Фінанси молого бізнесу

 

ЗМІСТ

Вступ

Роділ 1 Теоретико-методологічні засади організації фінансів суб’єктів малого підприємництва

1.1 Економічна суть малого підприємництва

1.2 Механізм та порядок створення  малого підприємництва

1.3 Фінансові ресурси малого  бізнесу, особливості управління  діяльністю малих підприємств

Розділ 2 Аналіз та оцінка розвитку фінансової діяльності суб’єктів малого підприємництва на прикладі ПТФ <<Ендрю>>

2.1Аналіз стану обігових  коштів ПТФ «Ендрю».

2.2 ПТФ «Ендрю» як суб’єкт податкового права.

Розділ 3 Державна підтримка малого підприємництва

3.1Об’єктивна необхідність  та суть загальнодержавної та  регіональної

підтримки малого підприємництва

ВисновкиСписок використаних джерел

 

 

 

 

 

В С Т У П

Актуальність. Формування ринкової системи  господарювання в Україні пов’язане зі зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Один із перспективних напрямів створення конкурент-но-ринкового середовища — розвиток малого підприємництва. Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішим компонентом ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх та малих підприємств, оптимальне співвідношення їх. Найбільш динамічний елемент у структурі народного господарства — мале підприємництво.

В умовах дестабілізації економіки, обмеження  фінансових ресурсів, саме суб'єкти малого підприємництва, які не потребують великих стартових інвестицій, характеризуються швидкою окупністю витрат, більш активні в інноваційній діяльності, здатні за певної підтримки стимулювати структурну перебудову економіки, розвиток економічної конкуренції, сприяти послабленню монополізму, створювати додаткові робочі місця, забезпечувати широку свободу вибору, насичувати ринок товарами і послугами [26; 21].

Перехід до ринкових відносин пов'язаний із формуванням "середнього класу", як найбільш мобільної і вагомої соціальної верстви населення, що є важливим елементом сучасного цивілізованого суспільства. Саме мале підприємництво — джерело формування "середнього класу", а також вихідна соціально-економічна база відтворення на розширеній основі ефективних виробничих відносин.

Поміж сучасних вітчизняних  дослідників, які займаються пев-ним чином питаннями малого підприємництва, необхідно відзна-чити О. Барановського, Л. Воротіну, Ю. Єханурова, І. Жиляєва, А. Кисельова, Ю. Клочка, Т. Ковальчука, В. Корнєєва, В. Кредісова, І. Кузнецову, Є. Панченка, С. Реверчука, В. Сизоненка, С. Соболя, О. Титаренко, Л. Хмелевську, В. Черняка, О. Щура та інших. Окремі питан-ня створення умов розвитку підприємництва розглядаються також у наукових працях українських учених-економістів, зокрема Л. Безчасного, В. Бородюка, В. Гейця, В. Голікова, А. Гриценка, М. Доліш-нього, П. Єщенка, І. Лукінова, С. Мочерного, Ю. Ніколенка, В. Новікова, Ю. Палкіна, Ю. Пахомова, В. Рибалкіна, В. Савчука, В. Степаненка, О. Турчинова, А. Чухна та інших. [21;131]

Мета. Основною метою даної  дипломної роботи є дослідження  та вивчення суті та особливостей організації  фінансів суб’єктів малого підприємництва, що поєднують в собі малі підприємста та фізичних осіб-підприємців. У процесі розкриття цих особливостей розв’язуються такі основні завдання :

дослідження економічної  суті та ролі малого підприємництва;

визначення джерел формування його фінансових ресурсів;

окреслення механізму  та порядку створення суб’єктів  малого бізнесу;

виокремлення основ менеджерської  діяльності дрібних підприємницьких  структур;

дослідження особливостей фінансової діяльності суб’єктів малого підприємництва на прикладі ПТФ «Ендрю», через проведення аналізу (наявних) обігових коштів та фінансових результатів ( здійснених ним господарських  операцій.) діяльності, а також особливостей та практики оподаткування господарських  операцій даного товариства;

Отже, предметом дослідження  курсової роботи є особливості організації фінансів суб’єктів малого підприємництва, об’єктом - фінанси повного товариства «Ендрю», яка відповідно до законодавства України та критеріїв відбору належить до малого підприємництва.

Робота має наукове  і практичне значення. Наукова  цінність проблематики курсової роботи полягає в розширенні спектру необхідних заходів державної та регіональної політики в сфері підтримки та стимулювання розвитку дрібних підприємницьких структур, як невідємної ланки ринкової економіки.

Розділ 1 Теоретико-методологічні  засади організації фінансів суб’єктів  малого підприємництва.

1.1Економічна суть малого підприємництва.

Передовою ланкою динамічного  розвитку ринкових відносин в світі  завжди виступало мале підприємництво. Перш за все воно здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупність  витрат, свободу ринкового вибору; забезпечує насичення ринку споживчими товарами та послугами повсякденного  попиту; створює додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні  форми управління, формує новий соціальний прошарок підприємців – власників; сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції .

У структурі сучасної змішаної економіки співіснують та органічно  взаємодоповнюються мале, середнє та велике підприємництво. Але на відміну  від двох останніх, мале підприємництво є вихідним, найбільш чисельним, а  тому і найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьома видами підприємництва обумовлені різним рівнем суспільного розподілу  праці, характером спеціалізації та усуспільнення виробництва, а також  вибором технологічного типу виробничого  процесу.

Мале підприємництво –  це самостійна, систематична, ініціативна  господарська діяльність малих підприємств  та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик  з метою отримання прибутку. [3]

Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, інноваційна, фінансова, тощо) зазначених суб’єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.

Мале підприємництво здійснюється створенням і функціонуванням розгалуженої системи малих підприємств .

Залежно від розмірів (масштабів  господарської діяльності), підприємства необхідно поділяти на чотири категорії: мікропідприємства, малі, середні та великі підприємства.

Класифікація за розміром має виключно важливе значення, тому що дає можливість виявити сильні та слабкі сторони кожної групи підприємств, визначити оптимальні варіанти їхнього  співвідношення та взаємодії, основні  напрями відповідної державної  підтримки.

Для визначення відповідних  категорій підприємств необхідно  використовувати, як мінімум, два критерії: середньоспискову чисельність працюючих та обсяг виручки від реалізації продукції за рік.

Згідно із статтею 63 Господарського Кодексу України малими (незалежно  від форм власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність  працюючих за звітний (фінансовий) рік  не перевищує п’ятдесяти осіб, а  обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної  п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України  щодо гривні. [3]

За ринкових умов підприємство виступає організацій-ною формою виробника товарів, що насичує ринок товарами відповідно до умов функціонування товарного ви-робництва та ринкової економіки.

Малі підприємства займають певне місце серед това-ровиробників, що зумовлено їх економічною специфікою.

Економічна суть малих підприємств полягає насамперед у тому, що їх ринкові партнери формуються відповідно до економічних особливостей функціонування малих господарських форм у ринковому просторі країни, регіону. Певні риси, притаманні малим підприємствам, формують їх економічний зміст та зумовлюють роль і місце в ринковій економіці:

1. малі підприємства — це підприємства ризикової виробничої діяльності, тобто підприємства - підприємці, що за власною ініціативою, за власним розсудом та бажанням (можливістю) здійснюють підприємницьку діяльність;
2. вони виконують роль першопрохідників у науково-технічному прогресі, «полігонів», де відпрацьовуються нові технології та розробки, нова техніка тощо. Це дає змогу не ризикувати всім обсягом виробництва, капіталу, робочої сили, а в малих формах моделювати нові вироб-ничі ідеї і лише після певного досвіду перенести їх у суспільне виробництво в цілому;
3. малі підприємства позбулися громіздких форм ви-робничого, фінансового менеджменту та маркетингу, сфо-рмували мобільний оперативний менеджмент з мінімаль-ною кількістю менеджерів;
4. підприємства малого бізнесу швидко переналагод-жуються відповідно до вимог ринку, вони гнучкі і спро-можні оперативно реагувати на зміни економічних об-ставин товарного виробництва;
5. підприємства малого бізнесу стійкіші до економічних криз, банкрутств, ніж виробничі велетні. Замість одного малого підприємства, що збанкрутіло, чи ліквідованого малого підприємства з'являється дві-три нові структури;
6. малі підприємства спроможні швидкими темпами вирішити проблему зайнятості населення завдяки створенню нових робочих місць у структурах малого бізнесу;
7. підприємства малого бізнесу спроможні у найкоротші строки накопичити «первісний капітал» та при до-статньому обсязі інвестувати його у виробництво;
8. через створення малих підприємств на базі реструк-туризації велетнів ВПК може активізуватися переоріє-нтація його на виробництво товарів народного вжитку. [22; 78]

Досвід функціонування малих  підприємств та теоре-тичні дослідження свідчать про те, що перелік характер-них рис малого бізнесу може бути продовженим з ураху-ванням особливостей становлення та розвитку ринкових відносин у різних країнах та регіонах світової економіки.

 

1.2 Механізм та  порядок створення малого підприємства

Життєвий цикл малого підприємства розпочинається з моменту державної  реєстрації суб'єкта підприємницької  діяльності.

Державна реєстрація суб'єктів  підприємницької діяль-ності проводиться у виконавчих комітетах міської, район-ної у місті Ради, або в районній, районних у містах Київ і Севастополь державних адміністрацій за місцезнаходжен-ням суб'єкта, якщо інше не передбачено законом [16].

Юридична особа - суб'єкт  цивільного права, який відповідає певним вимогам законодавства.

Ознаки юри-дичної особи:

— незалежність існування від інших осіб, які входять до її складу і які можуть змінюватись;

— наявність майна, відокремленого від майна інших осіб;

• право придбання, користування і розпорядження власністю, а також право здійснювати від свого імені інші дозволені законом дії;
• право від свого імені бути позивачем у суді та арбі-тражі;
• самостійна майнова відповідальність;
• наявність розрахункового та інших рахунків у бан-ках, самостійного балансу, печатки зі своєю назвою, то-варного знака. [4]

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи по-даються такі документи: [4; 208]

- рішення власника (власників)  майна або уповнова-женого ним (ними) органу про створення юридичної осо-би (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів;

• статут, якщо це необхідно для створюваної органі-заційної форми підприємництва;
• реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;
• документ, що засвідчує сплату власником (власника-ми) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;
• документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію. Підприємство діє на підставі статуту. Статут затверд-жується власником (власниками) майна, а для державних підприємств — власником майна за участю трудового ко-лективу.

Статут підприємства є  основним документом підприємства і  містить такі пункти:

• власник підприємства;
• найменування підприємства;
• місцезнаходження;
• головні напрямки діяльності;
• органи управління та контролю, порядок їх форму-вання;
• порядок утворення і використання майна підприємства;
• розподіл прибутку (доходу);
• умови реорганізації та ліквідації підприємства.

У найменуванні підприємства визначаються його назва і вид.

До статуту можуть включатися положення, пов'язані з особливостями  діяльності підприємства: про трудові  від-носини, що виникають на підставі членства; про повно-важення, порядок створення та структуру ради підприє-мства; про знаки для товарів і послуг та ін.

У статуті підприємства визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та ін.).

Суб'єкт підприємницької  діяльності має право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття вказаних підрозділів  не по-требує їх державної реєстрації. Суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє про відкриття філії або представ-ництва орган державної реєстрації шляхом внесення до-даткової інформації в свою реєстраційну картку.

Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядну.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів «Про поря-док державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності» від 25.05.98 р. № 740 встановлено такі розміри плати:

• за державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єктів підприємницької діяльності (реєстраційний збір): для громадян-підприємців - 1,5; для юридичних осіб – 7 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (неоподат-ковуваний мінімум становить 17 грн.);
• за прискорену (протягом одного дня) державну реє-страцію (перереєстрацію) — потрійний розмір відповідно-го реєстраційного збору;
• за реєстрацію змін (доповнень) до установчих доку-ментів — 30% реєстраційного збору;
• за видачу дубліката свідоцтва — 10% реєстраційного збору. [16]

Згідно із Законом України  «Про підприємства в Україні» свідоцтво  про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької  діяль-ності та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України. [4 ; 116]