Фінансова діяльність комунальних підприємств

 

 

 

 

Кафедра фінансів

 

 

Курсова  робота

 

з дисципліни: «Фінанси підприємств»

на тему:

«Фінансова діяльність комунальних підприємств»

 

 

 

                                                                                       Виконала студентка:

                                                                                                  Іванова С.М.

                                                                                               Курс 4, гр. ЗФК-071

                                                                                           Перевірила: Розумако Таміла Андріївна                   

                                                                                               

 

     

 

 

Чернігів, 2011

 

 

 

Зміст

Стор.

 

 

 

Вступ

 

 

Фінансово-господарська діяльність вітчизняних комунальних підприємств відіграє важливу роль у забезпеченні стабільного функціонування економіки, її комунального сектора, наданні цим сектором громадських послуг. В цьому і полягає економічна суть комунальної власності в Україні.

Нова Конституція України визначила принципово нові правові засади функціонування комунальної власності та її економічної природи. Згідно з Конституцією комунальна власність запроваджується як форма власності, котрої до цього часу не було в Україні. Комунальна власність є власністю відповідної територіальної громади. Саме територіальна громада розглядається як спільність громадян України – жителів міста, села та селища або добровільного об’єднання жителів кількох сіл, що утворює окреме поселення, наділене правом самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Отже суб’єктом права комунальної власності за Конституцією є територіальна громада, а від її імені – представницький орган місцевого самоврядування, що обирається жителями міста, села, селища або об’єднання сіл.

Як комунальні, на Україні зареєстровано понад 700 промислових підприємств, на яких зайнято майже 110 тис. чол. Це 8% усіх промислових підприємств України.

Житлово-комунальне господарство – це велика, багатогалузева, складна система економіки держави, розвиток і функціонування якої потребують значних фінансових ресурсів.

Житлово-комунальне господарство – це комплекс підприємств і організацій, що забезпечують комунально-побутові потреби населення, зокрема в галузі обслуговування житлового фонду - частини основних невиробничих фондів, до складу яких входять будинки і приміщення, які використовуються як житло. Житловий фонд становить України становить майже 25% основних фондів країни і включає такі житлові фонди: комунальної власності; державної власності; кооперативів (житлових або житлово-будівельних); будівель та споруд, які є приватною власністю, а також суспільний житловий фонд.

На даному етапі розвитку економіки фінансова діяльність таких підприємств потребує особливої уваги з боку уряду та місцевих владних структур.

Однак на практиці управління державним житлово-комунальним комплексом є неефективним. Місцеве самоврядування як придаток державної машини фактично позбавлене власності, фінансових ресурсів, отже, механізмів і стимулів для ефективного ведення господарства. При цьому збитки, зумовлені прорахунками, лише частково покриваються завдяки дотаціям, передбаченими у державному бюджеті.

Дефіцит фінансових ресурсів та неплатежі є причиною меншого доходу підприємств та організацій галузі чим експлуатаційні витрати, що лишає їх можливості розвивати виробництво, поповнювати оборотні засоби, поновлювати основні фонди. Внаслідок цього на підприємствах галузі функціонує значна частина морально застарілого та фізично зношеного обладнання (котли, насоси, регулятори і т.д.), заміна яких на менш енергоємні могла б в значній мірі зменшити кінцеву вартість житлово-комунальних послуг.

Аналіз фінансового стану підприємств та організацій житлово-комунального господарства, свідчить про наявність великої заборгованості за надані послуги  за всіма джерелами фінансування. В  2006 р. борги житлово-комунальному господарству досягли 8,7 млрд.  грн., у тому числі неплатежі населення за надані послуги - 6.2 млрд. грн., борги бюджетних установ та організацій - 507 млн., борги за послуги пільговим категоріям населення - 611 млн.,  борги госпрозрахункових підприємств та організацій -1,7 млн. грн.

Це тягне за собою загострення проблеми збалансування місцевих та державного бюджету і держава не забезпечує підприємствам в повному обсязі компенсацію із бюджету різниці між встановленими цінами і тарифами та фактичною вартістю продукції та послуг, що негативно впливає на фінансовий стан та якість робіт та послуг. 

Предметом курсової роботи є особливості організації фінансів  підприємств комунального господарства.

Об’єкт дослідження – фінанси житлово-комунального підприємства ЗАТ „Комунальник”.

Метою написання курсової роботи є розкриття принципів організації фінансів комунальних підприємств та розробка програми фінансового оздоровлення комунального підприємства на прикладі ЗАТ “Комунальник”.

До задач курсової роботи можна віднести:

- розгляд фінансів комунальних  підприємств  України та особливостей  їх організації, досвід фінансово-господарської  діяльності таких підприємств  в розвинених країнах;

• оцінка діючої практики організації фінансів комунального підприємства: аналіз платоспроможності та рентабельності, фінансової стійкості та ділової активності підприємства;
• розробка рекомендацій по вдосконаленню організації фінансової діяльності комунальних підприємств на конкретному прикладі.

 

 

 

1. Теоретичні аспекти організації фінансової діяльності комунальних підприємств

 

1.1. Особливості організації фінансової діяльності комунальних підприємств

 

Проблеми функціонування фінансів комунальних підприємств в українській літературі поки що не є дослідженими. З цього питання фактично немає жодної спеціальної публікації. Разом з тим, інститут фінансів комунальних підприємств, як вже зазначалося, відіграє важливу роль у забезпеченні стабільного функціонування комунального сектора економіки, наданні цим сектором громадських послуг.

Нині фінансова діяльність підприємств комунальної власності організована згідно законодавства, яке регламентує діяльність усіх господарських структур в економіці України, про що далі буде йти мова, але з початку доцільно розглянути етапи становлення фінансів комунальних підприємств України.

Становлення інституту фінансів комунального господарства в Україні розпочалося із запровадженням у 1990 році комунальної форми власності. У зв’язку з тим, що суб’єктами права комунальної власності в Україні було визначено усі місцеві ради відповідних адміністративно-територіальних одиниць, утворилося кілька видів комунальної власності: комунальна власність областей, міст, районів, районів у містах, сіл і селищ.

Закон України “Про власність” визначив комунальну власність як одну із форм держаної власності і, таким чином, підприємства, які перебувають у власності відповідних адміністративно-територіальних одиниць, отримали правовий статус державних комунальних підприємств. В Україні утворилося кілька видів комунальних підприємств. Це державні комунальні підприємства комунальної власності областей, міст, районів, районів у містах, сіл та селищ.

Ухвалена у 1996 році Конституція України змінила правовий статус комунальної власності. Згідно зі ст. 142 Конституції, комунальна власність є власністю відповідної територіальної громади. Сама територіальна громада розглядається як спільність громадян України - жителів міста, села та селища або добровільного об’єднання жителів кількох сіл, що утворює окреме поселення, наділене правом самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Отже суб’єктом права комунальної власності за Конституцією є територіальна громада, а від її імені - представницький орган місцевого самоврядування, що обирається жителями міста, села, селища або об’єднання сіл, про що вже йшлося вище.

Комунальний сектор в Україні включає: промисловість, сільське господарство, транспорт і зв’язок, будівництво, торгівлю та громадське харчування, постачання і збут, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення та інші галузі. Частина комунальних закладів не мають самостійних банківських рахунків, а лише субрахунки, наприклад, школи, дитячі садки та ін. Ще частина комунальних установ і закладів мають змішану систему фінансування – як кошторисну, так і госпрозрахункову.

Фінанси підприємств призначені для забезпечення їхньої виробничої діяльності. Стрижневою основою фінансів підприємств є формування фінансових ресурсів та отримання і розподіл доходів з метою забезпечення відтворення виробництва. Порушення в їх функціонуванні відразу ж впливають на виробництво. Недостатність ресурсів веде до падіння виробництва, а їх відсутність до його припинення.

Фінансова діяльність підприємств відображається в грошових потоках, які характеризують різноманітні й різносторонні відносини.

До зовнішніх фінансових відносин входять:

- взаємовідносини між суб'єктами  господарювання у вигляді розрахунків  з постачальниками і покупцями;

- взаємовідносини з бюджетом: платежі  та асигнування;

- взаємовідносини з фондами  соціального призначення: внески  і надходження;

- взаємовідносини із страховими  компаніями: страхові платежі й  страхове відшкодування;

- взаємовідносини з банками: відкриття  та ведення рахунків, зберігання  коштів на депозитах, отримання і погашення кредитів, отримання і сплата процентів та ін.;

- взаємовідносини з інститутами  фінансового ринку: розміщення власних  цінних паперів та інвестування  тимчасово вільних коштів;

- взаємовідносини з галузевими  і корпоративними органами: внески у централізовані фонди і надходження з них.

Внутрішні фінансові відносини включають:

- розподіл доходу підприємства  і формування  прибутку;

- розподіл чистого прибутку  та його використання;

- формування і використання  амортизаційних  відрахувань;

- утворення та використання  фондів підприємств.

Використання фінансових ресурсів підприємств комунальної власності має свої особливості.

Їхній прибуток розподіляється в порядку, визначеному відповідними місцевими радами згідно із статутами цих підприємств. Статути затверджуються місцевими радами, котрим належать вказані підприємства.

Прибуток підприємств комунальної власності підлягає оподаткуванню. Згідно із Законом “Про бюджетну систему України” 100% податку на прибуток комунальних підприємств зараховується до бюджету місцевої ради того рівня, якому належать ці підприємства. Місцеві ради можуть надавати пільги або повністю звільняти від оподаткування підприємства комунальної форми власності в тій частині, в якій ці податки зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Комунальні підприємства в Україні мають самостійні фінансові баланси. Їхні рахунки не об’єднуються з бюджетними рахунками органів місцевого самоврядування. Більшість установ і закладів, котрі перебувають у комунальній власності, є самостійними юридичними особами і фінансуються за рахунок місцевих бюджетів на основі кошторисів.

Дослідження проблем функціонування фінансів комунальних підприємств України буде неможливим без запровадження відповідної статистичної звітності. Поки що такої статистики немає. Фінанси комунальних підприємств обліковуються в складі фінансів державного сектора економіки.

Багатогалузевий комплекс житлово-комунального господарства включає житловий фонд і об’єкти комунального господарства: водопостачання, водовідвід, газопостачання, дорожнє господарство і благоустрій, місцевий електротранспорт та інші служби, що надають послуги населенню, промисловим та іншим споживачам усіх форм власності.

До початку приватизації житла та проведення цінової реформи в галузі житлово-комунального господарства, цей сектор економіки майже повністю був дотаційний, але надмірні дотації суттєво вплинули на фінансове становище країни, відчутно збільшуючи дефіцит бюджету.

Різке зростання цін на енергоносії протягом останніх років вимагало перегляду існуючої системи фінансування житлово-комунального господарства. Урядом України було прийнято рішення про поступове зменшення дотування житлово-комунального сектору.

Разом з тим забезпеченість населення житлово-комунальними послугами зменшується, а забезпеченість житлом залишається однією з найгостріших соціально-економічних проблем.

Середня забезпеченість житлом одного мешканця становить 18,5 кв.м загальної площі, в тому числі 17,5 кв.м у містах і 21 кв.м – у сільській місцевості. Обмеження максимального розміру житла – 13,65 кв.м житлової площі на одну особу, яке може одержати сім’я, примушує громадян протягом свого життя вирішувати житлову проблему кілька років.[18]

 

1.2. Методика формування тарифів в житлово-комунальному господарстві

 

В Україні система комунальних платежів до 1997 року була одержавлена. Органи місцевого самоврядування фактично не мали повноважень щодо власної цінової та тарифної політики в комунальній сфері. Її визначав Кабінет Міністрів України, міністерства, обласні Київська і Севастопольська міські державні адміністрації.

Цю проблему розв’язав Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року. За статтею 28 виконавчі органи сільських, селищних та міських рад отримали право на встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів з оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, що надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади. Виконавчим органам місцевого самоврядування також надано право погодження в установленому порядку цих питань підприємствами, установами та організаціями, котрі належать до комунальної власності.