Фінансовий контроль в умовах ринкової економіки

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВІННИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ

 

 

 

 

                                                                                   Кафедра фінанси та кредит

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінанси» 

на тему: «Фінансовий контроль в умовах ринкової економіки»

 

 

 

 

 

                                                                                  Виконала: студентка

                                                           групи Фзвн – 31

                                                        Нетребко М.С. 

                                                                                  Науковий керівник: к.е.н.,доц

                                                        Погріщук Г.Б.

                                                              

 

 

 

Вінниця – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….……….3

1. Поняття, зміст, види, форм і методи фінансового контролю та його значення у забезпеченні фінансової дисципліни…………………..………..6
2. Організація фінансового контролю в Україні…………………...……..…..16
3. Світовий досвід та шляхи вдосконалення фінансового контролю в умовах ринкової економіки……..……………...…………………………………….23

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………...…………………..33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Ефективність діяльності контрольних органів прямо пропорційно  залежить не лише від професіоналізму  і компетентності посадових осіб, але і від належного здійснення фінансового контролю. З метою  організації проведення контрольних дій прийнято багато нормативно-правових актів, але, на сьогодні, ми не можемо говорити, що проблеми з правовим регулюванням процесу фінансового контролю на теоретичному та законодавчому рівні повністю вичерпано.

З розширенням сфери фінансово-господарської діяльності, фінансовий контроль залишається однією із головних функцій управління, що спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни, достовірності операцій в ході утворення, розподілу і використання фінансових ресурсів.

Впорядкована, злагоджена і здійснювана у відповідному порядку контрольна діяльність підвищує як відповідальність посадових осіб органів фінансового контролю, так  і забезпечує швидкість її - здійснення, допомагає у боротьбі з бюрократизмом  і гарантує захист прав підконтрольних суб’єктів. Всі ці вимоги фінансового контролю забезпечуються через процесуальну форму його проведення.

Контрольно-процесуальна форма представляє собою відповідну структуру та сукупність вимог, в  рамках яких здійснюються контрольні дії. Оскільки мета контролю є загальною для органів фінансового контролю, то, відповідно, можна говорити і про єдині етапи, стадії, які будуть покладені в основу її реалізації. В даній ситуації йдеться про вироблення єдиних положень процесу фінансового контролю для всіх органів, які його здійснюють, не виключаючи властиві кожному органу власні особливості контрольної діяльності, що закріплені у нормативно-правових актах.

На жаль, питанню дослідження  процесу фінансового контролю вченими  приділялося мало уваги, йому присвячені поодинокі наукові праці, в яких розглядаються окремі його аспекти.

Важливою теоретичною  базою для з’ясування процесуального характеру контролю, порядку його проведення стали праці вітчизняних  та зарубіжних вчених: В.М. Горшеньова, О.Г. Лук’янової, В.Й. Лучина, П.Є. Недбайла, В.М. Протасова, В.Д. Сорокіна, В.І. Тертишнікова, О.В. Фатхутдінової, М.С.Шакаряна, І.Б.Шахова, С.О.Шохіна, М.Т. Білухи, I.A. Белобжецького, Ф.Ф. Бутинця, Л.М. Крамаровського, М.М. Ровинського, Б.Ф. Усача, Л.К. Царьової та інших.

Важливу роль для з  ясування основних теоретичних питань фінансового контролю відіграли  праці відомих вчених юристів-фінансистів: О.М. Горбунової, О.Ю.Грачової, Л.К. Воронової, М.В. Карасьової, М.П. Кучерявенка, П.С.Пацурківського, Л.А. Савченко, Н.І. Хімічевої та інших. Пошук шляхів удосконалення діяльності органів фінансового контролю призвів до переоцінки поглядів, що сприяло появі ідеї про існування процесуальних норм і в непроцесуальних галузях права. Фінансовий контроль здійснюється в процесуальній формі, тому все більшого значення набувають питання правового регулювання діяльності органів фінансовогоконтролю щодо проведення ними контрольних заходів, пошук нових шляхів, створення яких не можливо без дослідження фінансового контролю як виду контрольного процесу. Не зважаючи на наявність наукових праць, які висвітлюють порядок проведення фінансового контролю, ми не можемо констатувати, що проблеми пов’язані з удосконаленням процесу фінансового контролю вирішені. Однак нині залишається ще багато дискусійних та практично не досліджених питань. Це стосується поняття процессу фінансового контролю, його правового регулювання, визначення ознак, стадій, гарантій. Саме це і зумовлює актуальність обраної теми дослідження.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі узагальнення правозастосовної діяльності органів фінансового контролю, врахування досягнень юридичної та економічної наук, аналізу вітчизняного і зарубіжного законодавства розкрити правові проблеми процесу фінансового контролю як самостійної правової форми діяльності органів фінансового контролю, сформулювати теоретичні висновки та пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства.

Відповідно до поставленої  мети дослідження були визначені  основні завдання:

• з’ясувати поняття і зміст фінансового контролю, розглянути і проаналізувати його види, форми і методи;
• розглянути основні аспекти організації фінансового контролю в Україні та дати оцінку його ефективності;
• проаналізувати світовий досвід з питань фінансового контролю, розглянути перспективи розвитку і розробити рекомендації щодо його вдосконалення в умовах ринкової економіки.

Об’єктом дослідження виступають процеси формування і використання фінансових ресурсів державного сектору .

Предметом дослідження є фінансовий контроль в умовах ринкової економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття, зміст, види, форми і методи фінансового контролю та його значення у забезпеченні фінансової дисципліни.

Фінансовий контроль є однією із завершальних стадій управління фінансами. Водночас він є необхідною умовою ефективності управління фінансовими відносинами в цілому. Складність розуміння фінансового контрою зумовлена складністю самих фінансів. Так само, як фінанси є основою суспільної діяльності в будь-якій сфері і водночас відображають її матеріальну результативність, так і фінансовий контроль виступає в ролі свого роду лакмусового папірця, з допомогою якого зримо проявляється весь процес руху фінансових ресурсів, починаючи зі стадії їх формування, що необхідно для початку здійснення діяльності в будь-якій сфері публічного життя, і завершуючи одержанням фінансових результатів цієї діяльності.

Особливе місце фінансового  контролю в загальній системі  контролю як елемента в системі управління суспільними процесами зумовлюється його специфікою, що найяскравіше проявляється в контрольній функції самих фінансів. Об'єктивно властива фінансам здатність виражати специфічну сторону виробничо-господарської діяльності в будь-якій сфері робить фінансовий контроль всеохоплюючим і всеосяжним.

Формально об'єктом фінансового  контролю є фінансові показники діяльності, але оскільки вони або регламентують процес формування, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів, або відображають результативність їх кругообігу, фактичним об'єктом фінансового контролю є весь процес виробничо-господарської діяльності. Саме цим й зумовлюється виключно велика роль фінансового контролю в системі управління суспільними процесами.

Необхідною умовою ефективності фінансового контролю є система  бухгалтерського обліку, що забезпечує достовірність і повноту відображення руху вартісних показників підзвітної юридичної чи фізичної особи. Лише за такої умови результати фінансового контролю дають можливість для аналізу і об'єктивної оцінки динаміки фінансових показників і коректування процесу реалізації фінансової політики держави[2].

Міра і глибина реалізації суспільством контрольної функції  фінансів багато в чому залежить також  від стану фінансової дисципліни в народному господарстві. Фінансова  дисципліна — це одна із сторін законності. Вона виражає обов'язковий для всіх юридичних і фізичних осіб порядок ведення фінансового господарства, дотримання встановлених норм і правил, виконання фінансових зобов'язань.

Україна в своєму поступальному  розвитку прямує до ринкової економіки  і вже пройшла цим шляхом певний відрізок відстані. Рух України цим шляхом набув незворотного характеру. І хоча відносинам в галузі державних фінансів України ще дуже властиві перехідні риси, проте за своєю суттю проте за своєю суттю та основним змістом вони уже набули, особливо із врахуванням тенденцій та динаміки їх розвитку, класичних ринкових рис.

За нинішніх умов основна  увага в державному фінансовому  контролі приділяється вчасності та повноті мобілізації коштів у  державні фінансові ресурси, законності надходжень та видатків у всіх ланках державної фінансової системи, дотриманню правил обліку і звітності. Державний фінансовий контроль охоплює не лише процес формування і виконання Державного бюджету, але й місцевих бюджетів, оскільки державою повинен здійснюватись контроль при: видачі регіональним і місцевим бюджетам дотацій (субсидій) і кредитів з Державному бюджету на фінансування їх поточних та капітальних видатків; санкцію-ванні випуску місцевих позик, гарантованих урядом; реалізації урядових програм.

Повністю виходить за рамки державного фінансового контролю фінансовий контроль, що здійснюється у сфері діяльності монополій і приватного підприємництва самими власниками фінансового капіталу чи його окремих складових. Тут здійснюється найефективніший і найбезкомпромісніший фінансовий контроль, оскільки від його повсюдності і принциповості безпосередньо залежить фінансова результативність діяльності самих власників капіталу.

В контрольно-ревізійній роботі за адміністративно-командної  системи управління фінансовий контроль за діяльністю підприємств був спрямований, насамперед, на перевірку виконання планів нагромаджень і платежів в бюджет, виявлення прихованих внутрішніх резервів, контроль за збереженням і ефективністю використання державних коштів, дотримання нормативних показників і фінансової дисципліни.[3]

Таким чином, фінансовий контроль — це цілеспрямована діяльність законодавчих і виконавчих органів  публічної влади і недержавних  організацій, спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни і  раціональності в ході мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих грошових фондів держави з метою найефективнішого соціально-економічного розвитку усіх суб'єктів фінансових правовідносин.

Основний зміст фінансового  контролю у відносинах, що регулюються фінансовим правом, можна звести до наступного:

• перевірки виконання юридичними і фізичними особами фінансових зобов'язань перед державою і органами місцевого самоврядування;
• в'язань перед державою і органами місцевого самоврядування;
• перевірки правильності використання державними і муніципальними підприємствами, установами і організаціями грошових ресурсів, що перебувають у їх господарському віданні чи оперативному управлінні;
• перевірки дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків і зберігання грошових коштів підприємствами, установами і організаціями на рахунках в кредитних установах;
• виявлення внутрішніх резервів виробництва — можливостей підвищення продуктивності праці, рентабельності, економії грошових і матеріальних ресурсів і т.д.;
• попередження і усунення виявлених порушень фінансової дисципліни. У випадку їх виявлення у встановленому державою порядку притягаються до відповідальності організації, посадові особи і громадяни, забезпечується відшкодування матеріальної шкоди державі, організаціям, громадянам.

Ця відповідальність може бути виражена в адміністративних, економічних або адміністративних і економічних одночасно заходах  впливу на порушників фінансової дисципліни. Економічні засоби впливу проявляються конкретно через фінансові санкції, які є тими важелями фінансового механізму, що істотно сприяють підвищенню ефективності виробництва, його інтенсифікації, екологічному оздоровленню і т.д.

Проблеми посилення  фінансової відповідальності, дієвості фінансового контролю вимагають, з одного боку, скорочення кількості санкцій, що застосовуються, а з іншого — підвищення їх результативності. Цьому, зокрема, покликана сприяти здійснювана нині в Україні реформа оподаткування.[2]

Специфіка будь-якого  контролю як елемента управління — його вторинність. Контролювати можна тільки те, що уже є наяву. Фінансовий контроль сам по собі не є інструментом безпосередньої організації фінансової діяльності. Його призначення полягає в попередженні або усуненні помилок у цій діяльності, в поліпшенні її самої.