Фінансові ресурси

Чистий прибуток за 9 місяців 2009 рік склала 6306000 грн. Вона є одним з чинників збільшення власного капіталу. Без дії цього чинника власний капітал склав би: 18635000 грн. - 6306000 грн. = 12329000 грн.

Оборотні активи без  врахування зміни грошових коштів зменшилися б на 204000 грн. Зниження основних засобів склало 1596000 грн.

Таким чином, зменшення  грошових коштів на кінець періоду сформувалося під впливом позитивних і негативних чинників.

Розрахунок ефекту фінансового  важеля за 1 півріччя 2010 років (таб.2.5)

 

Таблиця 2.5 Ефект фінансового важеля за 1 півріччя 2010 років

Показники	Варіанти структури  фінансового капіталу
	Варіант 1	Варіант 2
Власний капітал	19944	32773
Позиковий капітал	12829
Операційний прибуток	1428	1428
Ставка відсотка по позиковому капіталу	3%	-
Сума відсотків по позиковому капіталу	384,87	-
Ставка податку на прибуток	1,2*36*2	1,2*36*2
Прибуток оподаткування	1043,13	1428
Сума податку на прибуток	87	87
Витрати з прибутку	32	32
Чистий прибуток	924,13	1309
Чиста рентабельність власного капіталу	4,63%	3,99%
Ефект фінансового важеля	0,64%	-

 

Результати обчислень, представлені в таблиці 2.5, свідчать про наступний: за допомогою залучення позикового капіталу організація дістала можливість збільшення рентабельності власного капіталу на 0,64%, що представляється важливим з точки зору власника, оскільки на кожен вкладений гривну власних засобів він отримав додатково 0,64 копійок чистого прибутку. Але ефект фінансового важеля в даному випадку дуже малий. Збільшення рентабельності незначне, оскільки доля операційної прибутку невелика, відповідно, співвідношення чистого прибутку і власного капіталу невідповідний мало (4,63%)

Один із способів розрахунку ефекту фінансового важеля, розглянутий  вище, описується формулою:

 

DFL = (1 – T)(RA – RD)D / E

 

DFL – ефект фінансового  важеля, в %;

T – ставка податку  на прибуток, у відносній величині;

RA – рентабельність активів

RD – ставка відсотка  по позиковому капіталу

D – позиковий капітал

E – власний капітал

D/E – плече фінансового  важеля (відношення позикового капіталу  до власного)

Однією з основних складових формули виступає так  званий диференціал фінансового  важеля (RA – RD) або різниця між рентабельністю активів організації і ставкою відсотка по позиковому капіталу. Диференціал має бути позитивним . Відповідно до формули і розрахунків, представлених в таблиці 5, вся сума відсотків по позикових засобах зменшує прибуток оподаткування організації. Проте згідно ст. 269 Податкового кодексу зменшення прибутку оподаткування відноситься лише сума відсотків по банківських кредитах (виданим в гривнах) в межах ставки рефінансування НБУ, збільшеної на коефіцієнт 1,1. Вся остання сума відсотків по банківських кредитах, що перевищує ставку рефінансування НБУ, збільшену на коефіцієнт 1,1, відноситься організацією на прибуток після оподаткування (або на збільшення збитків). Така особливість оподаткування прибутку організації в частині віднесення сум відсотків по позиковому капіталу вносить певні корективи в розрахунок ефекту фінансового важеля. Але, оскільки відсоток по кредиту складає 12% річних (3% за 3 місяці) вся сума відсотків по кредиту відноситься на зменшення прибутку оподаткування.[8,c.25]

Розрахунок ефекту фінансового  важеля за 9 місяців 2009 років (таб.2.6)

 

Таблиця 2.6 Розрахунок ефекту фінансового важеля за 9 місяців 2009 років

Показники	Варіанти структури  фінансового капіталу
	Варіант 1	Варіант 2
Власний капітал	18635	32141
Позиковий капітал	13506
Операційний прибуток	6829	6829
Ставка відсотка по позиковому капіталу	3%	-
Сума відсотків по позиковому капіталу	405,18	-
Ставка податку на прибуток	1,2*36*3	1,2*36*3
Прибуток оподаткування	6423,82	6829
Сума податку на прибуток	128	128
Витрати з прибутку	36	36
Чистий прибуток	6259,82	6665
Чиста рентабельність власного капіталу	33,59%	20,74%
Ефект фінансового важеля	12,85%	-

 

Результати обчислень, представлені в таблиці 2.6, свідчать про те, що за допомогою залучення позикового капіталу організація дістала можливість збільшення рентабельності власного капіталу на 12,85%, що представляється важливим з точки зору власника, оскільки на кожен вкладений гривну власних засобів він отримав додатково 12,85 копійок чистого прибутку. В даному випадку подібний ефект фінансового важеля досягнутий більшою мірою завдяки збільшенню операційної і, відповідно, чистому прибутку організації.

Господарська діяльність підприємства

Господарська діяльність є результатом взаємодії людей  з природою та між собою (рис. 2.3).

 

Рис. 2.3. Відносини людей  в процесі господарської діяльності

 

Для здійснення господарської  діяльності людина бере з природи  матеріали, використовує землю, воду, атмосферу. Проблема взаємодії людини і природи  включає два важливі моменти. По-перше, природні ресурси обмежені й більшість їх невідтворювані. Тому чим інтенсивніше людина використовує, наприклад, сировинні ресурси, тим ближчим є момент їх вичерпання. Це породжує низку проблем: знаходження замінників природних речовин, створення ресурсоекономних і безвідходних технологій, повторне використання ресурсів тощо. По-друге, людина сама є частиною природи, тому зміни природного середовища є одночасно і змінами самої людини, її фізичного здоров’я та психічного стану. Взаємодія людини з природою в процесі виробництва породила низку екологічних проблем, від розв’язання яких залежить виживання людства.

У процесі господарської  діяльності люди також вступають  у відносини між собою з приводу привласнення ресурсів, організації та управління. Такі відносини називаються виробничими. Розвиток суспільства – це одночасно й ускладнення та урізноманітнення виробничих відносин.

Фактори (ресурси) для  здійснення господарської діяльності поділяють на матеріальні та особисті. В свою чергу, матеріальні фактори поділяються на засоби і предмети праці, створені людиною (капітал, майно), та природні фактори, що об’єднуються поняттям "земля". Особистий фактор визначається поняттям "праця" і представляється працівниками, оскільки вони є носіями робочої сили, завдяки якій людина має змогу здійснювати господарську діяльність (рис. 2.4).

 

Рис. 2.4. Основні елементи господарської діяльності

 

Господарську діяльність, можна розглянути як взаємодію основних економічних ресурсів (рис. 2.5).

Результатом господарської діяльності є готова продукція, товари, роботи, послуги. При визначенні їх вартості враховують тільки ту частину затрат, яку люди несуть в процесі своєї діяльності при переробці та використанні певного матеріального ресурсу, і не враховується та частина затрат, яку понесла природа при створенні цього ресурсу (дерева, металу, каменю тощо). Останні затрати вважаються безкоштовними.

 

 

Рис. 2.5. Взаємодія економічних  ресурсів в процесі господарської  діяльності

 

Товари (готова продукція, роботи, послуги) включають в себе одночасно і благо (вони потрібні споживачу), і користь (здатність задовольняти ту чи іншу потребу людини), і рідкість, і ресурсомісткість (при його виробництві використовуються обмежені ресурси), і попит, і пропозицію (на ринку вони користуються попитом), і затрати (для виготовлення їх потрібні витрати), і ціну (вони мають вартість).

Основними факторами  господарської діяльності, власне, є праця, природні ресурси (земля), засоби виробництва (капітал).

Земля як фактор виробництва  є одночасно базисом господарської діяльності, сховищем природних ресурсів (родовища мінералів, нафти, газу), природною основою сільськогосподарського виробництва (орні землі,ліси, водоймища).

Праця як фактор господарської  діяльності охоплює людські ресурси: фізичні та розумові здібності, освітній та професійний рівень, виробничий досвід.

Зростання ролі особистого фактора висуває нові вимоги до кваліфікації працівників, їх компетентності, до знань організації виробництва та ринкової діяльності. Культурна, освічена людина інакше розуміє відповідальність, є ініціативнішою, вимогливішою до себе.

Капітал як фактор виробництва  є майном (засобами виробництва), що належить підприємству і використовується в процесі господарської діяльності.

Особливістю капіталу є  те, що він має бути кимось нагромаджений, створений. Капітал існує у продуктивному використанні саме тоді, коли його власники одержують доходи від користування та володіння своїм майном. Частина цих доходів повертається у процес господарської діяльності, нагро-маджуючи капітал і забезпечуючи кошти для вдосконалення виробництва.

Матеріально-речова основа капіталу – засоби та предмети праці, що перебувають у процесі постійних  змін.

Предмети праці –  це те, на що спрямована праця людини. Вони можуть бути створені як самою природою, так і людьми.

Засоби праці –  майно, за допомогою якого людина активно діє на предмети праці.

Крім трьох основних факторів виробництва: землі, праці  та капіталу, існує особливий, четвертий  фактор – здатність до підприємництва.

Підприємницькі здібності знаходять своє матеріальне втілення у доході, який отримує підприємець. Щоб розпочата господарська діяльність продовжувала діяти і розвивалась, її необхідно щоденно організовувати, ризикувати, знаходити джерела фінансування, покупців і постачальників. Практика свідчить, що здатність до підприємництва є рідкісним природним талантом, яким володіє лише 5–7 % людей.

За допомогою підприємницьких  здібностей економічні ресурси перетворюються в нову вартість, яка формується в товарі (рис. 2.6).

 

 

Рис. 2.6. Процес створення нової вартості (товару)

 

Використання економічних  ресурсів в процесі господарської  діяльності становить комерційну таємницю підприємства.

Під комерційною таємницею  підприємства мають на увазі відо-мості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.

До відомостей, які  не становлять комерційної таємниці, відносяться:

• установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;
• інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
• дані, необхідні для перевірки, обчислення та сплати податків та інших обов’язкових платежів;
• відомості про чисельність та склад працівників, їх заробітну плату в цілому та за професіями і посадами, а також наявність вільних робочих місць;
• документи про сплату податків і обов’язкових платежів;
• інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
• документи про платоспроможність;
• відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
• відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються керівником підприємства.

2.2 Управління вхідними грошовими  потоками підприємства

 

Для нового проекту прогноз  грошових потоків може бути важливіший, ніж прогноз прибутків. Цей документ дозволяє оцінити суми, необхідні для здійснення проекту, починаючи із стадії його підготовки і закінчуючи здобуттям першого позитивного ефекту. Головне завдання цього балансу - перевірити синхронність вступу і витрачання грошових коштів, а значить, визначити майбутню ліквідність підприємства при здійсненні даного проекту. Під ліквідністю в даному випадку розуміється здатність підприємства своєчасно погашати заборгованість перед кредиторами за рахунок засобів, що знаходяться на розрахунковому рахунку. Проводячи планований рівень продажів і капітальних витрат в той або інший період, прогноз підкреслює необхідність і час додаткового фінансування і визначає пікові вимоги до робочого капіталу. Частина необхідного фінансування може бути отримана за рахунок засобів фірми (це відбивається в бізнес-плані), частина - за рахунок банківських кредитів на 1 - 3 роки і за рахунок короткострокових кредитів.

Деталізований прогноз, який зрозумілий і застосовний для  керівництва, може сприяти залученню  уваги до проекту, не дивлячись на періодичне виникнення грошової скрути (у зв'язку з впливом сезонності, вимогою оплати капітальних вкладень готівкою). Прогнози грошових потоків передбачаються на кожен місяць першого року і по кварталах другого і третього років. Коли грошовий потік сформований, необхідно обговорити протиріччя між грошовими потребами і їх можливим задоволенням в критичні моменти, наприклад, при низькому накопиченні засобів і передбачуваному зниженні продажів. Це дозволяє перевірити чутливість бюджету балансу до зміни різних чинників: обсягів виробництва, відпускних цін, норми рентабельності, величини вкладених засобів. Баланс руху грошових коштів дозволяє також визначити ефективність віддачі від вкладеного капіталу . Далі будуть приведені балансові дані, підкориговані у відповідність з поставленим завданням, – забезпечити баланс грошових потоків. Виправлені балансові дані для розрахунку грошового потоку (грн.) за 9 місяців 2009г. (таб.2.7)

 

Таблиця 2.7 Змінені данні грошового розрахунку

Статті балансу	Початок періоду	Кінець періоду	Зміна (+;-)
1.Внеоборотниє активи, в т.ч.:	5988000	4392000	-1596000
1.2.Основні засоби	5988000	4392000	-1596000
2.Оборотні активи, в  т.ч.:	45470000	45266000	-204000
2.1.Запаси	39878000	44772000	4894000
2.2.ДЗ (платежі більше 12 міс.)	3882000	0	-3882000
2.4.Інші оборотні активи	494000	3000	-491000
3.Власний капітал	18635000	25304000	6669000
4.Довгострокові кредити  і позики	14231000	1450000	-12781000
5.Короткострокові кредити  і позики	0	10851000	10851000
6.КЗ, в т.ч.:	19317000	13503000	-5814000
6.1.Постачальники і підрядчики	19196000	13421000	-5775000
6.2.Заборгованість перед персоналом	82000	68000	-14000
6.3.Заборгованість перед державними позабюджетними фондами	12000	9000	-3000
6.4.Заборгованість по податках і зборах	27000	5000	-22000
7.Грошові кошти	1941000	1941000	0