Головні напрямки щодо підвищення ефективності використання грошових коштів на підприємстві

     Аналіз  грошових потоків ґрунтується на поетапному розкритті економічної  інформації відповідно до його мети і  завдань, характеристику яких наведено в організаційно – інформаційній  моделі (додаток Б).

     В умовах застосування інформаційних  технологій аналіз грошових потоків  ґрунтується на визначенні основних елементів процесу дослідження  руху грошових коштів, розподіленого  за видами діяльності підприємства. Електронна система обробки економічної  інформації щодо руху грошових потоків  містить взаємопов’язані етапи  виконання відповідних аналітичних  процедур, логічно обґрунтовані алгоритми  узагальнення і оцінки інформації, яка є основою для прийняття  управлінських рішень.

     Електронну  інформаційну систему управління грошовими  потоками підприємства побудовано за трьома рівнями обробки економічної  інформації.

     Вихідні документи, що формуються на першому  рівні електронної системи обробки  інформації щодо залишків і руху грошових коштів підприємства та їх еквівалентів, складаються, відповідно до мети оперативного управління, на основі даних первинного обліку, правової та нормативно-довідкової інформації.

     Другий  рівень електронної системи обробки  інформації відповідає етапу поточного  обліку і дозволяє узагальнити облікову фактографічну інформацію щодо операцій, наслідком яких є одержання або  витрачання грошових коштів. Електронні регістри поточного обліку є основним джерелом поточної облікової інформації щодо руху грошових коштів у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

     Третій  рівень передбачає узагальнення облікової  інформації у формах фінансової звітності  і дозволяє здійснити ретроспективний  та перспективний аналіз грошових потоків, визначити ефективність використання грошових коштів, оцінити рівень забезпеченості ними підприємства, дати загальну оцінку політиці підприємства щодо управління грошовими потоками. Ця інформація застосовується у прогнозуванні  потреби у грошових активах для  забезпечення операційної, інвестиційної  та фінансової діяльності підприємства . 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. Напрямки організації та методика проведення аналізу грошових потоків 

     Від обсягів і швидкості руху грошового  обігу, ефективності керування ним  безпосередньо залежать платоспроможність  і ліквідність підприємства. Тому аналіз грошових потоків є основою  оцінки і прогнозування платоспроможності  підприємства, дає змогу об’єктивніше оцінити його фінансовий стан. Аналіз грошових потоків проводять по підприємству в цілому, а також у розрізі  основних видів господарської діяльності і центрах відповідальності.

     У першу чергу проводять горизонтальний аналіз грошових потоків: вивчають динаміку обсягу формування додатного, від’ємного і чистого грошового потоку підприємства в розрізі окремих джерел, розраховують темпи їхнього зростання і  приросту, визначають тенденції зміни  їхнього обсягу.

     Темпи приросту чистого грошового потоку (ТЧГП) зіставляють з темпами приросту активів підприємства (ТАкт) і з темпами проросту обсягів виробництва (реалізації) продукції (ТРП). Для нормального функціонування підприємства, підвищення його фінансової стабільності і платоспроможності потрібно, щоб темпи зростання обсягів продажів були вищі від темпів зростання активів, а темпи зростання чистого грошового потоку випереджали темпи зростання обсягу продажів : 

     100 < ТАкт < ТРП < ТЧГП, (1.2) 

     де  Т Акт – темп приросту активів  підприємства;

     ТРП – темп приросту обсягів виробництва (реалізації) продукції;

     ТЧГП  – темп приросту чистого грошового  потоку.

     Паралельно  проводять і вертикальний (структурний) аналіз додатного, від’ємного і чистого  грошових потоків:

     1) за видами господарської діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової), що дасть змогу установити  частку кожного виду діяльності  у формуванні додатного, від’ємного  і чистого грошового потоків;

     2) за окремими внутрішніми підрозділами (центрами відповідальності), що  покаже внесок кожного підрозділу  у формування грошових потоків;

     3) за окремими джерелами надходження  і напрямами витрати коштів, що  дає можливість установити частку  кожного з них у формуванні  загального грошового потоку. При  цьому визначають роль і місце  чистого прибутку у формуванні  ЧГП, виявляють ступінь достатності  амортизаційних відрахувань для  відтворення основних засобів  і нематеріальних активів.

     Результати  горизонтального і вертикального  аналізу служать базою проведення фундаментального (факторного) аналізу  формування чистого грошового потоку.

     Для вивчення факторів формування додатного, від’ємного і чистого грошових потоків  рекомендується використовувати прямий і непрямий методи.

     Прямий  метод спрямований на одержання  даних, що характеризують як валовий, так  і чистий потік коштів підприємства у звітному періоді. Застосовуючи цей  метод, використовують безпосередньо  дані бухгалтерського обліку і звіту  про рух коштів, що характеризують усі види їхніх надходжень і витрати. відмінність результатів розрахунку грошових потоків за прямим і непрямим методами стосуються тільки операційної  діяльності.

     За  операційною діяльністю ЧГП прямим методом визначають у такий спосіб:

     ЧГП од = ВР РП + ОД ав + ІН од – ПТМЦ – ЗП – ПП – ІВ од, (1.3)

     де  ВР РП – виручка від реалізації продукції і послуг;

     ОД  ав – одержані аванси від покупців і замовників;

     ІН  од – сума інших надходжень від  операційної діяльності;

     П ТМЦ – сума засобів, виплачена  за придбані товарно-матеріальні цінності;

     ЗП  – сума виплаченої заробітної плати  персоналу підприємства;

     ПП  – сума податкових платежів у бюджет і в позабюджетні фонди;

     ІВ  од – сума інших виплат у процесі  операційної діяльності.

     Фактори зміни чистого грошового потоку від операційної діяльності, обчисленого  за прямим методом, показано на рис. 1.2. 
 

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

           Рис. 1.2 Фактори зміни  чистого грошового потоку, обчисленого  за прямим методом  

     Зіставляючи фактичні дані за кожною статтею надходження  і витрати коштів з базовими даними (плану минулого періоду), можна зробити  висновки про здатність підприємства нарощувати кошти в результаті своєї  основної діяльності. Якщо результатом  основної діяльності є не приплив, а  відплив коштів і ця ситуація повторюється щорічно, то це може призвести в остаточному  підсумку до неспроможності підприємства.

     Одна  з переваг прямого методу полягає  в тому, що він показує загальні суми надходжень та платежів і зосереджує увагу на тих статтях, що генерують  найбільший приплив і відплив  коштів. Однак цей метод не розкриває  взаємозв’язку величини фінансового  результату і величини зміни коштів, зокрема не показує, чому виникає  ситуація, коли прибуткове підприємство ї неплатоспроможним.

     Непрямий  метод кращий з аналітичного погляду, тому що дає змогу пояснити причини  розбіжностей між фінансовими результатами і вільними залишками готівки. Розрахунок чистого грошового потоку за непрямим методом здійснюють шляхом відповідного коригування чистого прибутку на суму змін у запасах, дебіторської заборгованості, кредиторської заборгованості, короткострокових фінансових вкладень та інших статей активу, що належать до поточної діяльності. Джерелами інформації для розрахунку й аналізу грошових потоків за непрямим методом є звітний бухгалтерський баланс і звіт про фінансові результати.

     За  операційною (основною) діяльністю його розраховують у такий спосіб: 

     ЧГП од = ЧП од + А + ДЗ + З ТМЦ + КЗ +

     + ДМП + Р + АВ од + АВв, (1.4)

     де  ЧП од – сума чистого прибутку підприємства від операційної діяльності;

     А – сума амортизації основних засобів  і нематеріальних активів;

      ДЗ – зміна суми дебіторської заборгованості;

      З ТМЦ – зміна суми запасів  і ПДВ за придбаними цінностями, що входять до складу оборотних активів;

      КЗ – зміна суми кредиторської заборгованості;

      ДМП – зміна суми доходів майбутніх  періодів;

      Р – зміна суми резерву майбутніх  витрат і платежів;

     АВ  од – зміна суми одержаних авансів;

      АВ в – зміна суми виданих  авансів.

     Таким чином, непрямий метод наочно показує  відмінність між чистим фінансовим результатом і чистим грошовим потоком  підприємства. за допомогою ряду коригувальних  процедур фінансовий результат підприємства (чистий прибуток або збиток) перетвориться  у величину чистого грошового потоку від операційної діяльності.

     У результаті цього можна встановити фактори, що сприяють збільшенню і зменшенню  чистого грошового потоку (рис. 1.3).

     За  інвестиційною діяльністю суму ЧГП  визначають як різницю між сумою  виручки від реалізації необоротних  активів і сумою інвестицій на їх придбання: 

     ЧГП ід = ВР ОЗ + ВР НА + ВР ДФА + ВР ва + Д од – П ОЗ

      НКБ – П НА – П ДФА – П  ва, (1.5)

     де  ВР ОЗ – виручка від реалізації основних засобів;

     ВР  НА - виручка від реалізації нематеріальних активів;

     ВР  ДФА – сума виручки від реалізації довгострокових фінансових активів;

     ВР  ва – виручка від реалізації раніше викуплених акцій підприємства;

     Дод – сума одержаних дивідендів і процентів за довгостроковими цінними паперами;

     П ОЗ – сума придбаних основних засобів;

      НКБ – зміна залишку незавершеного  капітального будівництва;

     П НА – сума придбання нематеріальних активів;

     П ДФА – сума придбання довгострокових фінансових активів;

     П ва – сума викуплених власних акцій підприємства.

     Фактори формування чистого грошового потоку від інвестиційної діяльності показано на рис. 1.4. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Рис. 1.3 Фактори першого порядку зміни  чистого грошового потоку від  операційної діяльності, обчисленого  за непрямим методом

     За  фінансовою діяльністю прийнято відображати  припливи і відпливи коштів, пов’язані  з використанням зовнішнього  фінансування.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Рис. 1.4. Фактори першого порядку зміни  чистого грошового потоку від  інвестиційної діяльності

     Суму  ЧГП визначають як різницю між  сумою фінансових ресурсів, залучених  із зовнішніх джерел, сумою виплаченого  основного боргу і сумою виплачених дивідендів власникам підприємства:

     ЧГП фд = З ВК + З ДК + З КК + ЦФ – В ДК – В КК – В Д, (1.6)

де З  ВК – сума додатково залученого із зовнішніх джерел власного капіталу (грошові надходження від випуску  акцій та інших часткових інструментів, а також додаткових вкладень власників);