Державна підтримка малого бізнесу в Україні: фінансовий аспект

Зарубіжний досвід переконливо  свідчить, що підприємства малого бізнесу  стабільно та ефективно працюють в розвинених країнах світу завдяки  державній підтримці на всіх рівнях влади. Держава, в свою чергу, отримує зростання обсягів виробництва продукції, зниження напруженості на ринку праці, збалансування різних галузей економіки, гармонічну співпрацю великого і малого бізнесу, формування середнього класу підприємців, розв’язання соціальних проблем, підвищення конкурентоздатності національних товарів, зростання надходжень до державного бюджету за рахунок податків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

 АНАЛІЗ СИСТЕМИ  ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАЛОГО  БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

 

2.1. Оцінка розвитку малого бізнесу в Україні у виробничій сфері економіки

 

Малий бізнес в Україні  розвивається переважно за рахунок  двох галузей - оптової та роздрібної торгівлі і промисловості, на які  припадає понад половину загальної  кількості підприємств. Але промисловість, сільське господарство і будівництво  мають в кілька разів менше малих підприємств, ніж торгівля. Галузева динаміка малого бізнесу на межі століть характеризується підвищенням майже втричі частки підприємств сільського господарства (при тому, що до малих підприємств у цій галузі офіційною статистикою не зараховуються селянські (фермерські) та особисті підсобні господарства), збільшенням у шість разів частки підприємств, які здійснюють заготівлю сільськогосподарської продукції, та зменшенням більше ніж у 1,5 рази питомої ваги малих підприємств науки і наукового обслуговування. Останнє відображає загрозливу тенденцію стрімкої втрати Україною наукового потенціалу в умовах сучасної трансформації суспільства.

Україна за розвитком  малого підприємництва значно відстає  не тільки від економічно розвинутих держав, але навіть від країн з перехідною економікою Центральної та Східної Європи. Частка продукції, виготовленої на малих підприємствах у ВВП України, у 8-9 разів менша, ніж у розвинутих країнах. А частка працюючих на малих підприємствах і доданої вартості в продукції, створеній на малих підприємствах України, у загальному обсязі доданої вартості більше, ніж удвічі нижча порівняно з Чеською Республікою, Угорщиною, Литвою та Польщею [4, 33].

За даними Держкомстату, в 2010 році кількість українських  малих підприємств знизилося до показника п'ятирічної давнини - 63 одиниці на 10 тис. населення. Ще в 2009 році цей показник становив 75 підприємств, а в 2007-му - рекордні за всі роки незалежності 76. До найгіршого результату - 14,2% - за останню п'ятирічку впав і показник частки обсягу реалізованої продукції невеликих компаній в загальному обсязі реалізації. У 2006 році ця цифра була на рівні 18,8%, а в 2009-му - 16,7%. При такій динаміці складно уявити Україна поряд з країнами, де ця цифра сягає 60-80%. Швидше за все причина криється в тому, що більше третини (41,4%) усіх малих підприємств є збитковими або хочуть такими здаватися. Адже основною перешкодою для бізнесу, за словами самих же підприємців, є нестабільність і низька прогнозованість законодавчого поля.

Таблиця 2.1

Основні показники  діяльності суб’єктів господарювання

	2006	2007	2008	2009	2010
Кількість суб’єктів господарювання
Підприємства:
у % до загальної кількості  суб’єктів	16,7	15,8	13,8	13,1	16,0
на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць	84	89	85	88	75
Фізичні особи-підприємці:
у % до загальної кількості  суб’єктів	83,3	84,2	86,2	86,9	84,0
на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць	423	477	530	579	394

 

Внаслідок економічної  кризи починаючи з грудня місяця 2008 року кількість малих підприємств, як видно з таблиці, різко почала знижуватись. Але вже з жовтня місяця 2010 року почали з’являтися нові та відновлювати свою діяльність старі малі підприємства.

Дослідження малого підприємництва у виробничій сфері свідчить, що цей вид економічної діяльності характерний перш за все для регіонів з більш високим рівнем розвитку. Так, найбільша кількість малих підприємств у промисловості спостерігається в Києві, Донецькій, Харківській і Львівській областях, у сфері сільського господарства в Донецькій, Закарпатській, Сумській і Херсонській областях. (Додаток А)

Діагностика розвитку малого бізнесу свідчить про певні ознаки зростання тут виручки від  реалізації та прибутковості. Варто  зазначити, що переважна більшість  малих підприємств  приховує свої доходи від державних органів. Слід назвати три податки, через які насамперед відбувається тінізація: податок на прибуток, нарахування на фонд заробітної плати та податок на додану вартість. При цьому шість із кожних десяти підприємців вважають, що при сприятливішому режимі оподаткування в Україні обсяг їх доходів збільшився б. [9, ст. 5]

З іншого боку, непрозорість бізнесу заважає йому самому в  розвитку, адже після кризи банкіри  стали куди більш уважними, ніж  були раніше. До основних ризиків кредитування суб'єктів малого бізнесу можна віднести високі ризики, пов'язані з його непрозорістю, а також з відсутністю якісного забезпечення виконання зобов'язань по кредиту. Кредитні продукти для малого бізнесу, як правило, передбачають прийняття рішення про можливість видачі кредиту з урахуванням цілого ряду непрямих або документально непідтверджених факторів. Враховуючи підвищені ризики, пов'язані з малим бізнесом, кредитування (наприклад, інвестиційне, на покупку авто) виробляється на менші терміни і з великим власним внеском, ніж при кредитуванні населення.

 

2.2. Державна фінансова підтримка малого бізнесу в Україну

 

Роль держави як суб'єкта підприємницького процесу може бути різною в залежності від суспільних умов, ситуації, що складається у  сфері ділової активності, і тих цілей, які ставить перед собою держав.

В залежності від конкретної ситуації держава можу бути:

• гальмом розвитку підприємництва, коли вона створює вкрай несприятливу обстановку для розвитку підприємництва або навіть забороняє його;
• стороннім спостерігачем, коли прямо не протидіє розвитку підприємництва, але в той же час і не сприяє цьому розвитку;
• прискорювачем підприємницького процесу, коли проводить постійний і активний пошук заходів по залученню у підприємницький процес нових економічних агентів (нерідко така цілеспрямована діяльність держави викликає “вибух” підприємницької активності і приводить до буму підприємництва).

Держава бере на себе освітні функції, тобто функції по професійній підготовці і вихованню підприємницьких кадрів. Пру цьому до уваги приймається той факт, що здійснення підприємницької діяльності у сучасній ситуації можливе лише за умови вмілого поєднання по крайній мірі трьох основних елементів та їх ефективного використання у практичній діяльності:

а) загальноекономічної  теорії;

б) конкретних економічних (підприємницьких) знань;

в) кількісних методів  у підприємництві, тобто вміння здійснювати  підприємницькі розрахунки стосовно до будь-якої запланованої угоди або  операції, передбачених бізнес-планом, а також вміння передбачати руж засобів на рахунках своєї фірми при плануванні або здійсненні якої-небудь угоди. [11, ст. 250]

Також держава підтримує у фінансовому відношенні як тих, хто тільки що вступив, так і уже вступивших у сферу ділової активності підприємців. Здебільшого з цією метою держава розробляє спеціальні програми підтримки підприємців, в яких враховуються заходи по пільговому кредитуванню. Особливі пільги надаються тим, хто береться за реалізацію окремих підприємницьких проектів.

Держава звичайно бере на себе функції створення для підприємців необхідної підприємницької інфраструктури, тобто всіх тих допоміжних (з точки зору основного змісту підприємницьких проектів) структур, які могли б надавати підприємцю послуги, необхідні для ефективної реалізації проектів. Держава в основному постачає підприємця необхідною (більш всього маркетинговою) інформацією, бере на себе також витрати по веденню наукових, науково-технічних, проектно-пошукових та інших робіт з наданням їх результатів підприємцям на безоплатній або пільговій основі. Держава сприяє заснуванню консультаційних, юридичних та інших фірм, які полегшують діяльність підприємців. А також бере на себе функції по підготовці кадрів потрібної кваліфікації для підприємницьких структур. [6, ст. 550]

Одне із традиційних  обгрунтувань класифікації державної підтримки малих підприємств - характер впливу держави на діяльність малих підприємств, в залежності від якого виділяють два види цього впливу: прямий і непрямий. До прямого впливу можна віднести, наприклад, безпосереднє введення податкових пільг для малих фірм, виділення бюджетних коштів для пільгового фінансування їх перспективних інвестиційних проектів, надання у безоплатне користування або оренду малим підприємствам державного майна тощо.

Непряма підтримка малих  підприємств здійснюється державою опосередковано, тобто через стимулювання великих і середніх корпорацій, банків, страхових компаній, громадських  організацій, а також залучення  елементів інфраструктури малого бізнесу, які забезпечують загальні умови його розвитку (навчальних центрів, бізнес-інкубаторів, технопарків, лізингових, консалтингових, аудиторських, юридичних фірм). До непрямого виду можуть віднестися такі форми підтримки, як виділення субвенцій і дотацій регіонам регіонам і муніципальним утворенням у якості преміювання за високий рівень розвитку малого підприємництва.

Друге класифікаційне обґрунтування - функціональний напрям державної  підтримки. Тут можна виділити три  види підтримки: організаційно-структурну, фінансово-податкову і майнову. Перший із перерахованих видів підтримки охоплює форми, зв'язані з регламентуванням діяльності малих підприємств, а також із створенням  різних структур, що надають послуги малому бізнесу. До них відносяться, наприклад, спрощена реєстрація суб'єктів малого підприємництва, надання маркетингової інформації на пільгових засадах, проведення консалтингу і аудиту. До фінансово-податкового виду підтримки відносяться різні форми прямого і непрямого фінансування малого бізнесу і застосування податкових важелів для стимулювання його розвитку. В цю групу входять надання податкових і митних пільг, стимулювання банків і страхових компаній до кредитування або страхування малих підприємств; фінансові і податкові форми державної підтримки малого підприємництва.

Майновий вид підтримки  малого бізнесу передбачає активне  залучення в цей процес державної  і муніципальної власності (до того ж не лише матеріальної, але й  інтелектуальної); наприклад, впровадження на малих підприємствах нових  технологій, проведення лізингових операцій, застосування гарантійних механізмів із використанням державного майна.

Комбінування першої і другої класифікацій дає змогу  виділити шість конкретних груп, які  об'єднують форми державної підтримки  малих підприємств (Див. табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Прямі	Непрямі
Організаційно-структурна підтримка
Ведення реєстрації малих  підприємств Спрощений порядок реєстрації: вилучення мінімальної плати за ліцензування діяльності і сертифікацію продукції; упорядкування системи контролю і    перевірок малих підприємств, а також захист прав підприємців від    чиновничого рекету; забезпечення соціальної безпеки (боротьба з кримінальним рекетом)	Стимулювання зв'язків  між великими і малими фірмами  на засадах франчайзингу, субпідряду та лізингу (нормативно-правове забезпечення, державне замовлення для великих фірм з обов'язковим залученням малих тощо). В тому числі інформаційно-маркетингове забезпечення (центри по вивченню внутрішнього і зовнішнього ринків, організація  ярмарок, виставок-продаж тощо). Розгортання консалтингу (податкового, економічного, юридичного тощо) і аудиту. Навчання і перепідготовка кадрів. Пропагандиська підтримка (створення позитивного  образу підприємця через засоби масової інформації тощо). Організація роботи із зарубіжними  донорськими структурами (МОТ, ЕБРР тощо).
Фінансово-податкова  підтримка
За діяння спрощеного порядку подання фінансової звітності  і ведення бухгалтерського обліку. Дозвіл на використання прискореної амортизації. Уведення спеціального (пільгового) режиму оподаткування. Пільгове кредитування високоефективних інвестиційних проектів, зв'язаних з державними (регіональними, місцевими) інтересами. Забезпечення державним  замовленням. Застосування пільгових  митних тарифів та інші форми митної підтримки.	Стимулювання банків і страхових компаній до кредитування і страхування малих підприємств. Надання додаткових субвенцій  і дотацій регіонам і муніципальним  утворенням в якості заохочення за високий рівень розвитку малого підприємництва.
Майнова підтримка
Встановлення пільгових  умов надання в оренду приміщень і обладнання, що перебуває у державній власності, а також формування державних лізингових компаній. Науково-технічна підтримка	Надання пільг лізинговим компаніям, які працюють з малими підприємствами. Забезпечення гарантій по кредитах за рахунок державного майна