Державні цінні папери та їх роль в розвитку економіки України

Національний  університет біоресурсів і природокористування  України

ННІ бізнесу

Кафедра податкової та страхової  справи

                                                                              

 

 

КУРСОВА РОБОТА

                             з дисципліни “ФІНАНСИ”

Тема: Державні цінні папери та їх роль в розвитку економіки України

 

ВИКОНАЛА:

Студентка Попик Юлія Василівна

3 курс, напрям Фінанси і кредит

група 6

форма навчання денна

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

 Шевченко Н. Ю

РЕЄСТРАЦІЯ  РОБОТИ

номер_______, дата__________

ДОПУСК  ДО ЗАХИСТУ:   ТАК ,  НІ

за умови  належного доопрацювання

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2013р.

1. Теоретичні основи визначення державних цінних паперів

1.1 Визначення  державних цінних паперів та  їх види                                        

На сьогодні вітчизняний ринок цінних паперів перебуває в стадії становлення, активно формуються його елементи та інфраструктура. Про зростання ролі ринку цінних паперів в економіці свідчить той факт, що в останні роки постійно збільшувалися обсяг торгів на фондовому ринку та частка обсягів угод за цінними паперами у валовому внутрішньому продукті. Нині показники питомої ваги обсягу випуску акцій та обсягів угод за цінними паперами у ВВП наближаються до 40%.

У сучасній економічній  літературі пропонуються різні підходи  щодо визначення місця ринку цінних паперів у структурі фінансового ринку. Згідно з найбільш поширеною серед спеціалістів думкою ринок цінних паперів є сегментом як грошового ринку, так і ринку капіталів.

Рис. 1.1 Організаційна структура державних цінних паперів України

 

Водночас  цінні папери є також особливим сегментом фінансового ринку, що представляє собою механізм перерозподілу капіталу між кредиторами і позичальниками на основі трансформації тимчасово вільних грошових коштів у грошовий капітал, що надається в позику на умовах повернення і за певну плату у вигляді відсотка. В економічній літературі категорія «ринок цінних паперів» часто виражається терміном «фондовий ринок». Як сегмент фінансового ринку він складається з таких елементів:

Рис. 1.2 Елементи фінансового ринку

Схема показує, що фондовий ринок є багатоаспектною  складною економічною системою, на основі функціонування якої ринкова  економіка:

1)  акумулює капітал для інвестицій у виробничу і невиробничу сфери;

2)  відображає сукупність економічних відносин, які виникають під впливом співвідношення попиту і пропонування позичкового капіталу;

3)  головним завданням фондового ринку є створення умов для нормального розміщення інвестицій. Ринок об´єктивно висвітлює найефективніші галузі і сфери економіки, в які вливається капітал через купівлю-продаж цінних паперів;

4)  для нормального функціонування ринку цінних паперів важливими є два аспекти: саморегулювання і державно-планове регулювання. В свою чергу саморегулювання можна розглядати як індивідуальне - дотримання морально-етичних норм і правил поведінки кожним з учасників ринку, і колективне - відпрацювання правил і положень, які мають виконуватися колективними учасниками ринку цінних паперів.

Державне регулювання  ринку цінних паперів охоплює  формування єдиної державної політики й адаптацію його до міжнародних стандартів, координацію і контроль за випуском в обіг цінних паперів та їх похідних, захист прав інвесторів шляхом здійснення заходів і санкцій проти порушників, сприяння розвитку ринку цінних паперів, узагальнення досвіду і підготовки пропозицій з удосконаленням системи обігу цінних паперів. На відміну від банківського кредитування, яке надає переважно короткострокові позички, цей ринок шляхом розміщення на ньому, скажімо, облігаційної позики дозволяє отримати грошові кошти навіть на кілька десятиліть, а, реалізуючи акції, можна забезпечити капітальне фінансування на безстроковій основі.

Завдання ринку цінних паперів такі: 
• мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів для здійснення конкретних інвестицій; 
• формування ринкової інфраструктури, що відповідає світовим стандартам; 
• розвиток вторинного ринку; 
• активізація маркетингових досліджень; 
• трансформація відносин власності; 
• удосконалення ринкового механізму й системи управління; 
• забезпечення реального контролю над фондовими капіталом на основі державного регулювання; 
• зменшення інвестиційного ризику; 
• формування портфельних стратегій; 
• розвиток ціноутворення; 
• прогнозування перспективних напрямів розвитку.

 

   1.2 Ринок цінних паперів, його структура та завдання                                       

     Ринок цінних паперів — це частина фінансового ринку (поряд з ринками позичкового капіталу, валюти, золота). На ньому обертаються специфічні_фінансові_інструменти-_цінні_папери. 
Ринок цінних паперів складається з двох частин — фондового ринку (ринку капіталу та інвестиційного) та сфери обігу цінних паперів у вигляді купівлі-продажу короткострокових (до одного року) документів. Отже, ринок цінних паперів ширший фондового, хоча значення останнього є величезним. 
Основна відмінність ринку цінних паперів від ринку будь-якого іншого традиційного товару, наприклад, нафти, полягає в тому, що якщо товари виробляються (вирощуються, видобуваються тощо), то цінні папери випускаються в обіг. Для товару, щоб він дійшов до споживача, потрібна одна організація руху товарів, а для цінних паперів — інша. Товар продається один або кілька разів, а цінний папір може продаватися та купуватися_необмежену_кількістьразів. 
Отже, цінні папери — це грошові документи, які: а) засвідчують право володіння або відносини позики; б) визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником; в) передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів; г) передбачають можливість передачі грошових та інших прав, пов’язаних з володінням цими документами,_іншим_особам. 
        Мета ринку цінних паперів — акумулювати фінансові ресурси й забезпечити можливість їх перерозподілу вдосконаленням різними учасниками ринку різноманітних операцій із цінними паперами, тобто здійснювати посередництво в русі тимчасово вільних грошових коштів від інвесторів до емітентів цінних паперів.

Залежно від  того, які цінні папери пропонуються на ринку, нові чи імітовані раніше, РЦП поділяють на первинний та вторинний.

Первинний ринок є ринком перших і повторних емісій, на якому здійснюється початкове розміщення цінних паперів серед інвесторів та початкове вкладання капіталу у певні сфери економіки.

На вторинному ринку обертаються емітовані раніше цінні папери. Операції на вторинному ринку не збільшують загальної кількості цінних паперів і загального обсягу інвестицій в економіку. Якщо вторинний ринок функціонує ефективно, то це забезпечує високу ліквідність цінних паперів. Основними операціями на вторинному ринку є перерозподіл сфер впливу та спекулятивні операції.

        Учасники ринку цінних паперів

Учасниками ринку  цінних паперів є емітенти, інвестори  та особи, що здійснюють на цьому ринку  професійну діяльність.

Суб'єктом РЦП  є держава, яка, з одного боку, може бути емітентом цінних паперів, з іншого - є суб'єктом регулювання їхньої емісії та обігу.

Емітентом цінних паперів, крім держави, можуть бути юридичні або фізичні особи, які від свого імені випускають цінні папери і зобов'язуються виконувати обов'язки, що випливають з умов їхньої емісії. Емітент має право на випуск акцій з моменту реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Права та обов'язки щодо цінних паперів виникають з моменту їх передачі емітентом покупцю чи його уповноваженій особі.

    Інфраструктура РЦП

Основою організаційної структури РЦП є фінансові  інститути, які забезпечують у своїх  інтересах чи інтересах клієнтів трансформацію фінансових ресурсів у цінні папери, а також інститути  інфраструктури. До установ інфраструктури РЦП належать організатори торгівлі на біржовому та позабіржовому ринках - біржі та позабіржові торгівельні системи, депозитарії, реєстратори, клірингові палати, інформаційні та рейтингові агентства. Певну роль у забезпеченні функціонування ринку відіграють саморегулівні організації професійних учасників ринку, які захищають інтереси професійних учасників РІДП та інвесторів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Аналіз стану здійснення операцій з державними цінними паперами та їх роль в розвитку економіки України

2.1 Ефективність  здійснення операці з державними  цінними паперами         

Ринок державних цінних паперів в Україні потужно  розвивається. Про це свідчать як зростаючі  обсяги випуску державних зобов’язань  уряду, оформлених цінними паперами, так і поява нових інструментів, за допомогою яких залучаються до бюджету кошти підприємств, організацій, фінансових установ та населення.

У січні-жовтні 2012 року Міністерством фінансів України було розміщено облігацій внутрішніх державних позик на загальну суму 41 846,57 млн. грн. із середньозваженою_дохідністю_9,10%_річних,_із_них: Сума коштів, що надійшла до Державного бюджету України в січні-жовтні 2012 року за результатами проведення аукціонів з первинного розміщення ОВДП, становила 24,49 млрд. грн. із середньозваженою дохідністю 8,82 % річних (у жовтні – 5,521 млрд. грн. із середньозваженою дохідністю 8,67 % річних);  
У тому числі, було випущено для збільшення формування статутного капіталу банків на загальну суму 8 854,001 млн. грн. із середньозваженою дохідністю_9,50%_річних;  
Крім того, було випущено для збільшення формування статутного капіталу НАК «Нафтогаз України» на загальну суму 8 500,00 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 9,50 % річних (у вересні-жовтні випуск для збільшення формування статутного капіталу НАК «Нафтогаз України» не здійснювався).

Загальний обсяг ОВДП, що перебувають в обігу, на 14.11.2012 складав за сумою основного боргу 153 319,97 млн. грн. (на 01.10.2011 – 128 544,53 млн. грн.).

Погашення та сплата доходу за упродовж 2012 року здійснювалися своєчасно та в повному обсязі і за січень-жовтень 2012 року становили 42,3 млрд. грн., у тому числі основний борг – 29,3 млрд. грн., сплата доходу – 13,0 млрд. грн.

На вторинному (організованому) ринку державних цінних паперів  обсяг укладених угод за січень-вересень 2012 року становив 76 441,28 млн. грн., проти 40 328,64 млн. грн. за відповідний період 2011 року. Тобто, розмір вторинного ринку збільшився за рік майже у півтора рази (на 47,2%).

Середньозважений рівень дохідності за операціями з державними цінними паперами на вторинному ринку коливався в січні-вересні 2012 року в діапазоні 8,46% – 9,49 %, а в аналогічному періоді 2011 року – від 9,27% до 15,66%.

Із усього обсягу, що перебуває в обігу, найбільша частка знаходиться в портфелі Національного банку України.

Обсяг_у власності нерезидентів протягом січня-вересня 2012 року зменшився на 6 233,3 млн. грн. і на 01.10.2012 становив 5 136,7 млн. грн., або 3,54 % від загальної суми, які перебували в обігу.

Упродовж аналогічного періоду минулого року обсяг у власності нерезидентів збільшився на 7 937,4 млн. грн. і на 01.10.2011 становив 8 420,50 млн. грн.

Станом на 14.11.2012р. нерезиденти володіли загальною сумою 4,58 млрд. грн., що складає усього 2,98% від загального обсягу державних цінних паперів, що знаходяться в обігу.

Збільшення обсягів  торгів ОВДП на вторинному ринку пов’язано  насамперед зі зростанням первинного ринку ОВДП, їх меншою ризиковістю  порівняно з цінними паперами приватних емітентів та стабілізацією  валютного курсу гривні. Ще однією причиною активізації вторинного ринку стало те, що з 19 лютого 2011 року доступ до участі в аукціонах з їх первинного розміщення мають лише 16 банків – первинних дилерів. Решта бажаючих вкласти кошти в державні цінні папери змушена купувати їх на вторинному ринку.

 

2.2 Аналіз динаміки  ринку

Діяльність банків, як інвесторів на ринку цінних паперів, передбачає вкладення коштів у цінні  папери від свого імені та за свій рахунок з метою отримання  прибутку.

Українські  банки досить обережно ставляться до формування своєї інвестиційної політики, що цілком природно. Адже ризик українських емітентів цінних паперів досить високий, довіру до ринку облігацій внутрішньої державної позики, підірвано, активізація довірчих операцій банків із цінними паперами є майже неможливою за браком достатніх заощаджень у населення, окремі сегменти фондового ринку, зокрема ринок похідних фінансових інструментів, взагалі не функціонують. Суттєві обмеження накладають і нормативні вимоги НБУ щодо інвестиційної діяльності банків.

Очевидно, що структура ринку цінних паперів впливає на процес формування та якісний склад портфеля цінних паперів комерційних банків.

Банківська  система України залишається  найбільш потужним та динамічно зростаючим сегментом приватного фінансового сектору України,  додаток 1. 

Як видно  з додатку 1, кількість діючих банків в Україні зросла із 158 у 2007р. до 176 у 2012 р. Помітною є тенденція до зростання банків з іноземним капіталом - з 2007 р. кількість їх зросла майже утричі (з 19 до 55). У повній власності (100% корпоративних прав) іноземних інвесторів перебуває близько 11% (20 банків) від загальної кількості діючих банків. На рис. 1 показано динаміку кількості банків з іноземними інвесторами та частку таких інвестицій в українській банківській системі. На кінець 2012 р. частка іноземного капіталу виросла до 40,6%, що підвищує залежність банківської системи від іноземних інвесторів. 

За останні  шість років рівень функціонального  розвитку українських банків істотно  підвищився. Однак, незважаючи на загальну тенденцію до збільшення банківського капіталу в Україні, порівняння обсягів власного капіталу вітчизняних банків з обсягами банків провідних країн світу засвідчує істотну різницю. Так, сукупний обсяг власного капіталу всіх діючих банків в Україні на 01.01.2013 р. становив 137725 млн. грн, що не можна порівняти з обсягами власних капіталів іноземних банків.Зростання активів банківської системи за 2007-2012 роки на 841854 млн. грн. обумовлене різними причинами, серед яких можна виділити бум споживання через збільшення реальних доходів населення, поліпшення доступу до кредитів та суттєве збільшення активності іноземного капіталу в Україні та банківському секторі зокрема.

За період з 2007 по 2012 рік активи банківської  системи України стрімко зростали і за станом на кінець 2010 року наблизились до 942 млрд. грн. Протягом аналізованого періоду їх обсяг збільшився в 9 разів, що свідчить про суттєве зростання фінансового потенціалу банківського сектора. Певною мірою зазначена тенденція торкнулася і обсягів фінансових інвестицій банків – вони зросли у 6 разів і на кінець 2012 року становили 83,6 млрд. грн. Але в той же час необхідно відмітити, що вкладення в цінні папери є незначною складовою банківських активів. Їх питома вага в активах у 2011 році становила 4,5%, а на кінець 2012 року – 8,8%. Зазначений процес міг бути викликаний кількома чинниками – швидкими темпами приросту кредитного портфеля банків, який залишається основною складовою банківських активів і приносить банкам переважну частину доходів; недостатнім рівнем розвитку ринку цінних паперів в Україні; недостатньою привабливістю цінних паперів українських емітентів та відсутністю гарантій стосовно отримання дивідендів за ними (тут доречно згадати непрозору структуру власності більшості компаній); низьким рівнем довіри до державних цінних паперів; послабленням стимулів до інвестування в цінні папери іноземних емітентів у зв’язку з іпотечною кризою в США восени 2009 року. Перелічені чинники призвели до переміщення більшої частини банківських ресурсів на ринок позичкових капіталів.