Кредитування в Україні: форми, значення, ризики, іпотека

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

Кредитування в Україні: форми, значення, ризики, іпотека.

 

План

     Вступ

1. Необхідність і сутність кредиту.
2. Форми кредиту.
3. Іпотечне кредитування як основна форма розширення кредитів.
4. Банківські ризики як основний фактор стримування кредитування.
5. Значення кредитів для ринкової економіки.

Висновок.

Додаток.

Використана література. 

Вступ

Наявність товарного виробництва і грошей об’єктивно зумовлює існування і функціонування кредиту. З розвитком товарного виробн6ицтва кредит стає об’єктивним атрибутом господарювання. Але характеру об’єктивної необхідності він набув лише за умов становлення і розвитку товарно-грошових відносин. Ця необхідність була зумовлена особливостями взаємовідносин між товаровиробниками : коли продавцю потрібно було продавати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити ( тому що він ще не виготовив або не продав свій ), виникала потреба у передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу, в кредит.

Якщо рух товарних потоків випереджає грошові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їх сплати не мають достатніх грошових коштів, що може зупинити нормальний рух процесу відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу нагромаджуються тимчасово вільні грошові кошти, виникає суперечність між безперервним вивільненням матеріальних і грошових ресурсів в інтересах прискорення процесів відтворення. Ця суперечність  може бути усунена за допомогою кредиту, який дає можливість отримувати позичальникам грошові кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг або придбати їх розстрочкою платежу.

Потреба у кредитах також виникають у зв’язку з особливостями індивідуального кругообігу коштів госпрозрахункових підприємств і організацій.

Конкретною економічною основою, на якій з’являються і розвиваються кредитні відносини, виступає кругообіг капіталу, який є безперервний, але при цьому не виключаються коливання потреб у ресурсах і джерелах їх покриття.

Завдяки кредиту :

• зменшується час на задоволення господарських та особистих потреб ;
• він виступає як опора сучасної економіки, невід’ємний елемент економічного розвитку ;
• кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти при передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику.

Коливання в кругообігу основних фондів обумовлені невідповідністю між потребою у великих одноразових витратах на оновлення основних фондів і поступовим характером відшкодування їх вартості в процесі амортизації. В результаті у підприємств може  утворюватись як тимчасовий надлишок коштів, що накопичується у фондах розвитку виробництва так і потреба в додаткових грошових ресурсах для технічного переоснащення або виробничого будівництва у випадку недостатності власних накопичень, тобто виникає потреба у кредиті.

У молодих людей потреби часто перевищують їх прибутки. І навпаки, у людей старшого віку прибутки, як правило, перевищують видатки. Це також, з одного боку, викликає потребу в кредиті, а з іншого – створює умови для його надання. Можна зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність поточних або майбутніх прибутків у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту – коливання потреби в коштах та джерелах їх формування, як у юридичних, так і у в фізичних осіб.

 

Слово «кредит» походить від латинського «creditium» , що означає «позика», «борг». Цей термін перекладається ще як «вірю», «довіряю» .А тому категорія кредиту розглядається наукою переважно як довіра однієї особи до іншої, на підставі  якої у позику надається певна вартість у грошовій чи товарній формі для тимчасового користування за відповідну плату. Розглядаючи цю економічну категорію, необхідно виділити такі її основні ознаки :

• кредит – специфічний тип економічних відносин, що ґрунтується на взаємній довірі сторін цих відносин ;
• економічною основою кредиту є мобілізація і нагромадження тимчасово вільних коштів і формування з них позичкового капіталу ;
• кредитування – акт передачі кредитором певної суми капіталу в тимчасове користування позичальнику на умовах повернення та сплати.1

Отже, сутність категорії кредиту можна визначити так : кредит – це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення та оплати.2

Економічні відносини між сторонами кредитної угоди виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення. В цих відносинах завжди беруть участь не менш ніж дві сторони : кредитор – сторона, яка передає вартість у грошовій чи натуральній формі в кредит і позичальник – сторона, що зацікавлена в одержанні позики для досягнення своєї певної мети. Ці сторони називаються суб’єктами кредитної угоди, а ті грошові чи матеріальні цінності , затрати чи проекти, відносно яких укладається угода позики, - є об’єктом кредиту.

Найпростішою формою кредитних відносин, що зародилися на перших етапах становлення і розвитку товарного виробництва та обміну, був лихварський кредит, який надавався дрібним виробникам під високі позичкові проценти, що часто призводило до повного розорення позичальників, особливо дрібних виробників. Позичальники звертались за кредитом переважно через начальні споживчі потреби або для сплати боргів. Крім лихварських товаровиробники надавали один одному кредити під час купівлі-продажу товарів.

Кредитні відносини, як бачимо, зародилися ще на ранніх етапах простого товарного виробництва. Однак у своїх зрілих формах вони набули розвитку лише за умов ринкової економіки, коли кредит надається здебільшого для задоволення підприємницьких потреб. Особлива роль в організації кредитних відносин належить банкам.

Рушійним мотивом кредитних відносин є отримання додаткового прибутку (доходу ) кожним із суб’єктів кредитних відносин : кредитор отримує його у формі відсотку за кошти, надані у позику, а боржник – у вигляді прибутку на запозичені кошти, використані у підприємницькій діяльності, чи на розширення свого власного споживання.3 Завдяки цьому , кредит справляє важливий стимулюючий вплив на поведінку економічних суб’єктів. Але об’єктивної необхідності кредиту, про яку мова йшла вище, а також його стимулюючих мотивів недостатньо для повноцінної реалізації кредитних відносин. Для цього необхідні також певні економіко-правові умови.

Саме природа кредитної угоди, яка ґрунтується на тимчасовому запозиченні чужої власності, зумовлює необхідність матеріальної відповідальності її учасників за виконання взятих на себе зобов’язань. Це можливо у випадку, коли кругообіг коштів господарюючих суб’єктів відокремлений від кругообігу коштів суспільства і організації, які вступають в кредитні відносини і повинні бути власниками наявного у них майна або (якщо це державні підприємства чи організації) мати право володіння в користуванні майном. Таким чином, учасники кредитної угоди повинні бути юридично самостійними особами і функціонувати на засадах господарського чи комерційного розрахунку. Фізичні особи можуть стати суб’єктами кредитних відносин, якщо вони дієздатні в правовому відношенні і мають гарантовані стабільні джерела доходів.

Другою обов’язковою умовою реалізації кредитних відносин є збіг економічних інтересів кредитора і позичальника. Вирішальне значення при цьому має узгодження конкретних  параметрів позики : її забезпечення, строку кредитування, величини проценту тощо, а також наявності альтернативних варіантів фінансування і розширення коштів. Особливого значення ця умова набула при переході до ринкових відносин.

Кредиту в ринковій економіці притаманні ознаки :

• по-перше, позичальниками здебільшого стають суб’єкти господарювання, кредиторами – переважно банки ;
• по-друге, гроші, видані в позику, використовуються позичальниками як капітал ;
• по-третє, джерелом позичкового процента є прибуток на позичені кошти ;
• по-четверте, позика використовується як гнучкий механізм «переливання» капіталу з одних галузей суспільного виробництва в інші та вирівнювання норми прибутку.

Без кредитної підтримки неможливо забезпечити швидке та цивілізоване становлення нових підприємств малого та середнього бізнесу, запровадження нових технологій та видів підприємницької діяльності в економічному просторі.

Водночас кредит необхідний для підтримки безперервного кругообігу фондів підприємств, обслуговування процесу реалізації продуктів виробництва, що набуває особливого значення за ринкових умов.

Отже, суть кредиту полягає в тому, що це рух вартості на засадах поверненості в інтересах реалізації суспільних потреб.

 

Форма кредиту синтезує зміст і організацію кредитних відносин. Вона визначається за такими функціональними ознаками : характер кредитних відносин, склад учасників (суб’єктів) кредитної операції, об’єкт і сфера кредитування.

Залежно від об’єкту кредитних відносин виділяють такі форми кредитування :

1. товарна форма;
2. грошова форма.

У товарній формі кредиту виникають кредитні відносини між продавцем і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відтер мінуванням платежу – комерційний кредит, продаж товарів і надання послуг населенню в кредит тощо.

У грошовій формі здійснюється рух переважної частини позикового фонду країни, тому й переважна більшість позик надається і погашається грошима.

За суб’єктами кредитних відносин виділяють такі види кредиту (функціональні форми) :

• комерційний;
• споживчий;
• державний;
• міжнародний;
• банківський.

1. Комерційний кредит – товарна форма кредиту, що надається продавцями покупцям у вигляді відстрочування платежу за продані товари, надані послуги.

Об’єктом комерційного кредиту є товарний капітал, а його суб’єктами – агенти товарної угоди : продавець – як кредитор, покупець – як позичальник.

Призначення комерційного кредиту – прискорення реалізації товарів та послуг, а також одержання додаткового прибутку у вигляді позичкового процента, який включено в ціну проданих товарів. У цьому полягає привабливість комерційного кредиту для фірми-продавця. Фірма-покупець завдяки комерційному кредиту досягає тимчасової економії коштів, скорочує потребу в банківському кредиті.

В основу комерційного кредиту покладено договірні зобов’язання та господарчі зв’язки між контрагентами, які визначають умови кредитування.

Комерційний кредит обслуговує тільки завершальний етап процесу обороту товарів, а тому сфера його функціонування є обмеженою. Він має короткостроковий характер.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися :

• сплатою позичальником боргу за векселем, тобто інкасацією векселів;
• передачею векселя іншій особі за допомогою індосаменту ;
• переоформлення комерційного кредиту на банківський, що означає перетворення товарної форми кредиту на грошову.

2. Споживчий кредит – кредит , який надається тільки в національній валюті фізичним особам – резидентам на придбання споживчих товарів та послуг, який погашається поступово.

Споживчий кредит характеризує відносини між кредитором і позичальником з приводу фінансування кінцевого споживання. Призначення споживчого кредиту – задоволення споживчих потреб широких верств населення. Видача споживчого кредиту збільшує поточний платоспроможний попит населення, підвищує життєвий рівень, прискорює реалізацію товарних запасів, надання послуг. (Додаток 1)

У країнах з розвинутою ринковою економікою споживчий кредит надається для закупівлі предметів особистого користування, головним чином, достатньо дорогих, як будинки, автомобілі, меблі.

Суб’єктами кредитних відносин є фізичні особи – позичальники, комерційні банки, парабанки, підприємства та організації – кредитори .

Порядок видачі та погашення кредиту вирішується на підставі кредитного договору.

До нових видів споживчого кредиту належать :

1. Чековий кредит – одна з форм споживчого кредиту, що надається комерційними банками своїм клієнтам за їхніми запитами і з відстрочуванням платежу. Процес кредитування пов’язаний з наявністю поточних рахунків клієнта з використанням овердрафту (з від’ємним сальдо на поточному рахунку) або з відкриттям спеціального чекового рахунку.
2. Кредитна картка – одна з форм споживчого кредиту. Власника кредитної картки обслуговують банк, котрий її видав, та торговельна організація. Для останньої кредитна картка є гарантією відкриття покупцю кредиту в банку, кредитна картка видається клієнту за умов, що стан його депозитних і позичкових операцій з банком задовольняє останній. Запровадження кредитних карток вважають  найбільшою «революцією» в банківській справі.