Фінансове прогнозування на підприємстві на прикладі ДП ПАТ «Київхліб» Дослідний хлібзавод

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

 

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»

 

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальна робота на тему:

«Фінансове прогнозування на підприємстві на прикладі ДП ПАТ «Київхліб» Дослідний хлібзавод»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала 

студентка V курсу,

фінансово-економічного факультету,

спец. 8508, гр.. №6

Голоско Катерина Володимирівна

 

 

 

 

 

Київ – 2012

 

План

1. Організація фінансової діяльності на ДП ПАТ «Київхліб».
2. Фінансове прогнозування на підприємстві.
3. Аналіз та прогнозування основних фінансово-економічних показників на ДП ПАТ «Київхліб».
4. Пропозиції щодо вдосконалення прогнозування фінансового стану підприємства.

Список використаних джерел

Додатки

 

1. Організація фінансової діяльності на ДП ПАТ «Київхліб»

ВАТ “Київхліб” ДП Дослідний  хлібозавод свою першу продукцію  випустив в 1965 році, його потужність становила 65 тон хлібобулочних виробів. За роки існування підприємство наростило  виробничі потужності до 115 т. та стало  базовим у справі випробування і освоєння кращих зразків нової техніки вітчизняного устаткування та технології хлібопекарського виробництва.

Станом на 01.01.2011 Дослідний  хлібозавод мав потужність 105,3 тонни  на добу. Протягом року проводилась  робота по розширенню нового асортименту. Постійно проводилась робота по забезпеченню торгівельної мережі хлібобулочними виробами. В цілому використання потужності становить 60,5 % у звітному році. Сьогодні на Дослідному хлібозаводі виготовляють понад 60 найменувань високоякісних хлібобулочних виробів. юб

Продукція Дослідного хлібозаводу  неодноразово нагороджувалася медалями та дипломами на професійних національних і міжнародних виставках.

Основною метою своєї  роботи колектив заводу вважає максимальне  потреб споживача та досягнення європейського рівня серед підприємств на ринку виробництва хліба, хлібобулочних та здобних виробів.

Дослідний хлібозавод являється  лауреатом загальнонаціонального  конкурсу “Вища проба” за виробництво  високоякісних конкурентоспроможних хлібобулочних виробів.

Знаходиться завод по вулиці Ежена Потьє 4, у місті Києві. Статутний капітал підприємства на кінець 2011 року становив 2081,5 тис.грн.

Організаційна структура  підприємства складається з таких  підрозділів (рис.1.1):

• цехи виробництва;
• відділ економіки і виробництва;
• бухгалтерія;
• відділ кадрів;
• технологічна лабораторія;
• відділ постачання;
• відділ збуту.

Рис.1.1. Організаційна структура  підприємства ДП ПАТ «Київхліб» Дослідний  хлібзавод

Структура служби фінансового  менеджменту підприємства об'єднує  усі служби або усіх співробітників, зайнятих управлінням фінансами підприємства, і тих, між ким розподілено функціональні обов'язки, пов'язані з виконанням головних фінансових завдань.

На ДП ПАТ «Київхліб» до служби фінансового менеджменту  відносяться: відділ економіки і виробництва та бухгалтерія. Відділом економіки і виробництва керує головний економіст (начальник відділу). Йому підпорядковуються інші економісти. До бухгалтеріїї відносяться: головний бухгалтер, заступник головного бухгалтера, касир та інші бухгалтери (по заробітній платі, по збуту сировини тощо).

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

• фінансове прогнозування та планування;
• аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;
• оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Фінансова діяльність суб'єкта господарювання повинна бути організована так, щоб рішення, що приймаються  по управлінню фінансами були найбільш ефективні за наявних обмежень, якими  є брак коштів у підприємства та особливості середовища бізнесу.

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругооборотом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства.

До функціональних обов’язків відділу економіки та виробництва відносяться:

• фінансове планування та прогнозування;
• інвестиційна діяльність;
• управління рухом грошових ресурсів;
• здійснення кредитної політики підприємства;
• здійснення внутрішніх фінансових розрахунків;
• здійснення оперативного фінансового планування та контролю.

До функціональних обов’язків бухгалтерії відносяться:

• управлінський облік;
• фінансовий облік;
• складання звітності;
• інформаційне забезпечення діяльності;
• управління податками.

Контроль за діяльністю цих підрозділів звичайно веде сам директор підприємства, а допомагають йому в цьому начальники цих підрозділів.

Допомагає здійснювати  фінансову діяльність цим підрозділам  юрист. Він забезпечує їх правовою та нормативною документацією та інформацією.

 

2. Фінансове прогнозування на підприємстві

Важливим елементом  управління економічними і соціальними  процесами на підприємствах є планування і прогнозування. Вони використовуються для визначення раціональних пропорцій в розвитку економіки, змін за конкретний період окремих показників суб’єктів господарювання, галузей та територій. Фінансове планування і прогнозування є одним з основних методів фінансового механізму.

Обґрунтування фінансових показників, здійснених фінансових операцій і результативність багатьох господарських рішень досягаються під час фінансового планування та прогнозування.

Фактично фінансове  прогнозування повинно передувати плануванню і оцінювати безліч варіантів. За допомогою фінансового планування конкретизуються намічені прогнози, визначаться конкретні шляхи, показники, взаємозв'язані завдання, послідовність їх реалізації, а також методи, що сприяють досягненню вибраної мети. Основною відмінністю прогнозу від плану є те, що прогнозуються ті показники, якими компанія не має можливостей керувати.

Отримання інформації про майбутнє, особливий вид передбачення можливих або бажаних змін фінансового стану сучасних підприємств є необхідним елементом формування їх ринкової стратегії. Прогнозування виступає основою розробки довго- та середньо термінових прогнозів щодо економіки підприємства в цілому та його окремих структурних підрозділів. У системі управління підприємствами прогнозування посідає особливе місце, оскільки надає можливість отримання науково-обґрунтованого висновку про їх можливий фінансовий стан, термін досягнення бажаного стану, альтернативні шляхи розвитку фінансово-економічної діяльності.

Визначення змін та тенденції розвитку фінансового стану підприємства неможливо без проведення детального аналізу структури активів та пасивів, капіталу, ліквідності та платоспроможності, дебіторської та кредиторської заборгованості, фінансової стійкості. Тому прогнозування фінансового стану підприємства має передбачати дослідження та моделювання динаміки його фінансових показників, оцінку майбутніх умов його діяльності. Процесс прогнозування традиційно складається з декількох етапів, основними з яких є етап збору та обробки інформації про фінансовий стан підприємства, етап проведення аналізу фінансового стану підприємства та безпосередньо прогностичний етап, який передбачає використання спеціальних методів фінансового прогнозування.

З теоретичної точки зору необхідність планування зумовлена тим, що майбутня діяльність підприємства в умовах ринку завжди пов’язана зі значним ступенем невизначеності. Зовнішнє та внутрішнє економічне середовище характеризується високим динамізмом.

Слова „план” і „прогноз”, а відповідно „планування” та „прогнозування”, досить часто вживаються в одному контексті чи у сполученні. Автори такого підходу не вбачають між ними суттєвої різниці й використовують їх як синоніми. При цьому до однієї частини фінансових об’єктів частіше застосовується термін „планування”, а до іншої – „прогнозування”. Наприклад, майбутня виручка від реалізації, дохід, прибуток, як правило, плануються. В той же час, грошові потоки прогнозуються.

Частина дослідників пояснюють  відмінність між плануванням  та прогнозуванням протяжністю часового горизонту, яким вони оперують: довгострокові розрахунки відносять до прогнозних, а середньо- та короткострокові – до планових. Ще однією особливістю при їх виокремленні називають ступінь деталізації фінансових показників: для прогнозування використовується менший рівень деталізації, а в плануванні він значно вищий.

Найбільш суттєва відмінність  між прогнозом та планом полягає в їх об’єктах. Перший розглядає стан та ймовірні тенденції розвитку подій, предметів, явищ, процесів, на які суб’єкт прогнозування не може вплинути, а може лише свідомо їх враховувати та використовувати. Ця відмінність визначає всі інші якісні характеристики, притаманні прогнозу.

Об’єктами ж плану є усвідомлені  конкретні дії та заходи, поява  і необхідність яких зумовлена прагненням суб’єкта планування досягти певних цілей чи бажаного стану і які враховують результати прогнозу.

Прогнозування – це невід’ємна складова частина процесу планування, що виступає як інструмент варіантної оцінки ймовірного розвитку суттєвих чинників зовнішнього та внутрішнього впливу на фінансову діяльність підприємства, кількісний та якісний характер яких враховується в процесі розробки плану.

Фінансове планування включає такі складові: його об’єкти, показники, нормативи та система планових документів. Об’єктами є фінансові ресурси та джерела їх формування.

Вибір показників для  планування визначається кількома обставинами.

По-перше, доцільність, спосіб включення, відображення й деталізація елементів фінансових ресурсів і джерел формування у складі показників фінансових планів визначаються залежно від економічної інтерпретації їх суті та значення у відтворювальному процесі підприємства. Якщо, наприклад, з точки зору власників та менеджменту фінансові ресурси представляють грошові кошти та їх еквіваленти, то саме цим активам буде приділятись найбільша увага в планових документах. Деталізація показників щодо джерел фінансових ресурсів залежить від домінування в їх структурі тих чи інших елементів.

По-друге, використання зовнішніх  джерел фінансових ресурсів, як правило, зумовлюється певними вимогами стосовно фінансової інформації про підприємство, що потребує відповідного відображення її в показниках планових документів.

По-третє, з погляду  методики розрахунку фінансові вимірники  є кінцевими та узагальнюючими і потребують відповідного інформаційного забезпечення шляхом деталізації базових показників.

Виділяють перспективне (стратегічне), середньострокове та поточне (бюджетне, оперативне) планування. Плановий період становить для: стратегічного – 5 і більше років, середньострокового – від 3 до 5 років і поточного планування – до року.

Стратегічне фінансове  планування реалізується у вигляді сукупності інвестиційних програм та проектів підприємства.

Середньострокове фінансове  планування підприємства реалізується в рамках бізнес-плану. Останній має найбільш широке застосування в практиці управління підприємств. Значною мірою це пов’язане з тим, що наявність цього документа є обов’язковою умовою отримання фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел. Таку вимогу ставлять комерційні банки та інституціональні інвестори. Діючими нормативними документами передбачено, що отримання бюджетних позичок чи фінансування в рамках конкретних державних программ здійснюється на основі бізнес-плану.

Без детально розробленого оперативного плану у підприємства мало шансів на успішну реалізацію як його стратегічної мети, так і окремих фінансових завдань, сформульованих у стратегічному чи бізнес-плані.

Головним інструментом короткотермінового фінансового плану  виступає бюджетування (кошторисне планування). Бюджет – це фінансова інтерпретація плану окремих функціональних сфер діяльності підприємства, що відображає обсяги та види ресурсів, які забезпечують досягнення цих результатів.