Інспектування стану усунення порушень і недоліків, виявлених попередніми ревізіями (перевірками)

1. ІНСПЕКТУВАННЯ СТАНУ УСУНЕННЯ ПОРУШЕНЬ І НЕДОЛІКІВ, ВИЯВЛЕНИХ ПОПЕРЕДНІМИ РЕВІЗІЯМИ (ПЕРЕВІРКАМИ)

 

Інспектування проводиться  відповідно до Методичних рекомендацій щодо здійснення інспектування органами Державної фінансової інспекції  України, затверджених наказом Державної фінансової інспекції від 14.12.2011 № 90.

Інспектування здійснюється у формі ревізії (планової або  позапланової) та полягає у документальній і фактичній перевірці певного  комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна  забезпечувати виявлення наявних  фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових  і матеріально відповідальних осіб.

Перед початком проведення планової ревізії керівник ревізійної групи готує повідомлення об'єкта контролю про проведення ревізії, яке  підписується керівником органу Держфінінспекції чи його заступником.

Повідомлення не пізніше  ніж за 10 календарних днів до початку  планової ревізії надається об'єкта контролю одним із способів: особисто під розписку керівнику або головному  бухгалтеру об'єкта контролю; через  канцелярію (діловодну службу) з  відміткою на примірнику повідомлення органу Держфінінспекції про дату реєстрації в журналі вхідної кореспонденції об'єкта контролю та підписом працівника канцелярії (загального відділу), який здійснив реєстрацію; рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням (при цьому на примірнику повідомлення, що залишається в органі Держфінінспекції, зазначаються реквізити поштового повідомлення).

Повідомлення щодо проведення позапланової ревізії не надсилається.

На проведення ревізії керівником ревізійної групи на кожну посадову особу Держфінінспекції та залученого спеціаліста виписується в двох примірниках направлення встановленого Держфінінспекцією зразка, яке підписується керівником органу Держфінінспекції чи його заступником.

При виході на об'єкт контролю керівник ревізійної групи надає керівнику об'єкта контролю чи його уповноваженому заступнику направлення та копію рішення суду (у разі проведення позапланової виїзної ревізії за рішенням суду) під розписку на примірниках органу Держфінінспекції та розписується в журналі реєстрації перевірок об'єкта контролю.

У разі ненадання об'єктом контролю журналу реєстрації перевірок такий факт в подальшому фіксується у вступній частині акта ревізії.

Також керівник ревізійної групи видає керівнику об'єкта контролю чи його заступнику під розписку на примірнику органу Держфінінспекції для ознайомлення один примірник програми ревізії. Якщо керівництво об'єкта контролю відмовляється від підпису, але не заперечує проти проведення ревізії, це зазначається у вступній частині акта ревізії.

Питання програми ревізії, що підлягають контролю, перевіряються шляхом документальної та/або фактичної перевірки.

Документальна перевірка передбачає контроль за документами об'єкта контролю на предмет:

- дотримання вимог законодавчих та нормативних актів щодо порядку складання (оформлення) первинних, зведених облікових, підтвердних та інших документів об'єкта контролю - перевірка за формою;

- відповідності господарських операцій, що зафіксовані первинними, зведеними обліковими, підтвердними чи іншими документами, нормам, встановленим законодавством та внутрішніми регламентами (документами) установи, прийнятими в межах законодавства, - перевірка за змістом.

При документальній перевірці порядку складання (оформлення) документів (перевірка за формою) звертається увага на:

- наявність та правильність заповнення обов'язкових реквізитів документів (наприклад: касові, авансові, матеріальні звіти, розрахункові відомості тощо): назва установи, від імені якої складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції, безпосередніх виконавців операції, їхні особисті підписи та підписи осіб, відповідальних за складання документа;

- необхідність використання у встановлених випадках бланків типових та спеціалізованих форм, затверджених уповноваженими органами, можливість використання самостійно виготовлених бюджетною установою бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм;

- способи і засоби заповнення документів, несанкціоноване втручання в їх оформлення та їх повторне використання (відсутність прокреслень у вільних рядках, погашень штампами або надписом вручну "Одержано" чи "Сплачено" із зазначенням дати на документах, що додаються до прибуткових і видаткових касових ордерів, а також наявність непомітних виправлень в них);

- забезпечення збереження документів протягом установленого періоду їх зберігання;

- своєчасність відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій, зафіксованих первинними та підтверджуючими документами;

- наявність всіх первинних, підтверджуючих чи інших документів, які засвідчують здійснення господарських операцій, відображених в бухгалтерському обліку;

- повноту перенесення інформації про господарські операції установи за певний період часу (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів у згрупованому виді до бухгалтерських звітів та фінансової звітності.

Фактична перевірка передбачає контроль за наявністю готівки, цінних паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних активів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей шляхом проведення інвентаризації, застосування норм витрат сировини і матеріалів, обстеження та контрольного обміру виконаних робіт тощо, які ініціюються посадовими особи Держфінінспекції та проводяться відповідними комісіями, призначеними наказом керівника бюджетної установи в присутності посадових осіб органів Держфінінспекції за участі матеріально-відповідальної особи, а у разі перевірки обсягу виконаних робіт - також представника суб'єкта господарювання, яким виконувались роботи.

З метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку об'єкта контролю можуть проводитися на інших підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки. З цією ж метою до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців можуть направлятися запити щодо надання інформації, документів і матеріалів, необхідних для підтвердження в ході ревізії операцій об'єкта контролю.

В ході ревізії необхідно ознайомитись з матеріалами останньої планової ревізії, проведеної органами Держфінінспекції (державної контрольно-ревізійної служби), та проведених після неї органами Держфінінспекції (державної контрольно-ревізійної служби) інших контрольних заходів, а також з обов'язковими вимогами щодо усунення виявлених цими контрольними заходами порушень (якщо це не було зроблено в ході підготовки до проведення ревізії).

Повнота виконання об'єктом контролю обов'язкових вимог органів Держфінінспекції (державної контрольно-ревізійної служби) перевіряється шляхом перевірки документів, що підтверджують факт усунення виявлених порушень (платіжні доручення, прибуткові касові ордери, особові рахунки працівників (в разі утримання із заробітної плати незаконно виплачених сум), прибуткові накладні, акти виконаних робіт та акти звірки з виконавцями робіт та послуг (у випадку відшкодування зайво використаних бюджетних коштів через завищені обсяги та вартість виконаних робіт (послуг) шляхом виконання частини обсягу робіт на безоплатній основі), платіжні відомості (у разі встановлених порушень щодо недоотримання фізичними особами належних виплат з оплати праці) тощо).

У випадку не забезпечення повного усунення виявлених попередніми ревізіями порушень відбираються письмові пояснення з цього питання у керівника, інших відповідальних осіб об'єкта контролю.

При встановленні фактів безпідставного невиконання вимог органів Держфінінспекції (державної контрольно-ревізійної служби) та за наявності законодавчо визначених підстав на керівника об'єкта контролю складається протокол про адміністративне правопорушення за статтею 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невжиття заходів по відшкодуванню з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності.

 

 

 

 

 

2. РЕВІЗІЯ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ

 

В умовах ринкових відносин виникає необхідність у радикальних  змінах організації та стимулюванні праці. Найбільш адекватною для ринкових умов є організація та оплата праці  на основі передової технології, що дає можливість підвищувати продуктивність праці. Об’єктивною основою розвитку сучасних форм оплати праці є тенденція  забезпечення повної самостійності  підприємств У питаннях найму  та оплати праці, розмежування сфери  державного і договірного регулювання  цих відносин на підприємствах незалежно  від форм власності.

На сьогодні форму і  систему оплати праці вибирає  керівник підприємства. Він же встановлює працівникам конкретні розміри  тарифних ставок.

Після скасування обмеження  фонду споживання держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення мінімальної заробітної плати, яка встановлюється Кабінетом  Міністрів України.

На підприємствах може також застосовуватись оплата праці  за трудовими угодами і контрактами.

Трудова угода укладається  між підприємством і працівником, який залучається зі сторони для  виконання конкретної роботи, яку  неможливо виконати силами підприємства або на договірних умовах з іншими підприємствами і організаціями.

У сучасних умовах досить широко застосовується оплата праці за контрактом, що дає можливість забезпечувати  нормальні взаємовідносини двох контрагентів контракту. Ця форма ґрунтується на домовленості сторін і пов’язується з виконанням умов контракту. При прийомі на роботу за контрактом власник підприємства чи уповноважений ним орган зі згоди працівника може встановлювати такі умови праці, які визначені в колективній угоді.

Головними складовими елементами контракту є:

- строк його дії;

- права, обов’язки та відповідальність сторін;

- умови оплати та організації праці;

- підстави припинення та розірвання контракту;

- соціально-побутові та інші умови, що необхідні для виконання сторонами своїх обов’язків.

При оплаті праці за контрактом доцільно передбачати постійні і  додаткові реквізити. Постійна частина  заробітної плати залежить від характеру  виконаної роботи і визначається сторонами в індивідуальному  порядку. Змінна частина залежить від  кінцевих результатів діяльності підприємства, що підвищує зацікавленість працівника в результатах своєї праці.

Контрактна форма наймання та оплати праці є загальноприйнятою  в міжнародній практиці, її впровадження в роботу забезпечує проведення ефективної кадрової політики, а також запровадження  нової системи матеріального  стимулювання працівників.

Впровадження нової технології процесу оплати праці підвищує продуктивність праці лише тоді, коли застосовуються прогресивні норми і нормативи, форми і системи оплати праці.

Під час контролю вивчають і досліджують форму і систему  організації оплати праці, тому що в  умовах ринкової економіки система  оплати праці залежить не тільки від  результатів роботи працівників  підприємства, але й від ефективності діяльності його виробничих підрозділів.

У нових умовах ринкової економіки значно змінилися процедури  контролю і ревізії. На сьогодні фонд оплати праці і трудові ресурси  не є плановими, кожне підприємство самостійно визначає кількісний склад  та суму витрат на оплату праці. Але при цьому обов’язково враховують можливості підприємства у виділенні певної суми коштів на оплату праці. В обліку ці витрати відображаються на рахунку 81 “Витрати на оплату праці”.

У сучасних умовах поряд  із ревізією значну роль відіграє внутрішній контроль із боку керівників підприємств  і бухгалтерської служби. Ці працівники повинні здійснювати оперативний  контроль за використанням трудових ресурсів і фондів оплати праці з  метою ефективного використання цих витрат.

У системі контролю важливою його формою є ревізія операцій з  оплати праці. Завданням ревізії  є активізація господарського механізму, яка націлена на раціональне використання трудових ресурсів та правильне визначення розподільчих функцій за розмірами  трудових витрат.

Ревізію операцій щодо оплати праці доцільно здійснювати в  такому порядку: перевірка обґрунтованості  нормативів щодо оплати праці, розцінок, ставок заробітної плати, правильність її нарахування та розрахунків з  персоналом, перевірка документального  обґрунтування і обліку за заробітною платою та витрат, пов’язаних з оплатою  праці.

 

Послідовність контролю операцій з оплати праці

 

Незалежно від діючих на підприємстві форм і систем оплати праці, у першу чергу, необхідно  перевірити облік особового складу, що ведеться в відділі кадрів підприємства.

У зв’язку з цим перевіряють  рух особового складу, що оформляється первинними документами: наказом або  розпорядженням по підприємству про  прийом на роботу (П-1), переведенням (П-5), звільненням (П-8), наданням відпустки (П-6).

Під час контролю перевіряються  особові картки, які ведуться на кожного працівника, де зазначають необхідні анкетні дані і фіксуються всі зміни, що відбуваються в його роботі. Поряд з цим перевіряють  правильність присвоєння кожному працівникові табельного номера, причому кожному  виробничому підрозділу відводиться  своя серія номерів.