Обґрунтуйте предмет і сутність науки як сфери людської діяльності

Будь-яке наукове  дослідження від творчого задуму до остаточного оформлення наукової праці здійснюється індивідуально. Однак можна виявити і деякі  загальні методологічні підходи  до його проведення, які відбивають хід і послідовність процесу роботи над дисертацією.

Перший етап включає вибір теми, обґрунтування її актуальності та визначення рівня її розробленості; вибір об'єкта, предмета, визначення мети і завдань дослідження.

Другий етап передбачає накопичення необхідної наукової інформації, пошук літературних та інших джерел з теми дослідження, їх вивчення та аналіз; уточнення напрямів дослідження під кутом зору його мети.

Третій етап включає відпрацювання гіпотези та теоретичних передумов дослідження, визначення наукового завдання.

Четвертий етап - це вибір методів дослідження, які становлять інструментарій для добування фактичного матеріалу і виступають необхідною умовою досягнення поставленої в дисертації мети.

П'ятий етап включає обробку, аналіз та опис результатів експериментального дослідження, яке проводилося згідно з розробленою програмою і методикою.

Шостий етап - написання тексту дисертації, оформлення вступу та формування висновків дисертації, опис використаних джерел і створення додатків.

На сьомому етапі передбачається обговорення результатів дисертаційного дослідження на засіданні кафедри; попередній розгляд дисертації в спеціалізованій вченій раді, яка дає попередню оцінку теоретичної і практичної значущості дисертації і колективний відзив.

Восьмий етап - підготовка автореферату дисертації.

Дев'ятий етап - підготовка і захист дисертаційного дослідження.

Послідовність написання дисертації може бути різною. Це залежить від теми дослідження  та індивідуальних особливостей здобувача. Однак, дослідник повинен ще на початку  дослідження мати уявлення про систему підготовки тексту дисертації, яка включає ряд взаємопов'язаних підсистем: формулювання теми, мети і завдань дослідження; накопичення наукової інформації, проведення теоретичного та експериментального дослідження; формулювання висновків і рекомендацій.

Небезпідставною є думка, що правильно вибрана  і сформульована тема - це половина виконаного дослідження. Тому починають  роботу над дисертацією лише за умови, коли чітко уявляють її тему.

При виборі теми основними критеріями мають бути її актуальність, новизна і перспективність, наявність теоретичної бази; можливість виконання теми в даній організації; можливість отримання при впровадженні ефективних соціальних, технологічних або екологічних результатів.

Обираючи тему дисертаційного дослідження, слід виходити з того, що вона є складовою більш широкої проблеми. Тема дисертації має бути тісно пов'язана з напрямами основних досліджень наукової установи або організації, де вона виконується (інститут, факультет, кафедра), а також з галузевими та (або) державними науковими планами чи програмами. Здобувач сам може запропонувати тему дисертації, виходячи з її актуальності, відповідності фаху, зважаючи на свої наукові інтереси та сучасний стан розробки наукових досліджень, присвячених обраній проблемі.

При виборі теми дисертації слід брати до уваги загальний  стаж роботи здобувача в даній  сфері знання, його власні наукові  ідеї й попередні доробки в  науковому дослідженні, досвід виступів на науково-практичних конференціях, нарадах  фахівців з науковими доповідями чи повідомленнями, складені іспити кандидатського мінімуму, знання іноземних мов, комп'ютера тощо.

Дисертації, як відомо, пишуть по-різному. Одні виходять із суто практичних міркувань - треба  отримати науковий ступінь. Вони вибирають будь-яку тему, врешті - решт отримують наукову кваліфікацію і на цьому (що буває дуже часто!) завершують свою науково - дослідницьку діяльність.  

Інші розглядають  дисертацію як можливість реалізувати  давно задуману ідею, яку тривалий час "виношували", поки вона не "дозріла". Саме в таких людей найбільші шанси дістати добротну тему, над якою вони будуть працювати цілеспрямовано і з задоволенням. В майбутньому саме з них можуть виростати досить кваліфіковані і віддані науці фахівці.

Вибір теми дисертації потребує індивідуального підходу. Однак є загальні правила, яких слід дотримуватися.

Бажано вибирати тему, до якої здобувач найкраще підготовлений, з якої вже щось ним написано, зібрано літературний, фактичний  матеріал тощо. При виборі теми кандидатської  дисертації доцільно ставити завдання порівняно вузького плану, для того щоб тему можна було глибоко опрацювати. Не слід брати тему, якщо відомо, що над нею вже працюють. У галузі достатньо тем, що потребують спеціального дослідження. Якщо ж таке сталося, то слід уточнити аспект своєї роботи, Крім того, дисертація повинна містити нове вирішення теми, а принципи розв'язання проблеми, зміст теоретичної та експериментальної частин дисертації мають бути відмінними від попередньої роботи.

Після вибору теми здобувач повинен звернутися до свого наукового керівника за порадою. Його рекомендації допомагають обмежити поле діяльності здобувача, з'ясувати вибраний ним напрям дослідження. Дуже важливо, щоб здобувач сам перед тим спробував розробити план своєї теми, добре обміркував і чітко уявив собі хід її виконання, зважаючи на конкретні умови, в яких йому доведеться працювати. Це дасть змогу науковому керівникові зважити на здібності аспіранта (пошукувача), його підготовленість до виконання даної роботи, а отже, зробити правильні висновки щодо того, яку надати йому допомогу.

Якщо молодий  учений-початківець не може сам вибрати  тему, він має право з дозволу  наукового керівника звернутися за порадою до провідних учених або  в будь-яку наукову установу регіону, країни, або до викладачів свого інституту, кафедри. Бажано не допускати нав'язування теми дисертації, яка суперечить бажанням здобувача. Однак компроміс теж можливий.

Вибрати тему дисертації можуть допомогти такі прийоми.

1. Вивчення тематики  наукових планів і програм  організації (інституту, факультету, кафедри), де виконується робота; ознайомлення з напрямами наукових досліджень, що мають галузеве (або загальнодержавне) значення.

2.   Перегляд каталогів (авторефератів) захищених дисертацій та ознайомлення з уже виконаними на кафедрі чи в інших споріднених установах дисертаційними роботами.

3.   Виявлення того, що і ким написано з конкретної теми (монографії, статті, тези доповідей та ін.).

4.   Ознайомлення з новітніми результатами досліджень в споріднених галузях науки і техніки, враховуючи, що в суміжних науках можна віднайти нові, несподівані рішення. Це дасть змогу виявити ширше коло проблем, на яких базується вирішення конкретної теми дослідження.

5.   Оцінювання стану розробки методів дослідження, технологічних прийомів щодо конкретної сфери діяльності чи галузі. При цьому слід зважати на те, що наука розвивається завдяки вмілому запозиченню "чужих методів", продуманому впровадженню випробуваних методик для вирішення конкретної теми, введенню до наукового обігу нових фактичних матеріалів.

6.   Перегляд відомих наукових рішень за допомогою нових методів або з нових теоретичних позицій, під новим кутом зору, на вищому теоретичному рівні, з залученням нових, суттєвих фактів, виявлених дослідником. Через критичний аналіз поглядів попередників слід обґрунтовувати свою точку зору з урахуванням проблем сьогодення, особливо на користь України.

Суттєву допомогу у виборі теми надає ознайомлення з аналітичними оглядами та статтями в спеціальних періодичних виданнях, а також бесіди і консультації з фахівцями-практиками, під час яких можна визначити важливі, однак ще мало вивчені в теоретичному плані питання.

Обравши тему, здобувач повинен усвідомити, в чому полягають  суть запропонованої ідеї, актуальність теми, об'єкт і предмет дослідження, мета і завдання дисертації та основні напрями дослідження теми. Вибір теми завершується формулюванням назви дисертаційного дослідження.

Назва дисертації має бути якомога коротшою, адекватно  відображати її зміст, відповідати  обраній спеціальності та суті вирішуваної наукової задачі. Вона повинна вказувати на мету (предмет) дисертаційного дослідження і його завершеність. Часом для більшої конкретизації до назви додають невеликий (4-5 слів) підзаголовок. Аспект вивчення подається через двокрапку або в дужках.

У назві не слід використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Треба  уникати назв, що починаються зі слів: "Дослідження питання...", "Дослідження деяких шляхів...", "Шляхи...", "Проблеми...", "Деякі  питання...", "Матеріали до вивчення...", "До питання..." та ін., в яких не відбито достатньою мірою суть проблеми.

Назва дисертації згодом може коригуватися, особливо після  завершення наукового дослідження. Вона підлягає самоперевірці з боку здобувача, а також аналізу опонентів, провідної установи, організації, де виконана робота, експертної комісії спеціалізованої вченої ради.

Аналіз назви  дисертації здійснюється за двома аспектами:

· на відповідність меті, завданням, науковим результатам і висновкам дисертації;

·  на відповідність паспорту спеціальності.

Згідно з  першою вимогою назва дисертації має обов'язково містити в концентрованому  вигляді об'єкт і предмет дослідження, основний науковий результат або  узагальнене визначення вирішуваної  наукової проблеми, інколи зазначати  галузь використання.

З кожної спеціальності  є так званий паспорт спеціальності, який розробляється спеціалізованою вченою радою і затверджується ВАК України. В паспорті спеціальності вказуються її шифр і назва, а також галузі наук, за якими присуджуються наукові ступені (історичні, педагогічні, технічні тощо). Завдання полягає в тому, щоб назва дисертації відповідала за змістом спеціальності і галузі науки. Остаточно назва дисертації формулюється в кінці роботи над нею.

Проведена здобувачем широка аналітична робота завершується складанням пояснювальної записки щодо вибору теми дисертаційного дослідження. Пояснювальна записка - це розгорнутий план-конспект дисертації, який у стислому узагальненому вигляді відтворює основний зміст її частин: актуальність теми, мета і завдання дослідження, структура дисертації.

При написанні  дисертації необхідно додержуватись  єдності термінів і визначень  понять. Для цього інколи на початку  дисертації подається перелік термінів і їх позначень, а також абревіатур. Надмірне вживання останніх є вкрай небажане, оскільки досить часто утруднює сприймання читачем викладеного матеріалу.

Вченим радам  надається право повертати роботи, неохайно оформлені, з граматичними помилками і грубими стилістичними  огріхами.

Згідно з  вимогами ВАК України дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук необхідно оформлювати відповідно до Державного стандарту. З огляду на високі нинішні вимоги рукописи дисертаційних досліджень слід писати державною мовою. Це сприятиме процесу активного функціонування державної мови у науковій сфері, активізації процесу становлення української наукової термінології в усіх галузях науки.

Обсяг основного  тексту кандидатської дисертації становить 4,5-7 авторських аркушів, що відповідає 100-150 сторінкам. Зазначимо, що до загального обсягу дисертації не входять список використаних джерел, додатки, таблиці й рисунки, які повністю займають всю площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів дисертації підлягають нумерації на загальних засадах.

Після того як дисертація написана і відповідним чином оформлена, здобувач повинен поставити себе на місце опонента і здійснити самоперевірку роботи на відповідність її кваліфікаційним вимогам ВАК.

 

Список  використаної літератури

1. Демківський А. В. Основи методології наукових досліджень навч. посіб. / Демківський А. В., Безус П. І. - К. : Акад. муніцип. упр., 2012. - 276 с.
2. Дудченко А.А.   й  др.   Основы  научных  исследований: Учеб. пособие / Под ред. А.А. Лудченко. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000.
3. Єріна А.М., Захожай В.Б., Єрін Д.Л. Методологія наукових досліджень: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004.
4. Лудченко А.А., Лудченко Я.А., Примак Т.А. Основы научных исследований: Учеб. пособие / Под ред. А.А. Лудченко. — К.: Из-во «Знання», КОО, 2000.
5. Методика та організація наукових досліджень: навч. посіб. / [О. П. Кириленко та ін.] ; за ред. д-ра екон. наук, проф. О. П. Кириленка ; Терноп. нац. екон. ун-т. - Т. : Екон. думка, 2012. - 195 с.
6. Методологія та організація наукових досліджень: підручник / С. М. Головань [та ін.] ; Східноукр. нац. ун-т ім. Володимира Даля. - Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2011. - 330 с
7. Мочерний С.В. Методологія економічного дослідження. - Л.: Світ, 2001.
8. Пілюшенко В.Л., Шкрабак І.В., Славенко Н.І. Наукове дослідження: організація, методологія, інформаційне забезпечення: Навчальний посібник. – К.: Лібра, 2004.
9. Філіпенко А.С. Основи наукових досліджень. Конспект лекцій: Посібник. - К.: Академвидав, 2004.
10. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002.