Фінанси, гроші та кредит

ФІНАНСИ, ГРОШІ ТА КРЕДИТ

 

Тема 1. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ  ГРОШЕЙ

1.1. Походження, сутність та концепції  виникнення грошей

1.2. Форми грошей

1.3. Функції грошей та їхня  еволюція

Гроші як засіб обігу

Гроші як засіб платежу

Функція грошей як засобу нагромадження  і заощадження

Функція світових грошей

1.1. Походження, сутність та концепції виникнення  грошей

Гроші посідають значне місце в  ринковій економіці. Вони забезпечують життєдіяльність кожної з ринкових структур, сприяють подальшому розвитку процесу суспільного відтворення матеріальних та нематеріальних благ, їх виробництву, обміну, розподілу та споживанню. Грошові відносини є найскладнішим елементом ринку. Вивчення сутності грошей, функцій, що виконують гроші, аналіз їхнього розвитку та впливу грошей і грошової політики на стан економіки здійснює грошова (монетарна) теорія, яка є складовою загальної економічної теорії.

Зрозуміти економічну сутність грошей можна лише на основі всебічного розуміння  причин їх виникнення та закономірностей розвитку. Існують дві основні концепції, що пояснюють причини виникнення грошей: раціоналістична та еволюційна (рис. 1.1).

Послідовники раціоналістичної концепції  пояснювали появу грошей наслідком  домовленості, угоди між людьми з  метою спрощення і полегшення процедури обмінів товарів. Обґрунтування цієї концепції здійснив Арістотель (384-322 рр. до н.е.) у праці "Нікомахова етика".

У міру ускладнення відносин обміну суб'єкти господарювання шукали і домовлялися  про найбільш зручний засіб, здатний  обслуговувати ринкові відносини. На певному етапі цю роль стали виконувати дорогоцінні метали, а також їхні замінники - паперові гроші (див. рис. 1.1).

Водночас підхід до тлумачення походження грошей з позицій раціоналістичної концепції має місце в деяких працях і сучасних економістів (Г. Кнапп, М. Фрідмен і А. Шварц, П. Самуельсон).

Представники концепції еволюційного походження вказують на товарну природу  грошей:

Гроші - продукт історичного розвитку, що має товарну форму. Розвиток товарного  виробництва (ринку) зумовлює необхідність у загальному засобі обміну. У різні часи в різних народів таким засобом були найрізноманітніші товари: худоба, хутро, зерно, прикраси, золото як особливий товар-еквівалент.

Послідовниками еволюційної концепції  походження грошей стали представники класичної школи політичної економії А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс та ін.

Перша форма - проста, або випадкова, форма вартості - властива низькому рівню розвитку продуктивних сил. При  натуральному господарстві надлишок продукції  виникав лише періодично, час від часу. Товари, які вироблялися в надлишку, випадково змінювали свою вартість через посередництво іншого товару (наприклад, одна вівця дорівнювала одному мішку зерна). Мінова вартість при такому обміні могла часто змінюватися в часі і просторі. Однак уже в цій простій формі вартості були закладені основи майбутніх грошей.

Друга форма - розгорнута форма вартості. З подальшим розподілом праці  і зростанням виробництва все  більше продуктів - товарів надходить  на ринок. Один товар зустрічається  при обміні з великою кількістю інших товарів-еквівалентів. Наприклад, один мішок зерна дорівнює:

- одній тварині;

- одній сокирі;

- одному аршину полотна тощо.

Рис. 1.1. Походження грошей

 

Третя форма вартості - загальна, коли товар стає головною метою виробництва. Кожний товаровиробник за продукт своєї  праці прагнув отримати загальний  товар, який потрібний усім. У зв'язку з такою об'єктивною необхідністю з товарної маси почали виділятися товари, що виконують роль загального еквівалента. Загальними еквівалентами ставали худоба, хутро, слонова кістка. Однак у цій ролі товари затримувалися недовго, оскільки не задовольняли вимог товарного обігу і за своїми властивостями не відповідали умовам еквівалентності.

Внаслідок розвитку обміну загальним  еквівалентом протягом тривалого періоду  стає один товар, здебільшого метал. Цей процес становлення товару як загального еквівалента дуже складний і тривалий. Він визначив появу четвертої форми вартості - грошової, для якої характерні такі риси:

- загальне визнання цього факту  як покупцем, так і продавцем,  тобто обидва суб'єкти не можуть  відмовитися при обміні своїх  цінностей на товар-гроші;

- наявність особливих фізичних  властивостей у товару-грошей, придатності для постійного обміну;

- тривале виконання грошима  ролі загального еквівалента.

Цілком очевидним є висновок, що гроші виникли з обміну стихійно, а не за згодою сторін. У ролі грошей виступали різні товари, але більш  придатними виявилися дорогоцінні метали - золото і срібло.

Отже, гроші за своїм походженням - це товар. Виділившись із загальної  товарної маси, вони зберігають товарну  природу і мають ті самі дві  властивості, що й будь-який інший  товар:

- володіють споживчою вартістю (наприклад, золото у формі грошей може використовуватися як прикраса і задовольняти естетичні потреби людини);

- володіють вартістю, оскільки  на виробництво товару-грошей (золота) витрачена певна кількість суспільної  праці.

У той же час гроші, на відміну від звичайних товарів, є особливим товаром:

- споживча вартість товару, що  виконує роль загального еквівалента,  ніби подвоюється (крім конкретної  споживчої вартості, вони мають  загальну споживчу вартість, оскільки  за їхньою допомогою людина  може задовольнити будь-яку потребу);

- вартість грошей має зовнішню  форму прояву до їхнього обміну  на ринку. То-вар-гроші завжди  можна обміняти на будь-який  інший товар, необхідний власникові  грошей. В той же час вартість  звичайного товару прихована  і виявляється в процесі обміну, коли товар продається на ринку.

Таким чином, гроші - історична категорія, яка розвивається на кожному етапі  товарного виробництва і наповнюється новим змістом, що ускладнюється  зі зміною умов виробництва.

Гроші розв'язали протиріччя товарного виробництва між споживчою вартістю і вартістю. З появою грошей товарний світ розділився на дві частини: перша - товар-гроші, друга - всі інші товари. Споживча вартість сконцентрована з боку всіх товарів, а їхня вартість - з боку грошей. Товари, які беруть участь в обміні, виступають як споживчі вартості. Гроші стають виразником споживчих вартостей усіх товарів через свою вартість.

З аналізу еволюційної концепції  випливають важливі висновки:

- гроші - це товар, що виділився  стихійно;

- гроші - це особливий привілейований товар, який відіграє роль загального еквівалента;

- гроші розв'язали протиріччя  між вартістю і споживчою вартістю, яке властиве всім товарам,  у тому числі й грошам.

1.2. Форми грошей

У своєму розвитку гроші виступали  в двох основних формах: повноцінні гроші та неповноцінні (замінники повноцінних грошей або кредитні гроші) (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Схема еволюції форм грошей

 

Повноцінні гроші (товарні та металеві) - гроші, реальний зміст яких відповідав їхній номінальній вартості. Повноцінні гроші мали дві складові вартості: - однієї вони набували завдяки витратам на матеріали, з яких вони були зроблені (прикраси, різні метали тощо), - внутрішня реальна вартість;

- другу вони отримували в  процесі обігу (певні номінали, корисність, цінність тощо) - еквівалентна  вартість.

Не слід ототожнювати повноцінні гроші  лише з використанням у цій  ролі золота та срібла, вони не відразу  почали монопольно виконувати зазначену функцію завдяки своїм унікальним властивостям.

Початковою формою повноцінних  грошей були товарні гроші. Як правило, це були товари найбільшого попиту, найцінніші, найкорисніші для певного  ринку, певних народів або племен тощо. Спочатку це були предмети першої необхідності - худоба, сіль, зерно, м'ясо, риба, хліб тощо як найбільш ходові та калорійні продукти харчування. Так, худоба використовувалась у багатьох стародавніх народів - слов'ян, греків, індійських племен та інших кочових племен.

На території Київської Русі найбільш поширеним було хутро. Гроші називали "куни", що означало "хутро". Це яскравий приклад існування еволюції грошей (від товарних до сучасних форм) і використання хутра куниць та хутра інших цінних пухнастих звірів (песець, соболь та ін.) для обміну між багатьма товарами в період ІХ-ХІІ ст.

Подальшим розвитком грошей стало  використання різних металів (міді, бронзи, заліза та ін.), а згодом і карбування металевих монет. Монета виявилась  найдосконалішою формою повноцінних  грошей; вона обслуговувала економічні відносини людей протягом майже трьох тисячоліть. За цей час монета розвивалась і змінювалася.

Вважається, що перші монети з'явилися  в Китаї та в країнах Близького  Сходу VIII-VII ст. до н.е. Це були здебільшого  мідні монети. Близько Х ст. до н.е. в Ассирії почали карбувати монети із золота.

Назва "монета" походить від першого  монетного двору, що був відкритий  у Римі при храмі Юнони-Монети в 269 р. до н.е.

Вважається, що однією з перших карбованих монет Київської Русі була "гривня" - срібний зливок масою в фунт, мала шестикутну форму. Перші монети - "златники" (4,2 г золота) та "срібники" (8,5 г срібла) почав карбувати Володимир Великий у 998 р. в Києві.

Протягом тривалого часу в обігу  використовувалися повноцінні монети, реальний зміст яких відповідав їхній номінальній вартості. Скарбниці багатьох країн не мали права отримувати прибуток від випуску монет. За цих умов грошова одиниця могла слугувати масштабом цін за власним ваговим виміром, що стало причиною походження назв багатьох грошових одиниць: фунт стерлінгів (грошова одиниця Англії) - як фунт срібла (стерлінг - справжній, чистий тощо). Мірою маси та масштабом цін була, як зазначалось, і гривня.

Спочатку в обігу були водночас і златники (монети із золота), і срібники (монети зі срібла). До золотого обігу країни перейшли в другій половині XIX ст. Лідером серед них була Великобританія, яка разом зі своїми колоніями і домініонами посідала перше місце з видобутку золота. Причинами переходу до металевого обігу і передусім до золотого стали властивості благородного металу, що робить його найбільш придатним для виконання функцій грошей:

1) однорідність за якістю;

2) подільність і з'єднуваність  без втрати властивостей;

3) портативність (концентрація  вартості);

4) збереженість;

5) складність видобутку і перероблення.

Для повноцінних грошей характерна тривалість знаходження в обігу, що забезпечувалася вільним розміном знаків вартості на золоті монети, вільним  карбуванням золотих монет при  певному і незмінному золотому вмісті грошової одиниці, вільним переміщенням золота між країнами. Завдяки своїм якостям повноцінні гроші безперешкодно виконували всі свої функції.

У другій половині ХІХ ст. становище  змінилося. Номінальна вартість монет  почала відділятися від їхньої реальної (вагової) вартості. В обігу з'явилися монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їхню вагову вартість. Емісія таких монет стала прибутковою справою (сеньйорат). Сеньйорат присвоювався скарбницям або центральним банкам, які проводили емісію.

На той же час в усіх західних країнах поряд з монетами в грошовому обігу з'явилися паперові гроші які були забезпечені золоти вмістом, зокрема в 1913 р.:

- долар США - 1,5 г чистого золота;

- фунт стерлінгів - 7,32 г чистого  золота;

- французький франк - 0,29 г чистого  золота;

- російський рубль - 0,76 г чистого  золота;

- німецька марка - 0,36 г чистого  золота;

- італійська ліра - 0,75 г чистого  золота.

У цей період (20-ті роки ХХ ст.) практично  всі країни розпочали нову епоху  в грошовому обігу - перехід від  повноцінних до неповноцінних (кредитних) форм грошей. Цей процес набув форм демонетизації золота:

- на першому етапі спочатку  зменшують вагову кількість дорогоцінного  металу в монетах та поступово  взагалі відмовились від обігу  срібних (кінець ХУШ ст.) та  золотих (кінець ХІХ ст.) монет;

- на другому етапі поступово  зменшують золотий вміст у  національних одиницях (наприклад  до 1970 р.: долар США = 0,89 г чистого  золота, а фунт стерлінгів = 2,13 г  чистого золота), а згодом і  повністю зупинено обмін паперових  грошей на золото в будь-якій формі (друга половина ХХ ст.), гроші стають виключно неповноцінними.

Поява неповноцінних грошей при  золотому обігу була зумовлена об'єктивною необхідністю:

- по-перше, золотовидобування не  встигало за виробництвом товарів  і не забезпечувало повної потреби в грошах;

- по-друге, золоті гроші високої  портативності не могли обслуговувати  дрібний за вартістю оборот;