Документарні форми міжнародних розрахунків: інкасова форма

 

 

1. Документарні форми міжнародних розрахунків: інкасова форма .

 

Розрахунки   за   інкасовим   дорученням   ( інкасо )   —   це   банківська операція,  за  допомогою  якої  банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує   на   основі   розрахункових    документів   суму   коштів,   що   йому належить , від  платника ( імпортера ) за  відвантажені  йому товари чи надані послуги  та зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера у себе в банку.

Інкасо  являє  собою  тільки  інкасування   паперів, і  банк  не   гарантує оплату  коштів експортеру за відвантажений товар чи надані послуги.

Експортер, щоб  зменшити  ризик  несплати   при   цій   формі   повинен вимагати   надання    імпортером   гарантії    платежу,   яку  видає  банк, тобто банківської гарантії.

Розрізняють два види інкасо:

• чисте  інкасо, тобто  стягнення  платежу  за  фінансовими документами, які    не    супроводжуються    комерційними    документами.  До   фінансових документів    належать :  тратта ( переказний вексель ), простий  вексель, чек;

• документарне  інкасо, тобто  стягнення  платежу  за  фінансовими документами, які  супроводжуються  комерційними  документами, або тільки за  комерційними   документами.

До   складу документів можуть входити: термінова тратта або тратта на пред'явника;  коносамент  або  інший  транспортний    документ;   комерційні рахунки  –  фактури  ; свідоцтво    про   походження ; страхові     поліси     або сертифікати.

У   практиці    міжнародних      розрахунків    частіше    використовують документарне інкасо.

Таким чином, інкасова  операція  полягає в  отримуванні та зарахуванні банком  платежу для клієнта. Вона протилежна акредитиву, оскільки платник не  має обов'язку  заздалегідь  перераховувати  грошові   кошти, їх  ще  тільки треба буде у нього затребувати. Банки  при документарному  інкасо не беруть на  себе  зобов'язання  здійснити   платіж. Їх  відповідальність   зводиться   до переказування  та  вручення  документів  проти  сплати  чи   акцепту,  але  без власного  зобов'язання  здійснити платіж, якщо  покупець  не   виконає або не зможе виконати своїх зобов'язань за інкасо.

Інкасо дає менше гарантій  платежу продавцю, але  набагато  вигідніше платнику, який   не   заморожує   своїх   оборотних коштів. При використанні документарного  інкасо  продавець  до моменту  відвантаження  товару ще не може   бути   впевнений   у  тому,  що   покупець   зробить    платіж,  тому   ця банківська операція  підходить для  здійснення платежів у таких випадках:

• продавець  довіряє   покупцеві,   що   він   оплатить   відвантажені товари чи надані послуги;

• стабільні    політичні,    економічні   та    правові   умови   в країні покупця; 

• країна – отримувач   не   має  імпортних  обмежень   (  наприклад, валютний  контроль), або вона надала всі необхідні дозволи.

Учасниками інкасової операції є:

• експортер   ( продавець ,  довіритель ) — сторона ,  що   виставляє документи на інкасо;

• банк - ремітент — банк, якому довіритель  доручає здійснення операцій інкасо;

• інкасуючи    банк  —  банк  (окрім  банку - ремітента),  який  бере участь в операції щодо виконання інкасового доручення;

• імпортер ( покупець, платник ) —  сторона , що  здійснює   платіж  або акцепт за отриманий товар.

Здійснення документарного інкасо умовно поділяють на три фази.

Фаза 1. Домовленість про умови інкасо.

Експортер визначає у своїй пропозиції умови платежу або узгоджує їх з покупцем у контракті на купівлю-продаж.

Фаза 2. Видача інкасового доручення та надання документів.

Після   отримання  замовлення   або   після   укладення    договору   про купівлю-продаж продавець відвантажує замовлений товар або безпосередньо на  адресу  покупця  або  на  адресу  посередника . Одночасно він складає  всі необхідні  документи ( рахунок - фактуру, коносамент, страховий сертифікат, свідоцтво  про  походження  товару  та ін.)  і  відправляє  їх разом з інкасовим дорученням   своєму  банкові ( банку -  ремітенту ). Банк  –  ремітент  передає документи з необхідними інструкціями інкасуючому банкові.

Фаза 3. Подання документів платнику.

Інкасуючи  банк  інформує  покупця   про  надходження  документів,   а також   про  умови  їх   одержання. Він   приймає   від   покупця   платіж    або акцептований  вексель  і  передає  покупцеві   документи. Сплачена  сума   по інкасо  переводиться  банку - ремітенту, який  потім  зараховує  її  на рахунок експортера.

Розрахунки у формі інкасо здійснюються за схемою:

Схема містить такі кроки:

           крок — укладання  контракту, в якому сторони обумовлюють  через які банки проводитимуть  розрахунки;

крок — експортер здійснює відвантаження товару;

крок — експортер отримує від перевізника транспортні документи;

крок —   експортер      готує      необхідні      документи    (  розрахунки, коносаменти, сертифікати  якості,  фінансові документи - тратти, чеки тощо) і разом з інкасовим дорученням передає своєму банку.

крок — банк  -  ремітент   після   перевірки    наданих    документів    на відповідність  вимогам, наведеним  в  інкасовому   дорученні,   відправляє   їх разом  з   дорученням   банку-кореспонденту  країни імпортера. В інкасовому дорученні    банк  експортера дає інструкції   щодо    переказування     коштів, отриманих від імпортера, або щодо векселів, акцептованих імпортером (якщо такі направляються при інкасовому дорученні).

крок — банк країни  імпортера  після  отримання  інкасового доручення та інших  документів передає їх покупцеві (імпортеру) для перевірки з метою отримання  від   нього  платежу ( або  акцепту  тратт). Інкасуючи  банк   може здійснювати  по-дання  платнику безпосередньо  або через банк-представник. Банк   країни   імпортера  надсилає   повідомлення   платнику  про одержання інкасового  доручення  та   прохання здійснити платіж. Документи видаються платнику тільки проти платежу (акцепт у тратти).

крок — банк імпортера одержує платіж від імпортера.

крок — інкасуючий  банк переводить відповідну суму (виручку) банку-ремітенту поштою, телеграфом, каналами СВІФТ (залежно від інструкцій).

крок — банк  - ремітент  після   одержання   переводу    зараховує  суму виручки  на рахунок експортера.

У  тому   випадку,   якщо,   відповідно   до    інструкцій,    наведених    у інкасовому  дорученні,   передбачена    передача   документів платнику проти акцепту, банк  зобов'язаний  передати   платнику  документи після одержання від нього акцептованого  переказного векселя  (тратти). Акцептуючи вексель, платник  бере на себе зобов'язання здійснити платіж в обумовлені терміни.

Якщо  відстрочка   платежу, тобто  надання    експортером     імпортеру короткострокового  комерційного кредиту, не оформляється, банк на підставі інструкції  довірителя  може  видати   документи  платнику  без   оплати. При цьому  експортер,  звичайно,  вимагає   від імпортера банківську гарантію під забезпечення  платежу  за  укладеною  угодою. У   цьому  випадку документи видаються  в  обмін  на  письмове  зобов'язання  платника здійснити платіж  в обумовлені терміни.

Витрати по здійсненню інкасових операцій включають:

• комісійні  за :  вручення  документів  напроти   акцепту   або    платежу;

оплату акцепт ;  звільнення  відвантаженого  товару,  який   був   адресований банку чи транспортному агенту, до розпорядження банку;

• накладні  витрати  за  : пролонгацію   векселів  ;  додаткову    роботу    з 

документами  ( повернення   документів,   протест   та   ін.);   поштові   збори;

— інші фактичні витрати.

Інкасова форма розрахунків має як переваги, так і недоліки

Переваги та недоліки інкасової форми розрахунків:

Переваги документарного інкасо:

а) для імпортера:

-   він   реалізує   платіж   (акцептує  тратту)  і  майже  одночасно  з  цим  отримує відвантажений товар  у своє повне розпорядження;

- не відбувається відволікання  грошових коштів з його активного  обігу;

- можливість   інспектування   товару  при отриманні попередньої  згоди експортера;

б) для експортера:

- документарне  інкасо  менш  ризиковане, ніж розрахунки банківським

переказом, оскільки  документи не переходять у розпорядження імпортера до здійснення ним платежу чи акцепту тратти;

- зниження  ризику втрати документів  в дорозі або ризику їх отримання  несанкціонованими сторонами;

- у  випадку   не  оплати / неакцепту  інкасуючий   банк   при   наявності відповідних     інструкцій      експортера    може     організувати      зберігання, страхування та перепродаж  товару;

- простота    здійснення    операції   та    відносно  невеликі   витрати  на проведення  розрахунків за допомогою документарного  інкасо.

Недоліки документарного інкасо:

- для імпортера:  документи  передаються  через  банк, тому  він не зможе   отримати  їх   у   своє   повне  розпорядження  до платежу чи акцепту тратти;

- для експортера :   ймовірність    ризику     змін     у     фінансовому становищі  покупця, тобто  ризик того, що до моменту отримання документів банком імпортера покупець виявиться неплатоспроможним. Відмова покупця оплатити документи  призводить до необхідності пошуку інших покупців або транспортування  товару  до країни  експортера, що в усіх випадках пов'язано зі  значними  технічними  труднощами,  часовими та   грошовими  витратами; > значний  розрив у часі  між відвантаженням товару та отриманням платежу, що сповільнює обіговість коштів продавця.

 

Специфічні особливості документарного інкасо:

- Виконуючи    інкасове    доручення    продавця, банки в той же час не приймають на себе ніяких зобов'язань в цьому  відношенні. В   обов'язки банків  не  входить   забезпечення   того, що   експортер безумовно отримає платіж за товар, відвантажений на адресу іноземного покупця.

- За документарним інкасо банки  несуть відповідальність лише  за те,що документи переслані та вручені, а сплачені кошти спрямовані покупцю.

- Банки відповідальні за те, щоб відповідне   представлення документів покупцю відбувалося незалежно від комерційної угоди, що є основою при здійсненні розрахунків.

- Банк-ремітент не  зобов'язаний  перевіряти правильність оформлення     документів; він перевіряє тільки їх  наявність та відповідність переліку, що   додається (інкасове доручення).

- Інкасуючий    банк  перевіряє отримані документи на відповідність за зовнішнім виглядом інкасовому дорученню  і не має зобов'язань виконувати їх подальшу перевірку.

- Банки не несуть відповідальність:

а) за дії третіх сторін (компанії - перевізники, страхові компанії, митні служби, інші банки), які беруть участь у виконанні інкасової процедури;

б) за затримки, що виникли не з їх вини в передачі повідомлень;

в) наслідки стихійних лих.

- Всі    розбіжності   відносно     кількості  та    якості     товарів,    що постачаються,  повинні  вирішуватися  безпосередньо  між  продавцем   та покупцем.

- По можливості банки контролюють правильність виконання інкасових доручень до тих пір, поки документи не будуть оплачені. Однак   вони   не    можуть   бути відповідальними   у   випадку,  якщо   довіритель  не   отримає повідомлення  про  затримку з тієї чи іншої причини і буде в результаті мати збитки.

- Без ясних та детальних  інструкцій інкасуючий банк не  здійснює ніяких дій по зберіганню  та страхуванню товару.

- Якщо  інкасове   доручення  залишається несплаченим  чи    вексель неакцептованим, а інкасуючий банк не отримує нових інструкцій протягом дев'яноста днів, він уповноважений повернути документи в той банк, з якого прийшли документи на інкасо.

Використання документарного інкасо доцільне в наступних випадках:

- наявність стабільних відносин  між контрагентами;

- готовність та спроможність  імпортера здійснити платіж не викликає ніякого сумніву;

- стабільність політичних,   економічних та правових   умов в   країні імпортера;

- міжнародному платіжному обігу  країни імпортера не заважають  чи не загрожують валютний  контроль та валютні обмеження;

- товар, що постачається, не виготовляється в одиничному екземплярі;

- інкасо використовується на  принципах взаємності.

У  випадку   неплатежу  чи   неакцепту інкасуючий  банк зобов'язаний негайно  повідомити  банк  -  ремітент,  а    той -   експортера     про    факт неоплати / неакцепту. Якщо інкасове доручення  не оплачено чи вексель не акцептований та   неотримані нові інструкції від банку-ремітента протягом дев'яноста днів, то банк-ремітент повертає документи інкасуючому банку.