних паперів  в умовах становлення фінансової системи України, може бути вирішена за рахунок підвищення його ліквідності, внаслідок таких його напрямків  удосконалення:

- забезпечення прозорості діяльності держави щодо випуску її цінних паперів та доступність і зрозумілість умов інвестування у такі інструменти;

- вдосконалення організаційної бази функціонування внутрішнього ринку державних цінних паперів;

- підвищення  інвестиційної привабливості внутрішніх  боргових  зобов'язань держави;

- підвищення довіри з боку інвесторів до держави, шляхом своєчасного та повного виконання органів державної влади своїх обов'язків, пов'язаних з цінними паперами, особливо заходів з погашенням відсотків і основної суми заборгованості [19].

Для того, щоб внутрішній ринок державних запозичень ефективно  функціонував, необхідно створити відповідну структуру його учасників, зокрема  інституціональних інвесторів (страхові  компанії, банківські  установи, пенсійні фонди, інститути спільного інвестування). Адже державні цінні папери, що характеризуються високою ліквідністю та низькою ризикованістю, виступають привабливим інструментом інвестування активів недержавних пенсійних фондів та страхових компаній багатьох країн світу.

Удосконалення та розвиток ринку державних цінних паперів  України потребують  розробки і  запровадження цілісної стратегії, яка поєднуватиме завдання вдосконалення  нормативно-правового та інституційного забезпечення політики державних запозичень, розвиток  інструментарію урядових  позик для підтримки індивідуальних заощаджень і створення відповідної інфраструктури - надійної та доступної для громадян [8].

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Проведений в курсовій роботі науково-теоретичний аналіз боргових цінних паперів як засобу залучення фінансових ресурсів, їх юридичної природи, окремих різновидів та специфіки участі у обороті капіталу держави дозволяє дійти наступних висновків, які є головними науковими і практичними результатами роботи.

По-перше, основними перевагами випуску боргових цінних паперів для емітентів є диверсифікація боргу за рахунок доступу до широкого кола інвесторів, формування публічної кредитної історії та репутації, можливість залучати значні суми коштів, здійснювати довгострокові запозичення, управляти параметрами позики, економія на масштабах, адаптація структури позики під свої фінансові потоки, відсутність змін у структурі акціонерного капіталу, можливість планування та оптимізації оподаткування.

На основі поглибленого дослідження  передумов ефективного використання боргових цінних паперів українськими підприємствами визначено, що основними з них є розвиненість ринку цінних паперів, підприємницьких відносин і фінансової інфраструктури, що не відповідає світовій практиці та сучасним потребам підприємств. З огляду на економічну ситуацію в Україні, особливої актуальності набувають питання розширення переліку підприємницьких боргових цінних паперів та створення законодавчих умов для здійснення контролю за використанням фінансових інструментів.

По-друге, фінансовий інжиніринг на ринку боргових цінних паперів є безперервним процесом створення інноваційних фінансових продуктів на основі використання діючих боргових інструментів або нових інструментів з метою задоволення специфічних потреб емітентів та інвесторів у забезпеченні відповідного рівня ліквідності, дохідності та ризикованості. Виділено чотири методи фінансового інжинірингу: модифікація, комбінування, декомпозиція та пакетний метод, на основі яких створюються інноваційні інструменти з різним співвідношенням ліквідності, дохідності та ризикованості.

 Визначення суттєвих  характеристик структурованих цінних  паперів дозволило поділити їх  на конвертовані цінні папери, забезпечені цінні папери, цінні  папери з прив’язкою до базового  активу та цінні папери з  вбудованими деривативами. Кожний  з видів структурованих цінних  паперів характеризується певними  ознаками, має специфічні цілі  випуску та поділяється на  окремі підвиди фінансових інструментів.

По-третє, прискорений розвиток світового фінансового ринку та зростання фінансової нестабільності призвели до появи нових тенденцій щодо використання боргових цінних паперів як у розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються, а саме: виникнення значної кількості нових видів боргових цінних паперів; поширення сек’юритизації; скорочення строків обігу корпоративних боргових цінних паперів; прагнення емітентів до оптимізації виплат за борговими цінними паперами та зниження вартості їх випуску; збільшення системних ризиків внаслідок фінансових інновацій. Визначення цих тенденцій дало змогу запропонувати класифікацію боргових цінних паперів за двома додатковими ознаками: структурою (однорідні, гібридні, складні, структуровані) та метою випуску (фінансування розвитку, фінансування поточних потреб, хеджування ризиків, збільшення ліквідності, підвищення рейтингу боргових інструментів).

По-четверте, обґрунтовано рекомендації щодо запровадження нових видів підприємницьких боргових цінних паперів в Україні, зокрема, комерційних паперів, цільових дисконтних та цільових відсоткових облігацій, конвертованих облігацій, кредитних нот, забезпечених цінних паперів у корпоративному пулі, цінних паперів з прив’язкою до базового активу та з вбудованими деривативами. Розроблено алгоритм вибору інструментів фінансування для підприємств фінансового та нефінансового секторів, згідно з яким корпорація може обрати оптимальний вид боргових цінних паперів відповідно до власного фінансового стану, потреб та стратегії розвитку.

Отже, основними стимулюючими факторами використання інноваційних видів боргових цінних паперів в Україні є необхідність диверсифікації інвестиційного портфелю інституційних інвесторів і зниження зацікавленості у традиційних ринкових інструментах; попит на продукти сек’юритизації з боку корпорацій та інвесторів; зменшення запозичень на зовнішніх ринках; попит корпорацій на дешеві та ліквідні фінансові ресурси; значний потенціал зростання деяких підприємств; потреба інвесторів у гнучкості вибору співвідношення між ризикованістю та дохідністю фінансових інструментів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

    1. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006р. №3480- IV.
    2. Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.1997р. №710/97-ВР.
    3. Цивільний кодекс України від 18.03.2004р. № 1618-IV.
    4. Бюджетний Кодекс України від 21.06.2001р. № 2542.
    5. Бірюков В. І. Визначення поняття цінних паперів / В. І. Бірюков // Підприємництво, господарство і право. - 2011. - № 6. - С. 50-52.
    6. Бриндак Д.В. Деякі аспекти обороноздатності боргових цінних паперів / Д.В. Бриндак // Цивільне право. – 2010. - №18. С. 13-15.
    7. Благун І. Г. Фінанси / І. Г. Благун, Р. С. Сорока, І. В. Єлейко. - Львів: «Магнолія-2006», 2007. - 215 с.
    8. Буй Т.Г. Конфлікти економічних інтересів у процесі випуску та обігу підприємницьких боргових цінних паперів / Т.Г. Буй // Наукові записки. Національний університет «Києво-Могилянська академія». - 2008. - Т. 81. - C. 6-10.
    9. Буй Т.Г. Нові інструменти фінансування підприємств за допомогою боргових цінних паперів / Т.Г. Буй // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Шевченківська весна» / За заг. ред. проф. В.Д. Базилевича. - Вип. VII. - К.: Сталь, 2009. - С. 105-106.
    10. Васюренко О. В. Облік і аудит у банках: Навч. посіб. - К.: Знання; 2006. - 595 с.
    11. Версаль Н.І., Кирій В.П. Особливості формування банками ресурсів із використанням боргових цінних паперів в умовах фінансової кризи / Фінанси України – 2009. - №10. - С.71-81.
    12. Державна комісія з цінних паперів. Кількісні параметри вітчизняного ринку цінних паперів / Фінансовий ринок України. – 2010. - №3(77). - С.7.
    13. Календарні ефекти на фондовому ринку / Фінансовий ринок України. - 2010. - №2(76). - С.16-17.
    14. Кудряшов В.П. Курс фінансів: Навч. посіб. - К.: Знання, 2008. - 431 с.
    15. Кузнєцова Н. Ринок цінних паперів в Україні: Правові основи формування та функціонування/ Наталія Кузнєцова, Ігор Назарчук,  - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 525с.
    16. Майров С. Негативні ефекти алгоритмічної торгівлі на фондових біржах / Фінансовий ринок України. – 2010. - №4(78). - С.12-16.
    17. Мендрул О. Г., Шевчук І. А. Ринок цінних паперів: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1998. - 152 с.
    18. Ринок боргових цінних паперів в Україні: суперечності та тенденції розвитку: Монографія / [Лютий І.О., Грищенко Т.В., Любкіна О.В., Мошенський С.З. та ін.]. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 432 с.
    19. Румянцев С.І. Тенденції розвитку фондового ринку / С.І. Румянцев // Цінні папери України. - 2009. - № 45. - С. 28-29.
    20. Тимчишин Л.В. Основні  проблеми розвитку фондового ринку в Україні / Л.В. Тимчишин // Економіка та держава. - 2009. - № 4. - С. 28-34.
    21. Фондовий ринок України: впевненість, стійкість та зростання. №468 від 3.04.2012р. К.: ТОВ «МЕГА-ПРІНТ ПЛЮС». – С. 20-22.
    22. Офіційний сайт Міністерства фінансів України. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.minfin.gov.ua.

Информация о работе Боргові цінні папери як інструмент залучення фінансових ресурсів