Фінансова характеристика приватбанку

 

         За даними НБУ в Україні станом на перше вересня 2011 року ліцензію на здійснення банківських операцій мали 176 банків. У стадії ліквідації перебуває 20 банків (19 – за рішенням НБУ, 1 – за рішенням суду). Але серед них можна виділити провідні банки, що мають найвищу конкурентоспроможність та є найбільш прибутковими. Дані за банками розглянемо в таблиці 4.

Таблиця 4

Банк	Чистий прибуток на 1.01.2010р.,млн., грн.	Питома вага %	Чистий прибуток          на1.01.2011р.,млн., грн.	Питома вага %
ПриватБанк	993,103	39,9	1 370,179	38,7
ОТП Банк	204,877	8,2	609,432	17,4
Ощадбанк	431,303	17,4	460,601	13,2
Сітібанк (Україна)	239,999	9,6	302,134	8,5
ИНГ Банк       Україна	234,591	9,5	267,800	7,6
Перший Український Міжнародний  Банк	75,372	3,1	235,378	6,6
КІБ Креді Агріколь	128,910	5,2	97,658	2,7
Сведбанк	58,130	2,3	86,155	2,4
Кліринговий дім	80,919	3,4	64,151	1,8
Український Професійний банк	39,881	1,6	52,834	1,5
Разом	2487,085	100	3546,322	100

Найприбутковіші банки України на 1 січня 2011 року

 

З таблиці видно, що ПриватБанк займає перше місце, так як його чистий прибуток має найвищий показник в порівняні  з іншими банками України. У 2011 році він становив 1370,179 тис. грн., тобто відбулося зростання на 377,073 тис. грн.. Важливим є те, що питома вага найбільша саме в ПриватБанку, в середньому вона становить 39 % від загального чистого прибутку.

 

Банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення. Крім рейтингової оцінки фінансового стану комерційного банку також передбачений порівняльний аналіз діяльності банку.

 

2.3 Аналіз фінансово-економічної діяльності ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у 2010-2011 роках

Розглянемо детальніше фінансову  діяльність ПАТ КБ «ПРИВАТБАНКА», провідного банку України, що є найбільшим універсальним міжрегіональним банком України, орієнтованого перш за все на платіжні операції для населення і юридичних осіб усіх форм власності ( рис. 2.2). Головна перевага банку полягає в поєднанні індивідуального підходу в роботі з застосуванням сучасних банківських технологій.

Рис.2.2 Загальна характеристика фінансової діяльності ПриватБанку за 2010-2011 роки

 

Економічна діяльність банку в 2011 році, згідно з загальною оцінкою  експертів, мала позитивний тренд завдяки  ретельно розробленій на основі високоякісного аналізу та прогнозування Стратегії банку. За минулий рік Активи зросли на 31 681 251 тис. грн. і станом на 31 грудня 2011 року становлять 145 118 473 тис. грн. через наступну динаміку, Зобов’язання на кінець дня 31.12.2011 року зросли на26% і складають 128 371 494 тис грн.

 

Крім того, ПриватБанк також визнано  «Банком 2011 року» в Україні за версією авторитетного журналу  «The Banker». На сьогодні основними конкурентами ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є універсальні банки, як вітчизняні, так і дочірні структури європейських і російських банків, що функціонують на території України: «Райффайзен банк Аваль», «Укрсоцбанк», «ВТБ банк», «УкрСиббанк», «ОТП банк», «Форум», «Ощадбанк» (має широку мережу відділень і давні традиції розрахунково-касового обслуговування населення) і «Укрексімбанк», (має значний досвід можливості в організації фінансування експортно-імпортних контрактів).

 

Щодо нових конкурентів, то в 2012 р. планується введення в групу найбільших банків «Дельта банк» та «ДБ «Ощадбанку Росії». Для порівняння: активи станом на 01.01.2012р.: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - 145,2 млрд. грн.. (питома вага в БС – 13,7 %), «Дельта банк» - 23,2 млрд. грн. (2,2%), «ДБ Ощадбанку Росії» – 16,9 млрд. грн.(1,6%)

 

 

 

РОЗДІЛ 3.ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

ШЛЯХОМ СТРАТЕГІЧНОГО  ПЛАНУВАННЯ

Кожна управлінська діяльність розпочинається з поставлених цілей. Процес стратегічного  планування, що є однією з основних функцій менеджменту, починається  з встановлення генеральної мети банку. Це планування проводиться керівництвом, тобто менеджментом вищого рівня. Від цього етапу планування відштовхується вся діяльність менеджменту банку.

 

 Залучення грошових коштів  від юридичних і фізичних осіб  і розміщення їх на комерційних  принципах в інтересах вкладників Банку і розвитку народного господарства: здійснення грошово-кредитного обслуговування громадян і підприємств, а також інших банківських операцій.

Процес стратегічного управління в діяльності банку вимагає певної формалізації послідовності етапів і відповідних обов'язків посадових осіб шляхом складання регламенту, що включає наступні підрозділи:

1. Загальні положення;
2. цілі регламенту;
3. завдання регламенту;
4. функції регламенту;
5. функції структурних підрозділів і обов'язку посадових осіб;
6. заключні положення;

Процес стратегічного управління містить наступні етапи:

1. розробка та коригування місії банку;
2. збір і обробка актуальної інформації;
3. аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів з погляду сильних і слабких сторін банку, погроз і можливостей (SWOT- аналіз);
4. розробка переліку стратегічних заходів (стратегій);
5. розробка конкретних заходів і дій, їх деталізація за термінами та підрозділами (деталізація стратегій);
6. коригування організаційної структури шляхом зміни штатного розкладу, положення про підрозділи та посадові інструкції;
7. вжиття відповідних оперативних заходів і коригування стратегічного плану.

 

 Відсутність стратегічного  планування , а отже і конкретне  визначення основної мети приводить  до того, що усі банківські  рішення, які не обумовлені  необхідністю притримуватися основного напрямку функціонування кредитного інституту, визначеного в місії, будуть базуватися лише на індивідуальних якостях та цінностях вищого керівництва. Такі випадки часто призводять до розосередження і розпорошування зусиль, що негативно впливає на діяльність банку. Крім того виникають можливості прояву непослідовності в діях менеджменту, зумовлені складністю вибору пріоритетів та відсутністю початково поставленої мети.

 

 Іншими словами, генеральна  мета банку служить критерієм  для всього послідуючого процесу прийняття управлінських рішень.

 

 Оскільки потенціал банку  різними способами аналізується  при виборі основної мети, якої  він буде притримуватися у  своїй діяльності та виходячи  з основної місії, банк в  змозі визначити свою подальшу  діяльність без метушні і не кидаючись із сторони в сторону. Вибір головної мети банку є відповідальний етап стратегічного планування, на якому важливо правильно підійти до масштабності постановки цілей, не опускатися до частковостей. Сильне звуження рамок мети діяльності банку обмежує можливості вищого керівництва розглядати ймовірні варіанти при прийнятті рішень.

Після того, як була сформована основна  місія банку, керівництво ПриватБанку  займається постановкою завдань, вирішення  яких необхідне для досягнення основної мети. При цьому до уваги приймається потенціал зовнішнього середовища, внутрішні труднощі, внутрішні ресурси банку.

 

 Таким чином, при формуванні  завдань банку в першу чергу  необхідна їх конкретизація. Але  ця конкретизація не може проходити  поза залежністю від впливу досить великого спектру активних факторів. Причому облік їх не завжди є простою справою. На більш низьких рівнях банку, - менеджмент середнього рівня, - тобто в підрозділах, відділах, службах, також приймаються їх власні програмні заяви.

 

 Наприклад, управлінське рішення  про надання кредиту пов’язане  з необхідністю отримання наступної  інформації: про попит на кредитні  ресурси тієї чи іншої групи  споживачів на ринку ( відділ  маркетингу ), про ефективність вкладання  кредитних ресурсів в ту чи іншу сферу (відділ економічного аналізу), інформації про кредитоспроможність позичальника, його ліквідності (робота по проблемах повернення кредиту ведеться службою безпеки банку), інформації про наявність кредитних ресурсів (відділ кредитування). Тобто ми можемо наочно побачити взаємозв’язок всіх організаційних служб та відділів в процесі прийняття управлінського рішення.

 

 Для збільшення прибутку  банку сприяють наступні цілі:

1. Місія банку. 

 2. Основна мета.

 3. Максимізація одержаного прибутку.

4. Мобілізація вільних грошових  коштів.

5. Підвищення ефективності управління  пасивами.

6. Розширення асортименту банківських  послуг.

7. Розвиток банківських послуг, що сприяють залученню депозитів. 

8. Скорочення нераціональних витрат.

9. Покращення показника рентабельності активів.

 10. Залучення кваліфікованих спеціалістів.

11. Зменшення банківського ризику.

 

 В даному випадку ми маємо  сукупність цілей чи дерево  цілей. Мета повинна бути досяжною, ресурсозабезпеченою, контрольованою. Отже, проведемо аналіз даних цілей.

 

 Для найбільшої ефективності  банку вигідно функціонувати  на межі ризику, тобто з найменшим  забезпеченням активів власним  капіталом. Для цього необхідно  залучення грошових коштів. Це  є однією з цілей банку. Реалізація  цієї мети знаходиться у депозитній політиці банку, так як на основі депозитних операцій формується більша частина кредитних ресурсів. Але існує ряд труднощів, наприклад, відсутність достатнього досвіду управління депозитами. Це пов’язано з тим, що не завжди складалися планові баланси кредитних вкладень та ресурсів, що було викликано надмірною централізацією управління процесом формування та використання позичкового фонду. Саме так доводилося директивним порядком встановлювати розміри кредитування тієї чи іншої сфери, а це зменшувало можливість застосування комерційного кредиту.

 

 Важливим інструментом депозитної  політики є процент, який банк  сплачує вкладникам за залучені  ресурси. Сплата процентів за  депозитними рахунками - основна  стаття операційних витрат банку.  Отже, банк не зацікавлений у досить високому рівні процентної ставки. Одночасно він змушений підтримувати такий її рівень, який був би привабливим для клієнтів. Тому на процент впливають строки та сума депозитів. Чим надійніші пасиви, тобто чим більший строк та сума депозиту, тим більший процент гарантує банк.

 

 Створення все більшої кількості  комерційних банків, які пропонують  різноманітний спектр послуг, веде  до посилення конкуренції в  банківській сфері. Для зменшення  витрат є свої напрямки, які  включають підвищення рівня автоматизації, скорочення накладних витрат, гармонізація структури бази, тобто збільшення частки розрахункових та депозитних рахунків і зменшення частки дороговартісних інструментів (міжбанківських кредитів). Для цього потрібно створити в банку спеціальний підрозділ, який би цілеспрямовано займався тільки ресурсами, розумним зменшенням непроцентних доходів.

 

 Показник рентабельності активів  залежить від ефективності розміщення  активів, структури кредитного  портфеля, частки кредитних активів, які приносять дохід у сумарних активах.

 

 Сукупність поставлених цілей  є основою планування і прийняття  управлінських рішень. Планування  є однією з найважливіших функцій  менеджменту. Питання планування, вироблення стратегії лежить  в основі діяльності вищого менеджменту банку. Планування в ПриватБанку здійснюється безпосередньо на основі заходів, що викладені вище.

 

 Як видно, процеси комунікації  та прийняття рішень забезпечують  взаємозв’язок та взаємозалежність  всіх управлінських функцій. Цим  досягається цілісність управлінського процесу, що в значній мірі сприяє підвищенню його ефективності.

 

 Планування в ПриватБанку  проводиться не тільки на вищому  рівні, але й на рівні відділень  та інших підрозділів. Це свідчить  про те, що діяльність банку  не повністю залежить від рішень, які приймаються у вищих ешелонах управління. Тобто, в основі планування лежить паралельна розробка стратегій на всіх рівнях банку при постійному врахуванні спільної мети. Надалі всі стратегії зводяться і виробляється інтегрована стратегія.

 

 Організаційна структура банку  є важливою складовою успішного  досягнення цілей вибраної стратегії.  Від того, як організований банк, як налагоджені в ньому відносини  керівництва та підлеглих залежить  вся його діяльність. Організація  є однією з найважливіших функцій менеджменту.