Особливості фінансової діяльності державних підприємств

Серед методів другої групи виділяються фінансування і кредитування. Планова, цільова, безоплатна і безповоротна видача державних грошових коштів з бюджету називається фінансуванням. Також планова, цільова, але поворотна та оплатне видача коштів у вигляді банківських позик - кредитуванням. До інших методів даної групи належать розрахунки з власниками облігацій, інших цінних паперів (погашення, виплата відсотків, виграшів за тиражами), а також виплати страхових відшкодувань, різних допомог, пенсій.

Податки впливають на виробничу діяльність підприємств, на їх прибутковість, платоспроможність, фінансову стійкість, можливість формування фінансових ресурсів для інвестиційної діяльності, конкурентоспроможність продукції. Рівень цього впливу залежить від системи оподаткування - самого складу податків, рівня їх фіскальності, методів їх стягнення, стабільності та досконалості податкової системи. Вплив окремих податків на доходи бюджету і діяльність підприємств залежить, насамперед, від бази оподаткування - чим більш широка база даного податку, тим суттєвішою може бути сила його впливу.

 

 

Висновки за розділом 2

 

Дана робота виконана на базі Державного вiдкритого акцiонерного товариства «Стахановський ремонтно-механiчний завод» (далі ДВАТ «Стахановський ремонтно-механiчний завод»).

Фiнансування Товариства вiдбувається на госпрозрахунковiй основi за рахунок власних коштiв. Кредити Товариством не отрумуються. 100% акцiй належать державi, iнших власникiв та акцiонерiв немає, тому розраховувати на додатковi надходження коштiв для розвитку пiдприємства неможна.

Питання розширення виробництва, реконструкцiї та стратегiчної полiтики на майбутнє вирiшує Мiнiстерство вугiльної промисловостi, як розпорядник державного майна.

Таким чином, можна зробити  висновок, що спостерігається зменшення  практично всіх показників.

Аналіз проводиться на основі фінансової звітності підприємства, а саме балансу та звіту про фінансові результати.

Для оцінки майнового  стану розраховуються показники (коефіцієнти), які характеризують виробничий потенціал підприємства.

До інструментів регулювання належать фінансові (податкове, зовнішньоекономічне, валютне, кредитне регулювання) та адміністративні заходи (регулювання допуску підприємств для заняття певним видом діяльності - ліцензування, регулювання ціноутворення та обсягу виробництва тощо).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3: НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ  ПІДПРИЄМСТВ

 

 

Державні підприємства є важливим і об’єктивно необхідним елементом структури сучасного  суспільства, пов’язаним з роллю  держави в економіці, наявністю потреб, задоволення яких не може забезпечити приватне виробництво, підлегле інтересам отримання прибутку.

В поєднанні з іншими засобами державні підприємства використовуються як інструмент регулювання економіки. За допомогою державних підприємств  держава вирішує багато економічних і соціальних задач, повязаних з вирішенням ключових загальнонаціональних проблем: підтримка цілісності суспільного відтворювального процесу і згладжування циклічних коливань; забезпечення прогресивних структурних змін в економіці; становлення і розвиток соціальної інфраструктури; охорона навколишнього середовища; проведення регіональної політики; забезпечення науково-технічного прогресу.

Проте практика останніх років господарювання показала, що існують суперечності між потенціалом державного виробничого сектора і незадовільними соціально-економічними результатами його функціонування в умовах ринку. У звязку з цим особливу актуальність набуває удосконалення організації фінансової діяльності державних підприємств, що дозволяє реалізувати наявний матеріальний і фінансовий ресурс цього унікального елемента ринкової економіки.

Фінансова діяльність державних  підприємств стикається з багатьма проблемами, як і фінансова діяльність всього реального сектору економіки. Зокрема нераціональною залишається структура підприємств державної форми власності, що є наслідком помилок, допущених під час здійснення приватизації економіки. Значною мірою гальмують розвиток підприємств і фінансові проблеми, такі як забезпеченість власним оборотним капіталом, обгрунтованість фінансового планування, неефективність фінансового контролю тощо.

Аналіз результатів  ринкових перетворень в Україні  показує, що ефективному використанню державної власності через інститут державного підприємництва перешкоджає  ряд невирішених проблем, таких як:

- відсутність науково  обґрунтованих критеріїв оптимізації  обсягу і структури державного  сектору економіки;

- необхідність удосконалення  механізмів державного регулювання  і контролю на підприємствах  з державною часткою власності;

- відсутність стратегії розвитку підприємств державного сектору економіки;

- відсутність науково  обґрунтованої і затвердженої  системи показників оцінки результатів  у сфері контролю та управління  об’єктами державної власності  і корпоративними правами;

- низький професійний рівень менеджменту підприємницької діяльності.

До факторів, що перешкоджають  поширенню державного підприємництва, можна віднести дезорганізацію, нестійкість, порушення стабільності функціонування ринків (зокрема, у результаті монополізації  та криз), слабкість національного приватного капіталу, військово-стратегічні або політичні мотиви. Особливо актуальною є державна участь у тих сферах економіки, в яких є потреба у прямому централізованому управлінні, здійсненні великих і довгострокових інвестицій, у малорентабельних, але соціально значимих галузях, у яких прибутковість не є критерієм суспільної аба господарської доцільності.

Основою для виявлення  недоліків і проблем державних підприємств є постійне проведення фінансового аналізу. Вимогам забезпечення фінансового аналізу має відповідати інформаційна база - фінансова звітність державних підприємств. Для кардинального поліпшення ситуації необхідно розробити політику збалансованого розвитку як щодо підприємств, котрі діють у ринкових умовах як підприємницькі структури, так і виробництв, які реалізують суспільні інтереси.

Негативним фактором, що впливає на фінансову діяльність державних підприємств є відсутність  належного державного фінансового  контролю за використанням державної  власності. Є повністю державні й казенні підприємства, а також підприємства, у статутному фонді яких є частка держави. Однак, з боку їхнього власника - держави керівництво і контроль за діяльністю таких підприємств, утворенням прибутку та його використанням фактично не здійснюється. Величезні фінансові потоки і кошти зовсім не контролюються. До 2002 року фінансові плани цих підприємств навіть не вимагались, і не затверджувались Міністерством фінансів.

Державні підприємства не підлягають і аудиту Рахункової палати, за винятком бюджетних коштів, ними отриманих. Фінансовий аудит, наприклад, державних акціонерних компаній здійснює не Головне КРУ, а приватні аудиторські фірми. Але звіти про цей аудит, як і фінансові звіти державних підприємств, що пройшли аудит, не подаються ні Міністерству фінансів, ні уряду, ні Верховній Раді України. Така ситуація призводить до негативних наслідків. Сьогодні в Україні урядовий контроль за державним майном формально урядом начебто здійснюється, водночас зовнішнього, незалежного від уряду контролю та державного аудиту використання цього майна взагалі немає. Основи державного фінансового контролю в напрямі контролю власності могли б бути аналогічними основам державного контролю у сфері фінансів.

На даний момент, значний вплив на фінансову діяльність державних підприємств справляють наслідки світової фінансової кризи. Тому, з метою мінімізації її наслідків затверджено План заходів Фонду державного майна України щодо запобігання можливому негативному впливу наслідків світової фінансової кризи на діяльність державних підприємств та господарських товариств, в статутному капіталі яких є державний пакет акцій (частка), які відносяться до сфери управління Фонду Державного майна України, яким передбачено завдання відповідальним Департаментам та регіональним відділенням (див. рис. 3.1).

Одним з напрямів оптимізації  та покращення фінансового стану  підприємства є своєчасне виявлення  стратегічних проблем на підприємстві. З метою швидкої ідентифікації  фінансової кризи, виявлення причин, що її зумовлюють, та розробки антикризових заходів на підприємствах доцільно впроваджувати систему раннього попередження та реагування.

Процес створення системи  раннього попередження складається  з таких етапів: визначення сфер спостереження; визначення індикаторів  раннього попередження, які можуть вказувати на розвиток того чи іншого негативного процесу; визначення цільових показників та інтервалів їх зміни за кожним індикатором; формування завдань для центрів обробки інформації (розробка висновків щодо впливу тієї чи іншої інформації на діяльність підприємства); формування інформаційних каналів (забезпечення прямого та зворотного зв'язку між джерелами інформації та системою раннього реагування, між системою та її користувачами – керівниками всіх рівнів).

 

Рис. 3.1 Завдання Департаментам та регіональним відділенням

 

Управління фінансами  підприємства орієнтоване на досягнення поставлених цілей (збільшення прибутку в поточному періоді чи у перспективі, забезпечення високих темпів сталого  економічного розвитку тощо) в умовах конкурентного середовища, коли цілі інших суб'єктів господарювання не збігаються з цілями підприємства. Цю суперечність цілей слід належним чином ураховувати, узгоджуючи намічені цілі з можливостями їхнього досягнення. Таке узгодження цілей та інтересів суб'єктів господарювання відбувається через дію ринкових механізмів, фінансово–економічного механізму підприємства, а також дії регулювальних механізмів. Звичайно, конкретний, окремо взятий суб’єкт господарювання не може вплинути на дію цих механізмів, він може тільки враховувати їхню дію у процесі свого функціонування, будуючи стратегію i тактику своєї поведінки таким чином, щоб максимально використовувати надані сприятливі можливості або згладжувати їхній деструктивний вплив.

Для цього необхідно мати повнішу інформацію, що характеризує ринкове середовище, зовнішнє щодо суб’єкта господарювання. Відповідно потрібна інформаційна система для збору, накопичення, збереження, переробки й аналізу інформації про процеси, що відбуваються на ринку, про дії суб'єктів ринкової діяльності, інформації, яка характеризує безпосередньо сам суб’єкт господарювання.

В процесі реалізації фінансової стратегії підприємства велика увага повинна приділятися  напрямам поліпшення фінансового стану  підприємства, а саме, підвищенню ліквідності, платоспроможності, рентабельності і ділової активності.

На підприємстві ДВАТ «Стахановський-ремонтно-механічний завод» доцільно запропонувати таку програму скорочення витрат, яку можна умовно поділити на три етапи, та розглянути деякі з них:

1. Експрес-скорочення  можна здійснити протягом декількох  днів.

2. Швидке скорочення - кілька тижнів або місяців.

3. Планомірне скорочення  передбачає роботу як мінімум  протягом декількох років. 

Етап I. Експрес-скорочення. Необхідно прийняти рішення про негайне припинення фінансування тих статей витрат, які керівництво вважає неприпустимими при поточному фінансовому становищі підприємства.

Можлива наступна послідовність  дій:

• Проведення максимально  детальної інвентаризації витрат підприємства.

• Визначення категорії кожної статті витрат і аналіз наслідків відмови від невиправданих витрат. Розробляти рішення рекомендується на колективному засіданні за участю керівників усіх ключових підрозділів.

Етап II. Швидке скорочення. На цьому етапі підприємство здійснює кроки організаційно-технічного характеру, що дозволяють знизити до прийнятного рівня постійні та змінні витрати компанії.

Можна рекомендувати наступний алгоритм роботи:

• На нараді визначаються основні фактори, що впливають на появу тієї чи іншої статті витрат. Вибираються способи, що дозволяють добитися зниження витрат по кожній статті. Приміром, на вартість сировини і матеріалів може впливати наступне: закупівельні ціни; потреба в обсязі закупівель, обумовлена ​​технологією; перевитрата; злодійство.

Таким чином, намічаються три напрямки роботи:

• зниження закупівельних цін;
• аналіз обгрунтованості застосовуваної технології виробництва і вибір самої економічної;
• боротьба з крадіжками на робочому місці.

• Програма по зниженню витрат реалізується під особистим контролем Генерального Директора. Фінансовий підрозділ регулярно (не рідше одного разу на місяць) оцінює досягнутий економічний ефект та інформує про нього керівництво.

Розглянемо також основні напрями поліпшення фінансового стану підприємства за допомогою рис. 3.2.

Напрям оптимізація або зменшення витрат припускає дії з метою зупинити зниження прибутків. Дуже ефективним механізмом є створення системи по ефективному контролю витрат. Іноді можна скоротити витрати, просто почавши їх враховувати. Відмічено, наприклад, що, коли підприємство починає реєструвати витікаючи міжміські і міжнародні дзвінки своїх співробітників по даті, часу і меті, загальна кількість дзвінків знижується за рахунок зменшення дзвінків у особистих справах співробітників. При цьому обов'язковою умовою є підтримка співробітниками існуючої системи обліку витрат. Важливим моментом в даному напрямі є аналіз причин виникнення витрат, який дозволяє зробити необхідні дії по ліквідації причин небажаного зростання витрат.