Фінансова діяльність комунальних підприємств

Таблиця 2.3

Динаміка елементів операційних витрат ЗАТ “Комунальник”

за 2007-2009 роки

Показники	2007 р.	2008 р.	Темп росту %	2009 р.	Темп росту до %
1. Матеріальні затрати	427,8	650,7	152,1	526,5	123,07
2. Витрати на оплату  праці	75,2	106,2	141,22	136,2	181,12
3. Відрахування на соціальні  заходи	33,7	39,8	118,1	40,7	120,8
4. Амортизація	59,8	73,7	123,2	77,2	129,1
5. Інші витрати	0,1	122,3	122300	54,3	54300
6. РАЗОМ	596,6	992,7	166,4	834,9	140,0

 

Таким чином, з усього вищевикладеного можна ствердити: завдяки зменшенню обсягів реалізації продукції, постійному старінню основних фондів, зменшенню вартості власного капіталу, зростанню дебіторської та кредиторської заборгованостей показники оборотності ЗАТ “Комунальник” суттєво погіршуються із року в рік, а через збитковість -  підприємство залишається нерентабельним.

 

2.3.  Оцінка тарифної політики підприємства

 

Згідно наказу №139 від 27 червня 2006 року Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України "Про порядок формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення", до тарифу послуг даного підприємства повинні входити наступні витрати. 

 

Таблиця 2.4

Складові тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення по ЗАТ “Комунальник” за 2009 рік

Стаття витрат	Водопостачання,            грн.	Водовідведення,           грн.
Витрати операційної діяльності:	327408,84	560350,21
1. Витрати виробничої собівартості:	286800,6	519741,95
1.1. Прямі  матеріальні витрати:	127513	437626,5
1.2. Витрати  на оплату праці:	92574,5	49097,97
1.3. Інші  прямі витрати:	35057,13	20732,36
1.4. Інші  загальновиробничі та постійні  розподілені загальновиробничі витрати:	31655,97	12285,12
2. Адміністративні  витрати:	40608,24	40608,24

Згідно цього ж наказу №139 від 27 червня 2005 року Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України "Про порядок формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення” тариф розраховується наступним чином:

Т = Витрати операційної діяльності + Прибуток (10% для населення, 25% для підприємств)                                          (2.1)                                                                                      

Якщо розрахувати тариф, враховуючи витрати наведені в таблиці 2.4 та додатку 5, та згідно встановленого порядку, то маємо:

Середньорічний обсяг наданих послуг становить 481483,59 куб. м води та 354652,03 куб. водовідведення.

1. Тарифи для  населення.

А) Водопостачання:

Операційні витрати підйому 1 куб. м води становить 0,67 грн. (327408,84 грн. / 481483,59 куб. м).

Т нас. = 0,67 + 0,067 (прибуток 10%) = 0,74 грн./куб.м                                                                                                         

Б) Водовідвід:

Операційні витрати водовідведення 1 куб. м стоків становить 1,58 грн. (560350,21 грн. / 354652,03 куб. м)

Т нас. = 1,58 + 0,158 = 1,74 грн./куб. м                                  

2. Тарифи для  підприємств:

А) Водопостачання:

Т п. = 0,67 + 0,16 (прибуток 25%) = 0,83 грн./куб.м

Б) Водовідвід:

Т п. = 1,58 + 0,135  = 1,96 грн./куб. м                                     

Таким чином, повинні діяти вищерозраховані тарифи, але на сьогоднішній день в м. Корюківка діють такі тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення:

Для порівняння діючих та розрахованих тарифів складена таблиця 2.5.

Таблиця 2.5

Порівняльна таблиця діючих та розрахованих, згідно встановленого порядку, тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення по ЗАТ “Комунальник” на 2009 рік

Категорії споживачів	Водопостачання, грн./куб. м			Водовідведення,          грн./куб. м
	діючі	розраховані	%	діючі	Розраховані	%
1. Населення	0,62	0,74	120	1,67	1,74	104
2. Підприємства	0,66	0,83	125,8	1,69	1,96	116

Отже, з таблиці 2.5 видно, що розраховані тарифи значно більші за діючі.  Діючі тарифи для населення нижчі за економічно обґрунтованих на 20 % на воду і на 4 % за водовідведення, діючі тарифи для підприємств нижчі на 25 % на воду і на 16 % за водовідведення. Згідно закону України “Про місцеве самоврядування” встановлення тарифів на комунальні послуги відноситься до відання місцевої ради, тому підняти тарифи дуже проблематично, але таке підвищення для існування підприємства необхідне, і тому органам місцевої влади нічого не залишається, як, або дотувати підприємство, або підняти тарифи до належного рівня.

Висновки

 

Таким чином, фінансово-господарська діяльність вітчизняних комунальних підприємств відіграє важливу роль у забезпеченні стабільного функціонування економіки, її комунального сектора, наданні цим сектором громадських послуг.

Нова Конституція України визначила нові правові засади функціонування комунальної власності та її економічної природи. Згідно з Конституцією, комунальна власність є власністю відповідної територіальної громади. Саме територіальна громада розглядається як спільність громадян України – жителів міста, села та селища або добровільного об’єднання жителів кількох сіл, що утворює окреме поселення, наділене правом самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України

Комунальний сектор в Україні включає: промисловість, сільське господарство, транспорт і зв’язок, будівництво, торгівлю та громадське харчування, постачання і збут, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення та інші галузі.

Нині фінансова діяльність підприємств комунальної власності організована згідно законодавства, яке регламентує діяльність усіх господарських структур в економіці України, але ж фінанси таких підприємств мають свої організаційні особливості. Доходи підприємств, наприклад, галузі житлово-комунального господарства формуються за рахунок: плати за нежилі приміщення, що є комунальною власністю та здаються в оренду, квартирної плати, плати за надання житлово-комунальних послуг населенню та іншим споживачам. А собівартість житлово-комунальних послуг населенню, в свою чергу, оплачується з таких джерел: платежі населення, кошти державних житлових субсидій, державних коштів, за рахунок яких покривається вартість існуючих пільг громадян щодо оплати житлово-комунальних послуг. Витрати підприємств житлово-комунального господарства складаються: з заробітної плати, нарахувань на заробітну плату, внесків у Фонд зайнятості населення, плати за використану воду, тепло, електроенергію, надання інших послуг між підприємствами всередині галузі, витрат на матеріали, запасні частини, амортизаційні відрахування та інші витрати.

Майже всі підприємства житлово-комунального господарства є збитковими, що обумовлено несплатою споживачів за надані послуги та низькими тарифами, які ледь покривають собівартість їх вироблення, бо розмір тарифів не залежить від самих підприємств, а їх  встановлення відноситься до відання місцевих рад. Вирішення цих проблем є однією з найголовніших задач держави, бо в противному випадку з’явиться загроза банкрутства підприємств житлово-комунального комплексу, наслідки якого будуть недешево коштувати як і самій державі, так і непересічним громадянам та підприємствам.

В Україні сьогодні гостро стоїть проблема вдосконалення нормативно-правової бази комунальних підприємств, хоча останнім часом у цьому напрямі було розглянуто і затверджено ряд нормативних актів.

Указ Президента “Про прискорення реформування житлово-комунального господарства”; “Інструкцію про взаєморозрахунки між споживачами, виконавцями послуг і виробниками (постачальниками) теплової енергії і гарячої води при оснащенні існуючого житлового фонду засобами обліку та регулювання теплопостачання та гарячого водопостачання на зворотній основі; зміни до “Положення про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання, водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти”; “Правила надання населенню послуг з газопостачання”.

Україна також потребує визначення правового статусу різних форм комунальних підприємств та особливостей організації їхніх фінансів. З урахуванням зарубіжного досвіду слід установити, що комунальні підприємства можуть утворюватися з таким правовим статусом: унітарні комунальні підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства. Необхідно заборонити участь органів місцевого самоврядування в капіталі таких товариств.

Має бути врегульовано фінансові взаємовідносини комунальних підприємств та їх засновників. Слід встановити, що майно комунальних підприємств може використовуватися на основі права повного господарського відання і права оперативного управління. Перший режим може бути застосовано до комунальних компаній, котрі функціонують у режимі комерційної самоокупності. Другий – до комунальних закладів та установ, які мають кошторисне та змішане фінансування. Належить також врегулювати правові і фінансові аспекти діяльності унітарних комунальних підприємств, тобто підприємств, в яких є лише один власник – територіальна громада.

Нормативно-правова база житлово-комунального господарства України повинна також містити ряд важливих актів, якими регламентується благоустрій територій, розподіл нерухомості, порядок наймання приміщень та надання житлових дотацій, права й обов’язки власників житлових приміщень, питання будівництва та модернізації житлового фонду та ін.

Складовими частинами житлово-комунальної політики, яку проводять місцеві ради повинні стати: визначення обсягу і форми житлової допомоги, напрямів управління та адміністрування; приватизація житлового фонду; встановлення оптимальних тарифів на комунальні послуги; програма ремонтних робіт; створення методики фінансування житлового будівництва, його розвитку.