Головні напрямки щодо підвищення ефективності використання грошових коштів на підприємстві

     З ДК – сума додатково залучених довгострокових кредитів і позик;

     З КК – сума додатково залучених  короткострокових кредитів і позик;

     ЦФ  – сума засобів, що надійшли як безоплатне цільове фінансування підприємства;

     В ДК – сума виплат основного боргу за довгостроковими кредитами і позиками;

     В КК – сума виплат (погашення) основного  боргу за короткостроковими кредитами  і позиками;

     В Д – сума виплачених дивідендів акціонерам підприємства.

     Результати  розрахунку суми ЧГП за операційною, інвестиційною і фінансовою діяльністю дають змогу визначити загальний  його обсяг по підприємству:

     ЧГП заг = ЧГП ОД + ЧГП ІД + ЧГП ФД, (1.7)

     де  ЧГП ОД – чистий грошовий потік  операційної діяльності;

     ЧГП ІД - чистий грошовий потік інвестиційної  діяльності;

     ЧГП ФД - чистий грошовий потік фінансової діяльності.

     Перевага  непрямого методу визначення ЧГП  полягає в тому, що він дає змогу  виявити динаміку всіх факторів, які  формують величину ЧГП, зате прямий метод  дозволяє одержати точніші дані про  обсяг і склад грошових потоків. Тому, аналізуючи грошові потоки, потрібно застосувати обидва методи в комплексі.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис. 1.5 Фактори зміни чистого грошового  потоку від фінансової діяльності 

     При аналізі грошових потоків застосовується ряд фінансових коефіцієнтів, які  дозволяють узагальнити результати руху коштів підприємства: оцінити  достатність чистого операційного грошового потоку, ліквідність операційного грошового потоку, ефективність грошового  потоку .

     1. Коефіцієнт достатності чистого  операційного грошового потоку (КД): 

     КД = , (1.8)

     де  ЧРКОПЕР – чистий рух коштів від  операційної діяльності;

      ОА – абсолютний приріст оборотних  активів;

     ПП  – сума податку на прибуток;

     ПБ – сума погашення основного боргу за кредитами і позиками;

     D – сума сплачених дивідендів;

     ІП  – сума інших платежів.

     2. Коефіцієнт ліквідності операційного  грошового потоку (КЛ): 

     КЛ = , (1.9) 

     де  НОПЕР – валовий додатний операційний  грошовий потік (надходження коштів внаслідок операційної діяльності);

     ВОПЕР – валовий від’ємний операційний  грошовий потік (видаток коштів внаслідок  операційної діяльності).

     3. Коефіцієнт ефективності грошового  потоку (КЕ): 

     КЕ = , (1.10) 

     де  ЧРК – чистий рух коштів;

     В – валовий від’ємний грошовий потік (видаток коштів).

     Обчислення  цих фінансових коефіцієнтів передбачає залучення інформації, що міститься  у звіті про рух грошових коштів.

     Коефіцієнт  достатності чистого операційного грошового потоку характеризує співвідношення чистого руху коштів від операційної  діяльності і суми поточних видатків, які є наслідком операційної  та фінансової діяльності підприємства. За нормальних умов значення цього  коефіцієнта має перевищувати 100%, що є основою розширеного відтворення  активів підприємства.

     Коефіцієнт  ліквідності операційного грошового  потоку характеризує ступінь достатності грошових коштів, отриманих внаслідок операційної діяльності для погашення операційних витрат підприємства. Даний коефіцієнт заслуговує на позитивну оцінку, якщо його значення перевищує 100%.

     Коефіцієнт  ефективності грошового потоку характеризує фінансово-господарську діяльність з  точки зору її здатності створювати додаткові грошові кошти, що сприяє зростанню вартості абсолютно ліквідних  активів підприємства і потенційному підвищенню його платоспроможності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Головні напрямки щодо підвищення ефективності використання грошових коштів на підприємстві

 

     Процес  аналізу завершується оптимізацією грошових потоків шляхом вибору найкращих  форм їхньої організації на підприємстві з обліком зовнішніх і внутрішніх факторів (табл. 3.1) з метою досягнення їхньої збалансованості, синхронізації  і зростання чистого грошового  потоку.

     У першу чергу необхідно домогтися  збалансованості обсягів додатного  і від’ємного потоків коштів, оскільки і дефіцит, і надлишок грошових ресурсів негативно впливають на результати господарської діяльності.

     При дефіцитному грошовому потоці знижуються ліквідність і рівень платоспроможності  підприємства, що призводить до зростання  простроченої заборгованості підприємства за кредитами банку, постачальникам, персоналу з оплати праці.

     При надлишковому грошовому потоці втрачається  реальна вартість тимчасово вільних  коштів унаслідок інфляції, уповільнюється оборотність капіталу через простій  коштів, втрачається частина потенційного доходу у зв’язку з втраченою  вигодою від прибуткового розміщення коштів в операційному чи інвестиційному процесі. 

     Таблиця 3.1 Зовнішні та внутрішні фактори  впливу на грошовий оборот підприємства

Зовнішні  фактори

Внутрішні фактори

Загальна платіжна криза в країні. Низький рівень виробництва. Перевищення експорту над імпортом. Низька купівельна спроможність населення. Несприятливі умови кредитування. Невідрегульованість правового забезпечення господарської діяльності. Недосконалість податкової політики. Стан розвитку науки і техніки. Міжнародна конкуренція. Неплатоспроможність боржників.

Висока частка умовно постійних витрат у собівартості через неповну завантаженість виробничих потужностей. Енергомісткість, трудомісткість та ресурсозатратність діючих технологій. Низька якість продукції у поєднанні з її високою ціною. „Тінізація” частини господарського обороту. Відсутність джерел довготермінового фінансування капіталовкладень. Некомпетентність фінансового керівництва. Неефективність фінансового менеджменту.

 

     Для досягнення збалансованості дефіцитного  грошового потоку в короткостроковому  періоді розробляють заходи для  прискорення залучення коштів і  уповільнення виплат їх (рис. 3.1).

     Оскільки  ці заходи, підвищуючи рівень абсолютної платоспроможності підприємства в  короткостроковому періоді, можуть створити проблеми дефіцитності грошових потоків у майбутньому, то паралельно має бути розроблено заходи для збалансованості  дефіцитного грошового потоку в  довгостроковому періоді (рис. 3.2). 

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Рис. 3.1 Заходи короткострокового характеру  для збалансованості дефіцитного  грошового потоку

     Способи оптимізації надлишкового грошового  потоку пов’язані здебільшого з  активізацією інвестиційної діяльності підприємства, спрямованої:

     а) на дострокове погашення довгострокових кредитів банку;

     б) на збільшення обсягу реальних інвестицій;

     в) на збільшення обсягів фінансових інвестицій.

     Синхронізацію грошових потоків має бути спрямовано на усунення сезонних і циклічних  розходжень у формуванні як позитивних, так і негативних грошових потоків, а також на оптимізацію середніх залишків готівки.

     Заключним етапом оптимізації є забезпечення умов максимізації чистого грошового  потоку підприємства, зростання якого  забезпечує підвищення рівня самофінансування підприємства, знижує залежність від  зовнішніх джерел фінансування 
 
 

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

           Рис. 3.2 Заходи довгострокового  характеру для збалансованості  дефіцитного грошового потоку 

     Збільшення  суми чистого грошового потоку можна  забезпечити за рахунок таких  заходів:

     а) зменшення суми постійних витрат підприємства;

     б) зниження рівня змінних витрат;

     в) проведення ефективної податкової політики;

     г) застосування методу прискореної амортизації;

     д) продаж не використовуваних видів основних засобів, нематеріальних активів і  запасів;

     е) посилення претензійної роботи з  метою повного і вчасного стягнення  штрафних санкцій та дебіторської заборгованості.

     Результати  оптимізації грошових потоків мають  відображатися у фінансовому  плані підприємства на рік з розбивкою  по кварталах і місяцях.

     Для оперативного керування додатними  і від’ємними грошовими потоками доцільно складати платіжний календар (план платежів точної дати), в якому, з одного боку, відображають графік надходження коштів від усіх видів  діяльності протягом прогнозного періоду (5, 10, 15, 30 днів), а з іншого – графік майбутніх платежів (податків, заробітної плати, формування запасів, погашення  кредитів і процентів за ними). Платіжний  календар дає можливість фінансовим службам підприємства здійснювати  оперативний контроль за надходження  і витратою коштів, вчасно фіксувати  зміну фінансової ситуації і вчасно вживати коригувальних заходів  для синхронізації додатного  і від’ємного грошових потоків і  забезпечення стабільної платоспроможності  підприємства. 
 

 

      ВИСНОВКИ 

     Управління  грошовими потоками є одним з  найважливіших напрямків діяльності фінансового менеджера. Воно містить  у собі розрахунок часу обігу коштів (фінансовий цикл), аналіз грошового  потоку, його прогнозування, визначення оптимального рівня коштів, складання  бюджетів коштів.

     Ціль  керування коштами полягає в  тому, щоб інвестувати надлишок грошових доходів для одержання прибутку, але одночасно мати їхню необхідну  величину для виконання зобов'язань  по платежах й одночасному страхуванні  на випадок непередбачених ситуацій.

     Аналіз  руху грошових коштів дозволяє з відомою  часткою точності пояснити розбіжність  між величиною грошового потоку, що мав місце на підприємстві у  звітному періоді, і отриманої за цей період прибутком.

     До  коштів можуть бути застосовані моделі, розроблені в теорії керування запасами й що дозволяють оптимізувати величину грошових коштів. У західній практиці найбільше поширення одержали модель Баумоля й модель Міллера - Орра.

     Розглянуто сутність, цілі, методи та задачі грошового потоку для підприємства, проведено горизонтальний та вертикальний аналіз.