Фінанси, гроші та кредит

- по-третє, золотий обіг не  володів властивістю об'єктивної  економічної еластичності, тобто  не міг швидко розширюватися  і звужуватися;

- по-четверте, золотий стандарт у цілому не стимулював виробництва і товарообігу.

Золотий обіг проіснував порівняно  недовго - до Першої світової війни, коли країни-учасниці для покриття своїх  видатків здійснювали емісію знаків вартості. Поступово золото зникло з обігу.

Неповноцінні гроші (замінники  повноцінних грошей, кредитні гроші) - це гроші, номінальна вартість яких вища від реальної (набувають своєї  вартості виключно в обігу), тобто  фактично витраченої на їхнє виробництво  суспільної праці. До них належать:

1) металеві знаки вартості - золота  монета, що стерлася, білонна монета (дрібна монета, виготовлена з  дешевих металів, наприклад міді, алюмінію);

2) паперові знаки вартості, зроблені, як правило, з паперу.

Розрізняють паперові і кредитні гроші.

Паперові гроші - це представники неповноцінних грошей, які з'явилися як замінники золотих монет. Об'єктивна можливість обігу цих грошей зумовлена особливостями функції грошей як засобу обігу, коли гроші є моментальним посередником у русі товарів.

Вважають, що перші паперові гроші були випущені в Китаї ще в ХІІІ ст. та активно використовувалися як єдиний та обов'язковий платіжний засіб на території Китаю.

У Європі паперові гроші з'явилися  значно пізніше: Франція розпочинає їхню емісію в 1783 р., право емісії паперових грошей було видано Віденському банкові в 1762 р., а наприкінці XVIII ст. банкнотний обіг починається в Англії. Емісія паперових грошей у Північній Америці розпочалася наприкінці XVIII ст.

У Російській імперії паперові асигнації  з'явилися в 1769 р., в період царювання Катерини II. Всі вони вільно розмінювались на срібні гроші і замінювали в обігу громіздкі срібні та мідні монети.

Право випуску паперових грошей привласнила собі держава. Різниця  між номінальною вартістю випущених  грошей і вартістю їхнього випуску утворює емісійний дохід казни, що є істотним елементом надходжень до державної казни (бюджету). На початковому етапі паперові гроші випускала держава поряд із золотими, і з метою їхнього впровадження в обіг їх обмінювали на реальні гроші. Однак поява, а після цього і зростання дефіциту бюджету спричинили розширення емісії паперових грошей, розмір якої залежав від потреби держави у фінансових ресурсах.

Отже, сутність паперових грошей полягає  в тому, що вони виступають знаками  вартості, випускаються державою для покриття бюджетного дефіциту. Зазвичай вони не розмінні на золото і наділені державою примусовим курсом.

Кредитні гроші виникають з  розвитком товарного виробництва, коли купівля-продаж здійснюються із розстрочкою  платежу (в кредит). Їхня поява  пов'язана з функцією грошей як засобу платежу, де гроші виступають зобов'язаннями продавця, які повинні бути погашені у заздалегідь установлений термін. Першочергове економічне значення цих грошей - зробити грошовий обіг еластичним, здатним відображати потреби товарообігу в готівкових грошах, економити повноцінні гроші, сприяти розвитку безготівкового обігу.

Поступово з розвитком капіталістичних  товарно-грошових відносин сутність кредитних  грошей зазнає суттєвих змін. В умовах панування капіталу кредитні гроші виражають не взаємозв'язок між товарами на ринку, як було раніше (Т-Г-Т), а відношення грошового капіталу (Г-Т-Г), тому грошовий капітал виступає у формі кредитних грошей.

Кредитні гроші пройшли такий  шлях розвитку: вексель, банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки.

Вексель - це боргове зобов'язання чітко визначеної форми, що дає незаперечне  право на одержання зазначеної в  ньому суми грошей у термін, який указано у векселі.

За  своїм походженням вексель є  знаряддям товарного або комерційного кредиту, який надають один одному суб'єкти господарювання. Вексель постійно перебуває в русі і з огляду на особливості цього руху, а також залежно від того, хто - боржник чи кредитор виписує вексель, розрізняють простий і переказний векселі.

Простий вексель виписує позичальник. Він може бути переданий іншій особі (проданий). Цей процес передачі векселя як платіжного засобу іншій особі називається індосаментом. Завдяки цій можливості вексель набуває особливості використання його в обігу як платіжного засобу, а також як об'єкта застави чи дисконту в банках.

Переказний  вексель (тратта) виписує не боржник, а кредитор (трасант). Цей вексель  є наказом боржнику (трасату) про  сплату у визначений термін певної суми грошей третій особі. Щоб наказ  кредитора - трасанта мав платіжну силу, боржник-трасат мусить підтвердити свою згоду здійснити платіж у визначеній формі. Така згода на титульній стороні векселя називається акцептом.

Розрізняють також комерційний вексель (видається  під заставу товару) і банківський  вексель, що видається банком-емітентом за наявності певної суми на депозиті клієнта. На відміну від комерційного, банківський вексель має депозитну форму. Це, за суттю, простий вексель, тому що його виписує клієнт банку своєму постачальникові в оплату за товар, але може бути індосований третій особі. Банківський вексель дає підприємству новий платіжний засіб, гарантований банком. Окрім одержання доходу за депозитом, на основі якого банк видає вексель, підприємство отримує можливість розрахунку зі своїми партнерами. Кожний банк, який їх випускає, має свої особливості, передусім це надання банком переваг своїм клієнтам-векселедержателям.

Банкнота - кредитні гроші, які випускає центральний (емісійний) банк країни. Вперше банкноти були випущені в кінці XVII ст., на основі переобліку поодиноких комерційних векселів. Первісна банкнота мала подвійне забезпечення: комерційну гарантію, оскільки випускалася на базі комерційних векселів, пов'язаних з товарообігом, і золоту гарантію, що забезпечила її обмін на золото. Такі банкноти називалися класичними, мали високу тривалість обігу і надійність. Центральний банк володів золотим запасом для обміну, що виключало знецінення банкноти.

На  відміну від векселя, банкнота являє  собою безстрокові боргові зобов'язання продавця і забезпечується гарантією центрального банку, який у більшості країн набув статусу державного.

Сучасна банкнота втратила, за суттю, обидві гарантії: не всі векселі, які  переобліковує центральний банк, забезпечені товаром, а також відсутній обмін банкнот на золото. На цьому етапі банкнота надходить в обіг шляхом банківського кредитування держави, банківського кредитування господарства через комерційні банки, обміну іноземної валюти на банкноти певної країни.

Чек - вид кредитних грошей, що виступає як грошовий документ установленої форми, який містить безумовний наказ власника рахунка в кредитній установі виплатити держателю чека зазначену  суму. Чековому обігу передує договір  між клієнтом кредитної установи і цією установою про відкриття рахунка на суму внесених коштів або надання кредиту. Клієнт на цю суму виписує чеки, а кредитна установа їх оплачує. В чековому обігу беруть участь: чекодавець (власник рахунка), чекоодержувач (кредитор чекодавця) і платник по чеку (кредитна установа).

Вперше чеки з'явилися в обігу  в ХУІ-ХУІІ ст. у Великобританії та Нідерландах. З розвитком кредитної  системи вони отримали широке розповсюдження. Розрізняють три основні види чеків:

1) іменний - чек на певну суму  без права передачі;

2) на пред'явника - чек без названого  одержувача;

3) ордерний - чек на певну суму  з правом передачі шляхом індосаменту  на звороті документа.

Чек не має терміну оплати, але  має термін для здійснення цієї операції (за світовою практикою):

- 8 днів, якщо він виписаний і оплачується в одній країні;

- 20 днів, якщо він виписаний в  одній країні, а оплачується в  іншій;

- 70 днів, якщо він виписаний в  одній країні, а оплачується в  іншій, але обидві країни знаходяться  в різних частинах світу.

Науково-технічний прогрес, розвиток електронно-обчислювальної техніки сприяли появі в провідних зарубіжних країнах світу автоматизованих електронних апаратів для оброблення чеків і ведення поточних рахунків. Електронні прилади і система зв'язку для здійснення кредитних і платіжних операцій (зарахування суми і списання коштів, перекази з рахунка на рахунок, нарахування відсотків, контроль за станом рахунка) шляхом передачі електронних сигналів без участі паперових носіїв сприяли виникненню електронних грошей. Завдяки їм відбувається переважна частина міжбанківських операцій.

Користування електронними грошима  здійснюється за допомогою електронного гаманця - будь-якої пластикової картки або функції картки, що містить  реальну цінність у формі електронних  грошей, які власник вніс на рахунок у банку. Банківська пластикова картка - це пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого можна керувати банківським рахунком, тобто здійснювати оплату за товари, послуги та отримувати готівкові кошти. За фінансово-економічним призначенням розрізняють кредитні картки і дебетові картки. Залежно від суб'єктів використання - пластикові картки особистого використання і корпоративні фінансові картки. Залежно від захищеності - звичайні пластикові магнітні картки, електронні (мікропроцесорні та лазерні) картки. Таким чином, картка - це інструмент безготівкових розрахунків, тому її існування пов'язане з функціонуванням певної платіжної системи.

Платіжна система - це, по-перше, сукупність кредитних установ, які здійснюють розрахунки; по-друге, система взаємовідносин між учасниками, яка необхідна для виконання зобов'язань щодо розрахунків за допомогою карток; по-третє, сукупність нормативних, договірних, фінансових та інформаційно-технічних засобів, що регламентують порядок використання банківських платіжних карток.

Першу загальнонаціональну платіжну систему "Нешнел бенк амерікен" було створено в 1960 р. у США, незабаром  вона вийшла за межі країни і почала діяти в міжнародному масштабі. В 1977 р. вона одержала назву "Віза Інтернешнл" ("Visa International); зараз має більше ніж 500 млн клієнтів в усьому світі та співпрацює з 280 тис. банками.

У 1969 р. у США виникає ще одна загальнонаціональна система кредитних  карток, що одержала назву "Інтербенк  кард ассоунейшн", що теж швидко виходить на міжнародний рівень і отримує назву "Мастер Кард" ("Master Card").

Найбільший сектор світового ринку  кредитних карток (50 %) займає "Віза", на "Мастер Кард" перепадає близько  третини цього ринку (30 %).

Депозитні гроші - це різновид кредитних  грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб'єктів у банках. Вони не мають речового виразу і використовуються в безготівковій формі. Рух їх здійснюється за рахунками в банках і не виходить за межі банківської системи. А приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів - чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо. Їхня частка становить близько 90 % усієї грошової маси в обороті.

Квазігроші, або майже гроші, - це специфічні грошові форми, в яких грошова сутність істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм. Таке відхилення можливе з кількох причин:

- якщо в стандартних формах  значно послаблюється грошова  суть. Так, при розміщенні грошей  у довгострокові вклади вони  зберігають звичайну форму депозитних  грошей, проте при цьому знижується їхня ліквідність, здатність бути платіжними засобами;

- якщо грошові функції виконують  нестандартні форми, які не  можна віднести до жодної з  зазначених вище. Наприклад, вексель  у певних межах може використовуватися  як гроші у функції купівельного і платіжного засобу, хоч не є грошима в загальноприйнятому розумінні. Те ж саме можна сказати про чек та деякі інші грошові інструменти.

Використання квазігрошей має  позитивний вплив на економіку:

- дає можливість підвищити ліквідність  економіки за рахунок запровадження в оборот додаткових платіжних інструментів, передусім векселів;

- дає можливість зменшити масу  платіжних засобів в обороті  за рахунок вилучення їх у  довгострокові депозитні вклади, що сприяє оздоровленню кон'юнктури  ринків та нарощуванню інвестиційних ресурсів;

- робить управління грошовою  масою, а отже, пропозицію грошей, більш гнучким і ефективним.

1.3. Функції  грошей та їхня еволюція

У сучасній економічній літературі сутність грошей, як правило, визначається через їхні функції.

Функція грошей - це певна дія чи "робота" грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного  відтворення, тобто дії, які вони здійснюють у ринковій економіці.

Незалежно від того, в якій формі  виступають гроші - у вигляді золота, діамантів, паперових грошей чи банківських рахунків, вони виконують п'ять основних функцій.

Функції грошей виступають не застиглою  формою виразу грошових відносин, а  відображають динамічні процеси, що відбуваються, і збагачення цих відносин якісними змінами. Ступінь розвитку тієї чи іншої функції відображає певні етапи розвитку суспільного виробництва (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Функції грошей

 

Найважливішою функцією грошей є їхня міра вартості, тобто спроможність вимірювати вартість усіх товарів та бути посередником при визначенні ціни.

Разом з тим необхідно мати на увазі, що не гроші роблять товари порівнюваними. Товари порівнювані  за допомогою грошей тому, що вони, як і гроші, є продуктами людської праці, мають однорідну з ними базу порівняння - абстрактну працю. Виражена в грошах вартість товару є ціною.

Функція міри вартості відображає відношення товару до грошей як загального еквівалента. Однак для визначення ціни товару цього недостатньо.