Фінансові інструменти, емісію яких здійснюють фінансові посередники: види, характеристики, порядок випуску та особливості обігу

 

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи

Національного банку України»

Кафедра фінансів

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни

«Фінансове посередництво»

на тему: «Фінансові інструменти, емісію яких здійснюють фінансові посередники: види, характеристики, порядок випуску та особливості обігу»

 

 

 

 

Виконала:	студентка денної форми навчання
	5 курсу групи МФ-31
	Куліченко Ю. Л.
Перевірив:	к.е.н., доц.
	Рекуненко І.І.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми – 2013 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП………………………………………………………………………..	3
1. Загальна характеристика  фінансових інструментів фондового        ринку…………………………………………………………………….	4
2.  Характеристики, особливості обігу та порядок випуску фінансових інструменті, емісію яких здійснюють фінансові посередники………	8
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...	19
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….............	21

 

 

ВСТУП

 

 

Характерною особливістю сучасного етапу  розвитку економіки України є  приватизація державної власності, створення численних акціонерних  товариств і подальший розвиток фондового ринку. На цьому ринку  надзвичайно важлива роль належить фінансовим інструментам, де можна  виокремити цінні папери, і серед  них – акції, облігації, інвестиційні сертифікати, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі. Рівень розвитку фондового  ринку залежить від діяльності на ньому фінансових посередників, серед  яких банки, інститути спільного  інвестування, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди. Ринок цінних паперів  великою мірою впливає на розвиток фінансових посередників. Такий взаємозв’язок  обумовлює проведення подальших  досліджень у функціонуванні фінансових посередників на фондовому ринку.

Обіг фінансових інструментів забезпечує сталість грошових потоків  в межах національної економіки  та полегшує перерозподіл фінансових ресурсів. Значна кількість фінансових інструментів використовується для  мінімізації рівня ризиків чи як інструмент реалізації інвестицій. Ринок цінних паперів вважається одним із найвагоміших сегментів  національної системи ринкового  господарювання, який перерозподіляє фінансові потоки між окремими суб’єктами господарювання та перетворює заощадження  на інвестиції. Важливим питанням є  також вплив обсягу випуску цінних паперів та їх структури на розвиток ринку цінних паперів як окремого сегмента та на ринок капіталу загалом. Однак оскільки фінансові потоки, що виникають у процесі обігу  фінансових інструментів, як правило, є найбільш несталими, то вони найчутливіше реагують на зовнішні подразники. Параметри обігу фінансових інструментів на українському ринку, таким чином. Визначають найбільш проблемні аспекти його функціонування.

 

1. Загальна характеристика фінансових інструментів фондового ринку

 

 

З усіх видів суб’єктів  підприємницької діяльності на ринку  цінних паперів до фінансових посередників належать ті з них, що здійснюють діяльність по випуску та обігу цінних паперів, діяльність з управління цінними паперами та представницьку діяльність з цінними паперами.

Фінансовими посередниками  на фондовому ринку України виступають торговці цінними паперами, банки  та довірчі товариства.

Згідно  з тлумаченням, що дають економічні енциклопедії: фінансовий інструмент – це будь-який контракт, результатом  якого стає поява певної статті в  активах однієї сторони контракту  та статті в пасивах іншої сторони  контракту. Відповідно до П(С)БО 13 фінансовий інструмент – це контракт, який одночасно  зумовлює виникнення (збільшення) фінансового  активу в одного підприємства і фінансового  зобов’язання або інструменту власного капіталу в іншого [4].

Фінансові інструменти

фінансові активи

опціони

Фінансові зобов’язання

форварди

інструменти власного капіталу

варранти

похідні фінансові інструменти

ф’ючерси

інші похідні фінансові інструменти

 

 

 

Рисунок 1.1 – Види фінансових інструментів згідно П(С)БО

 

Класифікацію фінансових інструментів можна проводити залежно  від видів та сегментів фінансових ринків, на яких вони обертаються.

За термінами обігу  виділяють короткострокові (з періодом обігу до одного року) та довгострокові (з періодом обігу більше одного року) фінансові інструменти.

За рівнем ризику виокремлюють такі види фінансових інструментів:

• безризикові фінансові інструменти. До них належать державні короткострокові цінні папери, короткострокові депозитні сертифікати найнадійніших банків, «тверда» іноземна валюта, золото та інші цінні метали й каміння, придбані на короткий період;
• фінансові інструменти з низьким рівнем ризику. До них належать, як правило, короткострокові боргові фінансові інструменти, що обслуговують ринок грошей, виконання зобов’язань за якими гарантовано стійким фінансовим станом і надійною репутацією позичальника;
• фінансові інструменти з помірним рівнем ризику. Вони характеризують групу фінансових інструментів, рівень ризику за якими приблизно рівний середньоринковому;
• фінансові інструменти з високим рівнем ризику. До них належать фінансові інструменти, рівень ризику за якими суттєво перевищує середньоринковий;
• фінансові інструменти з дуже високим рівнем ризику («спекулятивні»). Вони характеризуються найвищим рівнем ризику і використовуються для здійснення найризикованіших спекулятивних операцій на фінансовому ринку тощо.

Фінансовими посередниками  на фондовому ринку України виступають торговці цінними паперами, банки  та довірчі товариства [6].

Основним законом, що регулює  відносини, які виникають під  час розміщення, обігу цінних паперів  і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, є Закон України  «Про цінні папери та фондовий ринок». Цей закон містить визначення категорії «фінансові інструменти», яке так ототожнює поняття  «фінансові інструменти» та «цінні папери»: «фінансові інструменти – це цінні  папери, строкові контракти (ф’ючерси), інструменти грошового обігу, відсоткові строкові контракти (форварди), строкові контракти на обмін (на певну дату в майбутньому) у разі залежності ціни від відсоткової ставки, валютного курсу чи фондового індексу (відсоткові, курсові чи індексні свопи), опціони, що дають право на купівлю або продаж будь-якого із зазначених фінансових інструментів, у тому числі тих, що передбачають грошову форму оплати (курсові та відсоткові опціони)».

Стаття 3 цього закону дає  таке трактування цінних паперів: «Цінні папери – це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини  особи, яка їх розмістила (видала), і  власника, та передбачають виконання  зобов’язань згідно з умовами  їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих  документів, іншим особам» .

Відповідно до вказаного  закону цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні. Зокрема, до емісійних  цінних паперів належать цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску  стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов’язання (емітент).

До емісійних цінних паперів  належать:

• акції;
• облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України;
• іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі – сертифікати ФОН); інвестиційні сертифікати; казначейські зобов’язання України.

Цінні папери за формою існування  поділяються на документарні та бездокументарні. Також цінні папери за формою випуску можуть бути:

• на пред’явника, тобто права, посвідчені цінним папером, належати пред’явникові цінного папера (цінний папір на пред’явника);
• іменні, тобто права, посвідчені цінним папером, належать особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір);
• ордерні, тобто права, посвідчені даним цінним папером, належать особі, зазначеній у ньому, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

В Україні у цивільному обороті можуть перебувати такі групи  цінних паперів:

1. Пайові цінні папери  – цінні папери, які посвідчують  участь їх власника у статутному  капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають йому право на участь  в управлінні емітентом і отримання  частини прибутку, зокрема у вигляді  дивідендів, та частини майна  у разі ліквідації емітента. До  пайових цінних паперів належать:

а) акції;

 б) інвестиційні сертифікати.

2. Боргові цінні папери  – цінні папери, що посвідчують  відносини позики і передбачають  зобов’язання емітента сплатити  у визначений термін кошти  відповідно до зобов’язання. До  боргових цінних паперів належать:

а) облігації підприємств;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов’язання України;

ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;

д) векселі.

3. Іпотечні цінні папери  – цінні папери, випуск яких  забезпечено іпотечним покриттям  (іпотечним пулом) та які посвідчують  право власників на отримання  від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів  належать:

а) іпотечні облігації;

б) іпотечні сертифікати;

в) заставні;

г) сертифікати ФОН.

4. Приватизаційні цінні  папери – це цінні папери, які  посвідчують право власника на  безоплатне одержання у процесі  приватизації частки майна державних  підприємств, державного житлового  фонду, земельного фонду.

5. Похідні цінні папери  – цінні папери, механізм випуску  та обігу яких пов’язаний з  правом на придбання чи продаж  протягом терміну, встановленого  договором, цінних паперів, інших  фінансових та/або товарних ресурсів.

6. Товаророзпорядчі цінні  папери – цінні папери, які  надають їхньому держателю право  розпоряджатися майном, вказаним  у цих документах.

 

 

2. Характеристики, особливості обігу та порядок випуску фінансових

інструменті, емісію яких здійснюють фінансові посередники

 

 

Одним з визначальних інструментів фінансового ринку є акція. Під акцією звичайно розуміють цінний папір, який випускає акціонерне товариство при його створенні (установі), при перетворенні підприємства чи організації в акціонерне товариство, при злитті (злитті) двох або кількох акціонерних товариств, а також для мобілізації грошових коштів при збільшенні існуючого статутного капіталу.

Тому акцію можна вважати  свідченням про внесення певної частки в статутний капітал акціонерного товариства. Закон України [5] визначає акцію як: «цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств, і законодавством про інститути спільного інвестування».