Фінанси, гроші та кредит

Оскільки на виробництво різних товарів витрачається неоднакова кількість  абстрактної праці, то гроші реалізують свою функцію міри вартості через  взаємодію з масштабом цін.

Масштаб цін - суто технічна, але необхідна  функція. Це рахункова функція грошей, що відображає вартість товарної маси в грошових одиницях (табл. 1).

Таблиця 1

Сутність масштабу цін під час її еволюції

Золотомонетний стандарт 1867-1922 рр.	Золотозлитковий та золотовалютний стандарт 1922-1976 рр.	Паперово-кредитний стандарт 1976 - ...
Масштаб цін - це вагова кількість  грошового металу (золота), прийнятого в певній країні за грошову одиницю (вагова кількість дорогоцінного  металу в монетах)	Масштаб цін - це вагова кількість  золота, що законодавчо визначалась  за одиницю паперових грошей. Наприклад: 1 дол. США = 1,505 г зол. Фунт  стерлінгів = 7,32 г зол. Відповідно встановлювався валютний паритет 1:4,87	Масштаб цін - це кількість товарів  та послуг, які можна придбати на ринку за гроші (купівельна спроможність грошей) Діє система плаваючих курсів, де панівне місце в світі займає долар США - як резервна валюта світу

 

Початкові грошові одиниці та їхні назви, як правило, були пов'язані з  масою золота чи срібла (1$ США 1973 р. = 0,736736 г чистого золота). Пізніше  масштаб цін став відрізнятися від справжньої маси благородних металів у грошовій одиниці, а в умовах демонетизації золота і зовсім втратив своє значення.

У сучасних умовах вартість грошей формується зовсім на іншій основі, не на певній кількості дорогоцінного металу (золота) в грошовій одиниці, а визначається кількістю товарів і послуг, які можна купити на ринку за гроші.

Міра вартості - економічна функція  грошей, що залежить від держави. Гроші  як міра вартостей є суспільним вартісним  еквівалентом, втіленням суспільно  необхідної абстрактної праці і виразом вартостей товару. А це означає, що ця функція визначається законом вартості.

Масштаб цін має юридичний характер, залежить від волі держави і слугує для вираження не вартості, а ціни товару. Через масштаб цін ідеальна, уявна ціна, що надається товару як показник величини вартості, перетворюється на прейскурантну, або ринкову, ціну, яка виражена в національній грошовій одиниці.

Гроші як засіб  обігу

У функції засобу обігу гроші  виконують роль посередника в  обміні товарів і забезпечують їхній обіг.

Процес товарного обміну з участю грошей виражається формулою Т-Г-Т. Процес товарного обігу породжує потребу в грошах як засобу обігу. Це зумовлено тим, що грошовий вираз  вартості шляхом функції міри вартості ще не означає реалізації товару. Його ціна реалізується лише під час обміну товару на гроші в процесі товарного обігу:

Т-Г-Т.

Переміщуючи товар з рук у  руки, постійно виштовхуючи його із сфери обігу, доводячи товар до споживача, гроші безпосередньо перебувають  у русі, переходять від однієї особи до іншої, пов'язуючи завдяки цьому акти обміну в єдиний процес обігу товарів. Для виконання функції засобу обігу гроші завжди повинні бути в наявності, тобто цю функцію можуть виконувати лише реально існуючі гроші. Вони повинні також володіти такими якостями, як портативність, міцність, однорідність, подільність.

Обіг товарів здійснюється за допомогою  грошей. Щоб гроші виконували функцію  засобу обігу, необхідно додержуватися  однієї умови: рух грошей і товарів  повинен здійснюватися одночасно. Отже, функція грошей як засобу обігу призводить до розриву обміну в часі і просторі: Т-Г-Т, той хто продав свій товар (перша частина акту Т-Г), не зобов'язаний тут же і в той самий час купувати інший товар, тобто здійснювати акт Г-Т.

Це й зумовлює необхідність в функції грошей як засобу нагромадження.

Гроші як засіб  платежу

Функція засобу платежу полягає  в обслуговуванні грошима погашення  різних боргових зобов'язань між  суб'єктами економічних відносин.

В умовах розвинутого товарного  господарства гроші як засіб платежу пов'язують між собою велику кількість товаровласників, кожний з яких купує товари в кредит. В результаті розрив в одній із ланок платіжного ланцюга призводить до руйнування всього ланцюга боргових зобов'язань і виникнення масових банкрутств товаровласників. Проблема неплатежів за своїми боргами стоїть перед підприємцями всіх країн світу. Особливо гострою вона стала в Україні в 90-х роках. Прискоренню платежів між підприємствами може сприяти розширення використання таких видів кредитних грошей, як банківський вексель, електронні гроші та кредитні картки (див. 1.2).

У сучасних умовах господарство є  кредитним за своєю суттю, тому кредитні гроші виконують функцію - гроші  як засіб обігу і платежу водночас.

Функція грошей як засобу нагромадження і заощадження

Гроші, виступаючи загальним еквівалентом, тобто забезпечуючи його власнику отримання  будь-якого товару, стають загальним  втіленням багатства.

Тому в людей виникне прагнення  до накопичення їх та заощадження. Для  утворення скарбів гроші вилучаються з обігу, тобто акт купівлі-продажу переривається. Однак просте накопичення і заощадження грошей додаткового доходу власникові не приносить.

На відміну від попередніх двох функцій, гроші як засіб нагромадження  повинні володіти здатністю зберігати  вартість хоча б на певний період і бути реальними.

При металевому обігу ця функція  виконувала економічну роль стихійного регулятора грошового обороту: зайві  гроші направлялися в скарбниці, нестача поповнювалася за рахунок  скарбів.

З розвитком товарного виробництва значення функції як засобу накопичення та заощадження зростало. Без накопичення та заощадження ставало неможливим здійснювати процесу відтворення. На відміну від простого товарного відтворення, коли гроші нагромаджувались у вигляді "мертвих скарбів", з розвитком виробництва підприємцю стало невигідно зберігати гроші, їх стали направляти в оборот щоб отримати прибуток. Крім того, акумуляція тимчасово вільних коштів - необхідна умова кругообігу капіталу. Саме створення грошових резервів на підприємстві забезпечує пом'якшення порушень, що виникають у окремого господарюючого суб'єкта, а резерви в масштабі країни - відсутність диспропорцій у народному господарстві.

У той же час трансформація такої  форми нагромадження не призводить до її повного зникнення. Утворення скарбів, або тезаврація (від грец. - скарб), відбувається і на приватному, і на державному рівнях.

У розвинутому товарному виробництві  в ролі тезавранта виступає не тільки золото в зливках, а й ювелірні вироби, предмети розкоші, нерухомість, земля тощо.

Що ж стосується держави, то вона, як правило, створює золото-алмазний валютний резерв. При цьому її золоті запаси переважно формуються зі зливків  золота, золотих монет та ювелірних  виробів високої художньої цінності.

Нині  все нагромаджене у світі золото (за оцінками фахівців, це майже 91 тис. т), існує у трьох основних формах:

- Золото, яке держави зберігають у вигляді  централізованих запасів у своїх  казначейських і центральних  банках (монетарне золото) у вигляді  високопробних золотих зливків.  Цей запас становить 35 тис. т. Найбільший запас золота мають США - 8,96 тис. т, Німеччина - 3 тис. т, Швейцарія - 2,6 тис. т.

США зберігає своє золото у фортеці Форт-Нокс (штат Кентуккі), а також у Вест-Пойнті (штат Нью-Йорк). Інші країни повністю або  частково зберігають своє золото у США (федеральний резервний банк Нью-Йорка, сховища Манхетте-на), там міститься золото МВФ та золото більше ніж 70 країн;

В Україні  на початок нового сторіччя золотий  запас становив близько 5 т.

- Золото, що належить приватним особам, банкам, фірмам. Це золото зберігається як у зливках різної маси, так і у вигляді ювелірних виробів, нумізматичних цінностей. Усього, за підрахунками фахівців, на цю форму припадає майже 24 тис. т золота.

- Золото, що використовується в ювелірній  та зубопротезній справах, а також в інших галузях промисловості (наприклад, в радіоелектронних приладах, побутовій, військовій та іншій техніці). На цю форму існування золота припадає приблизно 32 тис. т.

Виконання грошима функції засобу нагромадження  є важливою передумовою розвитку кредитних відносин, за допомогою яких можна використовувати тимчасово вільні кошти, що утворюються в різних сферах господарства і населення для надання їх у позику підприємствам та організаціям інших галузей та окремим кредиторам.

Функція світових грошей

Функція світових грошей полягає в  обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов'язаних з  розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами.

Появу світових грошей зумовили зовнішньоторговельні зв'язки, міжнародні кредити, надання послуг зовнішньому партнеру. Світові гроші функціонують як загальний платіжний засіб, загальний купівельний засіб і загальна матеріалізація суспільного багатства. Вони як міжнародний засіб виступають при розрахунках за міжнародними балансами: якщо платежі якоїсь країни за певний період перевищують її грошові надходження від інших країн, то гроші виступають засобом платежу.

Міжнародним купівельним засобом світові  гроші слугують в разі порушення  рівноваги обміну товарами та послугами між країнами, тоді їхня оплата здійснюється готівковими грошима. Як загальне втілення суспільного багатства світові гроші використовуються для надання позик або субсидій однією країною іншій чи при виплаті репарацій країні-переможниці країною, що переможена. У такому випадку відбувається переміщення частини багатства від однієї держави до іншої в грошовій формі.

При золотому стандарті світовими грошима  виступало золото як засіб регулювання  платіжного балансу і кредитні гроші (банкноти) окремих держав, розмінні на золото (в основному долар США та британський фунт стерлінгів). Для зміцнення національних грошей таких держав, як США та Великобританія, як світові гроші та за їхньою ініціативою використовувалися міжнародні валютні договори та валютні кліринги.

Вперше  міжнародний валютний договір був  застосований на Генуезькій конференції 1922 р. Відповідно до цього долар США  та англійський фунт стерлінгів були оголошені еквівалентами золота і введені в міжнародний оборот як світові гроші. Наступні міжнародні договори були оформлені на Бретон-Вудській конференції 1944 р., яка встановила, що функція світових грошей зберігається за золотом як засобом кінцевих розрахунків між країнами, хоча масштаби його використання зменшувались. Паралельно з золотом міжнародним платіжним засобом та резервною валютою в міжнародному обороті визнано долар США, який прирівнювався до золота за офіційним співвідношенням 35 доларів за тройську унцію (31,1 г) і меншою мірою - фунт стерлінгів Великобританії.

Крім  міжнародних валютних договорів, підписувалися регіональні валютні угоди (валютні блоки, валютні зони), які забезпечували панівне становище однієї грошової одиниці найбільш розвинутої держави в зовнішньоекономічних відносинах країн, які їх підписали. Так були створені Стерлінговий блок (1931), Доларовий блок (1933), Золотий блок (на чолі з Францією, 1933). Під час Другої світової війни і після її закінчення на базі валютних блоків сформувалися зони стерлінгова, доларова, французького франка, а також з'явилися зони голландського гульдена, італійської ліри, іспанської песети, південноафриканського ринда.

У сучасних умовах у зв'язку з демонетизацією золота і дією регіональних та світових валютних систем золото у функції  світових грошей успішно замінюється  валютами, що відіграють роль світових грошей. Такими грішми нині виступає долар (як основна резервна валюта світу), спеціальні засоби запозичення (СДР), евро, японська єна, швейцарський франк, фунт стерлінгів, канадський долар, австралійський долар та інші валюти деяких наймогутніших в економічному відношенні країн світу.

Усі наведені функції грошей являють  собою прояв єдиної сутності грошей як загального еквівалента товарів  та послуг і перебувають у тісному  зв'язку та єдності. Логічно та історично  кожна наступна функція є результатом розвитку попередніх функцій.

З усього вищезазначеного випливають три  основні властивості грошей, які  розкривають їхню сутність:

- гроші  забезпечують загальну безпосередню  обмінність - за них купується  будь-який товар;

- гроші  виражають мінову вартість товарів - через них визначається ціна товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчими вартостями товарів;

- гроші  виступають загальною матеріалізацією  загального робочого часу, що  втілюється в товарі.