Державне регулювання фондового ринку в Україні

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг здiйснює згiдно iз законами України державне регулювання i нагляд за дiяльнiстю професiйних учасникiв фондового ринку, iнститутiв спiльного iнвестування в частинi їх дiяльностi на фондовому ринку; виконує реєстрацiю фiнансових установ та веде Державний реєстр фiнансових установ; провадить реєстрацiю та веде реєстр саморегулiвних органiзацiй тощо (Указ Президента України № 1070/2011 Про Нацкомфінпослуг від 23 листопада 2011 року 1070/2011).

Видiляють також третю  групу державних органiв, якi виконують  спецiальнi функції контролю та нагляду за дотриманням законодавства та правозастосування у державi. Цi функції поширюються i на ринок цiнних паперiв. До цієї групи вiдносять Мiнiстерство внутрiшнiх справ, Генеральну прокуратуру, Службу безпеки України, суди.

З метою координації дiяльностi державних органiв з питань функцiонування ринку цiнних паперiв ст. 5 Закону «Про державне регулювання ринку цiнних паперiв» передбачене створення Координацiйної ради. До складу Координацiйної ради входять керiвники державних органiв, що у межах своєї компетенції здiйснюють контроль або iншi функції управлiння щодофондового ринку та iнвестицiйноїдiяльностi в Українi. Очолює Координацiйну раду Голова Державноїкомiсiїз цiнних паперiв та фондового ринку. Склад та Положення про Координацiйну раду з питань функцiонування ринку цiнних паперiв в Українi затверджене Указом Президента України вiд 10 травня 1997 р. №409/97.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ  ВДОСКОНАЛЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ

Український фондовий ринок  не може існувати без переходу до нової  економічної політики управління та регулювання, наслідком якої є підвищення економічного зростання. Позитивні зрушення від напрямів стимулювання економічного зростання переважають негативні наслідки, пов'язані з викривленням вільного ринкового перерозподілу ресурсів, нарощуванням “нестабільних" кредитів, відливом частини грошей на валютний ринок і за кордон, централізованим прийняттям рішень у державному апараті, частина яких має позаекономічний характер. Учасники фінансових відносин чітко реагують на зміни ситуації у фінансовому світі, виробництві, політиці, що визначає високу мобільність фінансового капіталу і швидке його перетікання у зони більшої прибутковості.

Узгодження між економічною  ефективністю та соціальною справедливістю може здійснюватися у досить широкому діапазоні залежно від наявної  в тій чи іншій моделі соціально-економічного устрою держави системи цінностей".

На думку деяких економістів, у країнах з перехідною економікою, де склалася змішана модель фондового  ринку, необхідно докорінно реформувати  існуючу систему державного регулювання  з метою удосконалення грошово-кредитних  методів регулювання та побудови однакових принципів регулювання  банківських і небанківських  фінансових інститутів (резервні вимоги, рефінансування, нормативи, що обмежують  фінансові ризики).

Головною тенденцією розвитку вітчизняного фондового ринку є  значне збільшення торгівлі акціями, що слугують найважливішим інструментом ринку. На думку вченого, український  фондовий ринок рухається у напрямі  організованої торгівлі, і головне  завдання Комісії полягає у підтримці  цієї тенденції.

Головними напрямами діяльності регулятора вітчизняного фондового  ринку, яким слугує НКЦПФР, є: активізація законотворчої діяльності щодо розробки та прийняття низки законів, важливих для подальшого розвитку ринку цінних паперів; вдосконалення роботи за новими функціональними напрямами - сприяння розвитку корпоративного управління, ринку іпотечних ЦП, інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів.

Також, необхідно прискорити втручання таких методів регулювання  фондового ринку, які узгоджуватимуться  з вимогами сучасності і міжнародними стандартами; регулювання повинно  відповідати захисту інтересів  держави і громадян і підтримувати процес активного формування цивілізованого національного фондового ринку; реалізацію єдиної державної політики у цій сфері необхідно здійснювати  на основі централізації регулюючих зусиль і можливостей держави.

В Україні фондовий ринок, як і в цілому світі, віддзеркалює стан економіки загалом. Він характеризується ще не сформованими традиціями та правилами  роботи, що зумовлюють необхідність приведення в дію системи його ефективного  регулювання та управління, насамперед, з боку держави.

Важливим кроком розробки ефективної бази для управління та регулювання державою фондовим ринком є взаємодія між Фондом держмайна  і Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Сьогодні головними цілями у діяльності Фонду держмайна  є: по-перше, підвищення ефективності управління об’єктами державної власності  шляхом перетворення ФДМУ із органу приватизації в орган управління корпоративними правами держави та іншим майном; по-друге, виконання завдань із забезпечення надходжень від приватизації до державного бюджету без втрати керованості  корпоративним сектором економіки; по-третє, залучення реальних коштів у розвиток підприємств з державною  часткою через механізми продажу (емісії) акцій. Досягненню перелічених  цілей заважають запроваджена у  попередні роки ідеологія приватизації, слабо розвинений фондовий ринок  та низька корпоративна культура, що існує  в Україні.

У приватизації інвестиційно привабливих підприємств переваги надавались конкурсам з продажу  крупних пакетів акцій, у тім  числі контрольних і блокуючих. Водночас організатори торгівлі цінними  паперами (фондові біржі та ПФТС), зазвичай, продавали неліквідні пакети акцій. Наприклад, за 2008 рік на фондових біржах і ПФТС пропонувалося 256 пакетів  акцій 226 ВАТ загальною номінальною  вартістю 641,6 млн грн. З них було продано 100 пакетів акцій на суму 202,3 млн грн. Все це призвело до фактичного занепаду фондового ринку.

Вагомим кроком до підвищення ефективності розвитку фондового ринку  стало підписання в 2009 році Угоди  між Фондом державного майна України  і Національної комісією з цінних паперів та фондового ринку про взаємодію у напрямі розвитку фондового ринку в Україні.

Метою спільних дій Фонду  та Комісії є необхідність підвищення прозорості фондового ринку та рівня  корпоративного управління, що в кінцевому  випадку сприятиме залученню  інвестицій. Співпраця двох установ  має сприяти уникненню проблем, які останнім часом спостерігалися у сфері приватизації та ринку  цінних паперів.

Комісія та Фонд є одними з головних державних органів, які  регулюють правовідносини у сфері  власності, їхня співпраця сприятиме  упорядкуванню державної та приватної  власності, а також стимулюватиме  розвиток ринку цінних паперів. Однак  необхідно вирішити питання оновлення  законодавства щодо функціонування фондового ринку, вдосконалювати його інфраструктуру, підвищувати ефективність судової системи.

Вважається також необхідним створити в Україні концепцію  фондового ринку і продумати  його інфраструктуру. За словами Президента, сьогодні в Україні невирішеним  залишається питання, мобілізації  десятків мільярдів доларів, які, за оцінками експертів, знаходяться у  населення. Щорічний приріст банківських  вкладів в Україні становить 50% у гривнях та 17% у доларах, що говорить про недовіру громадян до банків. На думку Президента, ці гроші вигідніше  залучити саме на біржу.

Мільйони українців зберігають вдома свої кошти, оскільки не довіряють  банкам і зовсім не є обізнаними про діяльність фондового ринку. І хоча володіючи мінімальними заощадженнями, можна отримати значно більші прибутки, вкладаючи свої кошти у цінні  папери чи в банк, українці все ж  таки вирішують не ризикувати. На нашу думку, одна з головних причин - недостатня прозорість інформації.

Сьогодні інформаційна інфраструктура ринку цінних паперів України  розвивається досить повільно, причому 60% інформації, що надається учасниками ринку цінних паперів до Дежрфінмоніторингу, містить помилки. Отже, пожвавлення у цій сфері вкрай необхідне.

У другій половині 2001 року приведено  у дію юридичний механізм захисту  інвесторів у США, оскільки, група  інвесторів виграла процес, на якому  Morgan Stanley Dean Writer - один з найбільших інвестиційних банків - визнано винним у свідомих махінаціях через інвестиційних радників. Суть позову полягала у тому, що названий банк був андерайтером у кількох технологічних компаніях і рекомендував інвесторам вкладати кошти в їхні акції при очевидному падінні курсів цих акцій. Цього разу, тільки завдяки прозорості ринку цінних паперів, юридичний механізм спрацював. Тобто інвестори знали, що банк був андерайтером, знали, що за наказом Комісії з цінних паперів банк повинен був попередити інвесторів про свою зацікавленість, але не зробив цього.

Отже, з досвіду ринку  цінних паперів у розвинених країнах  можна висунути гіпотезу, що інформаційна сфера є основою формування фондового  ринку. Для українського фондового ринку інформаційний простір розвинутим назвати сьогодні ще не можна.

З самого початку своєї  практики Українська фондова біржа  видає біржову газету: з лютого по жовтень 1992 року - “Гермес", з жовтня 1992 р. по червень 1994 р. - “Факт", з липня 1994 року - інформаційну сторінку УФБ  у газеті “Ділова Україна”. Тут  публікують біржові бюлетені за наслідками торгів цінними паперами, аукціонів, торгів опціонами тощо, висвітлюють  діяльність біржі, стан українського та зарубіжних ринків цінних паперів; подають нормативні, методичні та інформаційні матеріали. Традиційним стало проведення на Українській фондовій біржі прес-конференцій для українських і зарубіжних журналістів. Зауважимо, що свою першу прес-конференцію УФБ провела ще у березні 1992 року. Прес-конференції присвячуються як загальним питанням, так і окремим проблемам фондового ринку. Сьогодні, відповідно до рішення ДКЦПФР від 8 грудня 2000 р. № 228, Український інститут розвитку фондового ринку визначено продавцем трьох офіційних видань Комісії: бюлетеня “Цінні папери України", газети “Цінні папери України", журналу “Ринок цінних паперів України”. Саме тут можна знайти інформацію про діяльність бірж, зареєстровані випуски цінних паперів, найновіші відомості фондового ринку. Комісії надано право залучати до роботи спеціалістів органів державної виконавчої влади, провідних фахівців і вчених, безкоштовно одержувати необхідну для її діяльності інформацію.

Усі суб’єкти підприємницької  діяльності сьогодні подають фінансову  звітність до структур Держкомстату України й податкових органів, а  відкриті акціонерні товариства ще й  до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку  України.

Проте інформація від усіх суб’єктів підприємницької діяльності, яка подається до структур Держкомстату України також доступна. Інформація ж податкових органів щодо суб’єктів  підприємницької діяльності закрита.

Отож ефективна система  розкриття інформації на фондовому  ринку нашої країни, яка спроможна  задовольнити інформаційні потреби  ринку, знаходиться у стадії формування.

Зазначимо, що складність формування інформаційної стратегії полягає  в тому, що вона періодично коригується  з урахуванням мінливих зовнішніх  умов. Ця обставина потребує від  професіоналів фондового ринку  уміння вільно орієнтуватися в економічному інформаційному просторі та реагувати  на зміни, що відбуваються в умовах трансформаційної перебудови вітчизняної  економіки.

У 2001 році в Україні відбулися  певні інформаційні зрушення, які  водночас сприяли розвитку, інформатизації та інтеграції національного ринку  цінних паперів: значно зросла інформаційна кількість послуг ПФТС (“Позабіржова фондова торговельна система”); у ретроспективі чітко спостерігається  рух ПФТС до інформативної Інтернет-платформи, яку як базу вже давно обрали американські AMEX, NASDAQ, NYSE та європейська Euronext. Щодо цього в інформаційній діяльності ПФТС відчувається не тільки технічний прогрес, а й течії у бік інтеграції. Наприклад, за інформацією Reuters, серед передплатників інформаційних послуг ПФТС ще у 2000 році було чимало іноземних інвесторів, яких фактично можна розподілити на дві групи: з великою часткою участі і малою часткою участі по країнах (рис 1).

З діаграми бачимо, що найбільшим попитом інформація ПФТС, за каналами Reuters, користувалась у США (37,93%), Великобританії (35,86%) та Люксембурзі (11,03%). До другої групи можна зачислити Італію (6,90%), Швейцарію та Німеччину (по 2,76%, відповідно).

Рис.1 Частка іноземних передплатників інформаційних послуг ПФТС

В Україні вже є перший аналог бази даних звітності емітентів, створений Державною комісією цінних паперів фондового ринку. Проте  якість цієї бази та інформаційний  зміст звітності є досить скороченим порівняно з аналогічними базами Європи та США.

Сьогодні в Україні  лише зароджуються інститути фондових консультантів. Проте спеціалізованих  компаній, котрі могли б кваліфіковано  подавати оперативну інформацію щодо українського фондового ринку, ще не існує. Як перші спроби сформувати такий  механізм фондового ринку можна  оцінити аналітичну інформацію, яка  є на українських сайдах Інтерфакс-Україна, Український фінансовий сервер, Finance-com.ua. Проте інформація є недостатньо  прозорою і відкритою.

В більшості розвинутих країн  йде жорстка боротьба з використанням  інсайдерівської інформації. В законодавчих актах, правилах фондових бірж закладені положення, згідно з якими таке використання тягне за собою відповідальність і неминуче досить жорстке покарання - аж до повного вилучення винуватого з фондового ринку без права повернення на нього.

Хоча в Правилах Української  фондової біржі містяться положення  про заборону використання інсайдерівської інформації, інсайдерська торгівля та маніпулювання ринком контролюються вкрай недостатньо. Понад 50% розрахунків за угодами щодо акцій здійснюється через офшорні фірми. Відповідно до інформації, що надається з офіційних джерел, через ПФТС відбувається приблизно 90-95% від обсягу торгівлі акціями на організованому вторинному ринку, хоча в загальному обсязі торгівлі акціями частка операцій, які здійснюються через ПФТС, не перевищує 15-20% обсягів укладених угод.