Фінансове прогнозування на підприємстві на прикладі ДП ПАТ «Київхліб» Дослідний хлібзавод

Оцінка ефективності діяльності підприємства і управління його фінансовими ресурсами є  важливим етапом фінансового менеджменту. Запорукою успішності будь якого  бізнесу є передбачення майбутнього фінансового стану підприємства, визначення очікуваного розміру його фінансування. Визначення ймовірної діяльності підприємства в майбутньому може бути забезпечено шляхом розробки прогнозних фінансових документів – проектів майбутніх звіту про фінансові результати, звіту про грошові потоки та бухгалтерського балансу. Прогнозний звіт про фінансові результати та звіт про грошові потоки являють собою робочий план для всього підприємства в цілому, а прогнозний бухгалтерський баланс відображає сумарний вплив передбачуваних майбутніх управлінських рішень на фінансовий стан підприємства. Розробка прогнозних фінансових звітів являє собою складний процес фінансового прогнозування, яке повинно здійснюватись у чіткій послідовності. Фінансове прогнозування включає складання таких бюджетів на фінансових звітів:

· бюджетів поточної діяльності;

· грошового бюджету;

· прогнозних фінансових звітів.

Існує певна відмінність  між поняттями «прогноз» та «прогнозування».

Під прогнозом розуміється  науково обґрунтоване судження про можливі зміни об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи розвитку і терміни їх реалізації [2].

Під прогнозуванням фінансового  стану розуміється передбачення обсягу та розміщення фінансових ресурсів підприємства на певний термін у майбутньому шляхом вивчення динаміки розвитку підприємства як суб’єкта господарської діяльності [3].

Процес прогнозування  має дві різні площини конкретизації: власне передбачувальну та вказівну. Передбачування має на увазі опис можливих чи бажаних перспектив, станів, рішень проблем майбутнього. Вказування є власне рішення цих проблем, використання інформації про майбутнє в цілеспрямованій діяльності. Таким чином, у проблемі прогнозування розрізняють два аспекти: теоретико-пізнавальний і управлінський, пов'язаний з можливістю прийняття на основі отриманого знання управлінських рішень.

Тобто прогноз фінансового  стану підприємства повинен передбачити  не лише можливі перспективи або  ризики у майбутньому для господарюючого суб’єкта, а й заходи, які повинні  бути вжиті керівництвом для максимального ефективного використання цих можливостей або для мінімізації ризиків чи їх уникнення.

Варто зазначити, що фінансові  прогнози не можуть бути абсолютно  точними. Це пов’язано з тим, що багато факторів впливу на діяльність підприємства не можуть бути передбачені стовідсотково, існує значна ймовірність зміни їхньої значимості або рівня реалізації для суб’єкта господарювання, це може спричинити невідповідність між дійсністю і прогнозом.  Однак можливість помилки не є приводом для того, щоб не проводити прогнозування. Адже за допомогою детальних фінансових прогнозів можна представити потенційні можливості підприємства, оцінити рівень ймовірності реалізації ризиків для суб’єкта господарювання та передбачити напрямки його розвитку.

Щоб прогнозування було максимально надійним, слід забезпечити достатньо повну за обсягом, змістом і структурою інформацію, високий рівень достовірності цієї інформації і можливість її зіставлення в часі за кількісними та якісними характеристиками.

Важливість  прогнозування фінансового стану пов’язана з тим, що  без передбачення основних його показників підприємство не має змоги планувати розвиток своєї матеріально-технічної бази, розумно будувати свої господарські відносини з покупцями й постачальниками, банками та іншими партнерами. Так, жоден комерційний банк не надасть позичку підприємству, яке не може дати чіткого прогнозу свого фінансового стану на період до повернення заборгованості.

Основою фінансового  прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни.

Прогнозування фінансового  стану підприємства доцільно здійснювати шляхом моделювання, оскільки останнє дозволяє відображати перспективний фінансовий стан в залежності від необмеженої кількості факторів. Таким чином, адекватність прогнозування фінансового стану залежить від процедури та логіки побудови прогнозної моделі. Це обумовлює необхідність визначення послідовності процедур та основних етапів прогнозування.

Таким чином, актуальність і важливість прогнозування фінансового  стану підприємства полягає в  тому, що на його основі визначаються альтернативні шляхи розвитку підприємства, обирається найкращий з них і передбачаються головні дії керівництва, спрямовані на максимально раціональне і ефективне використання потенційних можливостей підприємства та реалізацію всіх необхідних заходів, спрямованих на мінімізацію або уникнення можливих ризиків у майбутній діяльності суб’єкта господарювання. Прогноз є своєрідною базою для планування фінансового стану підприємства, розробки майбутньої стратегії господарюючого суб’єкта. Отже, не дивлячись на ймовірнісний характер, фінансове прогнозування є запорукою і важливою складовою ефективної діяльності підприємства.

Складові частини фінансового  прогнозування(бюджету поточної діяльності, грошовий бюджет, інвестиційний та фінансові плани, прогнозні фінансові звіти) тісно пов’язані між собою, оскільки будуються на основі одного і того ж комплексу вихідних положень (рис. 2.1)

Схема складання прогнозних фінансових звітів, наведена на рис. 2.1 показує, як різноманітні бюджети поточної діяльності зливаються в єдиний консолідований грошовий бюджет, який в свою чергу підкріплюється специфічними конкретними даними з інвестиційного і фінансового планів (верх схеми). Таким чином, прогнозні фінансові звіти – всеохоплюючий вираз очікуваного стану підприємства в майбутньому.

 

Рис. 2.1 Система прогнозування фінансових звітів

Наведена система є  основою визначення методичних підходів та послідовності прогнозування  фінансових звітів. Прогнозування кожного фінансового звіту базується на своїй основі.

1. Звіт про фінансові  результати складається на основі формування:

· Бюджету доходів  підприємства на прогнозний період з  розподілом їх за видами діяльності (операційна, інвестиційна, фінансова) та за структурними підрозділами (центрами доходів) підприємства;

· Загального (агрегованого) бюджету доходів підприємства;

· Бюджету витрат підприємства на прогнозний період з розподілом їх за структурними підрозділами (центрами витрат);

· Загального (агрегованого) бюджету витрат підприємства;

· Загального бюджету  доходів та витрат підприємства, що трансформується в прогнозний звіт про фінансові результати;

· Розрахунок фінансових показників на основі прогнозного звіту  про фінансові результати та співставлення їх з очікуваними значеннями.

2. Звіт про рух грошових  потоків – складається в результаті  проведення прогнозних операцій  підприємства за видами його діяльності на касову базу.

Послідовність формування цього звіту така:

· Розмежування надходжень та витрат грошових коштів за видами діяльності підприємства;

· Визначення розміру  мінімального постійного залишку грошових коштів;

· Встановлення точного  часу виникнення грошових надходжень та витрат притоків та відтоків;

· Формування надходжень (притоків) грошових коштів на основі загального (агрегованого) бюджету доходів підприємства, переведеного на касову базу;

· Формування витрат (відтоків) грошових коштів на основі загального (агрегованого) бюджету витрат підприємства, переведеного на касову базу;

· Координація за часом графіку надходжень і витрат грошових коштів;

· Координація притоків та відтоків грошових коштів на основі фінансового  та інвестиційного планів;

· Узагальнення прогнозних надходжень і витрат грошових коштів в прогнозному  грошовому бюджеті, який являє собою прогнозний звіт про рух грошових коштів;

· Співставлення суми загального прогнозного  притоку чи відтоку грошових коштів з сумою прогнозного прибутку підприємства.

3. Бухгалтерський баланс – складається на завершальному етапі прогнозування на основі:

· Перенесення до журналу  прогнозних господарських операцій підприємства інформації, представленої  в загальних (агрегованих) бюджетах доходів і витрат підприємства;

· Перенесення до журналу  прогнозних господарських операцій інформації, представленої в прогнозному грошовому бюджеті;

· Складання узагальненого  прогнозного журналу господарських операцій підприємства;

· Складання прогнозного  бухгалтерського балансу на основі прогнозного журналу господарських операцій;

· Розрахунок прогнозних фінансових коефіцієнтів на основі прогнозного бухгалтерського балансу та формування висновків про прогнозний фінансовий стан підприємства.

Прогнозування фінансових звітів включає в себе як дослідження  минулих тенденцій, так і передбачення майбутнього розміру виручки, витрат, інших доходів і витрат. Тенденції можуть бути виявлені за використання різних методів аналізу від простого дослідження характерних рис, які наглядно розрізняють до застосування різноманітних статистичних методів з метою побудови тренду для використання його як бази для заключень (висновків) про майбутній стан підприємства. Прогнозування ключових елементів можна почати з побудови такого тренда, але не естраполювати минулі тенденції, хоча за відсутності впевненості в довготривалості вибраного виду бізнесу. Прогнозування фінансового стану підприємства доводиться здійснювати з врахуванням минулого досвіду, щоб забезпечити підприємців реальними прогнозами, які в нашій країні через нестабільність політичної та економічної системи можуть бути короткостроковими.

Фінансовий менеджер повинен вміти спрогнозувати обсяг реалізації, собівартість продукції загалом і по важливих статтях, потребу в джерелах фінансування, грошові потоки тощо.

Прогнозування, як один із методів управління не повинен зводитися  тільки до розрахунку орієнтирів, що мають кількісне вираження. Під ним також потрібно розуміти метод пошуку оптимальних дій для підприємства. У цьому значенні прогнозування тісно пов’язано з перспективним аналізом, оскільки остаточний варіант дій вибирається після розгляду та приймається після порівняльного аналізу різних варіантів, зокрема і альтернативних.

Важливим пунктом будь-якого  із методів є визнання факту стійкості  зміни показників фінансово-господарської діяльності від одного звітного періоду до іншого. Методи прогнозування поділяються на методи, в яких кожна стаття прогнозується окремо, враховуючи її індивідуальну динаміку та методи, які враховують існування взаємозв’язку між окремими статтями. Різні статті повинні змінюватися узгоджено, адже вони характеризують одну єдину економічну систему.

Найпопулярнішими вважають такі методи фінансового прогнозування: метод експертних оцінок, методи обробки часових, просторових і просторово-часових сукупностей.

В економічній  практиці виділяють дві основні  групи методів прогнозування: інтуєтивні та формалізовані.

Інтуєтивні  методи прогнозування (методи експертних оцінок) здебільшого застосовуються для вирішення складних неформалізованих проблем, що дозволяє отримати прогнозну  оцінку стану об’єкта в майбутньому незалежно від інформаційної забезпеченості. До даної групи методів прогнозування належать дві основні підгрупи, а саме методи індивідуальних та колективних експертних оцінок.

Метод експертних оцінок. Це найпростіші і достатньо популярні методи, історія яких налічує не одне тисячоліття. Простим прикладом використання цих методів слугує встановлення деяких прогнозів і планів на інтуїтивному рівні. У сучасній інтерпретації ці методи прогнозування можуть передбачати багатоетапний процес опитування експертів за спеціальними схемами і опрацювання отриманих результатів за допомогою наукового інструментарію економічної статистики. Ці методи використовуються не тільки для прогнозування значень показників, але і в аналітичній роботі, наприклад для розроблення коефіцієнтів, порогових значень контрольних показників.

Обґрунтовуючи складні  управлінські рішення в умовах невизначеності, під час довгострокового прогнозування використовують групові експертизи. Експерт повинен розмістити варіанти у порядку, який вважає раціональним, і приписати кожному з числа натурального ряду – ранги 1,2,...,n. Кількість рангів дорівнює кількості варіантів. Якщо експерт надає двом і більше варіантам однакові значення рангу, то кожному з цих варіантів приписується середній ранг.

Методи оброблення часових, просторових і просторово-часових сукупностей.

Цим методам надають  важливе значення з точки зору формального прогнозування і  істотно змінюють їх за важкістю використання. Вибір методу залежить від багатьох факторів, зокрема від наявності даних. Існують три методи опрацювання даних для прогнозування: метод часових, просторових і просторово-часових сукупностей.

Перший метод, наявність  часового ряду зустрічається на практиці доволі часто. Аналітик, або фінансовий керівник, має в своєму розпорядженні дані про динаміку певного показника, на основі якого потрібно побудувати прийнятний прогноз. Це можна здійснити простим динамічним аналізом і аналізом за допомогою авторегресійних залежностей.

Основним інструментом будь-якого прогнозування виступає схема екстраполяції.