Фінансова характеристика приватбанку

ЗМІСТ

 

 

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Управлінське значення аналізу  діяльності комерційного банку……5

   1.1Банк як суб’єкт підприємництва й об’єкт економічного аналізу………...5

1.2Поняття і види аналізу банківської діяльності…………………………...14

1.3 Роль аналізу в управлінні  комерційним банком…………………………17

Розділ 2. Оцінка фінансової діяльності ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»………….18

   2.1 Характеристика фінансової діяльності ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у

   2012-2013 роках………………………………………………………………...18

   2.2 Рейтингове місце ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у банківській

   системі України…...............................................................................................21

  2.3 Аналіз фінансово-економічної діяльності у 2010-2011 роках ………….25

Розділ 3. Удосконалення діяльності ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

 шляхом стратегічного планування……………………………………………..27

Висновки і пропозиції…………………………………………………………....33

Список використаних джерел…………………………………………………...36

Додатки…………………………………………………………………………...37

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Перехід до ринкової економіки вимагає від українських комерційних банків підвищення ефективності управління банківською діяльністю. Важлива роль у реалізації цієї задачі відводиться аналізу банківської діяльності. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку банку, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності проведення активних і пасивних операцій, оцінюються результати діяльності банку, його окремих підрозділів. Тим часом, успішний розвиток і надійність банківської системи України в сформованих економічних умовах також багато в чому залежить від постановки в комерційних банках аналітичної роботи, що дозволяє давати реальну і всебічну оцінку досягнутим результатам діяльності банків, виявляти їхні сильні і слабкі сторони, визначати конкретні шляхи вирішення виникаючих проблем. Таким чином, аналіз банківської діяльності є основою ефективного управління банком, вихідною базою прийняття управлінських рішень на всіх рівнях банківського менеджменту.

Відомо, що, коли в банку будуть "здорові" клієнти, то й банк у  такому разі буде процвітати, і навпаки. Але у той же час, якщо банк переживатиме скрутне фінансове становище  і не зможе вчасно і повністю виконувати свої зобов'язання, то клієнти такого банку так само можуть істотно постраждати, бо вони зберігають свої кошти на різних банківських рахунках. Варто також окремо виділити населення країни, чиї заощадження є одним із самих зручних видів банківських ресурсів (тому що це ресурси довгострокового характеру і порівняно недорогі, що сприяє одержанню банком порівняно високого прибутку). Тому держава, будучи за Конституцією України гарантом стабільності в країні (зокрема й у грошово-кредитній сфері), піклується про міць банківської системи. На це спрямовано діяльність такого державного органу як Національний Банк України (НБУ), однією з функцій якого і є забезпечення стабільності банківської системи країни.

Відомо, що банки, як комерційні підприємства, працюють заради одержання прибутку. Аналіз прибутковості банків (як складової частини аналізу банківської діяльності) дозволяє судити як про становище самих банків, так і про загальну економічну ситуацію в країні. Прибутковість банків має значення не тільки для самих банків, а й для всієї країни в цілому, і, навпаки, банкрутство банків спричиняє збитки його клієнтів (депонентів): підприємств і населення. Крім випадків кримінальних фінансових операцій, банкрутство банків звичайно є результатом банкрутства промислових і торгових підприємств (клієнтів банку), що у свою чергу викликає руйнування інших промислових і торгових підприємств, оскільки їхні кошти зберігаються на поточних та інших рахунках у банках. Наявність подібних випадків (банкрутств банків) негативно позначається на господарській діяльності всіх економічних суб'єктів, що врешті-решт відбивається і на добробуті суспільства (тому що це супроводжується падінням багатьох макроекономічних показників, таких як валовий внутрішній продукт, життєвий рівень населення країни тощо). Таким чином, стабільність економіки країни багато в чому залежить від стабільності банківських установ. Про становище банків можна судити із комплексного і всебічного аналізу банківської діяльності.

Таким чином, важливість аналізу діяльності комерційного банку в нових економічних умовах функціонування зумовлює актуальність теми дослідження курсової роботи.

Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні проблеми менеджменту  діяльності комерційних банків.

Предметом дослідження курсової роботи є аналіз діяльності комерційного банку.

Метою курсової роботи є теоретичне дослідження проблеми аналізу діяльності комерційного банку та її значення в банківському управлінні.

 

Розділ 1. Управлінське значення аналізу діяльності комерційного банку

1.1. Банк як суб'єкт підприємництва й об'єкт економічного аналізу

Слово "банк" походить від італійського "banco", що означає "стіл". Ці "банко-столи" встановлювалися на площах, де відбувалася жвава торгівля товаром, у Стародавній Греції і Стародавньому Римі для обміну валют і проведення деяких інших грошових операцій.

Найбільш поширеним є визначення банку як юридичної особи, установи, організації. Так, відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк – юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у окупності такі операції: залучення у вклади коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб [11, 71].

Діяльність сучасних банківських  установ така різнопланова, що їх дійсна сутність виявляється невизначеною. Банки не тільки організовують грошовий оборот і кредитні відносини, але  через них здійснюється фінансування народного господарства, страхові операції, купівля-продаж цінних паперів, а в деяких випадках – посередницькі угоди й управління майном. Кредитні установи здійснюють консультування, ведуть статистику, взаємодіють з іншими підприємствами тощо.

Визначення сутності банку –  це, насамперед, визначення економічної основи банку та його специфіки, що забезпечують виконання належного обсягу послуг (операцій). Тобто аналіз сутності банку вимагає послідовного опрацювання не випадкового набору питань щодо банківської діяльності взагалі, а відповіді на конкретні питання, зумовлені обраною методологією аналізу. Інакше розгляд сутності банку може перетворитися на описовий перелік видів роботи, що здійснюється банком.

Проте спочатку необхідно розглянути об'єктивні умови виникнення і функціонування банків. Наявність грошей, нерівномірність їх обігу приводить до утворення в господарському обороті, з одного боку, тимчасово вільних грошових засобів, а з іншого боку, зумовлює додаткову потребу в них. Тому є неминучою поява суб'єктів підприємництва, що акумулюють вільні грошові засоби банків і суб'єктів господарювання, яким вони надаються для задоволення їх потреб (шляхом продажу або надання послуг за плату – рис. 1).

Рис.1 1. Основні умови виникнення банку й економічних відносин між ним і його клієнтами [11, 71]

 

Як видно з рис. 1.1, економічні відносини, що складаються між банком і суб'єктами підприємницької діяльності з приводу мобілізації (акумуляції) вільних грошових коштів і їх використання, характеризуються трьома фазами:

• акумуляція ВГК(1) (Кл Б → Б);
• розміщення (використання) (2)ВГК (Б → Кл Б);
• відшкодування отриманих ГК(3) (Кл Б → Б).

Цими економічними відносинами  і визначається "виробнича" діяльність банку, його сутність.

В усі часи між банками й власниками заощаджень і капіталу складалися економічні відносини з акумуляції дрібних і великих нагромаджень, на цій основі виникала інша форма економічних відносин, пов'язана із забезпеченням народного господарства додатковими фінансовими ресурсами. Таким чином, банк значно впливає на економіку. Це спростовує розповсюджене уявлення про банк лише як про посередницьку організацію, що веде розрахункові та кредитні операції і не створює свого власного продукту. Так, деякі економісти твердять, що "банк – це організатор розрахунків у народному господарстві, перерозподілювач вільних грошових коштів" – головна властивість, що відводилася йому в системі суспільних відносин.

Водночас, слід мати на увазі те, що в ринкових умовах діяльність банків пов'язана з грошовим господарством, яке обслуговує товарне виробництво і є в цій сфері бізнесом (підприємництвом), а банки – суб'єктами підприємницької діяльності. Ця сутність банків може бути обґрунтована такими критеріями:

По-перше, банки створюються у  формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку – тобто як і інші суб'єкти підприємницької діяльності.

Банк самостійно визначає напрямки своєї діяльності і спеціалізацію  за видами послуг (операцій).

Банки мають економічну незалежність. Вони мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їх власності.

Банки є суб'єктами ринкової інфраструктури, вони діють одночасно на механізмах саморегуляції і самоуправління, працюють на договірних умовах і умовах ризику і конкуренції. Ці ознаки характеризують банк як суб'єкт підприємницької діяльності.

По-друге, для нормального функціонування комерційні банки формують необхідні  фінансові ресурси, складовими яких є власний капітал і зобов'язання по залучених і запозичених коштах.

За рахунок власного капіталу банк формує основні засоби, матеріальні  ресурси і фонд оплати праці працівників  банку – тобто виробничі ресурси, використання яких дає можливість банку  виробляти свій продукт, реалізувати  його та отримувати прибуток. Схема технології виробництва банком продукту зображена на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Схема технології виробництва банком продукту і його реалізації [11, 72]

По-третє, виробничий (підприємницький) характер діяльності банку підтверджується тим, що надані банком фінансові ресурси суб'єктам господарювання в формі позики органічно об'єднуються з його капіталом і беруть участь у кругообігу цього капіталу [11, 72-73].

Розкриття сутності банку було б  неповним без визначення структури банку. Цю структуру не слід ототожнювати зі структурою апарату управління банків.

Структура банку – це таке улаштування, яке дає можливість йому функціонувати  як специфічному підприємству. В цьому  розумінні улаштування банку  включає чотири обов'язкові блоки, без яких він не може існувати і розвиватися:

1-й блок включає банківський капітал як специфічний капітал, який відокремився від промислового і торгового капіталу і знаходиться в русі.

2-й блок – це банківська діяльність, яка відрізняється від діяльності інших суб'єктів підприємництва характером свого продукту, яка стала головним його заняттям у грошовому господарстві.

3-й блок складається з особливої групи людей, яка має особливі, специфічні знання в галузі банківської діяльності і управління банком.

4-й блок можна назвати виробничим, бо в нього входить банківська техніка, будинки, споруди, засоби зв'язку і комунікацій, внутрішня і зовнішня інформація, певні види виробничих матеріалів [11, 73].

Із наведеного можна визначити  такі принципи діяльності комерційного банку як суб'єкта підприємництва:

• перший і основоположний принцип – робота банку в межах реально залучених (наявних) фінансових ресурсів є фундаментом комерційної діяльності банку;
• другий найважливіший принцип – повна економічна самостійність банку – передбачає його економічну відповідальність за результати своєї діяльності;
• третій принцип – взаємовідносини комерційного банку зі своїми партнерами (клієнтами) будуються як звичайні ринкові відносини: надаючи кредити, банк виходить, передусім, із ринкових критеріїв прибутковості, ризику і ліквідності;
• четвертий принцип – регулювання діяльності комерційного банку – здійснюється Національним банком України через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних банками послуг (операцій).

Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції  України, Законів України "Про  банки і банківську діяльність", про "Національний банк України", інших законодавчих актів і нормативно-правових актів Національного банку України [11, 73].

Отже, з урахуванням критеріїв  визначення сутності банку, його основи, структури і принципів діяльності комерційного банку є підстава визначити  його як суб'єкт підприємництва, сутність якого визначається формами економічних відносин, що складаються з приводу акумуляції вільних грошових коштів господарства і надання їх як капіталу суб'єктам підприємництва для задоволення їх потреб у коштах на умовах повернення й оплати, а також при наданні інших послуг: виконання розрахунково-касових операцій і безготівкових розрахунків, операцій із цінними паперами, іноземною валютою тощо.

Банк діє на основі комерційного розрахунку, самофінансування, сенсом його діяльності є сукупність господарських  процесів і економічних явищ, у яких відображаються (матеріалізуються) вище означені економічні відносини щодо виробництва і реалізації банківського продукту.

Діяльність комерційного банку  – це бізнес. Як і комерційна діяльність інших суб'єктів підприємництва, банківська діяльність поєднує в собі людей, основні засоби, технології, "сировину" – капітал із метою виробництва продукту й отримання прибутку (доходу), який забезпечує: