Фінансові і кредитні ресурси, особливості формування, використання, взаємозв’язок

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………....4

ФІНАНСОВІ І КРЕДИТНІ РЕСУРСИ, ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ, ВИКОРИСТАННЯ, ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК……………………………………………6

РОЗДІЛ І. ФІНАНСОВІ ТА КРЕДИТНІ РЕСУРСИ В СУЧАСНОМУ СВІТІ……………………………………………………………..……………….…..6

1.1 Фінансово-кредитні ресурси сучасного світу………………………...…6

1.2 Фінансові та кредитні  відносини в системі економічних відносин…...9

РОЗДІЛ ІІ. МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСОВИХ ТА КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ…………………………………………………….…....12

2.1 Сутність та джерела формування кредитних ресурсів банку………...12

2.2 Фінансові ресурси держави, джерела та методи їх формування……..14

2.3 Взаємозв'язок фінансових та кредитних ресурсів……………………..18

2.3.1 Фінансові ресурси підприємства……………………………………..18

2.3.2 Кредитні ресурси підприємства……………………………………....18

РОЗДІЛ ІІІ. ВПЛИВ ФІНАНСОВИХ ТА КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ НА ЕКОНОМІЧНУ СИТУАЦІЮ В ДЕРЖАВІ……………………………………….21

3.1 Статистика кредитних ресурсів………………………………………...21

3.2. Статистика фінансових ресурсів……………………………………….22

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ…………………………………………….25

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….....26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Фінансові ресурси та кредитні ресурси є матеріальними носіями фінансових відносин, що дає змогу виділити фінанси та кредит із сукупності інших економічних категорій, бо жодна з них не характеризується таким матеріальним носієм. Ця особливість притаманна фінансам будь-якої економічної системи, проте в різних економічних системах застосовуються неоднакові форми і методи створення й використання фінансових та кредитних ресурсів.

Тому введення в науковий обіг поняття «фінансові ресурси» та «кредитні ресурси» дає можливість точніше визначити об'єкт фінансового та кредитного прогнозування й балансових розрахунків, а через нього − обґрунтувати форми й методи впливу фінансів та кредиту на увесь відтворювальний процес. Тут можна виявити таку взаємозумовлену залежність: фінанси як сукупність економічних відносин знаходять своє конкретне вираження у фінансових ресурсах, формою руху яких є фонди. Отже, процес створення й використання фондів фінансових ресурсів є об'єктом фінансового прогнозування та балансових розрахунків.

Місце і роль фінансових та кредитних ресурсів у розширеному відтворенні можна чітко визначити лише тоді, коли матимемо їх теоретичне обґрунтування як економічної категорії. В економічній літературі досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових та кредитних ресурсів, їх змісту, методів впливу на ефективність господарювання.

У фінансово-кредитному словнику дається таке трактування фінансових ресурсів: "Це сукупність фондів грошових засобів, що перебувають у розпорядженні держави, підприємств і організацій; створюються в процесі розподілу й перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного доходу".

Найповніше, на мою думку, визначення поняття фінансових ресурсів дане В.К. Сенчаговим. Він пише: "фінансові ресурси народного господарства виражають собою сукупність грошових нагромаджень, амортизаційних відрахувань й інших грошових засобів, які формуються в процесі створення, розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту". У цьому визначенні зроблена спроба чіткіше показати джерела ресурсів, хоча їх перелік не зовсім повний, водночас нічого не сказано про цільове призначення фінансових ресурсів. Усе наведене вище свідчить про різні підходи до трактування поняття фінансових та кредитних ресурсів, що, в свою чергу, позначається на визначенні ролі фінансів та кредиту у економіці.

На мій погляд, для науково обґрунтованого визначення поняття фінансових та кредитних ресурсів необхідно чітко навести ті критерії, яким воно має відповідати. До вказаних критеріїв необхідно віднести: джерела створення, форми виявлення, цільове призначення.

Із цього видно, що фінансові ресурси − це грошові нагромадження і доходи, які створюються в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення й задоволення інших суспільних потреб.

Таке визначення фінансових ресурсів дає змогу пов'язати їх обсяг та склад із вартісною структурою валового внутрішнього продукту й створює основу для забезпечення єдності прогнозування динаміки валового внутрішнього продукту і фінансових та кредитних ресурсів. Це дає можливість активніше використовувати фінанси та кредит як інструмент господарського механізму для впливу на всі елементи структури процесу виробництва. У цьому визначенні виражена економічна основа і зв'язок фінансових та кредитних ресурсів із відтворювальними процесами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ФІНАНСОВІ ТА КРЕДИТНІ РЕСУРСИ В СУЧАСНОМУ СВІТІ

 

1.1 Фінансово-кредитні ресурси сучасного світу

 

Посилення інтернаціоналізації господарського життя, зростання міжнародної торгівлі породили потребу у постійно зростаючій масі фінансово-кредитних ресурсів. У широкому розумінні слова вони є специфічною формою виробничих відносин, підсистемою економічного базису з певною регулюючою основою, видом економічних відносин. У більш вузькому значенні термін "фінанси" (лат. finantia − платіж) спочатку означав завершення розрахунків (платежів) у грошових відносинах між населенням і державою, а потім розповсюдився як на всі платежі на користь держави й різноманітних державних інститутів, так і на грошові операції по відкупах та чеканці монет.

Із встановленням контролю й регламентації з боку держави термін "фінанси" використовується для характеристики сукупності грошових відносин, пов'язаних із системою державних доходів і витрат. З цієї точки зору фінансові ресурси поділяються на фінансові ресурси держави та фінансові ресурси підприємств, фірм, організацій. Фінансові ресурси держави − це грошові засоби, які утворюються в процесі розподілу й перерозподілу частини вартості валового національного продукту та національного доходу в грошовій формі й призначені для задоволення суспільних потреб.

Склад і структура фінансових ресурсів, напрямки їх використання визначаються фінансовою політикою держави, зміна якої призводить до змін у формуванні й використанні фінансових ресурсів. Фінансові ресурси бувають як централізованими, так і децентралізованими. Централізовані фінансові ресурси сконцентровані головним чином у державних бюджетах країн, різноманітних фондах (пенсійних, соціального страхування і т. п.), а децентралізовані перебувають у розпорядженні підприємств, фірм, компаній, об'єднань та організацій. Використання як централізованих, так і децентралізованих фінансових ресурсів держави визначається сукупністю економічних, соціальних, політичних та інших факторів і реалізується шляхом певної фінансової політики.

Особливостями фінансових ресурсів за сучасних умов є те, що вони активно використовуються для нагромадження капіталу, який багато в чому задає темпи економічного зростання в світовому господарстві, впливають на реалізацію суспільного продукту та відтворення робочої сили. У країнах з розвинутою ринковою економікою у 80-ті роки спостерігались зростання й інтенсифікація частки інвестицій у ВНП, що зумовило темпи їхнього економічного зростання. Так, у Японії в 1989 р. частка інвестицій у ВВП становила 23,5%, а на початку 90-х років − уже 25, у ФРН − 24,5, США − 15%. Крім цього, фінансові ресурси світове співтовариство через бюджети держав використовує для розвитку економічної і соціальної інфраструктури, охорони навколишнього середовища як на національному, так і глобальному рівнях. Особливу роль фінансові ресурси відіграють у розвитку НДДКР. На початку 90-х років частка держави у фінансуванні фундаментальних досліджень, які визначають стратегічні напрями науково-технічного прогресу країни, становила від 15 до 65% витрат. У цілому в країнах із розвинутою ринковою економікою фінансові ресурси, що акумулюються й перерозподіляються державою і які пов'язані з її економічними функціями, складають 10-15%. Частка державних видатків у ВВП в усіх країнах світу за останні три десятиріччя мала тенденцію до збільшення, про що свідчить таблиця 1.1.

Отже, однією з характерних особливостей фінансових ресурсів сучасного світового господарства є те, що в їх формуванні та розподілі дедалі помітнішу роль відіграє держава. Вона активніше й активніше втручається у сферу міжнародних валютних, фінансових, кредитних відносин та товарного обміну. Завдяки їй фінансові ресурси втягуються у процес розширеного відтворення, сприяють розвиткові внутрішнього й розширенню зовнішнього ринку, впливають на розвиток світової економіки в цілому.

З поняттям "фінансові ресурси" тісно пов'язані поняття "кредит" та "кредитні ресурси". В економічній літературі вони дуже часто використовуються як єдине ціле, хоча й мають кожне власний зміст. Кредит визначається як рух позичкового капіталу, як економічна категорія, що віддзеркалює певну систему економічних відносин між суб'єктами господарської діяльності на локальному, регіональному та глобальному рівнях, тобто охоплює всю світову економіку. Кредитні ресурси - це сукупність позичкових капіталів у грошовій чи товарній формі. При допомозі кредитних ресурсів відбувається перерозподіл капіталів у світовому господарстві. Функція перерозподілу здійснюється через світову банківську систему, яка акумулює грошові засоби держав, приватних осіб та різноманітних фірм. Тому кредитну систему в літературі визначають ще й як сукупність фінансово-кредитних установ та органів контролю і нагляду за їхньою діяльністю.

 

Таблиця 1.1

Частка державних видатків у країнах світу(%)

Країни	Роки
	1970	1980	1990	2000	2010
США	32,7	35,0	36,1	36,7	39,1
Японія	19,3	32,4	31,5	31,9	32,3
ФРН	38,6	48,3	46,0	49,2	50,0
Франція	38,9	46,4	49,9	51,1	51,9
Великобританія	39,2	45,4	39,8	41,8	43,9
Країни ЄС	38,2	47,8	49,0	49,1	50,3
Країни ОЕСР	32,7	40,2	43,2	44,2	44,7

 

 

За належністю до тієї чи іншої країни кредити поділяються на національні та іноземні, або ж міжнародні. Останнім часом кількість іноземних банків у західних країнах зростала високими темпами. Лише у Великобританії наприкінці 80-х років нараховувалось 450 іноземних банків - рекордна кількість. Характерною особливістю розвитку фінансово-кредитної системи сучасної цивілізації є продовження процесу концентрації і транснаціоналізації банківського капіталу, поява й розвиток транснаціональних банків. Наприкінці 80-х років ресурси провідних банків Західної Європи та США перевищили рівень у 150 млрд дол., а японських банків − у 200 млрд дол. Швидке зростання ресурсів дає змогу банківським установам збільшувати обсяги активних операцій. Особливо це помітно на прикладі великих комерційних банків Західної Європи, США та Японії. Активни самих наймогутніших банків наприкінці 80-х років досягли майже 11 трлн. дол., з яких 92% припадали саме на західноєвропейські, американські і японські банки.

Від середини 80-х років відбувається процес перетворення Японії на фінансову наддержаву. Японські банки надали 25% кредитів всього західного світу. Згідно з деякими оцінками, невдовзі чисті зарубіжні активи Японії зможуть досягти 558 млрд дол. Нині ця країна перетворилася на найбільшого кредитора сучасного світу. Перетворення Японії у важливий міжнародний фінансовий центр віддзеркалюється у значенні Токійської фондової біржі.

Наприкінці 80-х років по обороту та вартості цінних паперів, які котирувалися тут, ця біржа поступалася лише Нью-Иоркській (80% її обороту), а загальна вартість акцій досягла 300 трлн. єн. Продовжують посилюватись і позиції японських банків у світовій фінансово-кредитній системі, які посідають перші шість місць серед найбільш відомих банків світу. Із 25 найбільших банків світу 16 − японські.

Значну роль у концентрації фінансово-кредитних ресурсів сучасного світового господарства відіграють міжнародні фінансові організації, зокрема, Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий банк (МБРР). Створений 1945 р. відповідно до Бреттон-Вудської угоди, МВФ перетворився на провідну міжнародну фінансово-кредитну організацію, членами якої є більш як 150 країн (1991 р. − 156. членів), а загальна сума фінансових ресурсів складала наприкінці 1991 р. 91,2 млрд. спеціальних позичкових прав (SDR). Найбільшу частку в цьому фонді мають США (17,9 млрд SDR), Великобританія (6,2 млрд.), ФРН (5,4 млрд.).

Капітали Світового банку наприкінці 80-х років складали майже 70 млрд SDR і використовувалися для надання позик країнам Західної Європи, країнам, що розвиваються, а останнім часом і країнам, що утворилися на терені колишнього СРСР. Фінансові взаємовідносини України з близьким та далеким зарубіжжям перебувають у гостро критичному стані. Всього Україна вже винна близько 9 млрд. доларів США. За попередніми підрахунками нагальна потреба України в кредитних ресурсах − близько 5 млрд доларів, їх могли б надати МВФ, Світовий банк, Європейський банк реконструкцій та розвитку, інші міжнародні організації. Але надання такої допомоги цими організаціями вимагає рішучого проведення економічних реформ в Україні.