Кредитування в Україні: форми, значення, ризики, іпотека

Ломбарди – кредитні установи, що позичають гроші під заставу рухомого майна, забезпечуючи при цьому ще й дбайливе збереження предметів особистого користування і домашнього вжитку, охорону їх від грабунку, пожежі.

3. Специфічним різновидом кредитних  відносин є державний кредит, коли позичальником є держава, а кредиторами – юридичні та фізичні особи. У сфері міжнародного кредиту держава може бути як позичальником, так і кредитором.

Основним призначення державного кредиту є мобілізація грошових коштів ( позичкових капіталів ) для фінансування державних витрат, особливо коли державний бюджет є дефіцитним.

Державний кредит здійснюється через державні позики, які реалізуються фінансово-кредитними установами серед юридичних і фізичних осіб.

Державний кредит реалізується розміщенням державних цінних паперів: облігацій, скарбницьких зобов’язань, ощадних сертифікатів.

Коли має місце хронічне збільшення державного боргу, держава може вдатись до конверсії позик – зміни раніше встановлених умов державних позик на нові. В Україні державний кредит, як правило, спрямований на покриття бюджетного дефіциту.

4. Міжнародний кредит – надання позичкових капіталів одних країн іншим в тимчасове користування на засадах оплати і повернення у домовлені строки. Кошти для міжнародних кредитів мобілізуються на міжнародних та національних ринках позичкових капіталів.

Суб’єктами міжнародного кредиту є банки, фірми, держави, міжнародні валютно-кредитні організації. Об’єктом кредитування є передані кредитором у тимчасове розпорядження позичальника товарні і валютні ресурси.

Залежно від того, хто є кредитором, розрізняють кредит фірмовий, банківський і урядовий.

Міжнародний банківський кредит – коли одним із суб’єктів кредитних відносин стає банк.

Урядовий кредит – коли одна країна надає іншій в товарній або грошовій формі за міжурядовою угодою кредит.

У міжнародному обороті кредит виконує функцію нагромадження і перерозподілу позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширення відтворення з метою отримання максимальних прибутків.

Роль міжнародного кредиту :

• сприяє інтернаціоналізації виробництва та обміну ;
• сприяє зміцненню міжнародних економічних зв’язків ;
• підвищує економічну ефективність зовнішньої торгівлі, стимулює та прискорює зростання світового товарообороту ;
• забезпечує безперервність міжнародних розрахунків та прискорює міжнародний оборот коштів ;
• є методом регулювання платіжних балансів ;
• посилює конкуренцію між країнами, оскільки використовуються економічні знаряддя конкурентної боротьби за ринки збуту

5. Банківський кредит – позичковий капітал банку у грошовій формі, що надається в тимчасове користування на умовах належного забезпечення, повернення у визначений строк, оплати та цільового характеру використання. Він відображає економічні відносини між суб’єктами кредитування : кредитором – банком, який надає кредити, і позичальником – суб’єктом кредитних відносин, який отримує в тимчасове користування кредитні кошти. Об’єктом банківського кредиту є грошовий капітал.

З правової точки зору банківський кредит визначається як відносини, що базується на нормативних актах і договорі кредитної установи та позичальника – юридичної особи чи громадянина з приводу надання кредитором  (банком) суми грошових коштів на умовах, визначених в кредитному договорі; позичальник згідно з кредитним договором бере на себе зобов’язання використати одержану від банку суму за цільовим призначенням і до настання строку платежу повернути отримане в борг, заплативши обумовлені проценти.

Основним нормативними документами , якими керуються комерційні банки при наданні кредитів є Закон України «Про банки і банківську діяльність» ( в редакції від 7 грудня 2000 року ) та положення НБУ «Про кредитування», затверджене постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995 року, з наступними змінами і доповненнями.4

Умови надання кредиту визначаються в кредитному договорі, який укладається в письмовій формі між банком і позичальником, є консенсуальним, оскільки він вважається укладеним після досягнення сторонами угоди з усіх істотних умов. І тільки після підписання такого договору банк вправі надати кредит – перерахувати кошти на поточний чи позичковий рахунок позичальника або видати грошову суму готівкою у встановленому порядку. ( Додаток 3,4 )

Нині банки України надають перевагу короткостроковим позикам, що зумовлено високим рівнем ризиків у країні. В економіку України у регіональному розрізі ( Додаток 2 ) надано лише 49,27 % довгострокових позик. В економічно розвинутих країнах даний показник становить 70-80 %. Значною мірою це пов’язано з структурою коштів, залучених вітчизняною банківською системою.

Таким чином, банківський кредит є певною сумою грошових коштів, які надаються банками чи іншими кредитними установами на умовах поверненості, строковості, оплатності та цільового характеру використання, а також однією з кредитних (активних) операцій банку.

 

Отже, об’єктом кредиту є гроші або речі, які втілюють певну вартість. Позичальник використовує їх для підтримання процесу виробництва або для задоволення своїх потреб.

В умовах ринкової економіки об’єктом кредитних відносин є переважно гроші, як загальний ресурс, за допомогою яких можна придбати всі інші ресурси : матеріальні, технічні, трудові, природні тощо.

Передумовою повернення кредиту є кругообіг основних та оборотних коштів або одержання допомоги позичальником. У виключних випадках кредит може бути повернений третьою особою – гарантом, коли позичальник не спроможний сам це зробити. Найчастіше у ролі гаранта виступає великий банк.

Конкретний строк повернення кредиту залежить від того, як здійснюється кругообіг коштів у позичальника та від можливості кредитора щодо строку, на який він може надати кредит.

За термінами використання і погашення кредит поділяється на :

• короткострокові кредити (до 1 року) пов’язані переважно з функціонуванням оборотних фондів і фондів обігу;
• середньострокові (від 1 до 5 років)- з оборотом основних фондів ;
• довгострокові (більше 5 років) охоплюють інвестиційні процеси, капітальні вкладення в нове будівництво.

Отже, у народному господарстві постійно є кошти, які можуть використовуватися як кредитні ресурси для надання позик. Сутність цих коштів в ринкових умовах становить позичковий капітал країни. Він перебуває у постійному русі, породжуючи виникнення кредитних відносин. Тому кредит трактується нерідко, як форма руху позичкового капіталу.

 

Одним з   найефективніших способів забезпечення  зобов’язань є іпотека – застава нерухомості. Іпотечний кредит – це кредитування під заставу нерухомості. Така форма кредиту зменшує ступінь ризику для обох сторін. Закон України «Про заставу» містить таке визначення : «Іпотекою визначається застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи».

При цьому слід зазначити, що у законі «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» подано таке визначення терміну «нерухоме майно» : «Нерухомим майном визнається житловий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об’єкт, що підпадає під визначення першої групи основних фондів згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»».5

У законодавстві європейських країн іпотека визначається як застава нерухомого майна, за рахунок якого  заставодержатель (кредитор) має право – переважне щодо інших кредиторів заставодавця (позичальника) – у разі невиконання забезпеченого іпотекою основного зобов’язання задовольнити свої вимоги.

Іпотека є похідною від основного зобов’язання (окремо воно існувати не може) і припиняється з його виконанням.

Важливою передумовою іпотеки є об’єктивна оцінка майна, вартість якого зазначається і в договорі, і в заставній.

Іпотека поширюється як на основну вимогу, так і на додаткові – проценти, нараховані за основним зобов’язанням, витрати, понесені кредитором на утримання і збереження майна в разі недбалого ставлення заставодавця до своїх обов’язків, витрати заставодержателя на страхування заставленого майна, витрати на звернення стягнення на предмет іпотеки при невиконанні позичальником основного зобов’язання тощо.

Слово «іпотека» з’явилося дуже давно. Ще Плутарх в своїх працях описує дуже багато конфліктів і угод, пов’язаних з іпотечним фінансуванням

За статистикою, понад 80% зобов’язань, що обертаються на ринку капіталів, це зобов’язання, забезпечені іпотекою, більше половини всіх кредитів, що видаються країнами Європейського союзу – це іпотечні кредити. Обсяг портфелів іпотечних кредитів в країнах Європейського союзу складає біля 400 млрд. євро, що дорівнює 40% ВВП Об’єднаної Європи. Статистика дає можливість стверджувати, що в основі сучасного фінансового ринку мають зобов’язання, забезпечені іпотекою. Специфіка забезпечення нерухомістю, яка дає кредиту впевненість у тому, що його зобов’язання будуть погашені. Нерухомість є віссю, на якій будуються відносини кредитора і боржника.6

Позитивна сторона іпотечної фінансової системи – дешеві довгострокові кредити, зростаючі обсяги житлового будівництва, задоволення попиту на житло.

Сьогодні на іпотечному ринку України склалась така ситуація, при якій швидкими темпами зростають вклади населення в банках на депозитних рахунках (з початку року на 40%), збільшуються активи банків (на 50%), зростання ВВП складає більше 5%. Це говорить про те, що ступінь довіри населення до банків зростає.

У розвинутих країнах з 50% кредитів населення 40% припадає на іпотечні кредити. В нашій країні цей показник знаходиться на рівні 6% . це свідчить про те, що всі кошти, що надходять на банківські депозити, направляються на корпоративне кредитування, на ринок, де існують зовсім інші правила гри, інші ризики.

Сьогодні в Україні склалися такі умови, як відкритість економіки, залежність від зовнішніх ринків, дуже високий ступінь за політизованості, вони дуже сильно загострюють ризики банків.

На даний час спостерігається тенденція зростання частки іпотечних кредитів в портфелях банків, щорічно цей показник збільшується в два рази. За минулий рік житлові іпотечні кредити в портфелях банків зросли на 80%. На 1 липня цього року зафіксовано зростання на 40%, тобто розміри іпотечного кредитування збільшуються і це говорить про те, що банки змінюють свою політику у цій сфері

Іпотечні кредити, що видаються сьогодні банками, номінуються в доларах, як і весь ринок нерухомості в Україні, тобто практично всі кредити видаються у валюті. Слід звернути увагу на те, що при наданні кредитів у валюті банки беруть на себе ризики, пов’язані з довгостроковими активами, оскільки активи, по суті, формуються залишками на рахунках експортерів і вкладами населення. В даному контексті дуже значним є валютний ризик, оскільки важко спрогнозувати, як поведе себе гривня в довгостроковій перспективі. Якщо національна валюта є стабільною, то експортерам також вигідно тримати залишки на рахунках в цій валюті, тому що депозитні ставки в гривні вищі, ніж у валюті. Це може певним чином вплинути на валютну ліквідність банків. Адже сьогодні клієнти банків, користуючись валютним кредитом, дохід отримують в гривні.

На сьогодні , за підрахунками Держкомунгоспу, 60-80% населення країни мають потребу в поліпшенні житлових умов. Отже, потенційний обсяг кредитно-іпотечного ринку величезний. Щороку в експлуатацію здається понад мільйон квадратних метрів житла. Ціни на квартири за рік-півтора підвищились приблизно на 40%.

На руках у громадян України , за різними оцінками, перебуває від $10 до $20 млрд. за даними ЗМІ, 7млн. українців працюють за кордоном. Навіть при середньому їх заробітку $500 на місяць річний фонд заробітної плати цих людей становить $42 млрд. іпотека могла би стати важливим інструментом репатріації хоча б частини цих доходів в Україну. При цьому, можливо, фінансовий потік таких  коштів був би значно більшим за обсягами, ніж потік іноземних інвестицій в економіку України.

За даними Національного банку України, загальний обсяг чистих активів комерційних банків країни перевищив  оцінку в 100 млрд. грн.  Основною причиною такого росту стало рекордне (на 60%) збільшення в 2003році виданих кредитів у порівнянні з попереднім роком.

З 1 січня 2004 року набрали чинності основні для розвитку системи іпотечного кредитування  законодавчі акти (Цивільний кодекс України, закони України «Про іпотеку», «Про іпотечне кредитування», «Операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами»). Завдяки цьому створено законодавче підґрунтя для нових іпотечних цінних паперів.

Одними з перших банків, які активно і системно почали прогнозувати послуги іпотечного кредитування на ринку нерухомості, були                     АКБ «Правексбанк» та КБ «Приватбанк».

Схеми іпотечного кредитування у різних банках принципово не відрізняються, хоча є певні відмінності, що стосуються самої процедури отримання кредиту чи вартості послуг. Крім того різні банки по-різному співпрацюють (чи не співпрацюють) з агентствами нерухомості (Додаток 5).