Державне регулювання фондового ринку в Україні

Пріоритетну роль в ефективному  функціонуванні фондового ринку  України відіграє економічна активність населення, котре є головним носієм інформаційної прозорості ринку. В  нашій країні склалася ситуація, коли довіра населення до державних інститутів, а також недержавних секторів є досить низькою. Це зумовлено, невдалими  діями суб’єктів економіки та низьким ступенем адаптації переважної частини населення України до ринкових відносин. Підвищення рівня  економічної культури суб’єктів  підприємницької діяльності, прискорення  приватизаційних процесів і більш  відкрите їхнє проведення значно сприяло  б зростанню рівня економічної  активності населення нашої держави.

Розвиток фондового ринку  України відбувається за кількома напрямами, які передбачають:

• формування цінних паперів з новими властивостями та реквізитами;
• розвиток вторинного ринку;
• удосконалення процедури та документального супроводу обігу цінних паперів;
• раціональний розподіл функцій між учасниками фондового ринку;
• забезпечення конкурентного середовища;
• створення оптимальної інфраструктури;
• упорядкування обліку та звітності на підставі репродукування стандартів світового фондового ринку;
• спрощення процесу оформлення документів на всіх стадіях емісії та обігу цінних паперів;
• упровадження електронних інформаційних систем;
• зниження ринку інвестицій у цінних паперах;
• запобігання порушенням правил і норм;
• узгодження фондового законодавства з іншими (суміжними) державними актами.

Позитивною тенденцією є  те, що з кожним роком зростає  загальний обсяг торгів на фондовому  ринку (рис. 2).

Рис. 2 Обсяги торгів на фондовому ринку 2002-2008 рр.

Протягом січня-березня 2005 року зареєстровано 3 значні за обсягом  випуски акцій, які мали суттєвий вплив на загальну структуру. Протягом січня 2005 року було зареєстровано випуск акцій закритого акціонерного товариства „Комерційний банк” та „ПриватБанк", який становив 12,00% щодо загального обсягу випусків зареєстрованих центральним апаратом Комісії протягом січня-березня 2009 року, а також протягом березня випуски акцій відкритого акціонерного товариства “Екомобіль” та відкритого акціонерного товариства “ДніпроАЗОТ", обсяги випусків яких становили 10,04% та 9,77%, відповідно. Сумарна вартість зареєстрованих протягом січня-березня 2009 року центральним апаратом Комісії випусків акцій, що випускаються з метою залучення коштів відкритими та закритими акціонерними товариствами, склала 2729,120 млн грн, що становить 70,85% від загального обсягу зареєстрованих випусків. Порівняно з минулим роком, протягом 2009 року загальний обсяг зареєстрованих випусків акцій, які випускались з метою залучення коштів, збільшився на 1580,224 млн. грн.

Перше місце за кількістю  зареєстрованих реєстраторів займає Київська область та м. Київ. У процентному  відношенні це становить 31,34% від загальної  кількості реєстраторів. Відповідно. цьому регіону належить і більша кількість емітентів, реєстри яких ведуть реєстратори, що становить 30,43% від загальної кількості емітентів. Друге місце за кількістю реєстраторів займає Дніпропетровська область, яка  має 9,54% від загальної кількості  реєстраторів та емітентів 12,28%. Третє  місце належить Харківській області, яка має 6,81% реєстраторів від їхньої загальної кількості і ведуть вони реєстри 6,83% емітентів від їхньої загальної кількості. На усій території  України діє розгалужена система  підпорядкованих підрозділів реєстраторів. Дані отриманої інформації засвідчують, що здійснення діяльності шляхом створення  підпорядкованих підрозділів більш притаманне для банківських установ, що мають ліцензію на право здійснення діяльності щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Загальна кількість підпорядкованих підрозділів у реєстраторів за станом на 01.01.09 становить 107 установ.

Частка емітентів, що зареєстрували  випуски облігацій понад 100 млн грн становить 36,5% від загального обсягу випусків. Частка випусків обсягом від 25 до 100 млн грн становить 33,87%.

Сьогодні фондовий ринок  в Україні ще не став такою частиною фінансового ринку, що суттєво впливає  на його стан. Проте у нас досягнуто певного рівня взаємовідносин між учасниками фондового ринку. Зокрема емітенти розуміють необхідність прозорості фондового ринку, що дуже важливо для роботи з інвесторами.

Згідно з Концепцією функціонування та розвитку фондового ринку в  Україні, державне регулювання фондового  ринку повинно здійснюватися  у таких напрямах:

• забезпечення обов’язкового оприлюднення усієї суттєвої інформації про фондовий ринок (умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності, стан управління діяльністю емітентів, обсяг, характер і тенденції в торгівлі цінних паперів тощо);
• ліцензування і регулювання діяльності фінансових посередників, у тім числі тих, які займаються довірчою діяльністю на фондовому ринку; нагляд за її здійсненням, встановлення економічних нормативів щодо адекватності власних фінансових ресурсів посередників, обсягу і характеру операцій, які вони здійснюють;
• нагляд за діяльністю організованих систем торгівлі цінними паперами, встановлення у разі потреби обов’язкових для виконання правил торгівлі, контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів;
• притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності осіб, які використовують внутрішню інформацію (яку не було оприлюднено, з метою отримання доходу чи запобігання збиткам по операціях з цінними паперами;
• забезпечення прав власників цінних паперів, насамперед пайових, доступ до фінансової звітності емітентів, участь в управлінні (реалізація права голосу, безперешкодне та швидке засвідчення прав власності на цінні папери).

Отже, процес регулювання  фондового ринку повинен містити  комплекс правових, адміністративних, економічних, технічних та інших  методів, які оформлені в загальнообов’язкові  правила діяльності, закріплені в  нормативно-правових актах держави.

Характеризуючи стан державного регулювання фондового ринку  сьогодні, можемо відзначити, що, активний розвиток фондового ринку потребує збільшення адміністративних повноважень  Державної комісії цінних паперів  фондового ринку у питаннях правозастосування; діюче законодавство надає органам  виконавчої влади повноваження суттєво  впливати на діяльність учасників фондового  ринку через прийняття нормативно-правових актів з питань розміщення (видачі) цінних паперів (облігацій місцевих позик, векселів тощо). Наслідки такого впливу органів виконавчої влади  на фондовий ринок можуть виявитися  не передбачуваними; ДКЦПФР має у  своєму розпорядженні обмежені фінансові, телекомунікаційні та трудові ресурси, потерпає від значної плинності  кадрів і недостатньо високого рівня  підготовки персоналу.

Головним напрямом підвищення ефективності державного регулювання фондового ринку є практична діяльність держави за визначеним переліком створених пріоритетних програм і розроблення заходів щодо їхнього контролю та підтримки. Цільові державні програми підтримки діяльності та розвитку фондового ринку в Україні необхідно спрямувати передусім на: створення глобальних торговельних і розрахунково-клірингових систем для обслуговування міжнародних ринків капіталу; зростання ролі інституційних інвесторів (інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній) у здійсненні фінансових інвестицій; формування ефективної системи захисту прав та інтересів вітчизняних та іноземних інвесторів; гармонізацію політики держави на фондовому ринку з іншими політичними сферами.

У 2008 році здійснено заходи за наступними пріоритетними напрямами:

• удосконалення засад державного регулювання ринку цінних паперів і захисту прав інвесторів;
• посилення конкурентоспроможності фондового ринку України, у тім числі шляхом підвищення ролі організаційно оформленого фондового ринку;
• розвиток Національної депозитарної системи;
• розвиток корпоративного управління;
• удосконалення механізмів функціонування інститутів спільного інвестування.

Згідно з програмою  розвитку фондового ринку України  на 2005-2010 роки, державне регулювання фондового ринку здійснювалось в наступних напрямах:

• забезпечення захисту прав інвесторів, прозорості, справедливості та ефективності фондового ринку, зниження ризиків учасників ринку по операціях з цінними паперами;
• сприяння добросовісній конкуренції на фондовому ринку, збільшення ринкової капіталізації та економічне зростання держави;
• створення атмосфери довіри як серед учасників фондового ринку, так і серед потенційних інвесторів;
• створення сприятливих умов і забезпечення рівних можливостей для учасників фондового ринку, що відповідають чітко визначеним критеріям допуску;
• заохочення нових учасників до діяльності на фондовому ринку, оптимізація процедур входження на фондовий ринок;
• сприяння процесам впровадження нових фінансових інструментів;
• реалізація єдиного системного підходу до розвитку законодавства щодо фондового ринку;
• забезпечення вільного доступу до інформації, яка перебуває в межах її компетенції.

Головним напрямом підвищення ефективності державного регулювання  фондового ринку є узгодження інтересів усіх суб’єктів фондового  ринку встановленням необхідних обмежень і заборон у їхніх  взаємовідносинах, а також непрямим втручанням у їхню діяльність. Важелями непрямого втручання держави  у фондовий ринок є: по-перше, податкова  політика, що впливає на ділову активність, а відтак - на потребу у фінансових ресурсах; по-друге, регулювання грошової маси й обсягів кредитів впливом  на ставку позикового відсотка; по-третє, зовнішньоекономічна політика - регулювання  операцій з іноземними валютами, експортно-імпортних  операцій тощо; по-четверте, гарантії держави  на ринок позикових капіталів, що створює пряму конкуренцію між  державою та підприємствами-емітентами.

Важливим напрямом запобігання  порушенням законодавства в економічній  сфері та забезпечення дотримання правил добросовісної конкуренції на ринку  є прийняття та дотримання учасниками ринків правил професійної етики. Такі правила залежать, передусім, від  стану конкуренції, який склався  на ринку. Доволі вагомою для України  є практика прийняття правил професійної  етики на фондовому ринку. Зокрема, Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв рішенням від 4 квітня 1997 р. № 1 затвердила Положення про  Комісію з питань етики та вирішення  суперечок Професійної асоціації  реєстраторів і депозитаріїв (ПАРД). Асоціація “Перша фондова торговельна  система" затверджена рішенням від 1 липня 1997 р. Важливим документом для  визначення засад функціонування фондового  ринку, захисту прав і законних інтересів  його учасників, визначення порядку  виявлення порушень на ринку, їхнє розслідування  та припинення, є Концепція запобігання  маніпулюванню ринком цінних паперів, нечесній торговій практиці і порушенню  етики професійної діяльності на фондовому ринку. Ця концепція містить  положення та рекомендації щодо нормативно-правового, організаційного та технічного забезпечення досягнення поставлених завдань.

Звичайно, на шляху розбудови  державного регулювання фондового  ринку України існує безліч проблем  і труднощів. Проте відсутність  послідовної та виваженої політики держави на фондовому ринку, недостатність  політичної волі та ресурсів для забезпечення його державного регулювання можуть спричинити до тяжких суспільно-політичних наслідків, що поставить під загрозу  продовження економічних реформ в Україні.

Стрижнем державного регулювання  фондового рику є принцип законності. Отже, компетенцію державних органів  щодо регулювання фондового ринку  необхідно визначити у законах  або підзаконних актах. Державні органи повинні діяти так, аби, не порушувати межі своєї компетенції. Головний обсяг робіт у справі регулювання фондового ринку  між державними органами лежатиме на Державній комісії з цінних паперів  та фондового ринку. Вона ж несе й  основний тягар відповідальності.

ВИСНОВКИ

Фондовий ринок - це специфічний  ринок, на якому держава через  свої органи, а також саморегулівні організації, враховуючи закономірності ринкових законів, вирішує завдання щодо залучення, розподілу та розміщення інвестиційних коштів між надлишковими та дефіцитними секторами, окремими галузями й секторами економіки; перерозподіляє доходи і власність, формує нові відносини власності, розпорядження, використання, цивілізованого інвестора та вирішує інші соціально-економічні завдання.

Державне регулювання  фондового ринку передбачає: визначення його законодавчої бази; розвиток інституційної  основи роботи; розширення переліку інструментів, які мають обіг на цьому ринку; забезпечення захисту інвесторів; сприяння прозорості його роботи; умов для оптимального ціноутворення. Усі регуляторні  заходи можна розподілити на заходи прямого та непрямого впливу, які  доцільно використовувати в їх єдності  та нерозривному зв’язку. Серед заходів  непрямого впливу особливу роль відіграє запровадження ефективних методик  ціноутворення й формування інвестиційного портфелю. Іншим важливим механізмом державного регулювання є створення  розгорнутої системи індикаторів  ринку.

Формування фондового  ринку в Україні здійснювалось  паралельно з інституціональними змінами, розгортанням процесів роздержавлення та приватизації, становленням нормативно-законодавчої бази. У цих процесах можна виділити чотири етапи, три з яких відбувались  в умовах розбудови моделі фінансового  ринку України, а четвертий етап, який відбувається сьогодні - в умовах створення основи структурно-функціональної моделі фондового ринку.